Ухвала суду № 114612062, 02.11.2023, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15250/23

Провадження № 1-в/344/226/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

при секретарі с/з: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участі прокурора: ОСОБА_6 ,

представника УВП 12: ОСОБА_7 ,

захисника: ОСОБА_8 ,

засудженого: ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19.11.2010 року за п.1 ч.2 ст.115, ч.2 ст.115, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі,

про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким,-

В С Т А Н О В И В :

Представник Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» звернувся до суду із поданням про заміну ОСОБА_9 покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

На обґрунтування подання зазначено, що ОСОБА_9 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, призначеного вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19.11.2010 року. Початком строку відбування покарання є 19.11.2009, у строк покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 19.11.2009 по 22.03.2011 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Станом на день розгляду подання відбув більше 15 років позбавлення волі. За час відбування покарання в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» ОСОБА_9 характеризується посередньо не допускав порушень встановленого порядку відбування покарання, дисциплінарні стягнення не накладались, заохочень не оголошувались. У взаємовідносинах із засудженими не конфліктний, у відношенні до представників установи виконання покарань тактовний. Відповідно до статей 110, 112 КВК України підтримує суспільно корисні зв`язки з рідними шляхом телефонних розмов, побачень, отримує передачі та посилки. Засуджений під час відбування покарання не перебував та не перебуває на профілактичних обліках.

Представник Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» у судовому засіданні підтримав подання з підстав, викладених у ньому та просив його задовольнити. Додатково зазначив, що за весь період відбування покарання ОСОБА_9 характеризується позитивно, приймає участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу «Духовне відродження» та «Фізкультура і спорт».

Засуджений ОСОБА_9 просив подання Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» задовольнити.

Захисник наполягав на задоволенні подання Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань №12», зазначивши, що ОСОБА_9 став на шлях виправлення, про що свідчать характеризуючі про його особу матеріали.

Прокурор не заперечив щодо задоволення подання Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань №12».

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши надані суду матеріали в обґрунтування заявленого подання та матеріали особової справи ОСОБА_9 , суд приходить до наступних висновків..

Так, вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19.11.2010 року ОСОБА_9 засуджено за п.1 ч.2 ст.115, ч.2 ст.115, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі. Початком строку відбування покарання є 19.11.2009, у строк покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 19.11.2009 по 22.03.2011 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Станом на час звернення з даним поданням, а саме станом на день розгляду подання засуджений ОСОБА_9 відбув більше 15 років позбавлення волі.

З характеристики на ОСОБА_9 встановлено, що за час тримання в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» останній не допускав порушень встановленого порядку відбування покарання, дисциплінарні стягнення не накладались та заохочення не оголошувались. На заходи виховного впливу реагує добре, робить позитивні висновки для себе. У взаємовідносинах із засудженими не конфліктний, віддає перевагу спілкуванню із засудженими позитивної спрямованості, приймає участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу «Духовне відродження» та «Фізкультура і спорт».

Згідно довідки про заохочення та стягнення засудженого ОСОБА_9 за весь час відбування покарання не мав заохочень та стягнень.

Відповідно до висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_9 останній став на шлях виправлення (довів своє виправлення). Згідно відомостей щодо проведення оцінки ризиків повторного вчинення правопорушення за засудженого ОСОБА_9 ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та рівень втручання є низькими.

Виконавчі листи щодо засудженого ОСОБА_9 до ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» не надходили.

10.05.2018 адміністративною комісією ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» прийнято рішення про застосування до засудженого ОСОБА_9 зміни умов тримання шляхом переведення до багатомісного приміщення камерного типу з максимальним рівнем безпеки у зв`язку із тим, що засуджений своєю поведінкою довів, що стає на шлях виправлення.

Згідно висновку щодо ступеня безпеки виправлення засудженого ОСОБА_9 отримав 82 бали, а отже став на шлях виправлення, та має бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким.

Згідно ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком (ч. 1 ст. 82 КК України). Заміна невідбутої частини покарання більш м?яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82 КК України). Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання (ч. 5 ст. 82 КК України).

Отже, можливість заміни невідбутої частини покарання більш м`яким обумовлена наявністю двох складових: засуджений став на шлях виправлення та відбув певну частину строку покарання в залежності від ступеня його тяжкості (ч. ч. 3, 5 ст. 82 КК України). Тобто головною умовою для прийняття рішення про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким - є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення, про що говориться і в п. 2 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким».

Загальні принципи, встановлені в практиці ЄСПЛ щодо покарання у виді довічного позбавлення волі, були резюмовані у рішенні у справі «Хатчінсон проти Сполученого Королівства» наступним чином: «Відповідні принципи та висновки, які слід з них зробити, детально викладені в рішенні у справі Вінтера (п. п. 103-122; недавно резюмовані у рішенні у справі «Мюррей проти Нідерландів [ВП]», №10511/10, п.п. 99-100, ECHR 2016). Конвенція не забороняє призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі особам, засудженим за вчинення особливо тяжких злочинів, таких як вбивство. Проте, щоб таке покарання було сумісним зі ст.3, повинна існувати «de jure і de facto» можливість його пом`якшення, що означає, що в ув`язненого повинна бути як перспектива звільнення, так і можливість перегляду міри покарання. В основі такого перегляду повинна лежати оцінка наявності законних пенологічних підстав для триваючого тримання ув`язненого під вартою в місцях позбавлення волі. Ці підстави включають покарання, стримування, захист громадськості і реабілітацію. Баланс між ними не обов`язково є статичним і може змінюватися в ході відбування покарання, таким чином, первинні підстави, що обґрунтовують тримання під вартою в момент призначення покарання, можуть втратити своє значення після тривалого періоду відбування покарання. Слід підкреслити важливість такої підстави як реабілітація, оскільки акцент в сучасній європейській карній політиці робиться на реабілітаційній меті позбавлення волі, як це відображено у практиці держав-учасниць, у відповідних стандартах, прийнятих Радою Європи, і у відповідних міжнародних матеріалах (рішення у справі Вінтер та інші, цитоване вище, п. п. 59-81). Аналогічні міркування справедливі також в контексті ст. 3, з огляду на те, що повага до людської гідності вимагає від пенітенціарних органів прагнення до реабілітації осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Отже, перевірка, яка вимагається Конвенцією, повинна дозволяти враховувати будь-який прогрес, досягнутий ув`язненим на шляху до реабілітації, і включати оцінку того, чи був такий прогрес настільки значним, що подальше тримання під вартою більше не може бути обґрунтованим законними пенологічними підставами. Тому перевірка, обмежена гуманітарними міркуваннями, є недостатньою. Критерії та умови, викладені у національному законодавстві, які стосуються такої перевірки, повинні мати достатній ступінь ясності та визначеності, а також враховувати відповідну практику Суду. Визначеність у цьому питанні є не лише загальною вимогою верховенства права, а й забезпечує можливість реабілітації; ув`язненого може бути позбавлено такої можливості, якщо процедура перегляду законності і обґрунтованості покарання і наявності підстав для звільнення є незрозумілою або нечіткою. Таким чином, особи, засуджені до довічного позбавлення волі, мають право з моменту призначення покарання знати, що вони повинні тому числі, коли буде розглянуто питання про перегляд законності і обґрунтованості покарання або коли ув`язненим може бути подано відповідне клопотання. Що стосується характеру перевірки, Суд підкреслив, що визначення форми такої перевірки (чи повинна вона здійснюватись судовими органами чи органами виконавчої влади), не відноситься до його завдань, з урахуванням свободи розсуду, яка надається державам-учасницям. Таким чином, кожна держава повинна визначити форму проведення перевірки законності та обґрунтованості покарання (органами виконавчої влади чи судовими органами)». Крім того, у справі «Матійошайтіс та інші проти Литви» особлива увага приділялася питанням забезпечення можливостей для соціальної адаптації та реабілітації засуджених до довічного позбавлення волі в період відбування покарання. Суд дійшов висновку, що умови тримання в установах виконання покарань осіб, засуджених до довічного позбавлення волі не сприяють реабілітації.

На день розгляду подання ОСОБА_9 фактично відбув більше 15 років позбавлення волі, що дає можливість розглянути питання про заміну довічного позбавлення волі більш м`яким у виді позбавлення на певний строк.

Колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_9 став на шлях виправлення, оскільки свою вину у вчиненні злочину за час відбування покарання визнав повністю, за час відбування покарання мав заохочення, що з урахуванням того факту, що визначених процедур для пом`якшення довічного позбавлення волі діючим законодавством передбачено не було свідчить про те, що ОСОБА_9 прагнув досягнути виправлення.

Також колегія суддів звертає увагу і на ту обставину, що ОСОБА_9 за час відбування покарання з власної ініціативи був залучений до програм диференційованого впливу. На переконання суду важливим фактором, який свідчить про можливість заміни покарання ОСОБА_9 , є наявність родинних зв`язків, про що містяться відомості з матеріалів особової справи.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги особу засудженого, суд приходить до висновку, що є достатні дані та підстави визначені законом вважати, що засуджений своє виправлення довів, а це дає суду підстави прийняти рішення про можливість замінити ОСОБА_9 покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком на 15 років.

Керуючись ст. 82 КК України, ст. ст. 371, 372, 376, 537, 539 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Подання ДУ«Івано-Франківська установа виконання покарань №12» про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким відносно засудженого ОСОБА_9 - задовольнити.

Засудженому ОСОБА_9 , замінити покарання призначене вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19.11.2010 року у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст ухвали оголошено 02 листопада 2023 року о 09 годині 20 хвилин.

Головуючий-суддя ОСОБА_1

суддя: ОСОБА_2

суддя: ОСОБА_3