Рішення № 114651796, 03.11.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3633/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АВ ЦЕНТР", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЄРВІС", м. Харків про стягнення 10936,25 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "АВ ЦЕНТР", м. Київ звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЄРВІС", м. Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 10936,25 грн, де 5352,00 грн основного боргу, 3595,34 грн - пені, 1734,17 грн - інфляційних втрат, 257,74 грн - 3% річних. Також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 серпня 2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АВ ЦЕНТР", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЄРВІС", м. Харків про стягнення 10936,25 грн - залишено без руху; надано позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом здійснення оформлення додатків до позовної заяви, шляхом зазначення на копії письмових документів всіх необхідних відміток, а саме: "Згідно з оригіналом" (без лапок), назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

31 серпня 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "АВ ЦЕНТР" усунено недоліки, шляхом здійснення оформлення додатків до позовної заяви, шляхом зазначення на копії письмових документів всіх необхідних відміток, а саме: "Згідно з оригіналом" (без лапок), назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 вересня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/3633/23 та ухвалено розгляд справи № 922/3633/23 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі) надсилалися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Відповідачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 07 вересня 2023 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "АВ ЦЕНТР" (позивачем, постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЄРВІС" (відповідачем, покупцем) було укладено договір № X-19/1,

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити та передати у власність покупцю засоби індивідуального захисту (товар), а покупець зобов`язався прийняти та оплати цей товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно пункту 3.1. договору ціна на товар визначається в рахунках або додатках до даного договору.

Відповідно до пункту 4.1. договору поставка товару здійснюється на умовах EXW зі складу постачальника, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Халтуріна, 3А, згідно ІНКОТЕРМС 2010, якщо інше не встановлено за домовленістю сторін.

Згідно пункту 6.1. договору розрахунки за цим договором проводяться у грошовій формі шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 6.2. договору оплата товару за даним договором здійснюється з відстроченням платежу. Покупець зобов`язаний здійснити оплату товару протягом 14 банківських днів з часу отримання товару на підставі товаро-супровідної документації.

Згідно підпункту 7.2.1. пункту 7.2. договору покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити повну його вартість на умовах, визначених у цьому договорі.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивачем згідно рахунка № 20320 від 08 листопада 2021 року та згідно накладних № 20721 від 17 грудня 2021 року та № 21129 від 23 грудня 2021 року було поставлено та передано на користь відповідача товару на суму 10704,00 грн.

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "АВ ЦЕНТР" поставило відповідачу товар на загальну суму 10704,00 грн, виконавши свої зобов`язання за договором поставки та додатками до нього в повному об`ємі. В той же час, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЄРВІС" оплатило отриманий товар не повністю, у зв`язку з чим утворилася заборгованість на суму 5352,00 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки №Х-19/1 від 10 січня 2019 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5352,00 грн основного боргу слід задовольнити.

Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем 3595,34 грн пені за період з 06 січня 2022 року по 12 січня 2022 року та за період з 12 січня 2022 року по 11 серпня 2023 року, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 8.2. договору за прострочення платежу за отриману продукцію покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення платежу.

Відповідно до видаткової накладної № 20721 товар був отриманий відповідачем 17 грудня 2021 року. Відтак, кінцевий строк оплатити товару - 06 січня 2022 року. Зважаючи на те, що було оплачено відповідачем 5352,00 грн, то сума з якої нараховується пеня - 1605,60 грн.

Згідно видаткової накладної № 21129 товар був отриманий відповідачем 23 грудня 2021 року. Відтак, кінцевий строк оплатити товару - 12 січня 2022 року. Сума з якої нараховується пеня - 5352,00 грн.

Таким чином сума пені за період з 06 січня 2022 року по 12 січня 2022 року складає 5,54 грн, а сума пені за період з 12 січня 2022 року по 11 серпня 2023 року складає 3589,80 грн. Загалом сума пені складає 3595,34.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3595,34 грн пені за період з 06 січня 2022 року по 12 січня 2022 року та за період з 12 січня 2022 року по 11 серпня 2023 року слід задовольнити.

Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем 1734,17 грн інфляційних витрат за період з 06 січня 2022 року по 12 січня 2022 року та за період з 12 січня 2022 року по 11 серпня 2023 року; 254,74 грн 3% річних за період з 06 січня 2022 року по 12 січня 2022 року та за період з 12 січня 2022 року по 11 серпня 2023 року, суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та індексу інфляції дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1734,17 грн інфляційних витрат за період з 06 січня 2022 року по 12 січня 2022 року та за період з 12 січня 2022 року по 11 серпня 2023 року; 254,74 грн 3% річних за період з 06 січня 2022 року по 12 січня 2022 року та за період з 12 січня 2022 року по 11 серпня 2023 року, є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССЄРВІС" (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, буд. 4, код ЄДРПОУ 30428944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АВ ЦЕНТР" (04080, м. Київ, вул. Аляб`єва, буд. 3, ЄДРПОУ 20028822) заборгованості за поставлений товар в розмірі 10936,25 грн, де 5352,00 грн основного боргу, 3595,34 грн - пені, 1734,17 грн - інфляційних втрат, 257,74 грн - 3% річних, а також 2486,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "03" листопада 2023 р.

СуддяП.В. Хотенець