Постанова № 114639058, 31.10.2023, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2793/23

Номер провадження 3/570/2152/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2023 року м.Рівне

Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Гладишева Х.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 від 16.09.2020, за ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 15 травня 2023 року серії ААБ № 286959, 15 травня 2023 року о 02 год. 37 хв. на автодорозі Н 22 Устилуг-Луцьк-Рівне 140 км поблизу н.п. Клевань водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ИЖ д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alkotest № 7510 та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим повторно протягом року вчинив порушення вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча був належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, враховуючи вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення, суд вважає, що справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 слід розглядати за відсутності вказаної особи та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимогст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимогст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідност.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ч.1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ч.2 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alkotest № 7510 та проведення такого огляду у медичному закладі підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 15 травня 2023 року серії ААБ № 286959, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 15 травня 2023 року, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15 травня 2023 року, відеозаписом з нагрудних камер поліцейських.

При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення від 15 травня 2023 року серії ААБ № 286959 вбачається, що його складено за ч.2 ст.130 КУпАП, тобто у зв`язку з повторністю вчинення особою протягом року однорідного правопорушення.

Відтак, при розгляді даної справи підлягає перевірці факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, як було зазначено поліцейським у протоколі.

Згідно пункту 1 Розділу 7 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій наказом МВС України від 07.11.2017 № 1395 (далі - Інструкція), повторним відповідно до статті 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.

Поліцейський, який подає матеріали до розгляду, готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а за матеріалами про адміністративні правопорушення, передбачені частинами другою та третьою статті 130 КУпАП, - довідку про належність транспортного засобу (п. 4 Розділу 7 Інструкції)

З п.5 Розділу 7 Інструкції вбачається, що у разі встановлення повторності правопорушення до протоколу (якщо протокол складається) долучається довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення.

З аналізу вказаних норм, та з урахуванням положень ст.221 та ст.276 КУпАП вбачається, що повторне вчинення правопорушення має місце у випадку, якщо особою вчинено однорідне правопорушення протягом року, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню постановою суду за місцем вчинення правопорушення.

Системний аналіз наведених обставин та положень КУпАП вказує на те, що передумовою притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУПАП є повторне протягом року вчинення вказаною особою будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 10 травня 2022 року у справі № 570/893/22.

При цьому, за змістом протоколу про адміністративне правопорушення від 15 травня 2023 року серії ААБ № 286959, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху 15 травня 2023 року, тобто за межами року, в якому він був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Відтак, повторність вчинення ОСОБА_1 протягом року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, не підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що дії ОСОБА_1 невірно кваліфіковано за ч.2 ст.130 КУпАП, з огляду на відсутність повторності вчинення останнім однорідного правопорушення, однак встановлено факт його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому суд вважає, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 рішення від 11.10.2011 №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення".

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130КУпАП,при цьому перекваліфікація дій ОСОБА_1 не порушує права останнього та не погіршує його становище.

Відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, відповідальність за вчинення даного правопорушення полягає у накладенні штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладенні штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З врахуванням даних про особу правопорушника, у сукупності із обставинами справи та ступеня тяжкості вчиненого ним правопорушення, для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної ст.23 КУпАП, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, у разі винесення суддею постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ст.4 Закону України "Про судовий збір" в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536,80 грн.

Керуючись ст. 40-1, ч.1 ст.130, ст.ст.283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

п о с т а н о в и в:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та обрати йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьдержави (Отримувачкоштів:ГУК уРівн.обл/Рiвнен.р-н./22030101;код отримувача(кодза ЄДРПОУ)38012494;банк отримувачаКазначейство України(ел.адм.подат.);код банкуотримувача (МФО)899998;рахунок отримувачаUA728999980313151206000017295;код класифікаціїдоходів бюджету22030101)-судовий збірв розмірі536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 коп.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Суддя Гладишева Х.В.