Вирок № 114630122, 12.10.2023, Оболонський районний суд міста Києва

12.10.2023 Справа № 756/9080/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/9080/23

1-кп/756/1399/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2023 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023101110000458 від 25.05.2023, на підставі обвинувального акта за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Хмельницької області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , раніше несудимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 109, ч. 2 ст. 4362 КК України,

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки було схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Відповідно до зазначеного документу, територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ. Незважаючи на викладене, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення зазначених вище міжнародних нормативно-правових актів, 22.02.2022 Президент РФ, реалізуючи злочинний план направлений на насильницьку зміну меж території та кордонів України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволене.

24.02.2022 о 5 годині Президент РФ оголосив рішення про початок військової операції в Україні.

Того ж дня, близько 05:10 Збройними Силами РФ, що діяли за наказом керівництва РФ та Збройних Сил РФ, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та інших військових формувань. Після чого, тоді ж, війська РФ вдерлися сухопутним шляхом на територію суверенної держави України.

Так, у громадянина України ОСОБА_3 при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, але не пізніше 01.03.2023, виник злочинний умисел, направлений на вчинення кримінально караних діянь, що полягають у поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, та розповсюдження матеріалів з публічними закликами до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу та захоплення державної влади.

Надалі, реалізуючи свій вищевказаний умисел, ОСОБА_3 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці зареєстрував обліковий запис у соціальній мережі «TikTok» під назвою ІНФОРМАЦІЯ_10 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 , який нараховує 2 512 слідкувачів.

02.04.2023 ОСОБА_3 умисно, перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_3 , використовуючи персональну електронну обчислювальну машину (далі - ПЕОМ) під`єднану до мережі Інтернет, на своїй персональній відкритій сторінці соціальної мережі «TikTok» під назвою ІНФОРМАЦІЯ_10 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 , поширив матеріали, а саме: опублікував за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 таким чином, поширивши серед невстановленого кола осіб, відеозвернення від 01.03.2023 публічного характеру за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 з наявними субтитрами: « ІНФОРМАЦІЯ_6 », що належить користувачу «ОСОБА_8».

Цього ж дня, 02.04.2023 ОСОБА_3 опублікував на вказаній сторінці за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 відеозвернення від 10.03.2023 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8 з наявними субтитрами: «ІНФОРМАЦІЯ_11».

Отже, ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправний характер власних намірів, у тому числі сформованих в умовах швидкого розвитку інформаційного суспільства в Україні та глобального інформаційного простору, використання інформаційно-телекомунікаційних технологій у всіх сферах життя, де особливого значення набувають проблеми інформаційної безпеки, як складової державної безпеки України, за допомогою електронних інформаційних систем, що перебували у його розпорядженні, які під`єднані до глобальної мережі Інтернет, умисно здійснював діяння, пов`язані з поширенням матеріалів, у яких міститься висловлювання, виражене у формі заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, як неспровокованого збройного нападу.

02.04.2023 ОСОБА_3 року об 11:13, перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_3 , використовуючи власний мобільний телефон OPPO Reno7, під`єднаного до мережі Інтернет, опублікував на вказаній сторінці за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 відеозвернення ОСОБА_6 від 10.03.2023 публічного характеру за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_12 з наявними субтитрами: «ІНФОРМАЦІЯ_11».

Згідно висновку лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, від 05.06.2023 №17283/17284/23-26, встановлено, що у вказаному матеріалі містяться висловлювання у формі публічних закликів до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні.

При цьому встановлено, що ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, здійснював вищевказані протиправні діяння в контексті триваючої збройної агресії РФ проти України, яка розгорнута на всій її території, отже, вчинив усі залежні від нього дії на шкоду інформаційній безпеці людини і громадянина, суспільству та держави, тобто довів свій злочинний умисел до кінця.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні злочинів визнав повністю, щиро покаявся, зазначив, що жалкує, що так сталося, беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, при цьому не оспорював день, час, місце, спосіб та мотиви вчинених ним злочинів відповідно до висунутого обвинувачення й показав, що в квітні 2023 року він, перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_3 , використовуючи власну техніку, за допомогою мережі Інтернет на своїй персональній відкритій сторінці соціальної мережі «TikTok» (ІНФОРМАЦІЯ_10) опублікував відеозвернення від 01.03.2023 та 10.03.2023, що містили в собі виправдовування та заперечення збройної агресії РФ проти України, а також містили публічні заклики до захоплення державної влади в Україні. При цьому, ОСОБА_3 , висловивши самозасудження своїх вчинків та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, свою вину в учиненні злочинів визнав повністю, щиро покаявся, просив суворо не карати.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння останнім змісту обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, за відсутністю будь-яких сумнівів у добровільності та істинності позиції останніх, за згодою учасників судового провадження, суд провів судовий розгляд кримінального провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням процесуальних рішень, що стосуються долі речових доказів, а також матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом роз`яснено сторонам кримінального провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 в межах висунутого обвинувачення, допитавши останнього, дослідивши письмові матеріали, долучені прокурором відповідно до встановленого порядку, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 за обставин, установлених у судовому засіданні, доведено повністю та кваліфікує дії останнього за ч. 2 ст. 109 та ч. 2 ст. 4362 КК України, а саме:

- ч. 2 ст. 109 КК України, як розповсюдження матеріалів з публічними закликами до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу та захоплення державної влади;

- ч. 2 ст. 4362 КК України, як поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 зі змінами від 06.11.2009 «Про практику призначення судами кримінального покарання» слід звернути увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.

Так, приймаючи рішення щодо виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, що відповідно до положень ст. 12 КК України відносяться до нетяжких злочинів, характер, мотиви та обставини їх вчинення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України суд не встановив.

Обставиною, що пом`якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_3 , висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, вину у вчиненні злочину визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свої вчинки і розкаюється, що свідчить про наявність обставини, що пом`якшує покарання, - щире каяття.

Зважив суд і на дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , зокрема те, що він несудимий, за місцем проживання характеризується формально посередньо, на спеціальних обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність.

Враховуючи принципи й загальні засади призначення покарання, мотиви, характер, спосіб вчинення ОСОБА_3 злочинів, кожен з яких відноситься до категорії нетяжких, в сукупності зі ставленням обвинуваченого до вчиненого та відомостями про особу обвинуваченого, зваживши на позиції сторін кримінального провадження в судових дебатах, суд приходить до висновку про призначення винному покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій норм закону, що передбачає відповідальність за вчинене.

Водночас, умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. При цьому, статтею 76 цього Кодексу визначено коло обов`язків, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Враховуючи вищевказані обставини кримінального провадження в сукупності зі ставленням обвинуваченого до вчиненого, зваживши на позиції сторін кримінального провадження в судових дебатах про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Суд не ставить на обговорення питання доцільності застосування до винного додаткового покарання у виді конфіскації майна за ч. 2 ст. 109 та ч. 2 ст. 4362 КК України, яке є альтернативним, оскільки ст. 77 КК України визначено види додаткових покарань, які вправі суд призначити в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись статтями 100, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 109, ч. 2 ст. 4362 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 109 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 4362 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- мобільний телефон марки «ОРРО RENO 7» IMEI 1: НОМЕР_1 ; IMEI 2: НОМЕР_2 з СІМ-картками, яким відповідають номери телефонів: СІМ1 НОМЕР_3 ; СІМ2 НОМЕР_4 та зарядний пристрій до нього (постанова від 06.07.2023), - після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_3 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1