Рішення № 114601505, 23.10.2023, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1164/23

Провадження №2/226/317/2023

РIШЕННЯ

Іменем України

23.10.2023 Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Мініної Д.В.,

учасників справи: позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Сакуна В.А., представника відповідача адвоката Онілова В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мирнограді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції і вимоги позивача

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_2 , в обґрунтування якого вказала, що вироком Димитровського міського суду Донецької області від 18.05.2023 ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, і призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк чотири роки. На підставі ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання та встановлено йому іспитовий строк тривалістю два роки. Вироком було встановлено, що ОСОБА_2 06.05.2021 у вечірній час доби, точного часу не встановлено, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , будучи власником згідно з міжнародними ветеринарними паспортами двох собак породи Кане корсо: кобеля на прізвисько « Бенг » та суки на прізвисько « Герда », яких утримував на території свого подвір`я, збираючись лягати спати, залишив цих собак на території подвір`я вказаного домоволодіння, при цьому особисто не перевірив стан ізоляції території подвір`я з метою виключення вільного переміщення собак за його межами, тим самим порушив вимоги ст.9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006, Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР, затверджених наказом Міністерства житлово-комунального господарства УРСР від 17.06.1980, та ст.12 Порядку утримання котів, собак тa інших тварин Правил благоустрою території м. Димитрова, затверджених рішенням Димитровської міської ради від 15.02.2012 №VI/29-2, оскільки не забезпечив безпеку оточуючих людей від заподіяння шкоди цими собаками та наразив на небезпеку інших осіб.

В результаті злочинної недбалості ОСОБА_2 в ніч з 06.05.2021 на 07.05.2021 вищезазначені собаки породи Кане корсо, що належать відповідачеві, через отвір у паркані вибігли з території домоволодіння та здійснили напад на ОСОБА_6 , який є сином позивача та знаходився у балці біля домоволодіння ОСОБА_2 . Під час нападу вказані собаки в хаотичному порядку покусали ОСОБА_6 за різні ділянки тулубу та кінцівок, спричинивши йому тілесні ушкодження, що у сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя, і перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_6 , яка наступила з 02-00 до 04-00 ІНФОРМАЦІЯ_2. Причиною смерті ОСОБА_6 були рвано-укушені рани правого і лівого плеча та передпліччя з пошкодженням м`язів, правої та лівої плечової артерії та вени, які супроводжувалися рясною зовнішньою кровотечею з розвитком гострої масивної крововтрати. Через злочинну недбалість відповідач, який не передбачав можливості настання смерті іншої особи від вчиненого ним діяння, хоча повинен був і міг передбачити, створив загрозу безпеці людей, внаслідок чого собаки, власником яких він є, здійснили напад на ОСОБА_6 , в результаті якого останній загинув.

Смерть сина завдала позивачеві велике горе, пов`язане зі втратою, тим більше, що він загинув насильницькою смертю. Думки про це переслідують позивача, вона відчуває дуже великі моральні та душевні страждання. У зв`язку з цим просить стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування моральної шкоди 50000,00 гривень.

ІІ. Позиції, заяви (клопотання) учасників справи

Позивач в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, додала, що загиблий ОСОБА_6 був її єдиним сином, також в неї є дочка та онука. Син не мав дружини і дітей, мешкав неподалік від неї в будинку її матері зі своєю співмешканкою. Син загинув вночі, проходив балку і його загризли собаки. Він нікуди не ліз, а собаки там постійно бігали. Вона дуже за ним сумує, життя втратило сенс, кожен день плаче, в душі наче чорне. У неї проблеми зі здоров`ям, ще до смерті сина стався інсульт, зараз періодично відвідує сімейного лікаря, до психолога або психіатра з приводу наслідків втрати сина не зверталася. Син не допомагав їй, скоріше вона допомагала йому, бо він офіційно ніде не працював, мав інвалідність. Разом саджали огород, тісно спілкувалися, були близькі. В минулому син відбував покарання у місцях позбавлення волі три роки, але вона не знає, за який саме злочин і де саме він відбував, не навідувала його. Куди слала йому посилки - не пам`ятає. Наразі вона живе удвох з чоловіком. Вважає, що відшкодування моральної шкоди в розмірі 500000 грн якоюсь мірою її задовольнить. Ці кошти на життя, на сім`ю - в неї хворіє чоловік, є дочка і онука, а також на пам`ятник синові. Під час кримінального провадження відповідач сплатив їй 30000 грн витрат на поховання, але на пам`ятник їх не вистачило.

