Рішення № 114619361, 03.10.2023, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року м. Черкаси справа № 925/424/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Сторчак М.В., за участі представників сторін:

від позивача: Чехівський Я.О. - за довіреністю;

від першого відповідача: не з`явився;

від другого відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Черкаської міської ради (м. Черкаси) до фізичної особи - підприємця Балачій Олени В`ячеславівни (м. Черкаси) та до ОСОБА_1 (м. Черкаси) про скасування рішення державного реєстратора та визнання недійсним договору дарування

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов з вимогами :

- скасувати рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Золотоніської міської ради Андрущенко Ірини Сергіївни за індексним № 54466284 від 07.10.2020 про державну реєстрацію права власності Балачій Олени В`ячеславівни на нежитлове приміщення, торгівельний павільйон загальною площею 50,1 кв.м., що розташовується у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2188036371101 з одночасним припиненням речових прав Балачій Олени В`ячеславівни та закриттям розділу у ДРРП;

- визнати недійсним договір дарування нежитлового приміщення, укладений між Балачій Оленою В`ячеславівною та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Михайловською А.А. 18.05.2021 за № 822 з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 .

Суд прийняв до розгляду клопотання позивача про збільшення позовних вимог (а.с. 139 том 1) яким позивач просить розглянути також і вимогу про скасування рішення приватного нотаріуса Михайловської А.А. за індексним номером 58194048 від 18.05.2021 про держреєстрацію права власності Балачія П.І. на торговельний павільйон.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Спір за всіма позовними вимогами (також і стосовної фізичної особи Балачій П.І.) розглядається за правилами господарського процесу керуючись ч. 4 ст. 236 ГПК України з урахуванням постанови ВС від 08 серпня 2022 року у справі № 521/6349/20. В цій постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув позовні вимоги, що стосуються захисту права власності на земельну ділянку комунальної власності, порушеного у зв`язку із оформленням права власності на нежитлову будівлю за МПП-Фірма «СПС», а згодом переоформлену ОСОБА_1 .

ВС прийшов до висновку, що в даному випадку вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та скасування запису про державну реєстрацію права власності МПП-Фірма «СПС» пов`язані з ухваленням рішення по суті спору щодо майна, яке перебуває у володінні фізичної особи. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що ефективний судовий захист інтересів позивача буде можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи за правилами господарського судочинства. Такий розгляд відповідає принципу юридичної визначеності, оскільки не допускає роз`єднання позовних вимог залежно від суб`єктного складу учасників спору, а також вплине, зокрема, на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин.

Крім того, вирішення такого спору за правилами господарського судочинства в частині позовних вимог до юридичної особи, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до фізичної особи, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета та тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.

Крім того позивач подав докази здійснення господарської діяльності у павільйоні у АДРЕСА_1 першим відповідачем, про що свідчить розрахунковий чек (а.с. 85 том 1).

В судовому засіданні представник позивача всі позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити повністю.

Представник 1-го відповідача в останнє судове засідання не з`явився, направленим клопотанням від 02.10.2023 просить суд повторно відкласти розгляд справи у зв`язку з хворобою довірительки, яка бажає особисто взяти участь в розгляді справи.

Судом відхилено клопотання представника 1-го відповідача враховуючи заперечення проти його задоволення з боку позивача та оскільки суду не пояснено об`єктивну необхідність участі відповідачки у розгляді справи і чому в засідання не прибув адвокат відповідачки, який неодноразово брав участь у справі.

У відзиві на позову заяву ( а.с. 114-117, том 1) перший відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.

Представник 2-го відповідача жодного разу в судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав.

Всі документи, які подані суду, суд приєднав до справи керуючись ст. 2 ГПК України. Даною нормою передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, які надавалися в ході розгляду справи і дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення , виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 15,16 ГПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення;.. 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У відповідності до ст. 10 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" - сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Між сторонами немає суперечки, що спір щодо реєстрації прав на майно в даному випадку слід вирішувати за правилами господарського судочинства, враховуючи також і судову практику Великої Палати Верховного Суду, зокрема, викладену у постановах від 20.06.2018 у справі №820/4146/17, від 18.09.2018 у справі № 823/235/16, від 29.08.2018 у справі №807/719/15 з правою позицією про те, що оскарження рішення про державну реєстрацію, яке є наслідком реалізації сторонами у справі прав на спірне нерухоме майно, підлягає розгляду за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від складу сторін.

