Рішення № 11463661, 01.08.2010, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

2 -218/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2010 року м. Маріуполь

Орджоникідзевській районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі:

головуючого судді Костромітіної О.О.

при секретарях Больсуновій Г.О., Степовій Ю. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект» про стягнення компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку та моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект» про стягнення компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що він працював

з 20.05.2008 року на підприємстві ТОВ « Комплект» на посаді головного інженера.

Наказом № 127 від 10.04.2009 року його звільнено за п.1 ст. 36 КЗпП України. При звільнені йому не була виплачена грошова компенсація за 21 день невикористаної відпустки. Вважає, що діями відповідача порушено його право на отримання виплат що належать при звільненні. Просив суд стягнути з відповідача компенсацію за 21 день невикористаної відпустки, середній заробіток за період з 11.04.2009 року по день фактичного розрахунку, моральну шкоду у розмірі 3000 гривень, яка виражається в тому, що йому було необґрунтовано відмовлено у виплаті компенсації за невикористану відпустку, він відчув безпорадність перед посадовими особами відповідача, що підірвало у нього віру в можливість захисту своїх інтересів правовими методами. У нього зірвалися життєві плани, він переніс стрес.

В подальшому, протягом слухання справи, позивач неодноразово уточнював позовні вимоги ( а.с. а.с.167, 169,171-172). В остаточної редакції позовних вимог просив суд стягнути з відповідача компенсацію за 22 дні невикористаної відпустки у розмірі 1430 гривень, 66 копійок, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні протягом 55 днів, які складаються з дня звільнення по день подання позову до суду, у розмірі 4477 гривень, моральну шкоду у розмірі 3000 гривень.

У судовому засідання позивач ОСОБА_1. та його представник ОСОБА_2. повністю підтримали позовні вимоги та надали суду пояснення аналогічні змісту позовних вимог.

Представники ТОВ « Комплект» Лютова М. В., Гуревич М.А. які діяли на підставі довіреностей, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали та суду пояснили, що дійсно ОСОБА_1 знаходився у трудових правовідносинах ТОВ « Комплект». Заробітна плата, яка була нарахована ОСОБА_1 фактично виплачена, згідно відомостям в яких зафіксована виплата заробітної плати останньому.

Відповідно до п.4.5 Колективного договору укладеного між адміністрацією підприємства та трудовим колективом ТОВ « Комплект» оплата щорічної планової відпустки ОСОБА_1 здійснювалася щомісячно, рівними долями протягом календарного року, одночасно з виплатою заробітної плати. ОСОБА_1 з умовами колективного договору був ознайомлений.

Оскільки ОСОБА_1 не працював в день звільнення, та наступного дня після подачі заяви про звільнення не предявив вимог про розрахунок, то підприємство не провело з ним повний розрахунок при звільненні, а тому не повинно нести відповідальність яка передбачена статтею 117 КЗпП України, та відшкодовувати моральну шкоду внаслідок відсутності вини перед позивачем. Просили суд у задоволені позовних вимог позивача відмовити.

Зясувавши думку сторін, дослідивши письмові матеріали справи суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 2, 6, 9, 24 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховуються: 1) час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка; час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25( Відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обовязковому порядку) і 26(Відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін )цього Закону. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Згідно зі ст.ст. 74, 75, 79, 82, 83 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 75 цього Кодексу), зараховуються: час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка; час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону України "Про відпустки". У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Наказом № 342к від 20.05.2008 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ТОВ « Комплект» на посаду головного інженера.10 квітня 2009 року наказом № 127к звільнений з ТОВ «Комплект» за п.1 ст.36 КЗпП України, за згодою сторін( а.с. а.с. 15, 102, 104, 110).

З 01.01.2009 року по 28.02.2009 року та з 07.04.2009 року по 09.04.2009 року позивачу було надано відпустку без збереження заробітної плати протягом 61 робочий день ( а.с. а.с.106- 108,111-112).

Враховуючи час роботи ОСОБА_1 на ТОВ «Комплект» суд приходить до висновку, що останній набув право на надання відпустки тривалістю 22 календарних дні та отримання компенсації за невикористану відпустку під час звільнення з ТОВ « Комплект».

Суд вважає юридично неспроможними та не приймає до уваги при вирішенні спору по суті посилання представників відповідача на те, що, ОСОБА_1, відповідно до колективного договору, протягом роботи на ТОВ «Комплект», оплачувалася щомісячно компенсація за невикористану відпустку, так як в колективному договорі укладеному між адміністрацією та трудовим колективом ТОВ «Комплект», який було надано представниками відповідача в обґрунтування заперечень проти позову, відсутні відомості про домовленість по щомісячних виплатах компенсації за невикористану відпустку разом з виплатою щомісячної заробітної плати( а.с.а.с. 48-50).

Також суд не приймає до уваги при розрахунку компенсації за невикористану відпустку, та середнього заробітку за весь час затримки належних звільненому працівникові сум, надані відповідачем платіжні відомості, відповідно до яких ОСОБА_1 отримував заробітну плату у травні 2008 року - 262,80 гривень та 300 гривень, у червні 2008 року - 2107,96 гривень та 500 гривень, у липні 2008 року - 2061,11гривент та 500 гривень, у серпні 2008 року 1960,75 гривень, 500 гривень, у вересні 2008 року 500 гривень, 1205,75 гривень, у жовтні 2008 року -1417,60 гривень, у листопаді 2008 року - 1640,50 гривень, у грудні 2008 року 1230,37 гривень, у квітні 2009 року -1687,94 гривень ( а.с. 34-47), та довідку про нарахування заробітної плати та компенсації відпускних за період роботи ОСОБА_1 в ТОВ «Комплект»( а.с. 153), оскільки ці дані оформлені не належним чином та спростовуються Індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу - ОСОБА_1 у яких відображена сума заробітної плати, кількість днів стажу в місяці( а.с. 173), та які суд бере за основу розрахунку компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки належних звільненому працівникові сум.

Відповідно до п.2 Постанови КМ України № 100 від 8 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Згідно з індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу - ОСОБА_1 відпрацював 325 календарних днів. Оскільки на підставі вищевказаного Положення середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, то з 01.06.2008 року по 01.04.2009 року фактичний час роботи ОСОБА_1 складає 304 дня з яких віднімається 6 днів святкових ( у 2008 році - День Конституції України, День незалежності України, у 2009 році - Новий рік, Різдво Христове, Міжнародний жіночий день) та 15 днів відпустки без збереження заробітної плати, який було надано ОСОБА_1 за згодою сторін, Кількість днів за які провадиться розрахунок складає 283 календарних днів.

Сумарний заробіток відповідно до індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу - ОСОБА_1 з 01.06.2008 року по 1 квітня 2009 року складає 18404, 84 гривень. Середньоденний заробіток складає 65, 03 гривні ( 18404,84 гривень : 283 дні). Сума компенсації за невикористану відпустку складає 1430,66 гривень( 22 дня Х 65,03 гривень).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Суд не приймає до уваги при вирішенні спору по суті посилання представників відповідачів на те, що на день надання заяви про звільнення ОСОБА_1 не працював, наступного дня після звільнення, не звернувся до адміністрації підприємства з вимогою виплати сум належних при звільненні, внаслідок чого йому не були виплачені ці суми, оскільки суду не були надані докази які б спростували пояснення ОСОБА_1, що він особисто надавав заяву про звільнення, внаслідок чого саме в день надання цієї заяви він знаходився на ТОВ « Комплект», та представники відповідача не пояснили суду яким чином заява про звільнення ОСОБА_1 надійшла на ТОВ «Комплект».

Таким чином суд приходить до висновку, що ТОВ «Комплект» повинно нести відповідальність передбачену статтею 117 КЗпП України за затримку розрахунку при звільненні. При цьому суд не виходячи за межи позовних вимог, приходить до висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку за період вказаний в уточненій позовній заяві(а.с. а.с. 171-172), з 13 квітня 2009 року(робочий день після звільнення) по 6 липня 2009 року( день надання позову ОСОБА_1 до суду), що складає 55 днів.

Відповідно до п.2 Постанови КМ України № 100 від 8 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно з індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу - ОСОБА_1 заробітна плата за повністю випрацювані останні два місяця( листопад 2008 року - 2000гривень, грудень 2008 року - 1500 гривень) складає 3500 гривень.

Кількість робочих днів у листопаді 2008 року складало 20 днів, у грудні 2008 року складало 23 дні, а всього за два місяця 43 робочих дні.

Середньоденній заробіток визначається діленням заробітної плати на число відпрацьованих робочих днів 3500 : 43 = 81,40 гривень - середньоденний заробіток ОСОБА_1

Нарахування виплат що обчислюються із середньоденного заробітку провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, 55 днів х 81,40 = 4477 гривень - середній заробіток за 55 днів затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд, приходить до висновку, що підлягають частковому задоволенню вимоги позивача у частині стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди у розмірі 200 гривень. Задовольняючи позовні вимоги, про стягнення середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні в сумі 4477 гривень, суд вважає, що стягувані за даним судовим рішенням суми, є справедливою сатисфакцією за порушені трудові права позивача з оплати праці.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача в дохід держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 67,58 гривень, розходи повязані з оплатою ІТЗ у розмірі 120 гривень.

У звязку з викладеним, на підставі вищевказаних норм діючого законодавства, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення на його користь з ВАТ «Комплект» компенсації за невикористану відпустку у розмірі 1430 (одна тисяча чотириста тридцять) гривень 66 копійок, середній заробіток за затримку розрахунку у розмірі 4477 (чотири тисячі чотириста сімдесят сім) гривень 00 копійок, а всього 5907 (пять тисяч девятсот сім) гривень 66 копійок, а також моральної шкоди у розмірі 200 (двохсот) гривень 00 копійок.

Керуючись ст.ст. 88, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект» про стягнення компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект», юридична адреса: 87502 м. Маріуполь, вул. Таганрозька,1, ЄДРПОУ 13532916, розрахунковий рахунок 26007900175249, МФО 335742 в МФ ПУМБ м. Маріуполя, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 1430 (одна тисяча чотириста тридцять) гривень 66 копійок, середній заробіток за затримку розрахунку у розмірі 4477 (чотири тисячі чотириста сімдесят сім) гривень 00 копійок, а всього 5907 (пять тисяч девятсот сім) гривень 66 копійок, а також моральну шкоду у розмірі 200 (двохсот) гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект» в дохід держави судовий збір в розмірі 67 (шістдесят сім) гривень 58 копійок, а також витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя _____