Ухвала суду № 114626168, 31.10.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі в частині позовних вимог

31 жовтня 2023 рокусправа № 462/4375/23Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. при розгляді за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Інспектора з паркування управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, Управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про визнання недійсним акту №078/477/23 від 29.05.2023, визнання незаконним затримання транспортного засобу та відшкодування збитків

Встановив:

До Залізничного районного суду м. Львова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Інспектора з паркування управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, Управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про визнання недійсним акту №078/477/23 від 29.05.2023, визнання незаконним затримання транспортного засобу та відшкодування збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивачкою вказано, що Постановою інспектора з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (ДММВІ ЛМР) Сінайка О.Є. серія ЛВ №00403302 від 29.05.2023 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. за ч. 3 ст.122, п.15.9 (г) КУпАП за те, що 29.05.2023 року о 18:24:35 годині в м. Львові по вул. Б.Хмельницького - пл. Осмомисла здійснила зупинку транспортним засобом номерний знак НОМЕР_1 чим порушила вимоги ст. 122 ПДР України, а саме: зупинка на перехресті. Крім того, до повідомлення про притягнення до адміністративної правопорушення ЛВ №00403302 від 29.05.2023р. уже іншим інспектором того ж ДММВІ ЛМР ОСОБА_2 було складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу №078/477/23 від 29.05.2023р.та евакуйовано автомобіль GEELY МК CROSS НОМЕР_2 . Вважає, що тимчасове затримання транспортного засобу відбулось незаконно і з порушенням процедури затримання, бо автомобіль, хоч і був припаркований з порушенням, насправді не перешкоджав руху автомобільного транспорту, не створював корків, не закривав видимість іншим учасникам руху, не був залишеним на трамвайній колії (коли я виходила з автомобіля, проїжджав трамвай, при цьому передні двері авто були повністю відкриті, що свідчить про досить велику відстань до трамвайного полотна). Автомобіль не створював перешкоди пішоходам і не закривав видимість на пішохідному переході , адже був запаркований значно дальше. Саме перехрестя є дуже широким. Якраз навпроти місця, де запаркувала свій автомобіль, розташована платна стоянка автомобілів. Тобто, евакуйовувати авто реальних причин не було. Стверджує, що при складанні акту 078/477/23 від 29.05.2023р. інспектор Горбач А.І. із причин, про які може тільки здогадуватися, крім пошкодження лакофарбового покриття по всьому кузову, фіксує ряд пошкоджень автомобіля, які насправді не відповідають дійсності. В автомобіля, за даними інспектора, пошкоджений капот, решітка радіатора, ліве дзеркало, лобове скло, передні фари, передні протитуманні фари, ДНЗ, тощо. Але ліва фара недавно була замінена на нову, без жодних пошкоджень, лобове скло без тріщин взагалі, решітка радіатора діла. Інші елемента машини мають корозію, на деяких лакофарбове покриття, якщо придивитися , відповідає вікові машини. Але це не означає, що вони пошкоджені, пошкоджено тільки лакофарбове покриття, про що інспектор і зазначив стрічкою вище у своєму акті. Отже, опис зовнішнього вигляду інспектором Горбачем А.Г. не у сьому відповідає дійсності. Вважає, що Акт огляду і затримання транспортного засобу № 078/477/23 від 29.05.2023р. не є первинним документом, оскільки не містить реквізитів організації, яка його складала. Якщо припустити, що акт складався до постанови № серія ЛВ№00403302 від 29.05.2023р, то і складати даний акт мав інспектор Сінайка О.Є, який виписував постанову, а не інспектор Горбач А.І., ім`я якого в постанові ЛВ№00403302 не згадується взагалі. Переконана, що Акт огляду і затримання транспортного засобу №078/477/23 від 29.05.2023р. не є первинним документом, він взагалі не є будь яким документом, оскільки він складений з порушенням Постанови №990 від 14.11.2018р. «Про затвердження Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання», а саме з порушенням п.5 Постанови: «Після прибуття евакуатора інспектор з паркування у присутності двох понятих і особи, яка виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, складає акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу згідно з додатком. Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу підписують інспектор з паркування, особа, що виконує роботи з доставлення такого засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, та два понятих...». Тобто, інспектором не було залучено понятих, більше того, акт огляду складений не згідно з додатком до постанови, а за формою незрозуміло ким складеною і затвердженою. За формою, де свідомо вилучені дані про понятих. Тобто, на думку позивачки, присутній факт перевищення посадових обов`язків і факт самоуправства посадової особи даної організації а саме: безпідставного вилучення автомобіля.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 09 червня 2023 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора з паркування управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, Управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про визнання недійсним акту №078/477/23 від 29.05.2023, визнання незаконним затримання транспортного засобу та відшкодування збитків передано на розгляд Львівському окружному адміністративному суду.

26.06.2023 вказана адміністративна справа надіслана до Львівського окружного адміністративного суду та надійшла до суду 30.06.2023, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Відповідно до ч.2 ст.30 КАС України, адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Ухвалою від 05.07.2023 справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 04.08.2023 залучено у справі співвідповідача Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради.

Від залученого співвідповідача Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради 15.08.2023 надійшов відзив у справі в якому відповідач проти позову заперечує повністю. Вказує, що відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України №3353-ХІІ «Про дорожній рух»: «Учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю, щодо дотримання законодавства про дорожній рух». Розділом 15 Правил дорожнього руху, що були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 (далі -ПДР), передбачено правила зупинки та стоянки транспортних засобів. Пунктом 15.1 ПДР встановлено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. У випадку відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху), що передбачено п.15.2. Згідно з п. 15.9 «ґ» ПДР, зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга. Окрім цього, відповідно до п.15.10 «а» стоянка забороняється в місцях, де заборонена зупинка. Згідно з п.1.10 ПДР, перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території. Відповідно до пп. (ґ) п. 2 ч. 3 ст. 2654 КУпАП: «Для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб: 2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.». Тобто, вказане розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху (в тому числі руху пішоходів) або створює загрозу безпеці руху, незважаючи на ширину перехрестя. Зазначає, що здійснення зупинки в недозволеному місці, а саме - на перехресті, суттєво перешкоджає дорожньому руху шляхом звуження проїзної частини дороги, а відтак зменшення її пропускної здатності, створення умов для примусової зміни смуги руху водіями інших транспортних засобів. Також зазначає, що позивачем фактично визнається вчинення порушення ПДР, а саме зупинки на перехресті. Вказує, що відповідно до ст. 2654 КУпАП, «тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування здійснюється шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора і дозволяється виключно у випадках, встановлених цією статтею. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих. Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється у разі вчинення порушення, передбаченого частинами третьою та сьомою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 1521 цього Кодексу, у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті, а так само у разі вчинення порушень, передбачених частинами другою та восьмою статті 1521 цього Кодексу.» Крім того, відповідно до ч. 2, 12 Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою КМУ від 14.11.2018 №990, тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється інспектором з паркування в разі вчинення водієм порушення, передбаченого частиною третьою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 1521 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у випадках, коли розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, а також у разі вчинення порушення, передбаченого частиною другою статті 152"1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Звертає увагу, що випадки розміщення транспортного засобу, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, визначені частиною третьою статті 265-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так згідно з ч.3 ст.265-4 КУпАП, для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб: розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга. При тимчасовому затриманні транспортного засобу місце розташування такого транспортного засобу має бути обов`язково зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису). Зазначає, що розміщення транспортного засобу на перехресті є таким, що перешкоджає дорожньому руху, а тому підпадає під склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 122 КУпАП. Вказує, що відповідно до ч. 2, 12 Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою КМУ від 14.11.2018 №990, тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється інспектором з паркування в разі вчинення водієм порушення, передбаченого частиною третьою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 1521 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у випадках, коли розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, а також у разі вчинення порушення, передбаченого частиною другою статті 1521 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Випадки розміщення транспортного засобу, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, визначені частиною третьою статті 2654 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Щодо твердження позивача про те, що оспорюваний акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу був складений інспектором з паркування Горбачем А.І., а не інспектором з паркування яким було складено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності ЛВ00403302, зазначає, що виходячи із системного аналізу ст.2654 КУпАП та Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою КМУ від 14.11.2018 №990, не передбачено вказівки на те, чи повинен бути складений акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу інспектором з паркування, яким також було складено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності. Крім того, у оспорюваному акті огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 29.05.2023 №078/477/23 наявне пряме посилання до якого саме повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (ЛВ00403302) його було сформовано. Щодо твердження позивача про невідповідність оспорюваного акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу формі наведеній у Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою КМУ від 14.11.2018 №990, зазначає, що оспорюваний акт містить усі реквізити, що наведені у формі акта, наявного у додатку до вищезгаданого порядку. Щодо твердження позивача про те, що інспектором з паркування не було залучено понятих при оформленні акту огляду та тимчасового затримання, зазначає, що тимчасове затримання транспортного засобу було зафіксоване в режимі фотозйомки, а тому залучення понятих, згідно з положенням ст.2654 КУпАП, не вимагається, попри обов`язковість їх залучення, що передбачена Порядком тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою КМУ від 14.11.2018 №990. Зазначає, що КУпАП є законодавчим актом, в той час як Порядок тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою КМУ від 14.11.2018 №990 - підзаконним нормативно-правовим актом. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивачка подала 17.08.2023 відповідь на відзив у якому вказує, що відповідач, даремно витрачаючи свій робочий час, папір, а також намагаючись відволікти увагу на зовсім інший документ, намагається довести факт законності притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за припаркований на перехресті автомобіль. Наголошує, що факт притягнення до адміністративної відповідальності ніхто не оскаржує. Штраф у розмірі 680 грн. згідно повідомлення до постанови ЛВ №00403302від 29.05.2023р . сплачений позивачкою, у переліку витрат до відшкодування він не фігурує, позивачкою ніколи не оскаржувався. Тобто, намагання довести вину у порушенні правил паркування не мають жодного сенсу, бо позивачка цього ніколи і не заперечувала. Судовий позов про визнання недійсним акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу №078/477/23 від 29.05.2023р. і визнання незаконним саме евакуацію транспортного засобу, а не про заперечення факту порушення паркування. Постанову ЛВ №00403302від 29.05.2023 позивачка не оскаржує. Стверджує, що автомобіль, хоч і був припаркований з порушенням, фактично не перешкоджав руху автомобільного транспорту, не створював корків, не закривав видимість іншим учасникам руху, був залишеним на досить великій відстані від трамвайного полотна , про що свідчать фото №4 і фото №5. Автомобіль не створював перешкоди пішоходам і не закривав видимість на пішохідному переході, адже був запаркований значно дальше. За час відсутності (приблизно 30 хв.) через авто не виникло жодних корків чи затримок у русі міського транспорту, про що свідчать ті ж таки фотографії. Саме перехрестя є дуже широким. Якраз навпроти місця, де запаркувала свій автомобіль, розташована платна стоянка автомобілів, про що свідчить додаток № 4. Саме факт платної автостоянки навпроти вводить в оману стосовно заборони паркування на площі св. Осмомисла. Якщо б на цій стоянці були в потрібний момент вільні місця, то припаркувалася б на ній. Однак не зауважила вільних місць і припаркувалася навпроти, адже там стояло багато припаркованих автомобілів, які також не заважали руху транспорту. Просить суд звернути увагу, що не заперечує факт порушення ПДР, а намагається пояснити чому так вчинила і те, що попри паркування на перехресті, фізично автомобіль не створював перешкод для всіх учасників дорожнього руху і не становив жодних небезпек для пішоходів.

Ухвалою суду від 31.10 2023 відмовлено у розгляді справи з викликом сторін.

Судом встановлено, що відповідно до повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (а.с.5) інспектором з паркування, управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Сінайко Олександром Євгеновичем в режимі фото/відео зйомки зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки паркування транспортного засобу (ПДР України) Geely MK CROSS НОМЕР_1 , 2023.05.29 18:24:35, Львів пл.. Осмомисла вул. Б. Хмельницького, Зупинка на перехрестях, зупинка на перехрестях, відповідальність за яке передбачена КУпАП ст.. 122 ч.3 п. 15,9 (г) Правил дорожнього руху.

29.05.2023 о 18 год. 36 хв. інспектором з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Горбачем Андрієм Ігоровичем складено Акт №078/477/23 огляду та тимчасового затримання транспортного засобу до повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності ЛВ00403302 від 29.05.2023р, відповідно до якого Geely MK CROSS НОМЕР_1 здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу шляхом його доставлення для зберігання на спец майданчик за адресою м. Львів вул.. Кривоноса 6.

Позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності як власника, за яким зареєстровано транспортний засіб Geely МК Cross, державний номерний знак НОМЕР_1 , який було зафіксовано в момент вчинення правопорушення - здійснення стоянки на перехресті пл. Я. Осмомисла/вул. Б. Хмельницького, 29 травня 2023 року о 18:24 год. (фото транспортного засобу, розміщеного на перехресті)

Позивачкою заявлено вимогу визнати недійсним акт №078/477/23 від 29.05.2023 огляду та тимчасового затримання транспортного засобу до повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності ЛВ00403302 від 29.05.2023.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням, наведеним у пункті 19 статті 4 КАС України індивідуальний акт це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 757/6550/17-а зазначив, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

Разом з тим, сам по собі акт не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Розгляд питання правомірності акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, що не відповідає завданням адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів.

Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №712/7385/17 (провадження № 11-1434апп18), постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 757/6550/17-а та від 04 березня 2019 року у справі № 199/7360/17, від 11 серпня 2020 року у справі № 120/4189/19-а.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі "Меньшакова проти України", заява №377/02).

З огляду на викладене суд дійшов висновку про закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, оскільки оскаржуваний позивачем акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу не може бути самостійним предметом судового розгляду за правилами будь-якого судочинства, що водночас не свідчить про позбавлення особи права на його спростування у судовому порядку під час вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Керуючись ст.ст. 238, КАС України, суд

постановив :

1. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора з паркування управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, Управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про, визнання незаконним затримання транспортного засобу та відшкодування збитків в частині вимоги визнати недійсним акт №078/477/23 від 29.05.2023 огляду та тимчасового затримання транспортного засобу до повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності ЛВ00403302 від 29.05.2023 закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддями.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений 31.10.2023.

СуддяКоморний Олександр Ігорович