Рішення № 114619375, 16.10.2023, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2023 року м. Черкаси справа № 925/1017/23

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників:

позивача Крапівцева О.О. адвокат (бере участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції),

відповідач Кучеренко С.П. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРКАСИГАЗ ЗБУТ»

про стягнення 298 207,85 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРКАСИГАЗ ЗБУТ» про стягнення коштів в сумі 280 473,83 грн, які були сплачені Банком за договором постачання природного газу № 01/17143/ПР-16 від 27.01.2016, а також 3% річних в сумі 4887,16 грн та інфляційні втрати в сумі 12 846,86 грн.

Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою від 01.08.2023 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу постановив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи по суті призначив у судовому засіданні на 19.09.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 265 Господарського кодексу України (ГК України), ст. 509, 526, 530, 625, 626, 693, 712, 714 Цивільного кодексу України (ЦК України), умовами договору та судовою практикою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання вищевказаного договору на умовах щомісячної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу на підставі наданих відповідачем рахунків у 2022 році сплатив 1 403 920,00 грн:

платіжною інструкцією № M1SО17CНL5 від 28 січня 2022 року в сумі 442 640,00 грн,

платіжною інструкцією № M2NO185RG9 від 23 лютого 2022 року в сумі 527 640,00 грн,

платіжною інструкцією № M3UO18SJWU від 30 березня 2022 року в сумі 433 640,00 грн.

Відповідно до актів приймання передачі відповідачем поставлено, а позивачем прийнято у 2022 році природного газу на суму 1 099 846,65 грн, отже переплата становить 280 473,83 грн.

Позивач направляв відповідачу листи про припинення дії договору, необхідності здійснення остаточних взаєморозрахунків на підставі погодженого сторонами акту звірки взаєморозрахунку та повернення коштів.

Також позивач вказує, що обов`язок відповідача з повернення безпідставно одержаних грошових коштів у сумі 280 473,83 грн виникає на наступний день з дня закінчення встановленого законом семиденного строку, який слід відраховувати з моменту відповідної вимоги позивача від 14.12.2022, яка надіслана 19.12.2022.

Зважаючи, що відповідачем не повернуті кошти, з урахуванням положень ч. 2 ст. 625 ЦК, просить стягнути інфляційні втрати та 3 % річних

22 серпня 2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що вимоги не підтверджені жодними належними і допустимими доказами.

В наданих позивачем копіях платіжних інструкцій в призначенні платежу не зазначено, що кошти сплачені саме на виконання договору постачання природного газу № 01/17143/ПР-16 від 27.01.2016.

Так, в призначенні платежу в платіжній інструкції № M1SO17CHL5 від 28.01.2022 вказано: «природний газ, оплата за 01/22 зг. рах. № 292 від 25.01.22», в платіжній інструкції № M2NO185RG9 від 23.02.2022 «природний газ, оплата за 02/22 зг. рах. № 922 від 18.02.2022», в платіжній інструкції № M3UO18SJWU від 30.03.2022 «природний газ, оплата за 03/22 зг. рах. № 1627 від 28.03.2022».

В рахунках, на які міститься посилання в платіжних інструкціях, зазначено договори, на виконання яких підлягали сплаті кошти, а саме: в рахунку № 292 вказано договір № 01/17143/ПР-20 від 31.12.2019, в рахунку № 922 договір № 01/17143/ПР-20 від 31.12.2019, в рахунку № 1627 договір № 01/17143/ПР-22 від 01.02.2022.

Відповідач заперечує твердження позивача про те, що АТ КБ «Приватбанк» отримало право на отримання коштів, які були сплачені за договором на підставі ст. 693 ЦК України у зв`язку з направленням на адресу відповідача листа від 14.12.2022 № Е.93.0.0.0/0-221214/25204 з вимогою про повернення коштів.

Так, згідно з інформацією з Єдиного державного юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщеної на сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/content/Free-search/person-result), відсутні дані про те, що Сергієнко Г.Г. (підписант листа) є членом органу управління АТ КБ «Приватбанк» через якого позивач може набувати і здійснювати реалізацію цивільних прав. Тому, внаслідок направлення будь-яких листів за підписом Сергієнко Г.Г., Банк не може набувати жодних прав, в тому числі на отримання коштів від відповідача, а в свою чергу у відповідача при отриманні листів за підписом зазначеної особи не можуть виникати відповідні цивільні обов`язки.

Позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження направлення листа від 14.12.2022 та вручення відповідачу.

19 вересня 2023 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Позивач спростовує заперечення відповідача.

Так, в актах приймання-передачі природного газу зазначений номер договору 01/17143/ПР-1 від 27.01.2016. В акті звірки взаємних розрахунків, який підписаний та скріплений печатками сторін за договором, в колонці Дебет зазначені суми, які вказані в актах приймання-передачі природного газу, а саме:

31.01.2022 сума 577 238,16 грн,

28.02.2022 сума 308 751,68 грн,

31.03.2022 сума 213 539,33 грн,

30.04.2022 сума 142,66 грн,

31.05.2022 сума 142,66 грн,

30.06.2022 сума 32,16 грн.

Отже Банком сплачені кошти в сумі 1 403 902 грн, здійснено постачання газу на суму 1 099 846,65 грн, в акті звірки зазначено, що станом на 31.10.2022 заборгованість на користь позивача складає 280 473,83 грн.

Посилаючись на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.06.2023 по справі № 910/9796/19, від 06.10.2022 по справі № 910/9568/21 від 21.12.2020 у справі № 916/499/20 від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.09.2019 у справі № 910/14566/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, позивач зазначає, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.

Позивач надав докази належного виконання зобов`язань за договором постачання природного газу від 27.01.2016 № 01/17143/ПР-1, зокрема, договір, акти приймання передачі природного газу, підписаного представниками позивача та відповідача, платіжні інструкції щодо сплати коштів та акт звірки взаємних розрахунків, натомість, відповідачем не надано належних та допустимих доказів виконання зобов`язань за договором від 27.01.2016 № 01/17143/ПР-1, існування інших договорів та їх виконання.

Стосовно зауважень відповідача щодо надання Банком доказів отримання листів про повернення коштів, позивач, посилаючись на положення Закону України «Про поштовий зв`язок», ст. 610, 611, 901 ЦК України, зазначає, що на нього не може бути покладено обов`язку доведення факту вручення відповідачу листів щодо повернення коштів.

22 вересня 2023 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач зазначає, що сума переплати по договору, відповідно до наданих позивачем доказів, має становити 304 105,51 грн.

Акт звірки містить узагальнену інформацію про взаємні розрахунки між сторонами за різними договорами. Відсутні належні та допустимі докази на підтвердження повноважень осіб, які підписали акт звірки, на його підписання.

Первинними документами бухгалтерського обліку, які містяться в матеріалах справи, та актом звірки не підтверджується сума переплати в розмірі 280 473,83 грн саме по договору № 01/17143/ПР-16.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.09.2019 у справі № 910/14566/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, - однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

05 та 22 вересня 2023 року судом постановлялися ухвали про забезпечення проведення судових засідань для АТ КБ «Приватбанк» в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 19.09.2023, що відбулося за участю представників сторін, оголошено перерву до 10.10.2023.

У судовому засіданні 10.11.2023, що відбулося за участю представників сторін,

представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, заперечила проти долучення до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив, оскільки надана довіреність до заперечень підписана не уповноваженою особою;

представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив, повідомив, що на момент підписання заперечень директором була особа, що підписала заперечення;

судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи, оголошено перерву до 13.10.2023.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 16.10.2023 представники сторін не з`явилися, вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

27 січня 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (в подальшому змінено назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»), як споживач, та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧЕРКАСИГАЗ ЗБУТ», як постачальник, уклали договір постачання природного газу № 01/17143/ПР-16 (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачу у 2016 році природний газ, в обсягах і порядку, передбачених даним договором, а споживач зобов`язався прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1).

Оплата вартості природного газу здійснюється споживачем за ціною визначеною п. 2.2 цього договору на умовах щомісячної 100 % попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в розділі ІІ Договору, не пізніше ніж за три робочі дні до початку розрахункового періоду.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача на підставі його письмової заяви (п. 3.1)

Звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного газу споживачем та актів приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаних уповноваженою особою (п. 3.4).

Приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, які є невід`ємними частинами цього договору і які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 4.3).

Договір набирає чинності з дати його підписання та поширює свою дію на відносини що склалися між сторонами з 01 січня 2016 року та діє по 31 грудня 2016 року, а в частині не виконаних зобов`язань до їх повного виконання (п. 10.1).

На виконання вищевказаного договору на підставі наданих відповідачем рахунків у 2022 році позивач сплатив 1 403 920,00 грн:

платіжною інструкцією № M1SО17CНL5 від 28 січня 2022 року в сумі 442 640,00 грн,

платіжною інструкцією № M2NO185RG9 від 23 лютого 2022 року в сумі 527 640,00 грн,

платіжною інструкцією № M3UO18SJWU від 30 березня 2022 року в сумі 433 640,00 грн.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу відповідачем поставлено, а позивачем прийнято у 2022 році природного газу на суму 1 099 846,65 грн, а саме:

акт від 31.01.2022 на суму 577 238, 16 грн у січні 2022 року,

акт від 28.02.2022 на суму 308 751,68 грн у лютому 2022 року,

акт від 31.03.2022 на суму 213 539,33 грн у березні 2022 року,

акт від 30.04.2022 на суму 142,66 грн у квітні 2022 року,

акт від 31.05.2022 на суму 142,66 грн у травні 2022 року.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за період січень-жовтень 2022 року, підписаного та скріпленого печатками сторін, заборгованість на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» складає 280 473,83 грн (1403 920 1 099 846,65) 23 599,52 (дебет початкове сальдо на початок періоду).

Отже з урахуванням попередньої оплати та вартості переданого природного газу станом на 31.10.2022 у позивача обліковується переплата по договору на суму 280 473,83 грн.

Електронним листом від 21.11.2022 № Е.18.0.0.0/4-221121/2607 позивач відповідно до розділу IV глави 5 «Кодексу газотранспортної системи», ст. 14 п. 2 Закону України «Про ринок природного газу», розділ IV п. 7 «Правил постачання природного газу» та договору постачання природного газу, повідомив відповідача про обрання нового постачальника природного газу з 10.11.2022. Для припинення дії договору просив: надати акт звірки розрахунків, сформований після закриття звітного періоду 10/2022; провести остаточні взаєморозрахунки на підставі погодженого сторонами акту звірки розрахунків, сформованого після закриття звітного періоду 10/2022; надати файл з додатковою угодою у форматі .doc або .docx для погодження в АТ КБ «Приватбанк».

Листом від 14.12.2022 № E.93.0.0.0/0-221214/25204, надісланим на адресу відповідача, позивач із зазначенням реквізитів просив повернути кошти у сумі 280 473,83 грн. Як доказ направлення листа надав копію фіскального чеку від 19.12.2022 та копію першої сторінки списку згрупованих рекомендованих поштових відправлень, у якому під № п/п 9 вказаний відповідач.

Відповідач зазначає, що вказані докази не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту направлення листа та не підтверджують дату вручення цього рекомендованого листа відповідачу, оскільки днем пред`явлення вимоги слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Спір у справі виник внаслідок того, що після повідомлення відповідачем про обрання нового постачальника природного газу, кошти, які сплачені позивачем в якості попередньої оплати за укладеним між сторонами договором, не були повернуті відповідачем на вимогу позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» договір постачання повинен містити такі істотні умови: 1) обов`язок постачальника забезпечити споживача всією необхідною інформацією про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов`язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з таким постачальником шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті постачальника; 2) обов`язок постачальника забезпечити споживача інформацією про обсяги та інші показники споживання природного газу таким споживачем на безоплатній основі; 3) обов`язок постачальника повідомити споживачу про намір внесення змін до договору постачання природного газу в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантування права споживача на дострокове розірвання договору постачання, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними; 4) обов`язок постачальника забезпечити споживачу вибір способу оплати з метою уникнення дискримінації; 5) обов`язок постачальника забезпечити споживача прозорими, простими та доступними способами досудового вирішення спорів з таким постачальником; 6) порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

Згідно з п. 2 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2496, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827 (Правила постачання природного газу) постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з п. 11 розділу ІІ Правил постачання природного газу розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору постачання природного газу. У випадку недоплати вартості природного газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок відповідно до умов договору постачання природного газу. У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу. Датою оплати рахунка (здійснення розрахунку) є дата, на яку були зараховані кошти на рахунок постачальника.

Згідно з п. 20 розділу ІІ Правил постачання природного газу споживач зобов`язується: дотримуватись вимог цих Правил; забезпечувати дотримання дисципліни відбору (споживання) природного газу в обсягах та на умовах, визначених договорами; своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами; здійснювати комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню загрози життю або травматизму, пошкодженню обладнання та продукції, негативних екологічних наслідків тощо в разі отримання повідомлення про припинення (обмеження) постачання (розподілу/транспортування) природного газу; забезпечувати допуск представників постачальника за пред`явленням службового посвідчення на територію власних об`єктів для звірки даних фактичного споживання природного газу; самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадках: порушення строків оплати за договором на постачання природного газу; відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу, виділеного споживачу; перевитрат добової норми та/або місячного підтвердженого обсягу природного газу без узгодження з постачальником; відсутності укладеного договору постачання природного газу; інших випадках, передбачених цими Правилами та чинним законодавством.

Враховуючи обсяги спожитого позивачем природного газу та розмір сплачених позивачем грошових коштів, станом на 31.10.2022 у позивача виникла переплата у сумі 280 473,83 грн, що також відображено сторонами у підписаному ними акті звірки взаємних розрахунків за період січень-жовтень 2022 року.

Порядок повернення переплати за фактично спожитий газ встановлений умовами укладеного договору між сторонами, а саме на підставі письмової заяви споживача (п. 3.1).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Спірні господарські відносини у сторін виникли на підставі договору постачання природного газу № 01/17143/ПР-16, який за соєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. (ч. 2 ст. 714 ЦК України)

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо отримання електронного листа позивача про зміну постачальника природного газу, чи будь-які інші заперечення щодо змісту даного повідомлення, не спростував відповідач факту направлення електронного листа, також відсутні й докази, що підтверджують укладення між сторонами додаткової угоди до договору.

Відповідачем зазначені доводи позивача належними і допустимими доказами, в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, не спростовані.

Нормами Закону України «Про ринок природного газу», зокрема статтями 13, 14 зазначеного Закону, передбачено право споживача на вільний вибір постачальника природного газу.

З наведеного суд не може зробити однозначний висновок, що позивачем здійснено належне повідомлення відповідача про обрання (перехід) до нового постачальника та про припинення дії договору постачання природного газу від 27.01.2016.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Щодо строків повернення суми переплати (сторони визначили лише обов`язок повернення суми переплати у постачальника перед споживачем за спірним договором) суд зазначає, що такі строки Правилами постачання природного газу та умовами договору не встановлені, з огляду на що застосуванню підлягають положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, а саме, у семиденний строк з моменту пред`явлення вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов`язання.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач вважає, що належним чином виконав свої зобов`язання щодо звернення до постачальника про припинення дії договору електронним листом та повернення переплати, надіславши йому вимогу рекомендованим листом відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв`язку.

Відповідач не спростовує, але також і не підтверджує отримання письмової вимоги про повернення переплати, звертає увагу, що не можна встановити особу, яка підписала лист, копія якого додана позивачем, та її причетність до позивача, а також відсутність належних і допустимих доказів, що саме лист від 14.12.2022, саме 19.12.2022 за № 4931711344606 було направлено відповідачу, відповідно відсутня й можливість підтвердити дату вручення рекомендованого листа відповідачу.

Водночас, згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовуються його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Верховним Судом у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 викладено правову позицію про те, що оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правового підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є ч. 1 ст. 670 ЦК, а ст. 1212 ЦК застосуванню до цих правовідносин не підлягає.

Спірні правовідносини між сторонами врегульовані договором, тобто зобов`язання є договірними.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд встановив, що фіскальний чек та список згрупованих рекомендованих поштових відправлень, які не містять достатньої інформації про вміст відправлення, не є належними доказами повідомлення відповідача про повернення переплати та отримання ним (відповідачем) вимоги, а відтак виконання вимог п. 3.1 договору.

Суд звертає увагу, що фіскальний чек є розрахунковим документом, яким підтверджується надання послуг поштового зв`язку, що вбачається з п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і не містить відомостей ні про отримувача, ні про вміст відправлення.

За відсутності відповідного опису вкладення до відправлення, суд не має об`єктивної можливості перевірити вміст цього поштового відправлення.

Опис вкладення до цінного листа, який містить необхідну інформацію для встановлення факту існування певних обставин, є належним доказом поштового відправлення.

Норми зобов`язального права характеризуються тим, що вчиненню певної дії передує обізнаність особи, в даному випадку відповідача, із необхідністю її вчинення.

Отже, позивач не довів, а суд за наявними у справі доказами не встановив направлення та отримання відповідачем вимоги від 14.12.2022 та про виникнення у нього, в зв`язку з цим, обов`язку по поверненню переплати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на те, що позивачем не доведено факту прострочення відповідачем виконання зобов`язання, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з 27.12.2022 по 26.07.2029 є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, решта доводів учасників процесу, пояснень, поданих до матеріалів справи документів, були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 01 листопада 2023 року.

Суддя О.В. Чевгуз