Рішення № 11459968, 12.07.2010, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 2-55/10

12 липня 2010 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Михайлова В.А.,

при секретарі Яришевій Н.В.,

за участю:

позивача1 ОСОБА_1,

представника позивача1 ОСОБА_2,

позивача 2 ОСОБА_3,

представника позивача 2 ОСОБА_4,

позивача 3 ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_6 Т.Г.,

представника третьої особи Потаніної С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до Дерезуватської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Третя особа 1 Управління земельних ресурсів Синельниківської районної державної адміністрації, Третя особа 2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича агрокорпорація «Степова», Третя особа 3 Друга синельниківська державна нотаріальна контора про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права приватної власності на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за законом, позовною заявою ОСОБА_1 до Дерезуватської сільської ради Синельниківського району про встановлення факту прийняття спадщини, факту родинних відносин та визнання права приватної власності на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за законом, позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Дерезуватської сільської ради про усунення права на спадкування за законом, визнання дійсним договору довічного утримання та визнання права приватної власності на земельну ділянку (пай), позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_5 до Дерезуватської сільської ради Синельниківського району, Синельниківської районної державної адміністрації, ОСОБА_3, Треті особи: Друга Синельниківська державна нотаріальна контора, Синельниківський районний відділ Держкомзему, Синельниківський районний відділ ДП «Центр Державного кадастру при Держкомземі України» про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права на отримання паю в порядку спадкування за законом та визнання дублікату сертифікат у на земельну частку (пай) недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дерезуватської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, в якому просить: встановити факт родинних відносин між рідними сестрами ОСОБА_9, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10, померлою ІНФОРМАЦІЯ_2; встановити факт прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за ним право приватної власності на земельну ділянку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 7.51 умовних кадастрових гектарів в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. Позов мотивований тим, що після смерті ОСОБА_11 відкрилася спадщина на право на земельну ділянку (пай) в розмірі 7,51 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП «Вперед» с. Дерезувате Синельниківського району Дніпропетровської області, він є спадкоємцем другої черги за законом, проте постановою нотаріуса йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у звязку з пропуском шестимісячного строку встановленому для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори, проте спадщину він прийняв. Окрім того, родинні звязки між ним та померлою документально не підтверджені, оскільки в свідоцтві про народження його матері ОСОБА_12 батьком вказано «ОСОБА_16», а в актовому записі про народження тітки ОСОБА_9 батько вказаний як «ОСОБА_17», що є підставою для встановлення факту родинних відносин у судовому порядку.

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом ОСОБА_1, Дерезуватської сільської ради, в якому просить: об?єднати в одне провадження її позов з позовом ОСОБА_1 до Дерезуватської сільської ради; усунути ОСОБА_1 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_9; визнати дійсним договір довічного утримання, укладений між нею та ОСОБА_9 в частині земельної ділянки (паю); визнати за нею право приватної власності на земельну ділянку (пай), площею 7,51 умовних кадастрових гектара, яка розташована на землях КСП «Вперед» Дерезуватської сільської ради Синельниківського району. Позов обґрунтований тим, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 11 вересня2002 року за нею визнано право власності за договором довічного утримання на житловий будинок та господарські будівлі, які розташовані за адресою: Синельниківський район, с. Дерезувате, вул. Чкалова, 25, який належав померлій ОСОБА_9. Договір довічного утримання був укладений між нею та ОСОБА_11 не тільки на зазначений будинок, а і на спірну земельну ділянку, проте, у зв?язку з настанням смерті ОСОБА_11 договір оформити не встигла. Утім ОСОБА_1, що подав позов про визнання за ним права власності на пай в порязку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11, права на спадкування не має, оскільки ухилився від надання допомоги померлій, яка через похилий вік знаходилась у безпорадному стані та потребувала стороннього догляду.

ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Дерезуватської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Третя особа 1 Управління земельних ресурсів Синельниківської районної державної адміністрації, Третя особа 2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича агрокорпорація «Степова», Третя особа 3 Друга синельниківська державна нотаріальна контора, в якому просить: встановити факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за нею право приватної власності на земельну ділянку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 751 в умовних кадастрових гектарах, у землі, яка розташована в с. Дерезувате Синельниківського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9; зобовязати Дерезуватську сільську раду Синельниківського району Дніпропетровської області видати їй Державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 7,51 в умовних кадастрових гектарах, розташовану в с. Дерезувате Синельниківського району Дніпропетровської області. Позов обґрунтований тим, що після смерті ОСОБА_11 відкрилася спадщина на право на земельну ділянку (пай) в розмірі 7,51 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП «Вперед» с. Дерезувате Синельниківського району Дніпропетровської області, вона є спадкоємцем другої черги за законом, утім родинні звязки між нею та померлою документально не підтверджені, оскільки у актових записах про народження допущені помилки, проте спадщину вона прийняла.

В січні 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до Дерезуватської сільської ради Синельниківського району, Синельниківської районної державної адміністрації, Третя особа Друга Синельниківська нотаріальна контора в якому просять: встановити факт родинних відносин між рідними сестрами ОСОБА_9, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10, померлою ІНФОРМАЦІЯ_2; встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1; встановити факт прийняття ОСОБА_11 спадщини після смерті ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за ОСОБА_1 право на отримання земельної частки (паю) в розмірі 7,51 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП «Вперед» с. Дерезувате Синельниківського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за ОСОБА_5 право на отримання земельної частки (паю) в розмірі 7,51 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП «Вперед» с. Дерезувате Синельниківського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3.

В березні 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_5 змінили позовні вимоги, зазначивши в якості співвідповідача у справі ОСОБА_3, та у якості третіх осіб Синельниківський районний відділ Держкомзему, Синельниківський районний відділ ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України». Просять суд: встановити факт родинних відносин між рідними сестрами ОСОБА_9, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10, померлою ІНФОРМАЦІЯ_2; встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1; встановити факт прийняття ОСОБА_11 спадщини після смерті ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за ОСОБА_1 право на отримання земельної частки (паю) в розмірі 7,51 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП «Вперед» с. Дерезувате Синельниківського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за ОСОБА_5 право на отримання земельної частки (паю) в розмірі 7,51 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП «Вперед» с. Дерезувате Синельниківського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3; визнати недійсним незаконно отриманий ОСОБА_3 дублікат сертифікат у на право на земельну частку (пай) НОМЕР_2 на ім?я ОСОБА_9.

Позов обгрунтований тим, що після смерті ОСОБА_11 відкрилася спадщина на право на земельну ділянку (пай) в розмірі 7,51 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП «Вперед» с. Дерезувате Синельниківського району Дніпропетровської області, вони є спадкоємцями другої черги за законом, проте постановами нотаріусів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у звязку з пропуском шестимісячного строку встановленому для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори, утім спадщину вони прийняли, отже дублікат сертифікат у на право на земельну частку (пай) НОМЕР_2 на ім?я ОСОБА_9 отриманий ОСОБА_3 незаконно.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав повністю, просив його задовольнити, у позові ОСОБА_3 відмовити повністю, та зазначив, що доглядав ОСОБА_11 коли вона цього потребувала, про її смерть дізнався приблизно через пів року після її настання.

Позивач ОСОБА_5 у судовому у судовому засіданні позов підтримала повністю, просила його задовольнити, у позові ОСОБА_3 відмовити повністю та пояснила суду, що вона є племінницею ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Її батько ОСОБА_11 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Орловщина Новомосковського району Дніпропетровської області, він був рідним братом ОСОБА_9. За час життя батько розповідав їй, що його сестра ОСОБА_11 після отримання у 1997 році сертифікат у на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Вперед» с. Дерезувате Синельниювського району, передала йому у володіння зазначений сертифікат . М1ж ними були довірчі стосунки, тому саме її батьку ОСОБА_11 віддала сертифікат на право на земельний пай. ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Вона здійснювала догляд за батьком до самої його смерті, проживаючи разом з ним. Після смерті батька сертифікат на право на земельний пай НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_11 знаходився у неї, потім вона передала його своєму двоюрідному брату ОСОБА_1 для того, щоб він оформив спадщину. Вона, разом зі своїм батьком та двоюрідним братом ОСОБА_1 регулярно навідували ОСОБА_9, допомогали їй по господарству, ОСОБА_11 сама себе обслуговувала і не мала потреби в сторонній допомозі. Після смерті ОСОБА_11 до 40 днів з часу її смерті її батько ОСОБА_11 фактично вступив в управління і володіння спадковим майном, взявши собі деякі речі померлої, також він мав у себе оригінал сертифікат у на право на земельну частку (пай) у с. Дерезувате Синельниківського району НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9. Отже, її батько ОСОБА_11 прийняв спадщину після ОСОБА_9, оскільки фактично володів спадковим майном. Таким чином, в порядку спадкування за законом після батька вона має право на отримання права на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП «Вперед» с. Дерезувате Синельниківського району Дніпропетровської області. ОСОБА_3 не має права на визнання за нею земельної частки (паю) ОСОБА_11, оскільки предметом договору довічного утримання, згідно ст. 425 ЦК УРСР 1963 р., який діяв за час життя і на момент смерті ОСОБА_11, земельна частка (пай) не являлась. Договір довічного утримання, про який вказує ОСОБА_3, не укладений в письмовій формі і не посвідчений нотаріально, що суперечить ст. 44, 47 цього Кодексу.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала повністю, просила його задовольнити, у позові ОСОБА_3 відмовити повністю та зазначила наступне.

ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Рідними сестрою і братом ОСОБА_9 були мати ОСОБА_1, ОСОБА_12, і батько його двоюрідної сестри ОСОБА_5, ОСОБА_11. Після розпаювання земель КСП «Вперед», їй, як працівнику колективного сільськогосподарського підприємства, Синельниківською районною державною адміністрацією 25 травня 1997 року виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1, який зареєстровано 25 травня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 0340. Видача сертифікат у на право на земельну частку (пай) ОСОБА_11 проведена з дотриманням вимог Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 «Про затвердження форми сертифікат а на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікат ів на право на земельну частку (пай)». Сертифікат на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1 ОСОБА_11 у присутності ОСОБА_13 передала у володіння своєму брату ОСОБА_11, з яким були довірчі відносини. За час життя тітку навідували ОСОБА_1 і його дядько ОСОБА_11 з дочкою ОСОБА_5, які допомагали їй по господарству, привозили необхідні речі і продукти. Переїжджати в місто, де жив ОСОБА_1 вона не бажала, оскільки сама себе обслуговувала, отримувала пенсію і не мала потреби в сторонній допомозі.

Після смерті ОСОБА_11, до 40 днів з часу її смерті, позивач ОСОБА_1 фактично вступив в управління і володіння спадковим майном, взявши собі постільну білизну, одяг, посуд та садово-городний інвентар. Із взятого собі спадкового майна він згодом роздав сусідам головні хустки, вила, лопати, сапки. Таким чином, ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_11

ОСОБА_5, після смерті батька ОСОБА_11 в грудні 2005 року, передала ОСОБА_1 оригінал сертифікату на ім?я ОСОБА_11 на право на земельну частку (пай) у с. Дерезувате Синельниківського району НОМЕР_1, який знаходився у володінні її батька, для того, щоб він оформив спадщину. Після отримання сертифікату на земельний пай, позивач проводив збір документів, звернення до нотаріуса, до суду, ці дії свідчили про прийняття ним спадщини. На звернення позивача державний нотаріус Другої Синельниківської держнотконтори постановою за № 678 від 23.05.2008 року відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_11, так як не подав заяву до держнотконтори у встановлений законом шестимісячний строк після смерті спадкодавця. Згідно з довідкою Дерезуватської сільської ради № 143 від 02.06.2008 року, ОСОБА_9 не залишила заповіту.

Свої позовні вимоги про визнання права на земельну частку (пай), позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ґрунтують на сертифікаті на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9, яка є їх рідною тіткою і рідною сестрою батька ОСОБА_5 - ОСОБА_11 і матері ОСОБА_1 Вказаний сертифікат на право на земельну частку (пай) перебував спочатку у його власника - ОСОБА_9, а потім був переданий нею у володіння своєму рідному брату - ОСОБА_11, після його смерті - перебував у доньки останнього ОСОБА_5, яка фактично прийняла спадщину після свого батька, оскільки проживала разом з ним і здійснювала за ним догляд. Після смерті батька ОСОБА_5 передала сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_11 своєму двоюрідному брату ОСОБА_1 для того, щоб він оформив спадщину. Таким чином, сертифікат на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9 (оригінал) постійно перебував у володінні спадкоємців.

Після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина на право на земельну частку (пай) в розмірі 7,51 умовних кадастрових гектар у землях колишнього КСП «Вперед» с. Дерезувате Синельниківського району Дніпропетровської області. На час відкриття спадщини після ОСОБА_11 мати позивача ОСОБА_1, ОСОБА_12 була померлою. Таким чином, ОСОБА_1 має право на отримання земельної частки (паю) із земель колишнього КСП «Вперед» с. Дерезувате Синельниківського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Для прийняття спадщини після ОСОБА_11 необхідно встановити в судовому порядку факт родинних відносин матері позивача ОСОБА_19, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 і його тітки - сестри матері ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Так, мати позивача ОСОБА_10 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6, в с. Орловщина Новомосковського району Дніпропетровської області. У матері позивача, її брата ОСОБА_11, її сестри ОСОБА_9 були одні батьки - ОСОБА_16 і ОСОБА_17. Згідно архівної довідки від 17.03.2008 року № П-39-08 Державного архіву Дніпропетровської області щодо народження ОСОБА_9, в метричній книзі Покровської церкви с. Орловщина Новомосковського району Катеринославської губернії (нині Новомосковський район Дніпропетровської області) є актовий запис № 6 про народження 31 січня 1917 року (за старим стилем) дитини жіночої статі за ім'ям «ОСОБА_21». Батьками записані ОСОБА_20 і ОСОБА_19...., далі текст втрачений. Первісне свідоцтво про народження мати позивача втратила під час війни. Замість втраченого вона 20 жовтня 1951 року отримала відновлене свідоцтво про народження, в якому допущена неточність в записі по-батькові і батька - зам1сть ОСОБА_20 вказано ОСОБА_21, та імені і по-батьков1 її матері - замість ОСОБА_20 вказано ОСОБА_21. За час життя вона не звернула увагу на помилку, тому що була малограмотна. Внести зміни до актового запису про народження матері позивача у теперішній час неможливо, так як відповідно до архівної довідки Державного архіву Дніпропетровської області № П-166-08 від 01.07.2008 року, відсутні на зберіганні метричні книги з записами народження за 1910 рік Покровської церкви с. Орловщина Новомосковського повіту Катеринославської губернії

ОСОБА_3 порушено право позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_5 на земельну частку (паю) в порядку спадкування за законом відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1, виданого ОСОБА_9 25 травня 1997 року, шляхом незаконного надання в місцеву газету заяв про недійсність сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім?я ОСОБА_11 і незаконного отримання дублікату сертифікату НОМЕР_2 на право на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_11 Порядок видачі дубліката сертифіката на право на земельну частку (пай) є аналогічним з порядком видачі дубліката державного акта на землю та регламентується п. 5 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею та договорів оренди землі», затвердженої Наказом Держкомзему України № 43 від 04.05.1999 року. Для отримання дубліката власник утраченого (зіпсованого) державного акта на право власності на земельну ділянку письмово звертається до відповідного органу, яким було видано зазначений державний акт, та дає повідомлення про втрату зазначеного державного акта в місцевих засобах масової інформації. Якщо протягом місяця з дня публікації ніяких повідомлень власнику не надійшло, то відповідний орган, яким було видано державний акт, дає доручення місцевому державному органу земельних ресурсів Держкомзему України виготовити дублікат утраченого (зіпсованого) зазначеного державного акта.

Протягом майже всього часу судового розгляду ОСОБА_3 приховувала факт звернення нею 12.06.2008 року із заявою в газету «Синельниківські вісті» про втрату та визнання недійсним сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1, виданого Синельниківською районною державною адміністрацією 25 травня 1997 року ОСОБА_11 Лише при наданні пояснень представником Синельниківського райвідділу Держкомзему було зясовано, що в Держкомземі відсутні відомості про недійсність вищезазначеного сертифікату, який перебуває у позивача ОСОБА_1, ОСОБА_3 заявила про надання нею заяви в місцеву газету про недійсність вказаного сертифікату. Вважає, що замовчування ОСОБА_3 даного факту свідчить про розуміння нею незаконності своїх дій та відсутності у неї повноважень щодо отримання дублікату сертифікату на право на земельну частку (пай) В судовому засіданні 01.06.2010 року ОСОБА_3 заявила, що на підставі її заяв до місцевої газети про втрату сертифікатів на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1 та НОМЕР_3, Інститутом землеустрою їй видано дублікат сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_11

Підтвердженням незаконності видачі ОСОБА_3 дубліката сертифікату на право на земельну частку (пай) сери НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_11 є лист ДП «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 14.06.2010 року № 7004-1/183, відповідно до якого на прохання в.о. начальника відділу земельних ресурс1в у Синельниківському районі ОСОБА_7 від 04.07.2008 року за № 385-010/3 було виготовлено на ім'я ОСОБА_11 дублікат сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_2. Посадові особи Інституту землеустрою не перевірили законність підстав для видачі ОСОБА_3 дублікату зазначеного сертифікату, та незаконно виготовили для останньої дублікат сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_11 04.07.08 року Синельниківською районною державною адміністрацією незаконно видано ОСОБА_3 дублікат сертифікату на право на земельну частку (пай) замість НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_11

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні з позовом ОСОБА_1 та з позовом ОСОБА_22 не погодилась, позов ОСОБА_3 підтримала повністю та дала суду наступні пояснення.

Рішенням Синельниківського місцевого районного суду Дніпропетровської області 11 вересня 2002 року визнаний дійсним договір довічного утримання між нею та ОСОБА_11 Тому це дає їй право на сертифікат на земельну ділянку (пай) на ім?я ОСОБА_11 Вона доглядала ОСОБА_11, забрала її з будинку для людей похилого віку, проте документально це підтвердити не може, вважає, що договір довічного утримання є тотожним до спадкоємства. ОСОБА_11 ніхто не відвідував. Про наявність сертифікату вона дізналась від голови Дерезуватської сільської ради ОСОБА_6 в липні-серпні 2008 року і оскільки самого сертифікату в неї не було, дала обяву в газету про те, що сертифікат загублений. Потім звернулась до ДП «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» за видачею їй дубліката сертифікату, для отримання даного дублікату начальник відділу Держкомзему у Синельниківському районі в Потаніна С.М. видала їй лист. В інституті землеустрою їй повідомили що сертифікат серії ДП 0129571 недійсний, після чого вона дала ще одну обяву про те, що сертифікат серії ДП 0261840 також недійсний, після чого інститут видав їй дублікат сертифікату. Дублікат отримала з метою звернення до суду, з метою визнання за нею права приватної власності на земельний пай, розгляд цього питання залишає на розсуд суду. Також доповнила, що про наявність сертифікату на пай дізналась не від голови Дерезуватської сільської ради ОСОБА_6 в липні-серпні 2008 року, як зазначала спочатку, а у відділі Держкомзему у Синельниківському районі. Про те, чи були вивезені якісь речі з будинку ОСОБА_11 і якщо були, то ким, вона не знає.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні з позовом ОСОБА_1 та з позовом ОСОБА_22 не погодився, позов ОСОБА_3 підтримав повністю та дав суду наступні пояснення.

11 вересня 2002 року Синельниківський місцевий районний суд Дніпропетровської області ухвалив рішення про визнання договору довічного утримання між нею та ОСОБА_11 дійсним. Дане рішення набрало законну силу 11 жовтня 2002 року. У відповідності зі ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільної справі, не доводяться при розгляді інших справ, в яких приймає участь особа, відносно якої встановлені ці обставини. Тому, намагання відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_5 та їх представника спростувати факт довічного утримання та довести суду, що ОСОБА_3 проживала з ОСОБА_11 в якості квартиронаймача, є незаконними та необґрунтованими. У 2002 році позивачем ОСОБА_3 не порушувалось питання про визнання за нею права власності на земельну частку (пай) тільки з одної причини: їй не було відомо про існування сертифіката на земельну частку(пай). Якщо б їй було про це відомо, вона би обов'язково порушила перед судом це питання. На той час діяв цивільний кодекс України 1963 року, згідно статті 425 якого, за договором довічного утримання одна сторона передає іншої стороні у власність будинок або його частину.

Коли позивачеві ОСОБА_3 у червні-ліпні 2008 року випадково стало відомо про наявність у померлої земельної частки (паю), вона одразу звернулась до відділу земельних ресурсів Синельниківської райдержадміністрації, які направили її до Інституту землеустрою, де їй був виданий дублікат сертифікату НОМЕР_2 взамін втраченого НОМЕР_3. Саме з цього часу слід вважати, що виникли цивільні відносини з приводу прав на земельну ділянку. Згідно ч. 3 ст. 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив силу, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язкыв, які виникли після моменту вступу їх в законну силу. Хоча цивільний кодекс 1963 року не передбачав передачу за договором довічного утримання земельної ділянки у власність набувачу, стаття 744 ЦК України передбачає, що за договором довічного утримання одна сторона передає іншій стороні також інше нерухоме майно (в тому числі й земельну ділянку). В даному випадку слід застосовувати положення нового акту цивільного законодавства, оскільки такі правовідносини виникли у 2008 році. Будь-яке інше рішення у справі слід розцінювати як порушення законних прав та інтересів особи. Ствердження представника позивача ОСОБА_1 про те, що вказаний дублікат виданий не законно, з порушенням порядку його видачі, не відповідає дійсності. Інститут землеустрою має право виготовлювати сертифікати та їх дублікати. В даному випадку дублікат виготовлений Інститутом землеустрою. Вважаю, що якщо сертифікат НОМЕР_5 не виготовлювався Інститутом землеустрою і не видавався, то цей сертифікат слід визнати недійсним. Постійні посилання представника ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на те, що за відомостями відділу земельних ресурсів Синельниківської райдержадміністрації сертифікат НОМЕР_5 був зареєстрований, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки єдиним органом, що має право виготовлювати та видавати сертифікати, є Інститут землеустрою. Відділ земельних ресурсів не має на це право. Тому, тільки той сертифікат, який зареєстрований в Інституті землеустрою, має законну силу. Всі інші сертифікати слід визнавати недійсними. Не має значення, чи отримала ОСОБА_3 дублікат сертифікату, чи ні. Тому ці доводи представника ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не мають ніякого значення для справи.

Вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не підлягає задоволенню в частині встановлення факту прийняття спадщини та визнання прав на отримання земельної ділянки (паю) в порядку спадкування за законом, оскільки в обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилаються на той факт, що у них мається сертифікат на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1.

Ця обставина не може служити підставою для встановлення факту прийняття спадщини та права на земельну ділянку в порядку спадкування.

В ході судового слідства встановлено, що вказаний сертифікат не видавався померлій у встановленому законом порядку, тобто він є підроблений. Хто його зробив, з якою метою і як він потрапив до позивачів - повинні зясувати правоохоронні органи. Єдиним органом, який наділений правом виготовлювати та видавати сертифікати на право на земельну частку (пай), є Інститут землеустрою. Якщо у цього правомочного органу відсутні дані про виготовлення та видачу сертифікату на ім?я ОСОБА_11, такий сертифікат не може бути прийнятий судом до уваги.

Крім того, як стверджують самі позивачі, первісно, під час відкриття спадщини цей підроблений сертифікат знаходився у батька ОСОБА_5 - а саме у ОСОБА_11. Тому, відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України (1963 року) саме ОСОБА_11 міг фактично вступити в управління та володіння спадковим майном.

Посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на те, що вони протягом 40 днів після смерті спадкодавця фактично вступили в управління і володіння спадковим майном, а саме взяли собі постільну білизну, одяг, посуд, та садово-городній інвентар, також не відповідають дійсності. Так, під час судового розгляду справи було з'ясовано, що так звані спадкоємці фактично викрали згадані речі ще під час життя спадкодавця, тобто в той час, коли вона знаходилась у відділені медико-санітарної допомоги Михайлівської лікарні. Це підтверджують свідки ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_13 та інші, які пояснили, що після того, як ОСОБА_11 потрапила після лікарні додому, вона увійшла фактично в пусту хату. Тому, їх дії слід розцінювати не як фактичне прийняття спадщини, а як крадіжку. Представник Дерезуватської сільської ради пояснив, що ані ОСОБА_3 ані ОСОБА_17 вона ніколи не бачила і ніхто з них не вступав в управління чи володіння майном, тому позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в частині встановлення факту прийняття спадщини та визнання прав на отримання земельної частки (паю) в порядку спадкування за законом слід залишити без задоволення в повному обсязі.

Представник Синельниківської райдержадміністрації у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовів, оскільки земельний пай ніким не був успадкований минули строки позовної давності для звернення до суду з вимогою про визнання права власності на нього.

Представник Дерезуватської сільської ради у судовому засіданні просила вирішити даний спір на розсуд суду та зазначила, що була знайома з ОСОБА_11, яка проживала одна, доки з нею не почала проживати ОСОБА_3 Згідно довідки Дерезуватської сільради ОСОБА_11 проживала одна, деякий час перебувала або на лікуванні, або у будинку для людей похилого віку Михайлівської сільської лікарні, точних даних про це у неї немає. Відомостей ОСОБА_3 про серію і номер сертифікату на імя ОСОБА_11 вона не надавала, також не надавала останній ніяких порад з цього приводу.

Представники відділу Держкомзему у Синельниківському районі у судовому засіданні просили вирішити даний спір на розсуд суду та зазначили, що відділом було заявлене клопотання перед ДП «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про видачу ОСОБА_3 дублікату сертифікату на ім?я ОСОБА_11, оскільки була об?ява в газеті про втрату сертифіката. До відділу ОСОБА_3 надала копію рішення суду про визнання дійсним договору довічного утримання між нею та ОСОБА_11 та визнання права власності на будинок.

Представник Синельниківського районного відділу ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» у судовому засіданні просила вирішити даний спір на розсуд суду та зазначила, що ОСОБА_11 видавався сертифікат НОМЕР_1, який зареєстровано в книзі видачі сертифікатів. В графі книги, де проставляється номер сертифікату, номер 0261840 закреслений, що це означає, вона пояснити не може, оскільки книга заповнювалась ДП «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Земельний пай ОСОБА_11 в натурі не виділявся. Відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за ОСОБА_11 зареєстрований за № 0340 сертифікат на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1. Сертифікат НОМЕР_3 ОСОБА_11 не видавався, як і іншим працівникам КСП «Вперед» сертифікати за номерами, вказаними до і після номеру ОСОБА_11 (вони закреслені), оскільки були помилково надруковані Інститутом землеустрою. Факт видачі ОСОБА_9 лише одного сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1 підтверджується також витягом з Книги реєстрації сертифікатів на земельний пай членів КСП «Вперед» Синельниківського району Дніпропетровської області, і листом відділу Держкомзему у Синельниківському районі від 09.04.2010 року № 1020-010/2, в якому зазначається також, що сертифікат із закресленим номером НОМЕР_3 не видавався, так як є помилково надрукованим Інститутом землеустрою.

Представник Другої синельниківської державної нотаріальної контори у судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Свідок ОСОБА_26 у судовому засіданні пояснила суду, що з ОСОБА_11 була знайома з дитинства. ОСОБА_11 не потребувала сторонньої допомоги, доглядала себе сама, отримувала пенсію, відносини з племінниками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були добрі, племінники неодноразово пропонували їй переїхати жити до них, проте ОСОБА_11 відмовлялась, казала що бажає померти у себе в селі, племінники періодично забирали її до себе. Також вона знайома з ОСОБА_3, ОСОБА_11 пустила її до себе жити в якості квартирантки. Відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 були нормальні, до тих пір, поки ОСОБА_3 не привела жити співмешканця, після цього відносини між ними зіпсувались. ОСОБА_11 розповідала їй, що сертифікат на пай віддала своєму рідному брату ОСОБА_11.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила суду, що була знайома з ОСОБА_11 та ОСОБА_3, оскільки проживала по сусідству. ОСОБА_11 не потребувала сторонньої допомоги, отримувала пенсію, доглядала себе сама. її рідний брат ОСОБА_11 приїздив до неї допомагати по господарству, також вона знає її племінників ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ОСОБА_3 проживала у ОСОБА_11 в якості квартирантки. Сертифікат на пай ОСОБА_11 в її присутності передала на зберігання своєму рідному брату ОСОБА_11. Перед від?їздом ОСОБА_11 у лікарню, остання віддала їй на зберігання деякі речі, після повернення з лікарні вона повернула їх ОСОБА_11, скільки та була у лікарні вона не памятає.

Свідок ОСОБА_27 у судовому засіданні пояснив суду, що працював головою Дерезуватської сільської ради під час розпаювання земель з 1996 по 1999 рік. З ОСОБА_11 був знайомий. Йому надійшло усне повідомлення від ОСОБА_28, про те, що ОСОБА_11 проживає одна і потребує догляду, він виїхав по місту її проживання і побачив, що вона знаходиться у поганому стані, будинок не доглянутий. ОСОБА_11 розповіла йому, що за нею нікому доглядати і вона нікому не потрібна. Після цього він домовився у Михайлівській сільській лікарні, при якій був створений будинок для людей похилого віку, щоб вони забрали до себе ОСОБА_11, яка не хотіла туди їхати, проте поїхала, її прийняли, була вона там близько двох років. Потім йому повідомляли, що її забрали додому, невдовзі після чого вона померла. Родичів її він не знав.

Судом у судовому засіданні оглянуті наступні письмові докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_11; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_29; копія свідоцтва про народження ОСОБА_12; копія свідоцтва про народження ОСОБА_30; копія свідоцтва про подружжя ОСОБА_31 та ОСОБА_32; копія свідоцтва про одруження ОСОБА_33 та ОСОБА_32; довідка Державного архіву Дніпропетровської області від 17.07.2008 року № П-39-08; довідка Державного архіву Дніпропетровської області від 17.07.2008 року № П-166-08; копія сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_11; довідка Відділу земельних ресурсів у Синельниківському районі про визначення грошової оцінки земельної ділянки від 06.06.2008 року № 185-08/6; постанова Державного нотаріуса Другої синельниківської державної нотаріальної контори від 28.05.2008 року № 678; довідка Виконкому Дерезуватської сільської ради Синельниківського району від 02.06.2008 року № 145; довідка Виконкому Дерезуватської сільської ради Синельниківського району від 02.06.2008 року № 142; довідка Виконкому Дерезуватської сільської ради Синельниківського району від 02.06.2008 року № 143; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_11; копія довідки Виконкому Дерезуватської сільської ради від 22.12.2008 року № 381; копія довідки Виконкому Дерезуватської сільської ради від 22.12.2008 року № 380; копія свідоцтва про народження ОСОБА_12; копія свідоцтва про народження ОСОБА_11; копія свідоцтва про одруження між ОСОБА_11 та ОСОБА_34; копія свідоцтва про народження ОСОБА_35; копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 29 липня 2009 року № 00000950540; копія постанови Державного нотаріуса Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори про відмову ОСОБА_5 у вчиненні нотаріальної дії; копія фрагменту номеру 27 газети «Синельниківські вісті» від 03 липня 208 року; повідомлення Синельниківського міського відділу ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» від 07.04.2010 року № 26-000194; повідомлення Відділу Держкомзему у Синельниківському районі Дніпропетровської області від 09.04.2010 року № 1020-010/2 з додатком; копія розпорядження голови Синельниківської районної державної адміністрації від 22 травня 1997 року № 354-р; копія рішення загальних зборів членів КСП «Вперед» від 11 лютого 1997 року; копія розрахунки вартості земельного паю, що виділяється з земель КСП «Вперед» та його розміру в умовних кадастрових гектарах; копія дублікату сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_2 на ім?я ОСОБА_11, виданого замість ДП 0261840; довідка Відділу Держкомзему у Синельниківському районі Дніпропетровської області від 05.08.2008 року № 1578-08/8 про визначення грошової оцінки земельної ділянки; копія рішення Синельниківського місцевого районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2002 року; копія свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 М,К. та ОСОБА_5

Суд, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами письмові докази, заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9, після її смерті залишилась спадщина у вигляді земельної частки (паю) в розмірі 7,51 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП «Вперед» с. Дерезувате Синельниківського району Дніпропетровської області. Житловий будинок, з надвірними будівлями , розташований за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Дерезувате, вул. Чкалова, 25, що належав ОСОБА_9 на праві приватної власності, був відчужений нею 05 жовтня 1998 року за договором довічного утримання на користь ОСОБА_3, право власності ОСОБА_3 на будинок та надвірні будівлі набуте 11 вересня 2002 року на підставі рішення Синельниківського місцевого районного суду Дніпропетровської області. Право на отримання земельної частки (паю), що належало ОСОБА_9 не було предметом договору довічного утримання, оскільки суперечило ст. 425 ЦК України 1963 року, згідно якої за договором довічного утримання одна сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом здоров'я (відчужувач), передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або частину його, взамін чого набувач майна зобов'язується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги. Після отримання сертифікату Сеії ДП № 0129571 на земельну частку (пай) в розмірі 7,51 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП «Вперед» с. Дерезувате Синельниківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_9 передала його на зберігання своєму рідному брату ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Ніяких дій щодо прийняття спадщини після смерті своєї сестри ОСОБА_11 не вчиняв. Після смерті ОСОБА_11, його донькою, ОСОБА_5 було знайдено зазначений сертифікат у речах померлого, після чого їй стало відомо про існування у ОСОБА_9 права на земельний пай, після зясування цієї обставини вона одразу передала сертифікат на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1 на ім?я померлої своєму двоюрідному брату ОСОБА_1, з метою документального оформлення останнім спадщини після смерті їхньої тітки. Постановою Державного нотаріуса Другої синельниківської державної нотаріальної контори від 28.05.2008 року № 678 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_9 у звязку з пропуском строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини, після чого він звернувся до суду.

Пунктами 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Оскільки правовідносини повязані з виникненням, існуванням та прийняттям спадщини ОСОБА_5 та ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_9 продовжують існувати, до них треба застосовувати положення чинного ЦК України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 дізнались про відкриття права на земельну частку (пай), що належало ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, суд вважає, що саме з цієї дати має обчислюватися строк позовної давності встановлений для звернення до суду з вимогою про захист прав ОСОБА_5 та ОСОБА_1

Відповідно до положень ч.1 ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Отже ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є спадкоємцями пятої черги за законом після смерті ОСОБА_9, які пропустили строк для прийняття спадщини з поважної причини, проте на теперішній час прийняли спадщину, що є підставою для поновлення їх у правах, шляхом вирішення питання про визнання за ними права спільної сумісної власності на спадкове майно, оскільки їх частки у спадщині є рівними.

Відповідно до ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежать виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Факт родинних відносин між рідними сестрами ОСОБА_9, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10, померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 суд вважає доведеним дослідженими у справі письмовими доказами та ніким не спростованим.

Доказів факту прийняття спадщини ОСОБА_11 після смерті ОСОБА_9 суду не надано, тому в цій частині позову ОСОБА_5 та ОСОБА_1 має бути відмовлено.

Позивач ОСОБА_3 жодним доказом не підтвердила свого права на спадщину після смерті ОСОБА_9, підстав для визнання дійсним договору довічного утримання між нею та ОСОБА_9 в частині земельної ділянки (паю) судом теж не знайдено, оскільки такий договір згідно до положень ст. 425 чинного на той час ЦК України в редакції 1963 року апріорі не міг бути між ними укладений.

Щодо отримання ОСОБА_3 дублікату сертифікату на земельну частку (пай) на імя ОСОБА_9, суд зазначає наступне.

Сертифікатом НОМЕР_1 ОСОБА_9 надано право на земельну частку (пай) в розмірі 7,51 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП «Вперед» с. Дерезувате Синельниківського району Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, згідно ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Тому згідно до наведених правових норм спадкоємці ОСОБА_9 мають успадкувати саме право на отримання земельної частки (паю), яке належало померлій, а не сертифікат на право на земельну частку (пай) і не дублікат цього сертифікату, які є тільки документами, що підтверджують за померлою її право. Отже для правильного вирішення справи не мають значення спосіб та підстави отримання дублікатів сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім?я спадкодавця і на думку суду, визнання дублікату сертифікату недійсним в даному випадку не може вплинути на права та обовязки спадкоємців.

Відповідно до положень ст. 18 КАС України вимога позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_1, щодо визнання недійсним незаконно отриманого ОСОБА_3 дублікату сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_2 на ім?я ОСОБА_9, повинна вирішуватись судом в порядку адміністративного судочинства, тому в порядку цивільного судочинства задоволена бути не може.

Керуючись ч. 3 ст. 209 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_5 до Дерезуватської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Третя особа 1 Управління земельних ресурсів Синельниківської районної державної адміністрації, Третя особа 2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича агрокорпорація «Степова», Третя особа 3 Друга синельниківська державна нотаріальна контора про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права приватної власності на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за законом задовольнити частково.

Встановити факт прийняття ОСОБА_5 спадщини після смерті ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

В решті позову відмовити.

Позов ОСОБА_1 до Дерезуватської сільської ради Синельниківського району про встановлення факту прийняття спадщини задовольнити частково.

Встановити факт родинних відносин між рідними сестрами ОСОБА_9, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10, померлою ІНФОРМАЦІЯ_2.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

В решті позову відмовити.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Дерезуватської сільської ради про усунення права на спадкування за законом, визнання дійсним договору довічного утримання та визнання права приватної власності на земельну ділянку (пай) відмовити повністю.

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_5 до Дерезуватської сільської ради Синельниківського району, Синельниківської районної державної адміністрації, ОСОБА_3, Треті особи: Друга Синельниківська державна нотаріальна контора, Синельниківський районний відділ Держкомзему, Синельниківський районний відділ ДП «Центр Державного кадастру при Держкомземі України» про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права на отримання паю в порядку спадкування за законом та визнання дублікату сертифікат у на земельну частку (пай) недійсним задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 спільне сумісне право на отримання земельної частки (паю) в розмірі 7,51 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП «Вперед» с. Дерезувате Синельниківського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 17 (сімнадцять) гривень на користь держави за наступними реквізитами: УДК у Синельниківському районі ГУДКУ у Дніпропетровській області, ОКПО 24232330, банк одержувач ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО банка 805012, р/р 31414537700290, КБКД 22090100.

Стягнути з ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 8 (вісім) гривень 50 копійок на користь держави за наступними реквізитами: УДК у Синельниківському районі ГУДКУ у Дніпропетровській області, ОКПО 24232330, банк одержувач ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО банка 805012, р/р 31414537700290, КБКД 22090100.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, у разі її подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, а у разі її подання після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не буде скасовано, воно набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: В.А. Михайлов