Вирок № 114601093, 02.11.2023, Барський районний суд Вінницької області

125/908/23

1-кп/125/65/2023

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2023 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бар Вінницької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.05.2023 за № 12023025140000050 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце народження: м. Бар, Барського району Вінницької області, місце проживання: АДРЕСА_1 , пенсіонерки, судимості відсутні,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України

У С Т А Н О В И В:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

27.04.2023 близько 10:00, під час перебування біля хвіртки на території свого домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_4 виник словесний конфлікт із сусідкою ОСОБА_6 . Під час цього конфлікту у ОСОБА_7 виник умисел, спрямований на завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . Реалізовуючи свій умисел, спрямований на протиправне заподіяння шкоди здоров`ю ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його наслідки і бажаючи їх настання, з мотивів наявності особистих неприязних відносин, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_8 підійшла до ОСОБА_6 , та тримаючи у правій руці металевий цеп, завдала ним два удари ОСОБА_6 в область грудної клітки зліва, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження. Після чого ОСОБА_4 , продовжуючи свої неправомірні дії, спрямовані на нанесення тілесних ушкоджень, бажаючи їх настання, тримаючи в лівій руці металеву викрутку, завдала нею один удар ОСОБА_6 в область правого передпліччя в нижній третині, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження. Після чого ОСОБА_4 , продовжуючи свої неправомірні дії, спрямовані на нанесення тілесних ушкоджень, бажаючи їх настання, лівою ногою завдала два удари ОСОБА_6 в передню поверхню правої гомілки, внаслідок чого остання також отримала тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку експерта № 35 від 01.05.2023 за результатами проведення судово-медичної експертизи у ОСОБА_6 виявлено: садно по задній поверхні правого передпліччя в нижній третині, синці по передній поверхні правої гомілки в середній третині, по зовнішній поверхні правої гомілки в верхній третині (2), грудній клітці зліва в ділянці внутрішнього кінця лівої ключиці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинило короткочасного розладу здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинила кримінальний проступок, передбачений частиною статті 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом

2.1. Позиція сторони захисту

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 своєї вини не визнала, заперечувала факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 .

Захисник зазначив, що вина обвинуваченої не доведена жодними доказами і слід постановити виправдувальний вирок, а кримінальне провадження - закрити.

Зміст показань обвинуваченої, наданих у судовому засіданні, зводиться до такого.

27.04.2023 обвинувачена була в прокуратурі, бо перед тим написала десять заяв в поліцію, але їй сказали звернутися в прокуратуру, і вона написала заяву, вказала номера машин, які паркувалися у дворі без її дозволу. Прийшла з вулиці з прокуратури до свого домоволодіння, хотіла відкрити замок, а він був поміняний, висів новий замок на воротах і на хвіртці. Обвинувачена намагалася відкрити замок викруткою, колупалася в ньому викруткою, щоб відкрити замок, а потерпіла вибігла, вихопила в неї викрутку і викинула через паркан сусідці, потерпіла дала обвинуваченій ключ, а потім обвинувачена пішла з домоволодіння. Зазначила, що, можливо, щось і сказала потерпілій, але не може повідомити, що. Коли обвинувачена відкривала замок, то потерпіла шарпала її за куртку, не пускала, але ніхто нікого не вдарив. Зазначила, що битися не могла, оскільки до потерпілої постійно заїжджають в двір мужчини, то вони б її побили, якби вона билася. Ці події були в четвер чи п`ятницю, а в суботу і неділю в обвинуваченої орали город, вона бачила потерпілу, яка була одягнута у шорти і в неї не було тілесних ушкоджень. Обвинувачена стверджувала, що не знає, звідки у потерпілої взялися тілесні ушкодження, припускає, що потерпіла її обмовляє, бо хоче отримати він неї сплату штрафу, чи привласнити будинок. Через три тижні після конфлікту обвинувачену викликали в поліцію з приводу нанесення тілесних ушкоджень потерпілій, і тоді вона дізналася, що потерпіла подала на неї заяву. Зазначила, що вона щораз чіпляє замок, а вони, мужчини, обрізають, батько потерпілої погрожував зробити так, що не буде питної води в колодязі. Ще були сварки з потерпілою з приводу користування туалетом, з приводу того, що діти роблять те, що не треба. Будинок належить померлій матері і обвинуваченій, а брат не з`являвся до будинку, однак коли почалася війна, то вселилися переселенці, тому вона писала скарги, що не згодна з цим. Потім уточнила, що друга частина будинку належить ОСОБА_9 , яка була дружиною померлого брата обвинуваченої, потерпіла живе там з дозволу власниці частини будинку, з трьома дітьми. Зазначила, що потерпіла робить їй все на зло і конфліктує з нею.

Повідомила також, що знає потерпілу з літа 2022 року, відколи її вселили в будинок. Спочатку стосунки з потерпілою були нормальними. Потім обвинувачена почала сваритися з потерпілою багато через те, що інші люди заходили на подвір`я, через інші дії потерпілої.

На запитання прокурора, чи була у неї 27.04.2023 у руках викрутка, обвинувачена повідомила, що викрутка у неї увесь час при собі, і на момент проведення допиту у судовому засіданні викрутка також є у неї в сумці, намагалася продемонструвати цю викрутку суду, на що суд їй роз`яснив, що викрутку діставати не треба.

Обвинувачена також повідомила, що замок на хвіртці має невеличкий ціпок (як встановлено судом, так обвинувачена та інші учасники провадження називали металевий цеп, тобто ланцюг, якими були завдані тілесні ушкодження), за допомогою якого закривається замок. Зазначила, що описана нею взаємодія із потерпілою біля хвіртки тривала 5-6 хвилин, поки потерпіла вибігла і відкрила хвіртку. При цьому жодних свідків не було, але було, що з обвинуваченою йшов хлопчина, у нього друга хата скраю, і обвинувачена йому показувала копії заяв. Стверджувала, що не хапала потерпілу за руку, просто взяла у неї ключ, і викруткою її не била, цепом не била. Зазначила, що ланцюг був в руках у потерпілої, і потерпіла замок відкривала і дала обвинуваченій ключ. На другий день потерпіла зробила новий замок і дала ключ обвинуваченій. Коли обвинувачена потім вийшла, то сказала сусідці ОСОБА_10 , щоб вона дала обвинуваченій викрутку, яка лежала у неї під вікном, сусідка дала викрутку обвинуваченій.