Представник позивача адвокат Сакун В.А. в судовому засіданні також підтримав заявлені вимоги і наполягав на задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Додав до викладеного у позові, що смерть ОСОБА_6 була повільною і болісною, він помер від втрати крові, і позивач усвідомлює це, від чого страждає ще більше. Сина не повернути, але відшкодування у 500000 грн зможе відволікти від страждань та допоможе перелаштувати життя.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву та будь-яких заяв не подав.

Представник відповідача адвокат Онілов В.Л. в судовому засіданні повідомив, що позовні вимоги визнаються відповідачем частково, він не спростовує завдання позивачеві моральної шкоди, але обґрунтування вимоги саме на 500000 грн позивачем не наведене. Відповідач дійсно не переконався, ідучи спати, що хвіртка у дворі зачинена, і тим припустився недбалості. Собаки вибігли на пустир, те місце безлюдне, відповідач не міг передбачити, що вночі там хтось може бути. Позивач із сином мешкали окремо, вона не перебувала на його утриманні, не підтвердила нічим, що після смерті сина негативно змінилися стан її здоров`я та життєвий уклад. Крім того, позивач не спростовує, що за рахунок відшкодування моральної шкоди планує закрити матеріальні потреби. Витрати на поховання були відшкодовані їй ОСОБА_2 у кримінальному провадженні. Просив врахувати викладене, те, що дії відповідача були ненавмисними, та стягнути грошові кошти на відшкодування моральної шкоди частково згідно з встановленими обставинами. Наразі відповідач через бойові дії на території Донецької області виїхав на тимчасове проживання до Одеської області, є внутрішньо переміщеною особою, працює неофіційно, пенсіонером ще не являється, утриманців не має.

Клопотань в порядку ст.222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

12.07.2023 до відділу ведення Реєстру територіальної громади виконавчого комітету Мирноградської міської ради був направлений запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, відповідь на який надійшла до суду 13.07.2023.

14.07.2023 ухвалою судді відкрите спрощене позовне провадження у даній справі, судове засідання призначено на 09.08.2023, відповідачеві запропоновано подати судові письмовий відзив на позов.

Розгляд справи відкладався за клопотаннями та через неявку відповідача та його представника.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що вироком Димитровського міського суду Донецької області від 18.05.2023 ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, і призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк чотири роки. На підставі ст.75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання та встановлено йому іспитовий строк тривалістю два роки (а.с.10-21). Згідно з даним вироком через злочинну недбалість відповідач, який не передбачав можливості настання смерті іншої особи від вчиненого ним діяння, хоча повинен був і міг передбачити це, створив загрозу безпеці людей, внаслідок чого собаки, власником яких він є, здійснили напад на ОСОБА_6 , в результаті якого останній загинув.

Позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Згідно зі свідоцтвом про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер в м. Мирнограді Донецької області (а.с.9).

За змістом довідки про причину смерті №179 датою смерті ОСОБА_6 є ІНФОРМАЦІЯ_2 ; причиною смерті стали множинні укушені рани правого та лівого плеча з ушкодженням кровоносних судин (а.с.8).

V. Оцінка суду

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

З установлених обставин справи суд констатує, що через злочинну недбалість, відповідач, який не передбачав можливості настання смерті іншої особи від вчиненого ним діяння, хоча повинен був і міг передбачити, створив загрозу безпеці людей, внаслідок чого собаки, власником яких він є, здійснили напад на ОСОБА_6 , в результаті якого останній загинув, що призвело до моральних страждань позивача ОСОБА_1 .

