Рішення № 114652065, 18.10.2023, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

18 жовтня 2023 року справа № 927/1090/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом: керівника Корюківської окружної прокуратури, вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська обл., 15300; ідентифікаційний код 02910114, e-mail: korykivka.prok@chrg.gp.gov.ua,

в інтересах держави в особі позивача: Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації, вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 00022674, e-mail: post.regadm.gov.ua

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації, вул. Коцюбинського, 70, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 02231672, e-mail: dep@cult.gov.ua

до відповідача: Сосницької селищної ради, вул. Грушевського, 15, смт. Сосниця, Корюківський район, Чернігівська область, 16100, ідентифікаційний код 04412656, e-mail: sosn@cg.gov.ua

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

представники сторін:

від прокуратури: Князев Д.В., прокурор, Батюк І.В., прокурор Корюківської окружної прокуратури

від позивача: Носовець В.А., представник

від третьої особи на стороні позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

В С Т А Н О В И В:

Керівник Корюківської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі позивача: Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації до Сосницької селищної ради, про усунення перешкоди власнику державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 8,3857 га, кадастровий номер 7424987000:05:000:0614 шляхом:

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 8,3857 га кадастровий номер 7424987000:05:000:0614 за територіальною громадою в особі Сосницької селищної ради Корюківського району (колишній Сосницький район) Чернігівської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2067395074249) з одночасним припиненням за територіальною громадою в особі Сосницької селищної ради Корюківського району (колишній Сосницький район) Чернігівської області права власності на цю земельну ділянку;

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7424987000:05:000:0614 площею 8,3857 га;

- зобов`язання Сосницької селищної ради Корюківського району (колишній Сосницький район) Чернігівської області повернути земельну ділянку площею 8,3857 га, кадастровий номер 7424987000:05:000:0614 державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації.

У позовній заяві прокурор просить суд залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації (вул. Коцюбинського, 70, м. Чернігів, 14000 код 02231672). В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації є органом державного контролю за станом, обліку, охорони та збереження об`єктів культурної спадщини, а тому прийняття рішення у даній справі дозволить йому безперешкодно виконувати свої обов`язки щодо обліку, охорони та збереження пам`ятки археології місцевого значення.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.09.2023, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, залучено

Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації (вул. Коцюбинського, 70, м. Чернігів, 14000 код 02231672). Встановлено учасникам справи строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

Ухвала суду від 08.08.2023 учасникам судового процесу направлена поштовою кореспонденцією та отримана Корюківською окружною прокуратурою та відповідачем 15.08.2023, позивачем 11.08.2023, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Третій особі направлена на електронну адресу, зазначену у позовній заяві (а.с.121-124)

У судове засідання 06.09.2023 прибули повноважні представники прокуратури та позивача. Представники відповідача та третьої особи у підготовче засідання 06.09.2023 не прибули.

Суд у судовому засіданні 06.09.2023 постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 27.09.2023, про що прокурор та позивач повідомлені розписками, а відповідач та третя особа ухвалою суду від 06.09.2023, яка отримана ними, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.133-134).

У судове засідання 27.09.2023 прибув прокурор. Інші учасники справи у підготовче засідання 27.09.2023 не прибули.

Суд у судовому засіданні 27.09.2023 постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.10.2023, про що прокурор повідомлений розпискою, а позивач, відповідач та третя особа ухвалою суду від 27.09.2023, яка отримана ними, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У судове засідання 18.10.2023 прибули представники прокуратури та позивача. Інші учасники справи у судове засідання 18.10.2023 не прибули, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Заяви та клопотання від сторін до суду не надходили.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк відповідач суд не повідомляв.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 551 від 17.11.1980 (абз. 2 ч. 1 рішення, п. 280 додатку №4) взято під державну охорону пам`ятки археології, історії та культури місцевого значення, які підлягають паспортизації, у тому числі поселення епохи бронзи Якличі (а.с.49-54).

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 66 від 23.03.1992 (п.1 рішення, п. 160 додатку) відповідно до Закону УРСР Про охорону і використання пам`яток історії та культури взято під державну охорону, як нововиявлений пам`ятник археології, поселення Якличі X-XIII ст. н.е. у с. Якличі Спаської сільської ради разом із іншими об`єктами культурної спадщини пам`ятками історії та культури, археології, архітектури місцевого значення, які виявлені на території області у 1982-1985 роках (а.с.45-48).