На запитання потерпілої, чи 27.04.2023 обвинувачена заходила на територію подвір`я, чи виходила з території подвір`я, обвинувачена зазначила, що припускає, що заходила ззовні, бо була викрутка у неї, але точно не пам`ятає.

На уточнююче запитання суду, який ланцюг має на увазі обвинувачена, вона, зазначила, що коли обвинувачена намагалася відкрити замок викруткою, то потерпіла відкрила його сама і дала обвинуваченій ключ, а ланцюг був у потерпілої в руках, бо це її ланцюг. Обвинувачена пояснила, що має на увазі металевий ланцюг, за допомогою якого у сукупності із замком закривається хвіртка. Коли обвинувачена відкривала хвіртку викруткою, то ланцюг був на хвіртці, ланцюг складається з маленьких колечок.

Щодо свідка ОСОБА_11 на уточнюючі запитання обвинувачена повідомила, що йшла з ним з вулиці, коли йшла з прокуратури, і давала йому прочитати заяву, і що він не бачив, як вони билися, бо якби билися, то свідок би прийшов. Свідок минав хату і став подивитися на потерпілу, бо хотів її побачити, потерпіла спитала тоді, чи її фотографують.

Обвинувачена зазначила, що вважає, що потерпіла все це придумала через брак грошей, і бажає стягнути з неї штраф. Однак зазначила, що потерпіла не вимагала у неї грошових коштів за відмову від обвинувачення.

Пізніше в судових дебатах і під час останнього слова висловлювала припущення, що потерпіла це все придумала, бо хочуть привласти хату чи переоформити документи на землю.

Відповідно до частини 2 статті 351 КПК України, оскільки обвинувачена висловлювалася нечітко і з її слів не можна було дійти висновку, чи визнає вона обставини, викладені в обвинувальному акті, чи заперечує проти них, суд задав уточнюючі запитання, спрямовані на з`ясування визнання чи невизнання обставин щодо часу і місця вчинення кримінального проступку, роз`яснивши обвинуваченій, що вона має надати конкретну відповідь - "так" чи "ні". На вказане обвинувачена повідомила, що визнає ті обставини, що 27.04.2023 приблизно о 10:00 годині на території її домоволодіння по АДРЕСА_1 , у неї з потерпілою ОСОБА_6 був словесний конфлікт.

2.2. Позиція сторони обвинувачення

Прокурор стверджував, що вина ОСОБА_4 у нанесенні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 за обставин, викладених в обвинувальному акті, є доведеною належними, допустимими і достатніми доказами, які досліджувалися під час судового розгляду.

2.3. Докази та процесуальні рішення, надані стороною обвинувачення і потерпілою

2.3.1. Показання потерпілої ОСОБА_6 .

У судовому засіданні потерпіла надала показання такого змісту.

Хвіртка закривається на замок, який закривається з допомогою ланцюга довжиною близько півметра, на ніч завжди закривають, хвіртка не суцільна і дотягнутися до цепу можна з різних сторін хвіртки, якщо замок відкритий, то ланцюг можна вільно зняти, ланцюг, зазвичай, висить на хвіртці. Напередодні 27.04.2023 замок зламався і потерпіла купила новий замок, на ніч закрила, але не змогла дати ключ обвинуваченій, оскільки не бачила її. 26.04.2023 потерпіла намагалася дати ключ обвинуваченій, однак вона його викинула, потерпіла підібрала і знову повісила. 27.04.2023 зранку потерпіла побачила через відчинені двері, що йде обвинувачена, подумала, що замок закритий і потрібно віддати обвинуваченій ключ. Потерпіла вийшла на подвір`я, сама відкрила цей замок, а потім обвинувачена вийшла з території подвір`я і рукою прикрила хвіртку, у цей момент потерпіла дала їй ключ зі словами «тримай, це твій ключ, тільки не викидай його». Потім обвинувачена почала обзивати потерпілу, вона це робить постійно при інших людях, на цей момент потерпіла стояла у дворі, а обвинувачена по іншу сторону хвіртки, тоді обвинувачена витягнула ланцюг і почала ним бити потерпілу. Попала по обличчю, в область грудної клітини зверху, вдарила два-три рази, била правою рукою. Потерпіла змогла вхопити ланцюг лівою рукою, тримала його, а обвинувачена намагалася його вирвати. Тримаючи ланцюг лівою рукою потерпіла правою рукою відкрила хвіртку і побачила в лівій руці обвинуваченої викрутку з ручкою червоного кольору, звідки вона її дістала - потерпіла не бачила, коли потерпіла виходила з будинку, щоб відкрити замок, то не бачила викрутки в руках в обвинуваченої. У цей момент потерпіла злякалася, що обвинувачена вдарить її викруткою, і вхопилася правою рукою за викрутку, потім була метушня секунд 10-15, і потерпіла вихопила викрутку і викинула її, як потім побачила, - у сусідній двір, викрутка там і залишилася. У той момент, коли потерпіла однією рукою тримала викрутку, а іншою ланцюг, тобто обидві руки в обвинуваченої були зайняті, обвинувачена вдарила потерпілу своєю правою ногою по лівій нозі потерпілої нижче коліна, однак пізніше уточнила, що стосовно ніг не дуже добре пам`ятає. Стосовно поранень викруткою у вигляді подряпин на правій руці нижче ліктя, потерпіла зазначила, що можливо, обвинувачена зробила це навмисно, а можливо, це сталося у той момент, коли потерпіла намагалася вихопити викрутку, цілеспрямованого удару викруткою не було. Коли потерпіла вихопила і викинула викрутку, то обвинувачена відпустила ланцюг, який вона тримала. Потім цей ланцюг потерпіла віддала обвинуваченій, бо вона казала, що то її ціпок, а потім потерпіла купила новий. Після цього обвинувачена кудись пішла.

Потерпіла також пояснила, що напередодні подій ОСОБА_12 , який є другом сім`ї, військовослужбовцем, попросив у потерпілої автомобіль, оскільки він сам родом з Івано-Франківська і у нього немає свого авто, тому він деколи позичає в потерпілої, щоб з`їздити до батьків. Напередодні він попросив у потерпілої автомобіль, і у той день, 27.04.2023, зранку йшов до неї, щоб узяти авто. У момент конфлікту з потерпілою свідок був у провулку на відстані від них, тому потерпіла не одразу його побачила, і все це бачив. Свідок ОСОБА_12 підходив до хвіртки на відстані близько двадцяти метрів, коли обвинувачена пішла від хвіртки.

Після нанесення ушкоджень потерпіла одразу подзвонила ОСОБА_13 , дочці власниці частини будинку, і розповіла про ситуацію, що обвинувачена її побила цепом і вона буде писати заяву. ОСОБА_14 приїхала через десять хвилин (після допиту як свідка ОСОБА_15 потерпіла зазначила, що свідок приїхала через годину або більше). На відео момент нанесення тілесних ушкоджень потерпіла не знімала, оскільки не могла передбачити, що таке буде, а знімала на відео, коли обвинувачена поверталася і коли потерпіла віддавала їй цеп, яким вона її била.

Вказала також, що коли обвинувачена виходила з подвір`я, то з нею нікого не було. Потерпіла подивилася, куди пішла обвинувачена, побачила, що вона пішла в провулок і в цей момент потерпіла побачила, що йде свідок ОСОБА_12 , інших людей в провулку не було.

Потерпіла одразу поїхала в лікарню на експертизу, дзвонила в той же день дільничному офіцеру поліції, він сказав дзвонити на лінію «102», а там їй сказали, що спочатку потрібно «зняти побої», а заяву писала на наступний день чи пізніше, точно не пам`ятає.

Потерпіла вказала, що не може пояснити, через що саме почалася сварка 27.04.2023 і чому обвинувачена погано до неї відноситься і постійно лається на неї. Проживає у будинку безкоштовно як внутрішньо переміщена особа з трьома дітьми, фактичний чоловік військовослужбовець і приїжджає тільки на ротацію. Обвинувачена одразу поставилася негативно до потерпілої, як потім потерпіла дізналася, в обвинуваченої конфлікт із співвласницею будинку, обвинувачена писала багато заяв у поліцію.

2.3.2. Показання свідка ОСОБА_12 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , який є військовослужбовцем, і є знайомим потерпілої, надав показання наступного змісту.

27.04.2023 орієнтовно о 10 год. - 10.30 год. він йшов до потерпілої ОСОБА_6 , щоб взяти у неї автомобіль, згідно з попередньою домовленістю, знав, де вона живе, бував у неї раніше. Коли наближався до будинку потерпілої, то почув розмову на підвищених тонах між потерпілою та обвинуваченою. Раніше кілька разів бачив обвинувачену. Свідок побачив з відстані близько 30-40 метрів, як обвинувачена вдарила ланцюгом потерпілу із-за хвіртки в районі грудей, зі сторони голови, обличчя, побачив, що в правій руці в обвинуваченої був предмет схожий на викрутку, а в лівій ланцюг. Свідок чув дзвінкі удари ланцюга, як залізом об залізо. Пізніше потерпіла йому сказала, що це була саме викрутка. Точну кількість ударів назвати не може, але стверджує, що точно було два удари. Бачив, як потерпіла вхопила обвинувачену за ту руку, де обвинувачена тримала викрутку. Коли свідок був на відстані п`яти-десяти метрів, то побачив, як обвинувачена ще вдарила потерпілу ногою через хвіртку, попала по нозі. Коли свідок підійшов, то вони розійшлися, він став із потерпілою біля хвіртки, а куди пішла обвинувачена - він не пам`ятає. Свідок побачив на тілі потерпілої в районі грудей почервоніння і запитав у потерпілої, чи все з нею нормально, на що остання відповіла, що все нормально. Викрутку описав як стандартну, невелику, де вона поділася - цього моменту свідок не бачив, зі слів потерпілої знає, що вона її викинула. Свідок не бачив, де був ланцюг, коли він підійшов. Ситуація нанесення тілесних ушкоджень тривала п`ять-десять секунд, конфлікт тривав секунд двадцять-тридцять. Під час нанесення ушкоджень потерпіла була зі сторони вулиці, а обвинувачена зі сторони подвір`я.

Свідок також повідомив, що 25.04.2023 він повернувся з передової і наступні дні оформлялися відпускні листи і він не може підтвердити, чи його відпустка була оформлена офіційно. Повідомив, що після ротації їх відпускають на десять днів у відпустку, щоб відпочили.

2.3.3. Показання свідка ОСОБА_15 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , яка є племінницею обвинуваченої, надала показання такого змісту.

27.04.2023 близько 10 години їй подзвонила потерпіла ОСОБА_6 і повідомила, що обвинувачена ОСОБА_4 її побила, о 10 год. 20 хв. потерпіла прислала їй фото тілесних ушкоджень. У той момент свідок перебувала на місцевому ринку у місті Бар, який знаходиться на відстані десяти хвилин пішого ходу від будинку, де живе обвинувачена і потерпіла. Свідок приблизно через 30 хвилин прийшла до домоволодіння і побачила, що у потерпілої є садна і почервоніння на обличчі в районі носо-губних складок, на грудній клітині у верхній частині з правої і з лівої сторони, потерпіла була одягнена у відкриту кофтину, крім того, продемонструвала ці ушкодження свідку, побачила також садна на нозі. Коли свідок прийшла, обвинуваченої на території домоволодіння не було. У свідка не було багато часу, щоб залишатися на місці у зв`язку із роботою. Свідок також бачила, що на території городу сусідки лежала викрутка з червоною ручкою, вона також бачила ланцюг, детальніше де саме був ланцюг - не пам`ятає.

