Рішення № 114595191, 30.10.2023, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 р. № 520/6119/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області: щодо врахування до загального страхового стажу застрахованої особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , періодів його трудового стажу з 01.01.2001 до 12.02.2008 років та за січень 2019 року; щодо інформування ОСОБА_1 про відсутність відомостей в системі його персоніфікованого обліку та необхідність їх подання (за наявності) відповідно до вимог статті 44 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV; щодо врахування заяви ОСОБА_1 від 09.12.2019 року про призначення пенсії як підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням положень статті 29 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV; щодо виконання рішення суду у справі № 520/136/2020 від 07.04.2020 року; щодо відображення в системі персоніфікованого обліку ОСОБА_1 рішення суду у справі № 520/1364/20; щодо призначення застрахованій особі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , пенсії за віком у підвищеному розмірі з урахуванням положень статті 29 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV, у зв`язку з чим, у наступній послідовності:

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального страхового стажу застрахованої особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоди роботи з 01.01.2001 до 12.02.2008 року і в січні місяці 2019 року загальною тривалістю станом на 26.09.2019 року 7 років 02 місяці;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити, розрахувати і нарахувати застрахованій особі ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком, виходячи зі страхового стажу тривалістю 32 роки 04 місяці та 10 днів, з підвищенням розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV, на 0.5% за кожен повний місяць, починаючи з жовтня 2019 року до моменту фактичного призначення цієї пенсії починаючи з 01 січня 2020 року. Частину розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого ОСОБА_1 до 01.01.2004 року, визначити відповідно до раніше діючого законодавства, врахувавши заробітну плату (дохід) ОСОБА_1 за період з листопада 1985 до листопада 1990 років; частину розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого ОСОБА_1 після 01.01.2004 року, визначити відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV, виключивши з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, періоди: з 09.07.2015 до 01.12.2016 років, і з 11.05.2017 до 22.06.2017 року; і виплатити ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої пенсії до початку виплати ОСОБА_1 пенсії в перерахованому розмірі відповідно до наступного пункту (4);

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням положень статті 29 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV застрахованої особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та виплачувати її в перерахованому розмірі в наступному порядку:

4.1. перерахунок пенсії застрахованої особи ОСОБА_1 відповідно до статті 27 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV провести, з урахуванням страхового стажу, набутого ОСОБА_1 до моменту здійснення перерахунку, надавши йому можливість уточнення фактичної тривалості такого стажу для перерахунку, з підвищенням цього розміру відповідно до статті 29 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV за кількістю повних місяців страхового стажу на зазначений момент, починаючи з 26 вересня 2019 року;

4.2. частину розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого ОСОБА_1 до 01.01.2004 року, визначити відповідно до раніше діючого законодавства, врахувавши заробітну плату (дохід) ОСОБА_1 за період з листопада 1985 до листопада 1990 років;

4.3. частину розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого ОСОБА_1 після 01.01.2004 року, визначити відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV, виключивши з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, періоди: з 09.07.2015 до 01.12.2016 років; з 11.05.2017 до 22.06.2017 року; з 01.10 2022 до 01.03.2023 років;

4.4. пенсію в перерахованому та підвищеному розмірі виплачувати застрахованій особі ОСОБА_1 , починаючи з місяця, наступного за місяцем.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.

Представником відповідача надано відзив, де зазначено, що ГУ ПФУ у Харківській області прийнято рішення в межах повноважень та у відповідності до норм чинного законодавства, відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд встановив таке.

У грудні 2019 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Харківській області з заявою про призначення пенсії за віком.

ГУ ПФУ у Харківській області надало відмову, з підстав відсутності необхідного трудового стажу.

До розрахунку стажу не включено період роботи позивача з 03.12.1991 по 04.12.1995 робота в МП «Брит» та з 26.08.1997 по 26.02.1998 стажування в управлінні Міністерства юстиції в Харківській області.

Позивач звернувся з позовом до Харківського окружного адміністративного суду.

Рішенням від 07.04.2020 у справі 520/136/20 позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, повторно розглянути заяву позивача у призначенні трудової пенсії за віком з урахуванням рішення по справі.