У спірних відносинах позивач, захищаючи майнові права територіальної громади міста, реалізовує свої права власника, а не здійснює владно-управлінські функції щодо відповідачів. Протилежного суду не доведено.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Черкаська міська рада (далі - Позивач) є власником земель на території м. Черкаси на праві комунальної власності на підставі Закону України №5245-17 від 06.09.2012 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

30.08.2022 ОСОБА_1 (далі - Відповідач-2) звернувся до Позивача як до розпорядника земель м. Черкаси із клопотанням вх.№01-06/28037 від 30.08.2022 ( а.с. 17, том 1) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на 49 років орієнтовного розміру 0,0064 га по АДРЕСА_1 під розташування нерухомого майна - торговельного павільйону.

Як стверджує позивач, під час розгляду заяви другого відповідача вх.№01-06/28037 від 30.08.2022, Позивачем було встановлено, що вказане майно як нерухоме майно, зареєстровано незаконно з огляду на наступне.

Як вбачається з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг м. Золотоноша Андрущенко Іриною Сергіївною було прийнято рішення (зворотній а.с. 24, том 1) за індексним номером 54466284 від 05.10.2020 про державну реєстрацію (з відкриттям розділу) за Балачій Оленою В`ячеславівною (далі - Відповідач-1) права власності на нежитлове приміщення, торговельний павільйон загальною площею 50,1 кв. м., що розташовується у АДРЕСА_1 (далі - Об`єкт).

Попередньо, 29.05.2020 Відповідач-1 звернувся із заявою вх.№01-27/26831 до ЦНАП Черкаської міської ради (а.с. 26, том 1) в якій просив визначити відповідність намірів розміщення тимчасової споруди комплексній схемі та державним будівельним нормам, за адресою м. Черкаси, вул. Руставі, біля будинку №13 (в комплексі із зупинкою громадського транспорту "вул. Руставі-кінцева"). В заяві посилався на існування укладеного із Черкаською міською радою договору оренди землі від 07.03.2014 (а.с. 37 том 1).

Вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстровано як підставу речового права орендаря Балачій Олени В`ячеславівни у ДР речових прав, а право власності зареєстровано за територіальною громадою Черкаської міської ради, кадастровий № 7110136700:05:027:0031 (а.с. 46 том 1).

Листом вих.№01-27/26831 від 21.07.2020 (а.с. 27, том 1) Управління планування та архітектури ДАМ ЧМР не заперечувало можливість розміщення існуючого торгівельного павільйону (як тимчасової споруди), в комплексі із зупинкою громадського транспорту "вул. Руставі-кінцева" по вул. Руставі, площею до 21 кв.м. у м. Черкаси.

10.08.2020 Відповідач-1 звернулася із заявою вх.№01-28/43914 (а.с. 28, том 1) в якій просить оформити (переоформити) паспорт прив`язки тимчасової споруди за адресою: м. Черкаси, вул. Руставі, зупинка громадського транспорту "вул. Руставі - кінцева" , площею 21 кв.м.

17.08.2020 управлінням планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування ЧМР оформлено паспорт прив`язки тимчасової споруди торгівельний павільйон, загальною площею 21 кв.м., по вул. Руставі, в комплексі із зупинкою громадського транспорту "вул. Руставі-кінцева" (а.с. 30).

Отже станом на 05.10.2020, коли державним реєстратором було здійснено державну реєстрацію у ДР речових прав (з відкриттям розділу) за Балачій Оленою В`ячеславівною (Відповідач-1) права власності на нежитлове приміщення, торговельний павільйон загальною площею 50,1 кв. м., що розташовується у АДРЕСА_1 (а.с. 24 том 1 оборот), у Балачій О.В. в наявності були лише документи про Об`єкт як на тимчасову споруду.

Виходячи із записів у ДР речових прав (а.с. 24 том 1) підставою для державної реєстації торговельного павільйону на праві власності за відповідачкою-1 вказано паспорт прив`язки тимчасової споруди № 926, виданий 17.08.2020 Департаментом архітектури і містобудування Черкаської міської ради.

Позивач звертає увагу, що незважаючи на те, що об`єкт був і зараз є тимчасовою спорудою, що підтверджено також і Актом від 09.02.2023 Управління інспектування Черкаської міської ради (а.с. 47 том 1), 07.10.2020 державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Андрущенко І.С. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Відкрито розділ у ДР, індексний номер 54466284 як на об`єкт нерухомого майна (дату державної реєстрації у ДР при цьому вказано 05.10.2020).

Позивач пов`язує порушення своїх прав незаконністю реєстрації за відповідачами права власності на тимчасову спору, як на об`єкт нерухомого майна, оскільки це порушує правовий порядок і дає можливість незаконного отримання другим відповідачем земельної ділянки під спорудою у власність поза конкурсом. Внаслідок штучного збільшення площі павільйона від 21 кв.м. до 50 кв.м. другий відповідач вже претендує на отримання земельної ділянки в оренду більшої ніж належало б площі - 0,0064 га (а.с. 17 том 1 клопотання ОСОБА_1 )

Також у відповіді на відзив на позов першого відповідача позивач просить врахувати позицію Великої Палати ВС у постанові від 29.06.2011 справа № 910/23097/17 у питаннях визнання договорів недійсними як способу захисту порушеного права. В постанові викладено правову позицію, що для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (п. 4.11).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", однією із засад державної реєстрації прав на нерухоме майно є внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Частина 1 ст. 5 вищевказаного Закону (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) визначає, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно з ч. 4 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Приписами ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 17 серпня 2000 року №507 міститься визначення терміну "будівля", їх перелік та класифікація.

При цьому тимчасова споруда до будівель не належить і не є нерухомістю.

Відповідно до наказу Мінекономіки "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо базових моделей ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів" від 28 липня 2004 року №281 "Терміни та визначення понять ДБН В.2.2-23:2009" торговельний павільйон - торговельний об`єкт у роздрібній торгівлі, призначений для організації продажу товарів кінцевим споживачам, розміщений в окремій споруді полегшеної конструкції та має торговельну залу для покупців.

Згідно п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (в редакції чинної на момент прийняття оскаржуваного рішення) для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Таким чином, Порядком визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені.

Як вже було вказано судом, підставою для реєстрації павільйона на праві власності за першою відповідачкою вказано лише паспорт прив`язки тимчасової споруди, серія та номер: 926, виданий 17.08.2020, видавник: Департамент архітектури та містобудування Черкаської м/р (а.с. 24 том 1 оборот).

При цьому в п. 2 Договору оренди землі (а.с. 37 том 1) укладеного між Черкаською міською радою та фізичною особою - підприємцем Балачій Оленою В`ячеславівною чітко вказано, що в оренду передається земельна ділянка площею 0,0021 га (кадастровий номер 7110136700:05:027:0031) під існуючий торговий павільйон у комплексі із зупинкою громадського транспорту.

Довідкою Департаменту архітектури та містобудування від 18.01.2023 (а.с. 36 том 1) підтверджується, що павільйону за адресою, вказаною в ДР речових прав АДРЕСА_1, така окрема адреса ніколи не присвоювалася.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" під час вчинення реєстраційних дій державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Суд дійшов висновку, що 1-м відповідачем для проведення державної реєстрації права власності не було надано державному реєстратору документів, перелік яких визначений у законі і, які б свідчили про виникнення права власності саме на нерухоме майно та надавали б реєстратору законні підстави для подальшого здійснення державної реєстрації відповідного речового права на об`єкт за другим відповідачем.

Зазначені обставини свідчать, що державна реєстрація права власності проведена реєстратором за Балачій О.В. за відсутності переліку обов`язкових і необхідних документів для цього. Відтак, тимчасова споруда не могла бути зареєстрована державним реєстратором, як об`єкт нерухомого майна.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції Закону чинного на момент прийняття спірного рішення) підставами для відмови в державній реєстрації прав є, зокрема, заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Отже державним реєстратором Андрущенко І.С. рішення про державну реєстрацію права власності за 1-м відповідачем на будівлю торговельного павільйону, загальною площею 50,1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Руставі, 13/1 прийнято із порушенням вказаного Закону.

Надані 1-м відповідачем документи для проведення державної реєстрації, не підтверджують набуття ним права власності на зареєстрований об`єкт, як нерухомість та не відповідають переліку, зазначеному у п. 41 Порядку.

З цих підстав слід скасувати як незаконне рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Золотоніської міської ради Андрущенко Ірини Сергіївни за індексним № 54466284 від 07.10.2020 про державну реєстрацію права власності Балачій Олени В`ячеславівни на нежитлове приміщення, торгівельний павільйон загальною площею 50,1 кв.м., що розташовується у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2188036371101 з припиненням речових прав Балачій Олени В`ячеславівни та закриттям розділу у ДРРП.

Дана позовна вимога задовольняється повністю, оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 26 ЗУ " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Згідно ст. 14 вказаного Закону розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі, зокрема, 5) набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ.

В подальшому, 18.05.2021 між Балачій Оленою В`ячеславівною та ОСОБА_1 було укладено договір дарування нежитлового приміщення ( а.с. 23, том 1) , у відповідності до якого Дарувальник безоплатно передає у власність Обдарованому , а Обдарований приймає в дар нежитлове приміщення (торгівельний павільйон позначений в плані літ. А), загальною площею 50,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці площею 0,0021 га, кадастровий номер 7110136700:05:027:0031, яка перебуває в комунальній власності ( п. 1 договору дарування).

В п. 2 договору дарування зазначено, що нежиле приміщення, що дарується, належить Дарувальнику на підставі паспорту прив`язки тимчасової споруди № 926 виданого Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради 17.08.2020. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 38557657.

Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Михайловською А.А., та зареєстровано в реєстрі за № 822.

Згідно з положеннями частини 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписами частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Оскільки наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення, тому недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.

Даного висновку дійшов Касаційний цивільний суд Верховного суду у постанові від 10.03.2021 у справі №201/8412/18.

Судом встановлено та обґрунтовано наявними у справі доказами, що як нежитлове, приміщення тимчасової споруди павільйону, яке є предметом оспорюваного договору дарування, незаконно зареєстровано на праві власності за першою відповідачкою Балачій О.В . Це дало можливість подальшого укладення спірного договору дарування та реєстрації об`єкта у ДР речових прав як нерухомого майна за другим відповідачем - ОСОБА_1 .

Однак при цьому предметом договору дарування нежилого приміщення від 18.05.2021 є об`єкт, який юридично не має заявленого у договорі правового статусу нерухомого майна - це тимчасова споруда, яка не повинна була реєструватися у ДР речових прав як нерухоме майно.

З цього випливає, що у першого відповідача Балачій О.В. не було права розпорядження цією спорудою як об`єктом нерухомого майна.

Крім того, позивач звертає увагу суду, що предметом договору дарування відповідачі безпідставно вказали торговельний павільйон загальною площею 50,1 кв. (а.с. 23 том 4), в той час як паспорт прив`язки тимчасової споруди на цей же об`єкт оформлено із площею 21 кв.м. Це вказує на те, що відповідачі безпідставно включили до павільйона ще і площу зупинки громадського транспорту на вул. Руставі у м. Черкаси, де знаходиться павільйон.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного Кодексу України, статтею 20 Господарського Кодексу України.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, у постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 по справі №910/15993/16 зазначив, що державна реєстрація це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе. При дослідженні обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права власності, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Натомість саме набуття, припинення, перехід речових прав на нерухоме майно відбувається на підставах, визначених законодавством (статті 11 та 328 ЦК України), в тому числі на підставі вчинених правочинів, актів цивільного законодавства, актів органів державної влади та місцевого самоврядування;

Крім того, Верховний Суд у постанові 10.05.2018 по справі №910/15993/16 зазначив, що неіснуюче право щодо об`єкта нерухомості не породжує й прав власника щодо розпорядження майном, зокрема, продажу третім особам.

Позивач доводить, що без визнання недійсним укладеного між відповідачами договору дарування нежилого приміщення захист порушеного права Черкаської міської ради буде не повним. Збереження чинності вказаного договору навіть при скасуванні первісної реєстрації права власності на павільйон у ДР речових прав як на нерухоме майно, не виключає можливість відчуження цього майна іншій особі та повторну реєстрацію цього майна у ДР речових прав.

У відповідності до ст.215 та 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Спірний договір дарування укладено щодо неіснуючого об`єкта нерухомості, яким перший відповідач не мав права розпоряджатися.

Договір дарування нежилого приміщення від 18.05.2021 між відповідачами слід визнати недійсним як такий, що порушує права Черкаської міської ради, як власника земельної ділянки, на володіння майном територіальної громади, яке має бути вільним від майна, зареєстрованого у незаконний спосіб.

Суд відхиляє заперечення проти позову відповідача-1 щодо неефективності обраного способу захисту порушеного права Черкаської міської ради за всіма позовними вимогами, оскільки скасування реєстрації права власності на неіснуюче нерухоме майно павільйону та визнання недійсним договору дарування павільйону упередить можливість користування відповідачами цим майном як нерухомим, розпорядження ним на користь інших осіб та отримання прав на земельну ділянку як під нерухомим майном. Крім того, повинен бути дотриманий правовий порядок на території всіх земельних ділянок територіальної громади м. Черкас, який виключає протизаконну реєстрацію в якості об`єктів нерухомого майна тимчасових споруд.

Позивач доказав, що предметом спірного договору є неіснуюче (як нерухоме) майно і в об`єкт дарування включено також і зупинку громадського транспорту, яка належить місту.

Суд вважає, що скасування правовстановлюючих документів у відповідачів на неіснуюче нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці Черкаської міської ради, теж є ефективним та первинно необхідним способом захисту прав територіальної громади, оскільки тим самим відновлюється статус павільйону, як тимчасової споруди і проти його існування на земельній ділянці міста Черкаська міська рада вже не має ніяких заперечень.

Представник відповідача-1, заперечуючи проти ефективності та належності обраного позивачем способу захисту порушеного права, не вказав натомість належний (на його думку) спосіб захисту прав Черкаської міської ради у виниклій ситуації, щоб цим можна було аргументувати хибність позиції позивача.

Оскільки суд задовольняє позовну вимогу про визнання недійсним договору дарування нежилого приміщення між відповідачами, то підлягає до задоволення також і похідна вимога про скасування рішення приватного нотаріуса Михайловської А.А. за індексним номером 58194048 від 18.05.2021 про держреєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, торговельний павільйон загальною площею 50,1 кв.м., що розташовується у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2188036371101 з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 та закриттям розділу у ДРРП.

Законність цієї вимоги обґрунтовується нормами ст. 14 та 26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", які вже суд навів у рішенні при обґрунтуванні законності першої позовної вимоги позивача про скасування рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Золотоніської міської ради Андрущенко Ірини Сергіївни за індексним № 54466284 від 07.10.2020 про державну реєстрацію права власності Балачій Олени В`ячеславівни на нежитлове приміщення, торгівельний павільйон.

Отже позов підлягає до повного задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ч. 9 ст. 129 ГПК України - оскільки спір виник через неправильні дії обох відповідачів, то судові витрати покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Золотоніської міської ради Андрущенко Ірини Сергіївни за індексним № 54466284 від 07.10.2020 про державну реєстрацію права власності Балачій Олени В`ячеславівни на нежитлове приміщення, торгівельний павільйон загальною площею 50,1 кв.м., що розташовується у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2188036371101 з припиненням речових прав Балачій Олени В`ячеславівни та закриттям розділу у ДРРП;

Визнати недійсним договір дарування нежитлового приміщення, укладений між Балачій Оленою В`ячеславівною та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Михайловською А.А. 18.05.2021 за № 822.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Михайловської А.А. за індексним номером 58194048 від 18.05.2021 про держреєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, торгівельний павільйон загальною площею 50,1 кв.м., що розташовується у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2188036371101 з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 та закриттям розділу у ДРРП.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Балачій Олени В`ячеславівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (код 38715770, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36) - 4 026,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (код 38715770, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36) - 4 026,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 31 жовтня 2023

Суддя Н.М. Спаських