Свідок також повідомила, що раніше у неї із обвинуваченою виникали конфлікти з приводу користуванням спільним будинком і подвір`ям, яке у рівних частках належить обвинуваченій і матері свідка, оскільки обвинувачена вважає, що увесь будинок мав перейти їй у спадок і вона одна повинна ним користуватись. Саме через це у неї виникали конфлікти і з потерпілою.

2.3.4. Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 30.04.2023, яка зареєстрована в журналі єдиного обліку за №1179 від 30.04.2023. Згідно з даними протоколу дізнавач ОСОБА_16 прийняв усну заяву від ОСОБА_6 про те, що 27.04.2023 близько 10.00 годин на території домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_1 , під час раптово виниклого конфлікту ОСОБА_4 завдала тілесні ушкодження ОСОБА_6 .

2.3.5. Довідка від 27.04.2023 №513-5001391346 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, за даними якої фактичне місце проживання ОСОБА_6 : АДРЕСА_1 .

2.3.6. Постанова про призначення судово-медичної експертизи від 01.05.2023, згідно з якою призначено судово-медичну експертизу, до проведення якої залучено завідуючого Барського районного відділення Вінницького обласного бюро СМЕ. На вирішення експерту поставлені такі питання: які тілесні ушкодження є у ОСОБА_6 , їх характер, локалізація, давність утворення, ступінь тяжкості (які саме з них відносяться до легких, середньої тяжкості та тяжких)?; чи могли утворитися такі тілесні ушкодження при обставинах, про які зазначає потерпіла ОСОБА_6 .?

Для дослідження експерту, за даними постанови, направлено ОСОБА_6 , постановлено для ознайомлення експерту надати матеріали кримінального провадження.

2.3.7. Висновок експерта № 35 від 01.05.2023 за результатами проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_6 (експертизу розпочато і закінчено 01.05.2023). Згідно з висновком експерта у ОСОБА_6 виявлено: садно по задній поверхні правого передпліччя в нижній третині; синці по передній поверхні правої гомілки в середній третині, по зовнішній поверхні правої гомілки в верхній третині (2), грудній клітці зліва в ділянці внутрішнього кінця лівої ключиці. За медико-морфологічниим ознаками вищевказані ушкодження у ОСОБА_6 виникли внаслідок травмуючої дії-удару (контрудару), тертя, твердим тупим предметом (предметами), по давності утворення можуть відповідати терміну, вказаному у постанові, - 27.04.2023, та за ознакою розладу здоров`я (тривалістю не більш як шість днів), належать до легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров`я.

2.3.8. Протокол проведення слідчого експерименту від 08.05.2023 з додатками (ілюстративними таблицям і відеозаписом проведення слідчого експерименту, котрий був повністю відтворений і досліджений у судовому засіданні), який було проведено за участі потерпілої ОСОБА_6 у присутності понятих ОСОБА_17 і ОСОБА_18 . Згідно з даними протоколу слідчого експерименту, на місці подій за адресою: АДРЕСА_1 , потерпіла ОСОБА_6 розповіла та продемонструвала на статистові, яким чином ОСОБА_4 завдала їй тілесних ушкоджень. Так, ОСОБА_4 , знаходячись по іншу сторону хвіртки від ОСОБА_6 , завдала один удар металевим цепком з лівої сторони обличчя останньої. Далі неочікувано під час варки завдала ще один удар металевим ланцюгом в обличчя та лівої частини грудей. При цьому, коли ОСОБА_6 однією лівою рукою схопилася за металевий цепок, який тримала і завдавала їй ним удари ОСОБА_4 , а правою рукою схопилася за металеву викрутку, яка була в руці ОСОБА_4 , то остання лівою взутою ногою по гомілці правої ноги ОСОБА_6 завдала один удар та відразу ж вдруге завдала один удар лівою ногою по правій нозі нижче коліна останньої. При цьому ОСОБА_6 вдалося вирвати з рук ОСОБА_4 металеву викрутку та перекинути через паркан до сусідів. Після чого ОСОБА_4 ще покричала та пішла по вулиці.

На відеозаписі слідчого експерименту зафіксовано, як потерпіла повідомила, що у той момент йшов її знайомий, який напередодні поросив у неї машину, і він це бачив, і показала, з якої сторони йшов знайомий.

2.3.9. Запит дізнавача начальнику Відділення поліції №1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області в порядку статті 93 КПК України про надання усіх зареєстрованих звернень, які надійшли від ОСОБА_4 та відносно неї в період часу з 01.01.2022 по день подання запиту; відповідь начальника Відділення поліції № 1 від 11.05.2023 №314, згідно з якою ОСОБА_4 за 2022 рік зверталася по поліції п`ять разів з приводу конфлікту із родичами щодо розподілу спадкового майна, з приводу неправомірних дій ОСОБА_19 , з приводу конфлікту із сусідами. За 2023 рік зверталася лише раз, 26.04.2023, про те, що у неї виникають конфлікти із громадянами, що проживають по сусідству.

2.3.10. Повідомлення дізнавача від 15.05.2023 потерпілій ОСОБА_6 про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів.

2.3.11. Протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 15.05.2023, згідно з яким потерпіла ОСОБА_6 підтвердила ознайомлення з матеріалами дізнання.

2.3.12. Повідомлення від 15.05.2023 сторони захисту прокурору про те, що сторона захисту не володіє речовими доказами, чи матеріалами, які згідно з частиною 6 статті 290 КПК України, необхідно надавати для ознайомлення стороні обвинувачення, яке підписано ОСОБА_4 .

2.3.13. Протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 15.05.2023, згідно з яким обвинувачена ОСОБА_4 підтвердила ознайомлення з матеріалами дізнання, і вказала, що зауважень та доповнень не має.

2.3.14. Заява ОСОБА_4 від 25.05.2023, адресована прокурору, у якій вона просила надати на ознайомлення її захиснику ОСОБА_5 матеріали кримінального провадження, яка містить підтверджуючий запис про те, що захисник ознайомився із матеріалами дізнання.

2.3.15. Як дані, що характеризують особу обвинуваченої, прокурор надав: довідку-характеристику від 08.05.2023 №03/169, видану Барською міською радою Жмеринського району Вінницької області, за даними якої компрометуючі матеріали стосовно ОСОБА_4 відсутні; довідку від 08.05.2023 №03/170, видану Барською міською радою Жмеринського району Вінницької області, за даними якої обвинувачена не є депутатом Барської міської ради 8 скликання; довідки КНП «Барська міська лікарня», за якими ОСОБА_4 на диспансерному обліку лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; довідку про склад сім`ї від 10.05.2023 № 08-58/281, видану Відділом ЦНАП Барської міської ради, за даними якої обвинувачена проживає одна; довідку з інформаційної системи МВС від 10.05.2023, за даними якої обвинувачена раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася.

2.4. Докази та клопотання сторони захисту

2.4.1. За клопотанням сторони захисту був допитаний свідок ОСОБА_20 , який не допитувався під час досудового розслідування.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_20 надав показання, такого змісту.

Свідок пояснив, що перебуває з обвинуваченою у хороших дружніх стосунках, раніше з нею разом працював. 27.04.2023 близько 10 години свідок випадково проходив біля будинку обвинуваченої, йшов на гаражі за картоплею, і ніякої бійки не було, бачив потерпілу, яка знаходилася на подвір`ї, обвинувачена знаходилася на подвір`ї і нікого більше не було, вони сперечалися, потерпіла хотіла сказати, що обвинувачена чимось в неї кинула, обвинувачена і потерпіла розмовляли на середніх тонах, потерпіла хотіла спровокувати бійку, зробити, що бійка була, але бійки не було. Хвіртка була закрита, в руках у обвинуваченої нічого не було, чи було щось у потерпілої - не пам`ятає. Проходив і став подивитися, чим закінчиться сварка, потім потерпіла і обвинувачена розійшлися, конфлікт тривав близько години, потім уточнив, що півгодини, у сварку свідок не втручався. Пізніше обвинувачена розповіла свідку, що потерпіла хотіла зробити так, ніби була бійка, але бійки не було, і обвинувачена розповідала свідку, що вона не могла нічим бити і нічим вдарити.

Свідок вказав, що він впевнений у тому, що він йшов за картоплею повз будинок обвинуваченої і потерпілої саме 27.04.2023 о 10 год., зазначив, що він дивився час на телефоні.

Свідок повідомив, що він стверджує, що бійки не було, оскільки бійки не могло бути через те, що обвинувачена є літньою жінкою.

2.4.2. Сторона захисту заявила клопотання про доручення органу дізнання витребувати в оператора стільникового зв`язку інформацію про те, де в час, вказаний в обвинувальному акті, заходився телефон свідка ОСОБА_12 , за вказаним ним у судовому засіданні номером мобільного телефону, що, на думку сторони захисту, надало б можливість встановити правдивість показань свідка, оскільки обвинувачена заперечує ті обставини, що свідок був присутнім на місці подій, свідок плутається у показаннях, а також витребувати у військової частини інформацію про те, чи перебував свідок у відпустці 27.04.2023.

На запитання суду, чи подавала сторона захисту заяву про вчинення свідком кримінального правопорушення - надання завідомо неправдивих показань, захисник зазначив, що така заява не подавалася, оскільки наразі невідомо, чи показання свідка є неправдивими і тому для перевірки його показань слід витребувати інформацію в оператора зв`язку і з військової частини.

Після заслуховування думки інших учасників щодо заявленого клопотання, у задоволенні вказаного клопотання судом було відмовлено ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною до журналу судового засідання, з тих мотивів, що стороною захисту не надано жодних обґрунтованих аргументів щодо дискредитації свідка, не наведено жодних мотивів, які свідчать про те, що свідок не був на місці події, клопотання захисника ґрунтується на припущеннях про відступіть свідка на місці подій, основою яких є лише заперечення обвинуваченої щодо присутності свідка на місці подій, тому це клопотання є необґрунтованим і не вмотивованим.

2.4.3. На етапі судових дебатів обвинувачена подала клопотання про допит як свідка ОСОБА_21 . В обґрунтування клопотання обвинувачена усно зазначила, що він у суботу і неділю після подій, які мали місце у четвер, орав город в обвинуваченої і бачив потерпілу, яка була одягнута у шорти, і вказана особа може підтвердити, що він також не бачив на тілі потерпілої тілесних ушкоджень.

У зв`язку з цим було постановлено ухвалу про повернення до стадії з`ясування обставин справи для вирішення вказаного клопотання з метою непорушення права обвинуваченої на захист.

Після заслуховування думки інших учасників щодо заявленого клопотання, у задоволенні клопотання про допит як свідка ОСОБА_21 судом було відмовлено ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною до журналу судового засідання, з тих мотивів, що таке клопотання є необґрунтованим, оскільки заявлена особа не є очевидцем подій, і йому не відомі обставини, які мали місце 27.04.2023, наведені обвинуваченою обставини, про які може розповісти ця особа, не стосуються предмету доказування у цій справі.

2.5. Оцінка наданих сторонами та потерпілою доказів та їх позицій

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (стаття 85 КПК України).

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (стаття 86 КПК).

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (частина 1 статті 89 КПК).

Згідно з приписами статті 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення ; жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 56 КПК України потерпілий наділений правом під час досудового розслідування подавати докази на підтвердження своєї заяви.

Згідно з частиною 2 статті 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду.

Таким чином, потерпілий має право подавати дізнавачу докази на підтвердження своєї заяви, однак такі докази повинні відповідати критеріям належності і допустимості.

Під час судового розгляду на стадії з`ясування, чи є в учасників доповнення до судового розгляду і вирішення заявлених клопотань в порядку статті 363 КПК України, потерпіла заявила клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_22 . В обґрунтування клопотання зазначила, що ця особа не була присутня під час конфлікту, однак вона прийшла одразу після конфлікту і бачила тілесні ушкодження, які були наявні у потерпілої. Тому з метою підтвердження тих обставин, що факт нанесення тілесних ушкоджень дійсно був, просила допитати її в якості свідка. Зазначила також, що під час подання заяви про вчинення кримінального правопорушення вона повідомляла дізнавачу, що такий свідок був. Водночас потерпіла тоді вважала, що свідчення свідка, який не був очевидцем конфлікту, не будуть мати значення, тому раніше не заявляла клопотання про допит свідка.