Заяву ОСОБА_1 було повторно розглянуто ГУ ПФУ у Харківській області.

Рішенням відповідача від 02.11.2020 5756-1 ОСОБА_1 відмовлено у призначені пенсії за віком, з підстав відсутності необхідного трудового стажу.

До розрахунку стажу не включено період ведення підприємницької діяльності позивачем з 01.01.2001 по 31.12.2003, через відсутність відомостей про систему оподаткування підприємницької діяльності та сплату внесків до Пенсійного фонду.

Не погоджуючись з таким рішенням ГУ ПФУ у Харківській області, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 р. №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За приписами частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За змістом частини 1 статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

За розрахунком пенсійного органу на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії, його страховий стаж з урахуванням перетину періодів становив 25 років 2 місяці 5 днів.

Відповідачем не враховано період ведення підприємницької діяльності позивачем з 01.01.2001 по 31.12.2003, через відсутність відомостей про систему оподаткування підприємницької діяльності та сплату внесків до Пенсійного фонду.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується з положенням ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01.01.2004 р. порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII.

Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (далі - Порядок № 637).

У пунктах 1 та 2 Порядку № 637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 «Про внесення зміни до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» пункт 4 Порядку № 637 доповнено абзацом другим, згідно з яким періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення №794), відповідно до пункту 1 якого персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з пунктом 5 Положення № 794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Пунктом 6 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї постанови.

Згідно з пунктом 7 Положення №794 уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

Пунктами 9.1-9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №16-6 від 19.10.2001 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.11.2001 р. за №998/6189 (далі - Інструкція), визначено поняття організації персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 444/2480/16-а.

Таким чином, в контексті Постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793, для фізичних осіб-підприємців для зарахування трудового стажу з 1 січня 1998 по 31 грудня 2003 достатнім є наявність довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, за умови щодо системи оподаткування така особа-підприємець має перебувати на спрощеній системі оподаткування та, відповідно, бути платником єдиного податку.

Відтак, надання документальних відомостей на підтвердження реєстрації особи як суб`єкта підприємницької та відомостей щодо її системи оподаткування є принциповим для зарахування трудового стажу.

Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), для підтвердження страхового стажу до 01.01.2004р. подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок №637), а за період роботи починаючи з 01.01.2004р. - за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з Порядком №637, за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, до трудового стажу зараховується - час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці за період до 1 травня 1993р., а також, час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства.

Згідно Порядку 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності (крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування), з 01.07.2000 р. підтверджується - довідкою з бази даних Реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5). Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004р. підтверджується спеціальним торговим патентом або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004р. - довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5).

У випадку спрощеної системи відрахування до органів ПФУ мали здійснюватись казначейством, у іншому випадку обов`язок такого відрахування покладено на самого платника.

Згідно із записами 24-25 трудової книжки НОМЕР_3 , ОСОБА_1 з 28.07.1998 по 07.02.2008 здійснював приватну нотаріальну діяльність по Харківському міському нотаріальному округу. Запис до трудової здійснений на підставі довідки ГУ юстиції у Харківській області №30113/02-15 від 22.09.2010.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, щодо системи оподаткування на якій перебував протягом спірного періоду позивач.

Позивач долучив до позовної заяви лист ГУ ПФУ у Харківській області 12144-16555/Г-03/8-2000/22 від 25.11.22, де зазначено, що в Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості щодо сплати внесків за 2001-2008 роки, також відсутні звіти за цей період. Також надані витяги з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, де відсутні відомості щодо спірного періоду (01.01.2001 31.12.2003).

Позивач за змістом позовної заяви не спростовує відсутності відомостей про сплату страхових внесків за період 01.01.2001 31.12.2003, а також не надає жодних пояснень щодо системи оподаткування його підприємницької діяльності за цей період.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду з 01.01.2001 до 31.12.2003 (приватна нотаріальна діяльність), оскільки за вказані періоди не надано документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування.

Таким чином, Відповідач діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог на підставі, у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, та обґрунтовано, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов