Рішення № 114638137, 03.11.2023, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/10659/23

Провадження № 2/369/5104/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03.11.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Соловюк В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом служби у справах дітей Боярської міської ради Фастівського району Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

У липні 2023 року позивач звернувсь до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що відповідачі перебували у зареєстрованому шлюбі та мають спільних дітей: ОСОБА_3 , 2019 року народження, ОСОБА_4 , 2021 року народження. Відповідачка ОСОБА_2 має ще малолітніх дітей ОСОБА_5 , 2018 року народження, та ОСОБА_6 , 2017 року народження. Відомості про батька цих дітей записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Сім`я ОСОБА_1 проживала в м. Боярка на території церкви «Храм Спасителя». Сім`я перебувала на контролі Служби та під соціальним супроводом Києво-Святошинського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. Заочним рішенням суду відповідачі позбавлені батьківських прав відносно старших дітей.

06 грудня 2021 року ОСОБА_2 принесла молодшу доньку ОСОБА_4 , 2021 року народження, своїй знайомій та залишила її, повідомивши, що не має бажання та можливості доглядати за дитиною. У подальшому дитину було взято на облік та передано. За весь час до дитини ніхто не повернувся та не цікавився. Позивач вважає, що позбавлення батьківських прав відповідачів є доцільним та відповідає інтересам дітей, так як відповідачі протягом тривалого часу не виконують своїх батьківських обов`язків, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Просили суд позбавити батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь доньки ОСОБА_4 , 2021 року народження, у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати останню за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено учасникам процесу строки на подачу до суду заяв по суті справи.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не скористались своїм процесуальним правом на подачу до суду заяв по суті справи.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 вересня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись.

Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав та не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Враховуючи те, що судом були використані передбачені чинним законодавством способи для повідомлення відповідача про розгляд справи, та приймаючи до уваги той факт, що наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, суд зі згоди позивача у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Оскільки відповідно до положень ЦПК України розгляд вказаної справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, тому у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (статті 51 Конституції України).

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання у сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Статтею 12 вищезгаданого Закону визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів. Відповідно до статті 14 указаного Закону, діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувають у шлюбі (свідоцтво серія НОМЕР_1 видане Геніческим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 є матір`ю ще двох малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей.

Відомості про батьків цих дітей записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ст. 164 СК України батько або матір дитини можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пленум Верховного Суду України в постанові за № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», зокрема п.п. 15, 16, роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

З поданих доказів вбачається, що у жовтні 2021 року прийшла до своєї знайомої ОСОБА_13 , яка є хрещеною мамою малолітньої ОСОБА_4 , 2021 року народження, з проханням доглянути трохи дитину, а їй потрібно відлучитись. Після того за дитиною не повернулась, її долею не цікавилась.

Звертаючись до суду із позовом про позбавлення відповідачів батьківських прав, позивач посилається на те, що відповідачі покладених на них батьківських обов`язків виховувати та утримувати своїх дітей не виконують протягом тривалого часу, не здійснюють жодних дій, спрямованих на їх виконання.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2023 року:

позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

стягнено з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального закладу Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка» на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.01.2021р. і до досягнення дітей повноліття.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві.

Сімейний кодекс України детально регулює питання застосування такого засобу захисту дитини, її прав та інтересів від посягань з боку її власних батьків як позбавлення батьківських прав.

За змістом ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Як передбачено ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Стаття 164 СК України чітко встановлює перелік підстав позбавлення батьків батьківських прав. Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини є підставою для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Суд неодноразово в своїх рішеннях зазначав, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Як випливає з Рішення Європейського суду з прав людини справа «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року, при вирішенні прав про позбавлення батьківських прав має бути встановлено відсутність поважних причин не виконання батьками батьківських обов`язків, які б виправдовували позбавлення батьківських прав.

Згідно статей 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991 р., № 780-Х11 батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов`язок матері і батька це обов`язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

За роз`ясненнями п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 р., позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

За змістом п. 16 вищевказаної Постанови ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

До суду відповідачі не надали жодного доказу або ж свої заперечення щодо недоцільності позбавлення їх батьківських прав та відсутності їх вини у невиконанні своїх обов`язків по догляду та вихованню малолітніх дітей, тому суд враховує лише ті докази, які містяться в матеріалах справи та вважає, що позивачем повністю доведено необхідність позбавлення відповідача батьківських прав щодо їх молодшої дитини, у зв`язку з невиконанням відповідачами своїх батьківських обов`язків. Неявка відповідачів в судові засідання також свідчить про її байдужість до долі дітей. Тому позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав підлягають до задоволення.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 166 Сімейного кодексу України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, яка позбавлена батьківських прав не звільняється від обов`язку щодо утримання дітей, та згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання обов`язку утримувати дитину визначені статтею 181 СК України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно зі ст. 182, 183 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

За таких обставин, суд також вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь дитини аліменти на її утримання в розмірі 1500 грн. з кожного з батьків.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 12-13, 81, 89, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги служби у справах дітей Боярської міської ради Фастівського району Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1500 грн. (одна тисяча п`ятсот грн.), щомісячно, починаючи з 07 липня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1500 грн. (одна тисяча п`ятсот грн.), щомісячно, починаючи з 07 липня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 2 147,20 грн. (дві тисячі сто сорок сім грн. 20 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2 147,20 грн. (дві тисячі сто сорок сім грн. 20 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про позивача: служба у справах дітей Боярської міської ради Фастівського району Київської області, адреса: Київська область, Фастівський район, м.Боярка, вул. М.Грушевського, буд.39, код ЄДРПОУ 44277521.

Інформація відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації невідомо, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 .

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