Після заслуховування думки інших учасників щодо заявленого клопотання, клопотання потерпілої про допит свідка ОСОБА_15 було задоволено з тих мотивів, що процес є змагальним, ґрунтується на самостійному обстоюванні учасниками своїх позицій, зважаючи на те, що суд надав можливість стороні захисту представити свідка, який не був допитаний під час досудового розслідування, суд вважає за можливе надати можливість потерпілій представити показання свідка ОСОБА_22 , яка є донькою орендодавця житла, в якому проживає потерпіла, з метою всебічного з`ясування обставин цієї справи, а оцінку показанням свідка надати в нарадчій кімнаті.

Оцінюючі показання свідка ОСОБА_15 суд вважає відомості, які містяться у показаннях цього свідка належними і допустимими доказами, з урахуванням правових висновків, наведених у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 537/4987/14-к (провадження № 51-7071км18). Верховний Суд зазначив, що посилання засудженого на те, що показання свідка неможливо покласти в основу обвинувального вироку, оскільки цей свідок не відкривався стороні захисту в порядку ст. 290 КПК, є необґрунтованими. Показання вказаного свідка відповідають вимогам статей 95-97 КПК, процесуальних порушень під час їх збирання, дослідження та оцінки, які б могли свідчити про їх недопустимість чи неналежність не вбачається. Свідок була допитана судом першої інстанції як свідок на підставі обґрунтованого клопотання потерпілої та у встановленому законом порядку попереджена про кримінальну відповідальність, а тому суд не мав об`єктивних та законних підстав не приймати вказані показання.

Крім того, суд зауважує, що приписи статті 290 КПК України не зобов`язують потерпілого здійснювати відкриття матеріалів стороні захисту під час досудового розслідування, про що помилково зазначав захисник.

Докази не відкриті потерпілим в порядку, передбаченому статтею 290 КПК, мають бути визнані недопустимими, якщо під час відкриття матеріалів іншій стороні потерпілий у випадках, чітко передбачених кримінальним процесуальним законодавством, є стороною кримінального провадження з боку обвинувачення.

Чинний КПК України встановлює лише два випадки, коли потерпілий набуває статусу сторони обвинувачення: у разі відмови прокурора від підтримання публічного обвинувачення (стаття 340 КПК) та у разі, якщо в обвинувальному акті зі зміненим прокурором в суді обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення (ч. 3 ст. 338 КПК).

У кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення потерпілий не є стороною обвинувачення, адже, потерпілий, згідно з приписами глави 36 КПК України, не уповноважений підтримувати обвинувачення.

Наведені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 404/6160/16-к (провадження № 13-22кс19), у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 461/4358/17 (провадження № 51-4665км19).

Щодо поданого дізнавачу потерпілою відеозапису, зробленого таємно, до початку кримінального провадження, на якому зафіксовано приватну розмову потерпілої із обвинуваченою біля і на території приватного домоволодіння, яке частково належить обвинуваченій, котрий сторона захисту вважала недопустимим доказом з підстав порушення процесуального порядку його долучення до матеріалів дізнання у зв`язку із відсутністю протоколу вилучення, суд відхиляє ці доводи як недоречні.

Водночас, суд керується тим, що згідно із статтею 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до частини 1 статті 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Оскільки потерпіла не є посадовою особою органу дізнання, відтак не здійснювала жодної слідчої (розшукової) дії, то під час здійснення відеозйомки вона повинна була керуватися приписами Конституції України і Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частини 1 статті 307 Цивільного кодексу України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

Згідно з частиною 3 статті 307 Цивільного кодексу України знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

Отже, у ситуації, що склалася, потерпіла не мала права здійснювати таємну відеозйомку розмови із обвинуваченою, що становило порушення права обвинуваченої на приватне життя.

З цих підстав суд визнає недопустими доказами дані протоколу огляду предмету від 08.05.2023 і додатку до протоколу огляду предмету у вигляді оптичного СD-R диску з відеозаписом розмови потерпілої з обвинуваченою.

Сторона захисту зазначала, що потерпіла подала заяву до поліції лише через три дні після подій, тому вона могла отримати тілесні ушкодження за цей період в інший спосіб.

Суд враховує, що кримінальне провадження про нанесення легких тілесних ушкоджень є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення згідно з приписами статті 477 КПК України і таке провадження може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.

Таким чином, закон відносить питання ініціювання кримінального провадження за статтею 125 КПК України на розсуд потерпілого і нормами КПК не встановлено конкретного строку, в межах якого потерпілий повинен звернутися із такою заявою до компетентного органу досудового розслідування.

Водночас, згідно із статтею 7 КПК України, однією із загальних засад кримінального провадження є розумність строків.

З огляду на конкретні обставини цього провадження, суд не вважає, що строк у три дні, в межах якого потерпіла звернулася до органу поліції, суперечить засаді розумності чи якимось чином перешкодив повному і всебічному з`ясуванню обставин кримінального провадження як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового розгляду.

Крім того, показання потерпілої щодо отримання нею тілесних ушкоджень саме 27.04.2023 приблизно о 10.00 год. підтверджуються також показаннями свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_15 .

Відхиляючи заперечення сторони захисту стосовно достовірності показань свідка ОСОБА_12 суд керується таким.

Відповідно до частини 1 статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Частиною 2 статті 22 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 96 КПК України: сторони кримінального провадження мають право ставити свідку запитання щодо його можливості сприймати факти, про які він дає показання, а також щодо інших обставин, які можуть мати значення для оцінки достовірності показань свідка ; для доведення недостовірності показань свідка сторона має право надати показання, документи, які підтверджують його репутацію, зокрема, щодо його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка ; свідок зобов`язаний відповідати на запитання, спрямовані на з`ясування достовірності його показань ; свідок може бути допитаний щодо попередніх показань, які не узгоджуються із його показаннями.

На обстоювання своєї позиції щодо відсутності свідка на місці подій і повної неправдивості його показань, сторона захисту не надала жодних показань чи документів, які б стосувалися репутації свідка чи свідчили б про якісь його діяння, що підтверджують нечесність свідка. Під час перехресного допиту сторона захисту мала можливість поставити запитання свідку щодо інших обставин, які можуть мати значення для оцінки достовірності показань свідка. Однак під час судового розгляду не встановлено жодних обставин, які свідчать про нечесність свідка чи недостовірність його показань. Заперечення стороною захисту достовірності показань свідка базувалися лише на запереченні обвинуваченою факту нанесення тілесних ушкоджень потерпілій, водночас обвинувачена не навела суду жодних розумних аргументів щодо того, з яких мотивів чи підстав свідок під присягою надає неправдиві показання про нанесення обвинуваченою тілесних ушкоджень потерпілій, з яких причин він може бути зацікавленим обмовляти обвинувачену.

Таким чином, у суду відсутні будь-які підстави для сумнівів у правдивості показань свідка ОСОБА_23 , оскільки його показання є чіткими і послідовними, узгоджуються з іншими наданими стороною обвинувачення і потерпілою доказами, зокрема, із даними протоколу слідчого експерименту з додатками, висновку експерта, показаннями свідка ОСОБА_15 , і стороною захисту не наведено жодних вагомих аргументів, які б дискредитували свідка. Свідок у своїх показаннях не плутався, а розбіжність з показаннями потерпілої щодо того, з якого боку хвіртки стояли обвинувачена і потерпіла не є істотним для кваліфікації дій обвинуваченої.

Невизнання обвинуваченою своєї вини суд оцінює критично і надає йому оцінку як такому, що не сіє розумного сумніву у доведеності вини обвинуваченої, оскільки суперечить сукупності наданих стороною обвинувачення доказів, які є належними, допустимими і достатніми для висновку про доведення винуватості.

Під час допиту у судовому засіданні обвинувачена надавала показання, повідомляючи інформацію у хаотичному порядку, не структуровано, неодноразово виходячи за межі кримінального провадження, описуючи детально всю історію взаємовідносин із потерпілою і деталі спірних відносин з приводу користування подвір`ям і будинком, висловлювалася нечітко, відповіді на запитання учасників процесу і головуючої надавала за методом «НЕвідповідь», тобто ухилялася від прямої відповіді на чіткі запитання, і замість прямої відповіді на поставлене запитання розповідала інформацію, яка не стосувалася поставленого питання.

Натомість показання потерпілої є чіткими, конкретними, послідовними. Перевіривши показання потерпілої іншими доказами, співставивши їх з показаннями свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_15 , даними, отриманими в результаті слідчого експерименту, даними висновку експерта, суд вважає їх правдивими і такими, що повністю узгоджуються із сукупністю інших доказів.

Крім того, обвинувачена підтвердила факт наявності конфлікту з потерпілою у день і час, які вказані в обвинувальному акті, підтвердила, що тримала в руках викрутку і що бачила в руках потерпілої цеп (як пояснила потерпіла, вона дійсно вхопила рукою цеп з метою перешкодити обвинуваченій наносити удари), тобто показання обвинуваченої щодо обставин конфлікту суперечать показанням потерпілої лише в частині насильницького характеру конфлікту (тобто завдання обвинуваченою потерпілій під час цього конфлікту тілесних ушкоджень), а також в частині того, виходила обвинувачена з подвір`я чи заходила на територію подвір`я.

Те, що обвинувачена стверджувала, що не бачила на тілі потерпілої тілесних ушкоджень протягом наступних днів після 27.04.2023 року, посилаючись на те, що бачила потерпілу у коротких шортах, не спростовує даних висновку експерта, який встановив наявність у потерпілої тілесних ушкоджень, показань свідка ОСОБА_12 , який бачив момент нанесення тілесних ушкоджень, показань свідка ОСОБА_15 , яка бачила потерпілу невдовзі після нанесення тілесних ушкоджень у день подій і спостерігала на її тілі тілесні ушкодження.

Оцінюючи показання свідка сторони захисту ОСОБА_20 , суд зауважує, що під час надання показань він не повідомив суду жодних відомостей про факти, які мали місце 27.04.2023, а висловлював суду лише свої оціночні судження з приводу взаємовідносин обвинуваченої з потерпілою, зокрема повідомив, що бійки не було, бо її не могло бути, оскільки обвинувачена є спокійною літньою жінкою. Свідок не повідомив суду нічого конкретного з приводу обставин, які вказані в обвинувальному акті, з його показань не вбачається, що він був присутнім неподалік того місця, де в обвинуваченої та потерпілої стався конфлікт біля хвіртки, оскільки він стверджував, що спостерігав словесну сварку потерпілої та обвинуваченої всередині території подвір`я, а не біля хвіртки.

Окрім цього, сама обвинувачена повідомила, що свідок ОСОБА_20 йшов з нею і вона йому показувала копії заяв, що виключає можливість того, що свідок був присутнім в момент, коли відбувалися події між обвинуваченою і потерпілою біля хвіртки, оскільки обвинувачена не могла б одночасно з цими подіями показувати свідку копії заяв.

Крім того, потерпіла і свідок ОСОБА_12 заперечили ту обставину, що свідок ОСОБА_20 був присутнім в момент подій. Потерпіла пояснила, що на момент нанесення їй тілесних ушкоджень свідка ОСОБА_20 поруч не було, але він приходив після подій у той вечір чи в інший, точно не пам`ятає, раніше потерпіла також його бачила, але точно не в момент нанесення тілесних ушкоджень.

Тому суд повністю відхиляє як неналежний доказ показання свідка ОСОБА_20 , оскільки вони не містять жодних відомостей про обставини, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, чи про інші обставини, які мають важливе значення для кримінального провадження,

Захисник у судових дебатах зазначив, що ланцюг і викрутка не були визнані речовими доказами і під час досудового розслідування не були вилучені, що позбавило суд можливості у судовому засіданні безпосередньо встановити механізм нанесення ушкоджень, і з`ясувати ті обставини, чи могли бути нанесені тілесні ушкодження саме цими знаряддями.

Щодо невилучення викрутки і ланцюга, прокурор повідомив, що йому невідомо, з яких причин вказані знаряддя вчинення кримінального правопорушення не були вилучені дізнавачем і не були визнані речовими доказами.

Однак, вказані захисником обставини не могли би бути перевірені шляхом дослідження речових доказів безпосередньо судом у судовому засіданні, а доводи сторони захисту співвідносяться із проведенням слідчого експерименту, який і був проведений під час досудового розслідування за участі потерпілої, обґрунтованих зауважень до якого сторона захисту не висловила.

Водночас, суд погоджується, що визнання речовими доказами за постановою слідчого чи дізнавача та вилучення тих предметів, які стали знаряддям вчинення кримінального правопорушення, є звичайною практикою органів досудового розслідування. Однак таке упущення сторони обвинувачення слід оцінювати не формально, а в контексті того, яким чином воно вплинуло на повноту встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення і чи не послабило стандарт доказування «поза розумним сумнівом».

За обставин цієї справи, коли у сторін не виникало спору з приводу того, чи була в руках обвинуваченої на момент конфлікту викрутка, оскільки обвинувачена цю обставину визнала, стверджувала, що викрутка завжди при ній і навіть намагалася її продемонструвати суду в позапроцесуальний спосіб під час судового засідання.

Обвинувачена також не заперечувала задіювання ланцюга в момент конфлікту із потерпілою, зазначила, що бачила ланцюг в руках у потерпілої, коли вони сперечалися біля хвіртки, детально описала, який саме ланцюг використовувався для закриття хвіртки її будинку.

Характеристики знарядь нанесення тілесних ушкоджень були встановлені з показань потерпілої та обвинуваченої, які щодо цих обставин узгоджуються між собою.

Отже, вищезазначені аргументи сторони захисту є необґрунтованими і суд їх відхиляє, оскільки сукупність інших доказів є достатньою для встановлення механізму нанесення тілесних ушкоджень і встановлення ступеню їх тяжкості.

Таким чином, факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 саме обвинуваченою ОСОБА_24 , їх характер і кількість підтверджується фактичними даними, які містяться у показаннях потерпілої ОСОБА_6 , показаннях свідка ОСОБА_12 , який був очевидцем нанесення тілесних ушкоджень, даними висновку експерта.

Наявність на тілі потерпілої тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості і отримання їх потерпілою саме 27.04.2023, крім показань потерпілої, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_15 , яка підтвердила, що невдовзі після їх нанесення 27.04.2023 бачила на тілі потерпілої тілесні ушкодження з локалізацією, яка вказана потерпілою під час допиту у судовому засіданні і під час проведення слідчого експерименту та описана у висновку експерта.

Спосіб нанесення тілесних ушкоджень, локалізація і знаряддя їх нанесення, які були вказані в обвинувальному акті, підтверджується показаннями потерпілої, свідка ОСОБА_12 , даними протоколу проведення слідчого експерименту з додатками.

Не визнаючи факт нанесення тілесних ушкоджень, час і місце конфлікту з потерпілою підтвердила і сама обвинувачена.

2.5. Висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого

Таким чином, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які судом визнані належними, допустимими і достовірними, в їх сукупності та взаємозв`язку між собою, суд дійшов висновку, що наявна сукупність доказів є достатньою для висновку про те, що вина ОСОБА_4 у нанесенні потерпілій ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, є доведеною поза розумним сумнівом.

3. Мотиви призначення покарання

Мета покарання, як заходу примусу, що застосовується від імені держави, визначена частиною 2 статті 50 КК України. Згідно з цією статтею покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Отже, покарання, крім функції кари та виправлення самого винуватця кримінального правопорушення, має на меті й загальну превенцію запобігання вчиненню кримінальних правопорушень іншими особами.

Відповідно до частини 1 статті 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вчинене обвинуваченою діяння є кримінальним проступком.

Водночас, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого діяння для цілей обрання міри покарання з-поміж альтернативно визначених у санкції статті, суду належить враховувати усі обставини вчиненого діяння, які впливають на рівень його суспільної небезпеки, та його наслідки.

У цьому контексті суд враховує, що застосоване до потерпілої насильство було спричинене з використанням металевого ланцюга і викрутки, що підвищує суспільну небезпеку вчиненого.

Як характеристику особи винної суд враховує, що обвинувачена є особою похилого віку, пенсіонеркою, до кримінальної відповідальності притягується вперше, має постійне місце проживання, на обліку в лікаря психіатра чи нарколога не перебуває.

Суд також враховує, що обвинувачена своєї вини не визнала, не розкаялася у вчиненому, неодноразово порушувала порядок у судовому засіданні, навіть після дослідження усіх доказів не поставилася критично до подій, які привели її на лаву підсудних, не зробила для себе жодних висновків і продовжувала наполягати на тому, що не наносила потерпілій жодних тілесних ушкоджень.

Судом не встановлено обставин, які пом`якшують покарання, що передбачені статтею 66 Кримінального кодексу України.

Не встановлено також обставин, які обтяжують покарання відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України.

Санкція частини 1 статті 125 Кримінального кодексу України передбачає альтернативні покарання у виді штрафу, громадських робіт та виправних робіт.

Однак, приписами статті 56 і 57 Кримінального кодексу України заборонено призначати громадські роботи та виправні роботи особам, які досягли пенсійного віку.

Тому єдиним можливим покаранням для обвинуваченої є покарання у виді штрафу, який слід призначити у максимальному розмірі - п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

4. Інші питання, які вирішуються під час ухвалення вироку

Цивільний позов потерпілою у кримінальному провадженні заявлено не було.

Процесуальні витрати і речові докази, долю яких слід вирішити, у кримінальному провадженні відсутні.

Згідно з частиною 2 статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Заходи забезпечення кримінального провадження, не вживалися.

Керуючись статтями 368, 370, 374, 395 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України і призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Барський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, потерпілій і прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його проголошення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_25