Пам`ятку археології паспортизовано 10.05.1991 (охоронний номер 3835). Відповідно до паспорту пам`ятки Якличі поселення датоване X-XIII ст. н.е. Пам`ятка археології розташована за 1,2 км на схід південно-східної околиці села, на заплавному підвищенні річки Десна, над озером Гнилуша. Займає площу біля 2 га, культурний шар біля 0,3 м. Охоронна зона навколо пам`ятки за 50 м. Територія пам?ятника була вперше заселена носіями роменської культури, вдруге в давньоруський час. В підйомному матеріалі ліпна роменська, кружальна давньоруська кераміка. Адреса пам`ятки: Чернігівська обл., Сосницький район, Спаська сільська рада, с. Якличі, за 1,2 км на схід південно-східної околиці села та за 2 км нижче вустя Старої Десни/стариці р. Десна.

На момент її паспортизації пам`ятка перебувала на балансі колгоспу Більшовик.

До паспорту пам`ятки складено схематичний план поселення Якличі з відображенням топонімів, відповідно до яких здійснено прив`язку місця розташування поселення Якличі, а також облікову карту пам`ятки археології, яка датована 10.05.1991, у якій продубльовано інформацію про місце розташування, час виявлення поселення, а також площу поселення.

У паспорті пам`ятки та обліковій картці зазначено ідентичні відомості про значимість віднайденої пам`ятки: поселення дає додаткові відомості про заселення території Сосницького степка в кінці І і на початку ІІ тис.н.е. (а.с.34-40).

У 2019 році Київською обласною філією Державного підприємства Центр державного земельного кадастру виконано технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Змітнівської сільської ради, Конятинської сільської ради, Кудрівської сільської ради, Спаської сільської ради Сосницького району Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування територій Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12.08.2015 №899 (далі технічна документація із інвентаризації земель).

Відповідно до технічної документації із інвентаризації земель, земельна ділянка на території Спаської сільської ради з кадастровим номером 7424987000:05:000:0614 сформована у межах 5 контуру площею 8,3857 га.

Як зазначено у позові, відповідно до карти землекористування графічної частини Плану роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства Більшовик, наданої листом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №10-25-0.3.-4103/2-22 від 06.12.2022 за запитом окружної прокуратури, який використано при виготовленні викопіювання даної земельної ділянки, територія земельної ділянки також відображена у контурі (кварталі) 5 площею 8,3857 га та остання позначена як землі історико- культурного призначення.

У пояснювальній записці до технічної документації із інвентаризації земель вказано, що відповідно до даних за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлено наявність в межах об`єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені Класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2018 №643, відповідно до додатку 6 Порядку ведення ДЗК, затвердженого постановою КМУ №1051 від 17.10.2012, а саме: щодо земельної ділянки (Спаська сільська рада) площею 8,3857 га охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини. Аналогічні відомості зазначені у Пропозиціях щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель з інформацією, що міститься у документах та посвідчують право на земельні ділянки і Державному земельному кадастрі.

Додатками до вказаної технічної документації, зокрема, є:

-технічне завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель державної власності з додатком. У додатку №1 до технічного завдання міститься перелік земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка площею 8,3857 га, розташована на території Спаської сільської ради;

-викопіювання з плану землекористування Спаської сільської ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Спаської сільської ради Сосницького району Чернігівської області (ділянка №3 орієнтовною площею 8,3857 га), погоджене начальником відділу у Сосницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, де зазначено місце розташування та орієнтовні межі цієї земельної ділянки, що підлягає інвентаризації. Відповідно до позначень на викопіюванні ділянка знаходиться у 5 контурі, за 1,2 км. на схід від південно- східної околиці села та за 2 км нижче вустя Старої Десни (стариця річки Десна);

-довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами угіддями, відповідно до якої земельна ділянка площею 8,3857 га (рілля) відноситься до земель запасу;

-кадастровий план земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, згідно з яким земельній ділянці площею 8,3857 га, розташованої на території Спаської сільської ради Сосницького району Чернігівської області, якій присвоєно кадастровий номер 7424987000:05:000:0614; відповідно до умовних позначень на кадастровому плані (сірі косі лінії) встановлено обмеження у використанні ділянки на площу 8,3857 га (або 100% від її площі) відповідно до Закону України Про охорону культурної спадщини 01.02 Охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини;

-акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон від 02.09.2019 та перелік обмежень щодо використання земельних ділянок на території Сосницької селищної ОТГ Чернігівської області від 02.12.2019, до якого внесена земельна ділянка №3 (Спаська сільська рада) площею 8,3857 га 01.02 охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини.