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Приписами частини четвертої статті 1193 ЦК України визначено, що суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

Оскільки у справі, яка розглядається, ОСОБА_2 завдано моральної шкоди саме вчиненням кримінального правопорушення, то доводи представника відповідача щодо незадовільного матеріального становища відповідача не заслуговують на увагу. Окремо слід зазначити, що стороною відповідача не надано жодних доказів на підтвердження поточного матеріального становища ОСОБА_2 .

Згідно зі статтею 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, позивач посилалася на моральні страждання, пов`язані із втратою сина - рідної людини, члена сім`ї, з яким вона була дуже близька, та вказувала на негативні наслідки, що настали для неї з цією подією.

Відповідно до ч.ч.1,2 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Частиною другою п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначене, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Протиправність діяння ОСОБА_2 , а також його вина у смерті ОСОБА_6 встановлені вироком суду, який набрав законної сили. Наявність моральної шкоди у зв`язку із втратою сина та причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача установлені сукупністю досліджених у справі доказів, в тому числі з пояснень позивача.

Частиною другою статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Отже, ОСОБА_1 як мати загиблого ОСОБА_6 має право вимагати відшкодування моральної шкоди з боку ОСОБА_2 .

Згідно з частиною першою статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Моральна шкода - це зумовлені моральними стражданнями втрати немайнового характеру. Страждання викликають певні зміни у житті особи: неможливість реалізації своїх звичок і бажань, погіршення стосунків у колективі, втрата роботи, втрата довіри близьких людей тощо. Тому, встановлюючи факт такої шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), але й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення звичайного для такої людини способу життя.

Не спростовуючи негативності емоцій та відчуттів позивача, виниклих зі смертю сина, суд зауважує, що повинен на підставі наданих доказів визначити розмір моральної шкоди, і при цьому керуватися такими принципами: умовна рівність втраченого блага і того, яке може бути надбане за конкретну суму грошей, відповідність вимогам розважливості, розумності, об`єктивного відображення дійсності, справедливості, неупередженого ставлення до усіх учасників процесу.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд ураховує характер та обсяг страждань, яких зазнала ОСОБА_1 у зв`язку із смертю сина, яка мала місце через злочинну недбалість відповідача, її душевні переживання. Разом з тим, суд констатує, що доказів на підтвердження суттєвих змін у житті позивача після смерті сина до справи не долучено: відсутні медичні документи, які б вказували на погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 , на зв`язок цього погіршення з певними обставинами, на встановлену потребу в медичній та/або психологічній допомозі. Судом також враховується, що позивач і померлий мешкали окремо, годувальником для позивача син не був, стверджувана позивачем близькість їхніх відносин ставиться під розумний сумнів через те, що позивач не є обізнаною про важливі події в житті сина - зокрема, про те, за вчинення якого кримінального правопорушення його було засуджене, де він відбував покарання з позбавлення волі, як зазначила сама, взагалі не відвідувала його під час відбування покарання. Окремо судом при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховується і встановлена вироком суду неумисність дій відповідача ОСОБА_2 , які призвели до тяжких наслідків у вигляді смерті ОСОБА_6 .

З огляду на наведене, керуючись принципами поміркованості, розважливості, розумності, об`єктивності, добросовісності, справедливості та співмірності, суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_2 на її користь у відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушеннями, 250000,00 грн.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

У даній справі позивач звільнена від сплати судового збору за пред`явлення цього позову до суду. В силу положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2500,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,5,10-13,34,141,258-259,265,274,352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, внаслідок якого настала смерть її сина ОСОБА_6 , 250000,00 (двісті п`ятдесят тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 2500,00 (дві тисячі п`ятсот) грн.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду виготовлене 01.11.2023.

Суддя: В.С. Салькова