Рішення № 114649341, 03.11.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2023м. ДніпроСправа № 904/4482/23За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Левченка Миколи Олексійовича, м. Покров Дніпропетровської області

про стягнення 89 911,38грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Левченко Миколи Олексійовича пеню у розмірі 722,28грн та неустойку у розмірі 89 157,26грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-5040-ОД від 30.10.2021 в частині своєчасного повернення майна.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2023 справу №904/4482/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського Дніпропетровської області від 14.11.2023 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

01 вересня 2023 року від позивача на виконання вимог ухвали суду до господарського суду надійшла заява та долучено відповідні докази.

Також, 01 вересня 2023 року від регіонального відділення до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, якою просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Левченко Миколи Олексійовича пеню у розмірі 754,12грн та неустойку у розмірі 89 157,26грн.

Ухвалою суду від 05.09.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами; прийнято до розгляду заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про збільшення позовних вимог, яка надійшла до суду 01.09.2023 (вх. №44353/23).

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду) за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Незалежності, буд. 4, кв. 6, м. Покров, Дніпропетровська область, 53300.

Направлена судом на адресу відповідача ухвала про порушення провадження повернута підприємством зв`язку з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 70-73).

Відповідно до п.4 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, якщо відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

30 жовтня 2012 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях) (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Левченко Миколою Олексійовичем (орендар, відповідач) укладено договір оренди №12/02-5040-ОД нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с. 7-9).

За умовами п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно нежитлове вбудоване приміщення площею 639,3кв.м., розміщене за адресою: м. Орджонікідзе, вул. Зонова, 20, на 1 та 2 поверсі (ах) 2-х поверхового (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі Державної митної служби України ()далі балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 19.07.2012 і становить за незалежною оцінкою 714 419,00грн.

Майно передається в оренду з метою: інше використання нерухомого майна (виробництва хліба, хлібобулочних виробів). Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється (п.1.2 договору).

Згідно п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2 договору).

30 жовтня 2012 року позивач, як орендодавець, передав відповідачу у присутності балансоутримувача у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 639,3кв.м., розміщене за адресою: м. Орджонікідзе, вул. Зонова, 22 (а.с.12 на звороті).

Згідно з пунктами 3.1-3.2 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 зі змінами (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) вересень 2012 року 6 226,28грн. Орендна плата за перший місяць оренди жовтень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за жовтень. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3. договору).

У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п. 3.4. договору).

За умовами п. 3.5. договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні: 50% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 3 113,09грн; 50% балансоутримувача у розмірі 3 113,09грн; щомісяця не пізніше 15 числа місяця за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінету Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6 договору).

Згідно з п. 3.11. договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату у співвідношенні визначеному у п. 3.6 цього договору.

У разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язується повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п. 5.5 договору).

Цей договір укладено строком на два роки 364 дні, що діє з 30 жовтня 2012 року по 28 жовтня 2015 року.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору орендар протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації наданої органами державного пожежного нагляду, договір за заявою орендаря, щодо продовження терміну дії, наданою відповідно до п. 5.20, може бути продовженим на тих самих умовах, які передбачені у договорі (п.10.1. договору).

18 січня 2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Фізичною особою-підприємцем Левченко Миколою Олексійовичем укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди від 30.10.2012 №12/02-5040-ОД (а.с. 11).

Викладено у розділі 1 договору вартість орендованого майна в наступній редакції: вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 19 листопада 2015 і становить за незалежною оцінкою 804 354,00грн.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності згоди балансоутримувача та дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

Цей договір є пролонгованим з 29.10.2015 по 28.09.2016 включно (п.6 додаткової угоди).

Додатковою угодою від 13.10.2016 про внесення змін до договору оренди від 30.10.2012 №12/02-5040-ОД сторони погодили, що договір є пролонгованим з 29.09.2016 по 28.09.2017 включно (а.с. 13).

Додатковою угодою від 28.08.2017 про внесення змін до договору оренди від 30.10.2012 №12/02-5040-ОД сторони погодили, що договір є пролонгованим на 1 рік, з 29.09.2017 по 28.09.2018 включно (а.с. 14).

23 жовтня 2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Фізичною особою-підприємцем Левченко Миколою Олексійовичем укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди від 30.10.2012 №12/02-5040-ОД (а.с. 15).

Викладено у розділі 1 договору площу та вартість орендованого майна в наступній редакції: площею 672,3кв.м. (в т.ч. 33кв.м. ганку), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 19.11.2015 і становить за незалежною оцінкою 845 873,92грн.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата за базовий місяць розрахунку лютий 2018 року становить 13 745,33грн (п. 3 додаткової угоди).

Цей договір є пролонгованим з 29.09.2018 по 28.09.2019 включно (п.5 додаткової угоди).

Договором від 28.10.2019 про внесення змін до договору оренди від 30.10.2012 №12/02-5040-ОД сторони погодили, що договір є пролонгованим з 29.09.2019 по 28.12.2019 включно (а.с. 18-19).

Сторони домовились, що у разі не надання згоди органом управління на продовження строку дії цього договору, у Регіонального відділення відсутні правові підстави для продовження строку дії цього договору оренди і договір припиняється з дати закінчення основного договору 28.09.2019 та у відповідності ст. 785 Цивільного кодексу України орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування державним майном до моменту його повернення (п.4.1 додаткової угоди).

У разі недосягнення сторонами істотних умов по договору оренди, договір припиняється з дати закінчення основного договору 28.09.2019 і відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування державним майном до моменту його повернення (п.4.2 додаткової угоди).

30 січня 2020 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Фізичною особою-підприємцем Левченко Миколою Олексійовичем укладено договір про внесення змін та доповнень до договору оренди від 30.10.2012 №12/02-5040-ОД (а.с. 20-22).

Викладено у розділі 1 договору вартість орендованого майна в наступній редакції: вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 28.11.2019 і становить за незалежною оцінкою 1 661 063,00грн.

У разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язується повернути балансоутримувачу або підприємству / товариству, укзаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві / балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п. 5.10 договору).

Цей договір є пролонгованим з 29.12.2019 по 28.09.2020 включно (п. 10.1 договору).

У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця, цей договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Виключення складають договори оренди по яким відповідно до ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідно проведення оцінки об`єкта оренди або договори оренди, які потребують внесення змін в істотні умови договору (з урахуванням та/або на підставі законодавства України з питань оренди державного майна, матеріалів перевірки, тощо). Зазначені дії оформляються договором про внесення змін до цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору (п. 10.4 договору).

В пунктах 10.9 - 10.11 договору визначено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів орендар повертає балансоутримувачу (або юридичній особі, яку вкаже орендодавець). Майно вважається поверненим орендодавцю / балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання передавання про повернення майна покладається на орендаря. Якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Відповідач звернувся до позивача з листом від 28.07.2020, в якому просив продовжити строку дії договору на один рік (а.с. 27).

У відповідь на лист, регіональне відділення листом від 12.08.2020 за вих.№18-02-04294 повідомило, що повернеться до розгляду питання щодо прийняття рішення про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений або про відмову у його продовженні після отримання документів (а.с. 28).

Листом від 22.10.2020 за вих.№18-02-06130 регіональне відділення повідомило про продовження договору оренди від 30.10.2012 №12/02-5040-ОД до моменту укладання договору з переможцем аукціону або до моменту настання випадку, передбаченому пунктом 152 Порядку (а.с. 29).

Згідно протоколу електронного аукціону № UA-PS-2020-11-10-000147-1, аукціон не відбувся з огляду на відсутність учасників (а.с. 33).

Наказом Регіонального відділення №12/02-221-ПО від 07.12.2020 "Щодо припинення терміну договору оренди від 30.10.2012 №12/02-5040-ОД" наказано вважати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від №12/02-5040-ОД, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та Фізичною особою-підприємцем Левченко Миколою Олексійовичем припиненим з 06.12.2020 (а.с. 34).

31.12.2020 позивач направив на адресу відповідача та балансоутримувача лист №18-02-07297 від 16.12.2020 про припинення терміну дії договору оренди, з проханням терміново, у відповідності до умов договору оренди від 30.10.2012 №12/02-5040-ОД, повернути за актом приймання-передачі орендоване майно в належному стані балансоутримувачу та надати один примірник акту орендодавцю. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря (а.с. 35).

Крім цього, позивач зауважив, що з урахуванням дати підписання акту приймання-передачі, регіональним відділенням, відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, буде проведена робота щодо нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

26.02.2021 між ФОП Левченко М.О. та Дніпровською митницею Держмитслужби складено та підписано Акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с. 41). Додатком до цього Акту є Анкета про стан майна і розрахунків за договором оренди.

Враховуючи, що договір оренди припинив свою дію 06.12.2020, а майно з оренди відповідач повернув лише 26.02.2021, позивач нарахував неустойку у загальному розмірі 89 157,26 грн.

Крім цього, у зв`язку із несвоєчасною сплатою орендних платежів позивач, посилаючись на положення ст. 230 ГК України, нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 17.12.2019 до 06.12.2020 у розмірі 754,12 грн.

Отже, предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з виконанням умов договору оренди нерухомого майна, підстави припинення договору оренди, строк дії договору, наявність оплати та, відповідно, прострочки виконання зобов`язання, наявність/відсутність підстав застосування відповідальності за порушення зобов`язання.

Правовідносини сторін виникли з договору оренди державного нерухомого майна.

Правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", положеннями Цивільного та Господарського кодексів України щодо найму (оренди).

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами першою та шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору оренди, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У частині першій статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

За частиною першою статті 773 ЦК України на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Частина перша статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 ГК України).

Договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його укладено (ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Судом встановлено, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від №12/02-5040-ОД, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та Фізичною особою-підприємцем Левченко Миколою Олексійовичем є припиненим з 06.12.2020.

Частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Аналогічні положення щодо повернення майна передбачені пунктом 10.11. договору оренди, за яким у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, виходячи із змісту частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

ФОП Левченко М.О. повернув орендоване майно балансоутримувачу 26.02.2021 за актом повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, тобто з порушенням встановленого договором та законом строку.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків та здійсненні своїх суб`єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18 (пункти 137-139) та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

Відповідно до статті 614 ЦК України для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічні за змістом правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №914/4238/15, від 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та від 09.09.2019 у справі №910/16362/18 (пункт 51), від 13.12.2019 у справі №910/20370/17, від 06.07.2021 у справі №906/562/20.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №908/3592/19.

Відповідач доказів прийняття ним заходів до повернення об`єкта оренди за закінченням строку договору чи вчинення позивачем перешкод у його поверненні суду не надав.

Отже, неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача).

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Відтак, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).

З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Тому, яким би способом у договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Враховуючи те, що договір припинив свою дію 06.12.2020, а майно повернуто з оренди за актом приймання-передачі лише 26.02.2021, вимоги позивача про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення майна є правомірними та такими, що відповідають правовому регулюванню частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що розмір орендної плати за листопад 2020 року становив 15 952,69грн. Відтак подвійна орендна плата:

за грудень 2020 року (з врахуванням індексу інфляції за грудень 2020 року) становить 16 096,26грн (розмір неустойки складає 25 961,50грн із розрахунку 16 096,26грн/31день= 519,23грн. (орендна плата за день); 519,23грн*25день (із 07.12.2020 до 31.12.2020)= 1452,78грн.; 12 980,75грн.*2= 25 961,50грн.);

за січень 2021 року (з врахуванням індексу інфляції за січень 2021 року) становить 16 305,51грн (розмір неустойки складає 32 611,02грн);

за 26 днів лютого 2021 року (з врахуванням індексу інфляції за лютий 2021 року) орендна плата становить 16 468,57грн (розмір неустойки складає 25 961,50грн із розрахунку 16 468,57грн/28днів= 588,16грн (орендна плата за день); 588,16грн*26день (із 01.02.2021 до 26.02.2021)= 15 292,16грн; 15 292,16грн*2= 30 584,32грн.

За розрахунком суду розмір неустойки за період із 07.12.2020 до 26.02.2021 складає 89 156,84грн (25 961,50грн + 32 611,02грн+30 584,32грн).

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Законодавець у частині першій статті 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 ЦК України).

Положеннями статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною першою статті 230 ГК України визначено поняття штрафних санкцій. Ними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 754,12грн за загальний період із 17.12.2019 до 06.12.2020.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, судом встановлено його арифметичну вірність (тобто помилок не виявлено).

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає неустойка у розмірі 89 156,84грн та пеня у розмірі 754,12грн.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1295 від 16.08.2023 (а.с. 9). Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2 683,98грн (89 910,96грн * 2684,00грн /89 911,38грн).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Фізичної особи-підприємця Левченка Миколи Олексійовича про стягнення 89 911,38грн - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Левченка Миколи Олексійовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (ідентифікаційний код 42767945; вул. Центральна, 6, м. Дніпро, 49000) неустойку у розмірі 89 156,84грн, пеню у розмірі 754,12грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 2683,98грн, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 03.11.2023

Суддя Н.М. Євстигнеєва