Відділом у Сосницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надано висновок від 02.12.2019 №316/114-19 про погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Змітнівської сільської ради, Конятинської сільської ради, Кудрівської сільської ради, Спаської сільської ради Сосницького району Чернігівської області, пунктом 7 якого не передбачено необхідність проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації (а.с.76).

Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області 17.12.2019 видано наказ №25-10889/14-18-сг, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, що розташовані на території Змітнівської сільської ради, Конятинської сільської ради, Кудрівської сільської ради, Спаської сільської ради Сосницького району Чернігівської області загальною площею 616,9479 га (а.с.77).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 №34-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність передано Сосницькій селищній раді Сосницького району Чернігівської області у комунальну власність Сосницької територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 5030,0208 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Сосницької територіальної громади Сосницького району Чернігівської області, згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки (а.с.55).

На підставі акту приймання-передачі від 09.12.2020 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 №34-ОТГ передало із державної власності, а Сосницька селищна рада Сосницького району Чернігівської області прийняла у комунальну власність Сосницької територіальної громади земельні ділянки, в тому числі (№396 додатку до акту) земельну ділянку площею 8,3857 га, кадастровий номер 7424987000:05:000:0614, з обмеженням охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини (а.с.56-57).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №332402217 здійснено державну реєстрацію права комунальної власності Сосницької селищної ради на земельну ділянку площею 8,3857 га, кадастровий номер 7424987000:05:000:0614, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2067395074249 (а.с.80-82).

Згідно з витягом НВ-7401093892022 від 12.12.2022 з Державного земельного кадастру на земельну ділянку з кадастровим номером 7424987000:05:000:0614 накладено обмеження у використанні зона охорони пам?ятки культурної спадщини площею 8,3857 га (а.с.78).

За доводами керівника Корюківської окружної прокуратури наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 №34-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність в частині передачі з державної власності у комунальну власність земельної ділянки площею 8,3857 га кадастровий номер 7424987000:05:000:0614 є незаконним, оскільки на ділянці розташована пам`ятка археології місцевого значення і ділянка відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, які не можуть відчужуватись з державної у комунальну або приватну власність.

Додатково прокурором зазначено, що у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022272150000003 на підставі постанови про залучення спеціаліста від 24.01.2023 інженер-землевпорядник (кваліфікований сертифікат № 011026) Корінь О.В. провів накладення спірної земельної ділянки в межах та конфігурації, зазначеній в технічній документації на графічну частину проекту роздержавлення.

За результатами проведення вказаного накладення встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7424987000:05:000:0614 площею 8,3857 га має однакове місце розташування, як у викопіюванні, що міститься у технічній документацій, так і в графічній частині Плану роздержавлення земель; спірна земельна ділянка площею 8,3857 га накладається на земельну ділянку, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення поселення «Якличі», що підтверджується ортофотопланом земельної ділянки кадастровий номер 7424987000:05:000:0614 та планом накладення даної земельної ділянки на проект роздержавлення.

Відповідні висновки також підтверджені технічною документацією із інвентаризації земель, згідно з якою встановлено обмеження у використанні ділянки на площу 8,3857 га 01.02 «Охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини».

Постановою прокурора від 05.06.2023 надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування (а.с.100-106).

Керівник Корюківської окружної прокуратури листом №51-75-1876вих-23 від 25.04.2023 повідомив Чернігівську обласну військову адміністрацію про встановлення незаконності вибуття з державної власності спірної земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології поселення Якличі. У вказаному листі прокуратура, з урахуванням повноважень Чернігівської обласної військової адміністрації, як законного власника спірної ділянки, просила повідомити про вжиті заходи до усунення державі перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою історико-культурного призначення площею 8,3857 га кадастровий номер 7424987000:05:000:0614, а у випадку їх не застосування про причини, які цьому перешкоджають (а.с.94-97).

Листом №01-01-21/8276 від 04.05.2023 Чернігівська обласна військова адміністрація повідомила Корюківську окружну прокуратуру, що відповідно до Закону України Про місцеві державні адміністрації облдержадміністрація не наділена повноваженнями здійснювати перевірку наказів Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на предмет їх відповідності нормам чинного законодавства, а тому підстави для вжиття заходів, вказаних у листі прокуратури, відсутні (а.с.98-99).

Керівник Корюківської окружної прокуратури направив Чернігівській обласній військовій (державній) адміністрації Повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру від 20.07.2023 №51-75-3242вих-23, у якому повідомив про підготовку позовної заяви про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 7424987000:05:000:0614 та скерування її до Господарського суду Чернігівської (а.с.107-108).

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Щодо підстав звернення прокурора до суду з цим позовом.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

З урахуванням того, що поняття "інтереси держави" є оціночним, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. ст.1311 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

З огляду на приписи ч. 4 ст. 84, ст. 122 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

За доводами керівника Корюківської окружної прокуратури перебування у комунальній власності земельної ділянки, на якій знаходиться пам`ятка археології, позбавляє Український народ загалом правомочності власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель з державної власності, становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу державної влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає. Стосовно земель історико-культурного призначення встановлено пріоритет права власності Українського народу, державної власності над приватною, тобто законно набути права комунальної власності на земельні ділянки відповідних характеристик, розміру і територіального розташування із земель державної власності не могла жодна юридична чи фізична особа, у тому числі і відповідач Сосницька селищна рада Корюківського району. Повернення у власність держави спірної земельної ділянки має легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом землі. Суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки у власність держави спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права на землі історико-культурного призначення, недопущення зміни цільового призначення таких земель та їх передання у приватну власність.

Таким чином, у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Керівник Корюківської окружної прокуратури у позові зазначив, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Чернігівська обласна державна адміністрація (наразі Чернігівська обласна військова адміністрація), що є підставою для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача: Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації.

Виходячи з приписів статті 23 Закону України Про прокуратуру, представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Аналіз ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", який визначає підстави для звернення прокурора до суду свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

При цьому поняття "компетентний орган" вживається у значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. При цьому підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, термін якого продовжено указами Президента України 18.03.2022 №133/2022, 18.04.2022 №259/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Повноваження військових адміністрацій визначені ст. 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Зокрема, згідно ч. 1 вказаної статті військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про критичну інфраструктуру", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Частиною 3 даної статті регламентовано, що районна, обласна військові адміністрації здійснюють на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом, а також передбачає повноваження у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України рішення, передбаченого частиною третьою статті 10 цього Закону, або у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 Про утворення військових адміністрацій для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, серед інших утворено Чернігівську обласну військову адміністрацію та визначено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

З урахуванням наведеного, зазначену позовну заяву подано в інтересах Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації. Поряд з цим, при наявності порушень інтересів держави даний орган державної влади тривалий час бездіє у вказаних спірних правовідносинах та не вживає дієвих заходів до їх усунення. Невжиття заходів до усунення наявних порушень, може призвести до знищення лісу, відтак бездіяльність позивача зумовлює настання невідворотних негативних наслідків.

Керівник Корюківської окружної прокуратури листом №51-75-1876вих-23 від 25.04.2023 повідомив Чернігівську обласну військову адміністрацію про встановлення незаконності вибуття з державної власності спірної земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології поселення Якличі. У вказаному листі прокуратура, з урахуванням повноважень Чернігівської обласної військової адміністрації, як законного власника спірної ділянки, просила повідомити про вжиті заходи до усунення державі перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою історико-культурного призначення площею 8,3857 га кадастровий номер 7424987000:05:000:0614, а у випадку їх не застосування про причини, які цьому перешкоджають (а.с.94-97).

Листом №01-01-21/8276 від 04.05.2023 Чернігівська обласна військова адміністрація повідомила Корюківську окружну прокуратуру, що відповідно до Закону України Про місцеві державні адміністрації облдержадміністрація не наділена повноваженнями здійснювати перевірку наказів Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на предмет їх відповідності нормам чинного законодавства, а тому підстави для вжиття заходів, вказаних у листі прокуратури, відсутні (а.с.98-99).

За доводами прокурора Чернігівська обласна військова адміністрація як орган державної влади, уповноважений на захист інтересів держави у сфері використання спірної земельної ділянки, будучи належним чином поінформована про суть порушеного права у спірних правовідносинах, відмовилась захищати такі інтереси. Невжиття належних та достатніх заходів компетентним та уповноваженим органом, яким є Чернігівська обласна військова адміністрація, щодо усунення порушень вимог законодавства свідчить про бездіяльність уповноваженого органу.

Керівник Корюківської окружної прокуратури направив Чернігівській обласній військовій (державній) адміністрації Повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру від 20.07.2023 №51-75-3242вих-23, у якому повідомив про підготовку позовної заяви про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 7424987000:05:000:0614 та скерування її до Господарського суду Чернігівської (а.с.107-108).

Приймаючи до уваги те, що представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави, невжиття самостійно уповноваженим органом у спірних правовідносинах, ефективних заходів щодо усунення виявлених порушень, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Чернігівської обласної військової адміністрації та звернення до суду із вказаним позовом у цій справі.

За наведених обставин суд доходить висновку про те, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Чернігівської обласної військової адміністрації у суді при зверненні із цим позовом.

Щодо суті позовних вимог суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про охорону культурної спадщини пам`ятка культурної спадщини (далі пам`ятка) об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно з ч.2 ст. 2 Закону України Про охорону культурної спадщини археологічний об`єкт культурної спадщини рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Пунктом 3 розділу X Прикінцеві положення Закону України Про охорону культурної спадщини визначено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP Про охорону і використання пам`яток історії та культури, визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Статтею 6 Закону УРСР Про охорону і використання пам`яток історії та культури (у редакцій чинній на час прийняття рішення виконкому облради № 66 від 23.03.1992) до пам`яток історії та культури належать пам`ятки археології городища, кургани, залишки стародавніх поселень укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам`яні скульптури, наскельні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів.

Частиною 2 статті 8 Закону УРСР Про охорону і використання пам`яток історії та культури передбачено, що виконавчі комітети обласних Рад народних депутатів затверджують переліки пам`яток історії та культури місцевого значення, встановлюють зони їх охорони, а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам`яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу PCP і Української PCP.

Як встановлено судом, на підставі рішень виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 551 від 17.11.1980 та № 66 від 23.03.1992 взято на облік та під державну охорону об`єкт культурної спадщини поселення Якличі X-XIII ст. н.е. (поселення епохи бронзи) у с. Якличі Сосницького району як нововиявлену пам`ятку археології місцевого значення, а 10.05.1991 проведено його паспортизацію, як пам`ятника історії та культури СРСР у вигляді залишків стародавніх поселень та ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів, у зв?язку з чим враховуючи положення пункту 3 розділу X Прикінцеві положення Закону України Про охорону культурної спадщини, вказана пам`ятка археології була і є пам`яткою культурної спадщини без занесення її до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Статтями 53, 54 Земельного кодексу України визначено, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Виходячи з приписів ст.541 Земельного кодексу України з метою охорони культурної спадщини на використання земель у межах території пам`ятки культурної спадщини встановлюються обмеження відповідно до Закону України Про охорону культурної спадщини.

Обмеження у використанні земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, зон охорони, поширюються на усі розташовані в межах цих територій та об`єктів землі незалежно від їх цільового призначення. Межі території, на яку поширюються такі обмеження, визначаються відповідно до Закону України Про охорону культурної спадщини і зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації, науково-проектній документації у сфері охорони культурної спадщини. Відомості про зазначені обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру.

Режим використання земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, визначається науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини, а до затвердження такої документації Законом України Про охорону культурної спадщини.

У відповідності до ст. 34 Закону України Про охорону культурної спадщини землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення.

Таким чином, земельна ділянка площею 8,3857 га кадастровий номер 7424987000:05:000:0614, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення поселення Якличі, на площу якої встановлено обмеження охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини, відноситься до земель історико-культурного призначення, порядок та режим використання якої визначається Законом України Про охорону культурної спадщини.

Згідно з ч.1,2,6 статті 17 Закону України Про охорону культурної спадщини пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом.

Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології поля давніх битв.

За таких обставин, земельна ділянка площею 8,3857 га кадастровий номер 7424987000:05:000:0614, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення, відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, які не можуть відчужуватись з державної у комунальну або приватну власність.

Водночас із встановлених судом обставин вбачається, що земельна ділянка площею 8,3857 га кадастровий номер 7424987000:05:000:0614, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення, протиправно вибула з державної в комунальну власність на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 №34-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність в частині передачі зазначеної земельної ділянки та акту приймання-передачі від 09.12.2020 (№396 додатку до акту).

Закон України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 № 1805-ІІІ (набув чинності 12.07.2000) є спеціальним законодавчим актом відносно до Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ (набув чинності 01.01.2002).

Враховуючи вищезазначені приписи ч.1 ст.54 Земельного кодексу України та ст.17 Закону України Про охорону культурної спадщини, за висновком суду, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення спеціального законодавчого акту Закону України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 № 1805-ІІІ.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частині 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним з яких є відновлення становища, що існувало до порушення.

Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень частини 3 статті 26 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Отже, з метою ефективного захисту порушених прав ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав на майно, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 23.06.2020 у справі №906/516/19.

З огляду на зазначене вимога про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 8,3857 га кадастровий номер 7424987000:05:000:0614 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2067395074249) за територіальною громадою в особі Сосницької селищної ради Корюківського району (колишній Сосницький район) Чернігівської області права власності на цю земельну ділянку є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Відповідно до ч.10 ст. 24 Закону України Про державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

З урахуванням викладеного вище суд вважає за необхідне зазначити, що вимоги прокурора про усунення перешкод власнику державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 8,3857 га кадастровий номер 7424987000:05:000:0614 шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7424987000:05:000:0614 площею 8,3857 га, є способом захисту порушеного права, який не призведе до поновлення цього порушеного права та автоматично не стане підставою для набуття Чернігівською обласною військовою адміністрацією права розпорядження зазначеною земельною ділянкою. Навпаки, позбавлення спірної земельної ділянки усіх ідентифікуючих і реєстраційних однак стане на заваді відновленню порушених прав землевласника і може бути причиною зловживань з боку невизначеного кола осіб.

За таких обставин прокурором неправильно обрано спосіб захисту інтересів держави у спірних правовідносинах щодо усунення перешкод у здійсненні Чернігівською обласною військовою адміністрацією права користування та розпоряджання земельною ділянкою шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7424987000:05:000:0614 площею 8,3857 га, внаслідок чого у задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити.

Щодо вимог прокурора про зобов`язання Сосницької селищної ради Корюківського району (колишній Сосницький район) Чернігівської області повернути земельну ділянку площею 8,3857 га, кадастровий номер 7424987000:05:000:0614 державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації суд зазначає таке.

Відповідно до ст.17 Закону України Про охорону культурної спадщини пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

Згідно з п.1 ст.18 Закону України Про охорону культурної спадщини об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Статтею 53 Земельного кодексу України визначено, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ст. 54 Земельного кодексу України).

Стаття 541 Земельного кодексу України визначає обмеження у використанні земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об`єктів культурної всесвітньої спадщини, відповідно до ч.2,3 якої обмеження у використанні земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, історичного ареалу населеного місця, буферної зони, території об`єкта культурної всесвітньої спадщини поширюються на усі розташовані в межах цих територій та об`єктів землі незалежно від їх цільового призначення. Межі території, на яку поширюються такі обмеження, визначаються відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" і зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації, науково-проектній документації у сфері охорони культурної спадщини. Відомості про зазначені обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру.

Режим використання земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, історичного ареалу населеного місця, буферної зони, території об`єкта культурної всесвітньої спадщини визначається науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини, а до затвердження такої документації Законом України "Про охорону культурної спадщини".

У відповідності із п.2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Право власності на земельні ділянки, визнане за державою рішенням суду, реалізується органами виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, незалежно від органу, в особі якого судом визнане таке право за державою.

Приймаючи до уваги те, що спірна земельна ділянка площею 8,3857 га, кадастровий номер 7424987000:05:000:0614, перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження якою наділена Чернігівська обласна державна адміністрація (наразі Чернігівська обласна військова адміністрація), і у даній справі правомірно визначено орган виконавчої влади, на користь якого повертається земельна ділянка Чернігівську обласну військову адміністрацію, вимога прокурора про зобов`язання Сосницької селищної ради Корюківського району (колишній Сосницький район) Чернігівської області повернути земельну ділянку площею 8,3857 га, кадастровий номер 7424987000:05:000:0614 державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 8,3857 га, кадастровий номер 7424987000:05:000:0614, за територіальною громадою в особі Сосницької селищної ради Корюківського району (колишній Сосницький район) Чернігівської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2067395074249) з одночасним припиненням за територіальною громадою в особі Сосницької селищної ради Корюківського району (колишній Сосницький район) Чернігівської області (код 04412656) права власності на земельну ділянку площею площею 8,3857 га, кадастровий номер 7424987000:05:000:0614.

3. Зобов?язати Сосницьку селищну раду Корюківського району (колишній Сосницький район) Чернігівської області (код 04412656) повернути земельну ділянку площею 8,3857 га, кадастровий номер 7424987000:05:000:0614 державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації (код 00022674, вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000).

4. У решті позову відмовити.

У судовому засіданні 18.10.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 03.11.2023 у перший робочий день після закінчення періоду непрацездатності судді.

Суддя М.О. Демидова