Рішення № 114592341, 18.10.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/14663/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засіданняМаксимович А.Я.,

представника позивача Богданова О.В.,

представника відповідача Дишко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства УЛАР до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фермерського господарства УЛАР код ЄДРПОУ 32461669, місцезнаходження: 81162, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Семенівка (далі позивач; ФГ УЛАР) до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків код ЄДРПОУ 44104032, місцезнаходження: 65015, м. Одеса, пр. Шевченка, 15/1 (далі відповідач), в якій позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №175/34-00-04-01-01 від 07.06.2023.

Ухвалою від 03.07.2023 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою від 21.07.2023 суд задовольнив клопотання представника відповідача про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 06.09.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при обчисленні розміру штрафу неправильно застосував норми чинного законодавства. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки таким на позивача покладається неправомірний обов`язок сплати грошових коштів.

19.07.2023 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому пояснив, що позивачем в порушення пункту 201.10 статті 201 розділу V, підпункту 90 підрозділу 2, підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні з порушенням терміну реєстрації: до 15 календарних днів на суму ПДВ 14319241,64 грн, від 16 до 69 календарних днів на суму ПДВ 3088755,57 грн. Таким чином, за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних до позивача правомірно застосовано відповідальність, передбачену пунктом 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України у вигляді штрафу, в розмірі 2346931,76 грн. З огляду на наведене просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

25.07.2023 представник позивача подав відповідь на відзив якій зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню не через відсутність обов`язку у позивача по сплаті штрафу, а через неправильний розрахунок суми застосованих санкцій.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила. Просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено камеральну перевірку даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість з питання дотримання ФГ УЛАР граничних термінів реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування кількісних і вартісних показників) в Єдиному реєстрі податкових накладних за період реєстрації з 03.11.202 по 07.04.2023.

За результатами перевірки складено Акт від 02.05.2023 №181/34-00-04-01-01/32461669 в якому зафіксовано порушення ФГ УЛАР граничних термінів реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування кількісних і вартісних показників) в Єдиному реєстрі податкових накладних за період реєстрації з 03.11.202 по 07.04.2023. Встановлено, що в порушення п.90 підрозділу 2, п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, ФГ УЛАР несвоєчасно зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, а саме: з порушенням терміну реєстрації до 15 календарних днів на суму ПДВ 14319241,64 грн, від 16 до 69 календарних днів на суму ПДВ 3088755,57 грн.

На підставі Акта перевірки від 02.05.2023 №181/34-00-04-01-01/32461669 Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків 07.06.2023 винесене податкове повідомлення-рішення №175/34-00-04-01-01. Як видно з вказаного податкового повідомлення-рішення, за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених статтею 201, статтею 120-1 Податкового кодексу України та згідно підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України доповненого пунктами 89 та 90 (Закон №2876-ІХ), у період часу з 03.11.2022 по 07.04.2023, до 15 календарних днів на суму ПДВ 14319241,64 грн, з 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 41695,24 грн, з 31 по 69 календарних днів на суму ПДВ 3047060,33 грн, до ФГ УЛАР застосовано відповідальність, передбачену статтею 120-1 Податкового кодексу України штраф у розмірі 10% у сумі 1429695,82 грн; 20% на суму 0,26 грн; 30% на суму 912431,14 грн; 40% на суму 2271,20 грн та на підставі підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України доповненого пунктами 89 та 90 (закон №2876-ІХ) застосовано штраф у розмірі 2% у сумі 448,25 грн, 5% у сумі 2084,83 грн. Загальна сума штрафу за цим податковим повідомленням-рішенням становить 2346931,76 грн.

Деталізація порушених строків реєстрації податкових накладних та розрахунок штрафу викладена у додатку № 1 до Акта перевірки.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 07.06.2023№175/34-00-04-01-01, ФГ УЛАР звернулося до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).

У відповідності до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи а зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абзацом першим пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

При цьому, відповідно до абзацу четвертого пункту 201.10 статті 201 ПК України податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абзацу 14 пункту 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Статтею 120-1 ПК України визначена відповідальність платників податків за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної. Тобто, законодавець передбачив для платників податків відповідальність за порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України.

Так, згідно з пунктом 120-1.1 статті 120 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами а - г цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Аналіз наведених правових норм вказує на те, що на платника податків покладено обов`язок щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН у строк, встановлений податковим законодавством, а саме: для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені, а для податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Порушення вказаних строків реєстрації податкових накладних є підставою для відповідальності у вигляді штрафу за пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

Суд зазначає, що у цій справі не є спірним сам факт несвоєчасності реєстрації податкових накладних, оскільки позивач погоджується з тим, що зареєстрував податкові накладні пізніше встановленого строку. Доводи позивача ґрунтуються на тому, що контролюючий орган при обчисленні розміру штрафу неправомірно застосував розмір штрафу, що був встановлений на день реєстрації спірних правовідносин, а не на день прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

При вирішенні спору, суд керувався такими мотивами.

Слід зазначити, що на момент прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення відбулися зміни у податковому законодавстві. Так, відповідно до пункту 89 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень ПК України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Згідно з пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень ПК України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого пунктом 89 цього підрозділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі:

- 2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Таким чином, наведеними приписами закону платники податків звільняються від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у пункті 89, 90 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень ПК України умов.

Варто зазначити, що згідно з пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Необхідно також врахувати і приписи частини першої статті 58 Конституції України, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/1999 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України уточнив, що положення вказаної вище норми про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб.

Отже, станом на дату прийняття 07.06.2023 Південним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків податкового повідомлення-рішення №175/34-00-04-01-01 вже набрали чинності зміни до ПК України, які пом`якшували відповідальність платника податку за порушення строків реєстрації податкової накладної (зменшували розмір штрафу), а тому контролюючий орган мав обчислювати суму штрафу згідно нових, зменшених розмірів.

Разом з тим, контролюючий орган неправомірно застосував розмір штрафу, що був встановлений на день реєстрації спірних податкових накладних (пунктом 120-1.1 статті 120 ПК України), а не на день прийняття податкового повідомлення рішення, а тому не врахував положення статті 58 Конституції України та пункту 11 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач неправильно застосував норми законодавства при обчисленні розміру штрафу, що, в свою чергу, свідчить про його невідповідність критеріям, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Отже, вищевикладене дає підстави вважати, що відповідачем здійснено неправомірно розрахунок штрафних санкцій, без урахування внесених у податкове законодавство змін, що має своїм наслідком визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, суд звертає увагу, що оскаржене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню не через відсутність у позивача обов`язку по сплаті штрафу, а через неправильний розрахунок суми такого штрафу. При цьому суд не зобов`язаний самостійно здійснювати розрахунок штрафних санкцій замість контролюючого органу, перебираючи таким чином його повноваження.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 (справа 826/15139/16 (К/9901/1450/17) та від 17.04.2018 (справа 2а-10031/12/2670).

Слід зазначити, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, змінюючи замість нього кваліфікацію правопорушення та змінюючи норму, на підставі якої позивача має бути притягнуто до відповідальності.

Таким чином, навіть за можливості обчислити суму штрафу відповідно до зменшених розмірів, суд позбавлений можливості за власної ініціативи змінити кваліфікацію правопорушення та застосувати до позивача інше нормативне регулювання ніж те, яке було застосовано податковим повідомленням-рішенням від 07.06.2023№175/34-00-04-01-01.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про невідповідність оскарженого податкового повідомлення-рішення критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому таке є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у загальному розмірі 26840,00 грн, що підтверджується квитанцією від 27.06.2023 №100768

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання юридичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру розмір судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік визначено, що станом на 01 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2684,00 грн.

Отже, розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання цього позову, складає 26840,00 грн. Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 26840,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків.

Щодо судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд вказує таке. Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.

Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Як видно з матеріалів справи, що між ФГ УЛАР (далі - Клієнт) та адвокатом Адвокатським бюро Богданова (далі - Бюро) укладено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 21.06.2023, згідно з умовами якого Бюро зобов`язується надати правовому допомогу Клієнту.

Відповідно до акта виконаних робіт про надання правової (професійної правничої) допомоги ФГ УЛАР від 19.098.2023 до договору про надання правової допомоги від 21.06.2023 Бюро надало Клієнту такі послуги:

- правовий аналіз акту перевірки Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків від 02.05.2023 №181/34-00-04-01-01/32461669 850,00 грн;

- правовий аналіз податкового повідомленнярішення Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків від 07.06.2023 № 175/34-00-04-01-01 (перевірка правильності нарахування штрафу) 500,00 грн;

- консультація з приводу оскарження у судовому порядку податкового повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків від 07.06.2023 № 175/34-00-04-01-01, роз`яснення ходу судового процесу, суми судового збору, порядку набрання рішенням законної сили, наслідки оскарження - 600,00 грн;

- підготовка позову ФГ УЛАР до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків (написання позовної заяви, вибірка документів по господарських операціях, копіювання додатків та прошивання) 5000,00 грн;

- правовий аналіз відзиву на позовну заяву відповідача. Підготовка відповіді на відзив на позовну заяву 800,00 грн;

- участь в судовому засіданні 800,00 грн;

- участь в судовому засіданні 800,00 грн;

- передоплата за участь в судовому засіданні 20.09.2023 800,00 грн.

Загальна вартість робіт за цим актом складає 10150,00 грн.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру № 49 від 19.09.2023 прийнято від ФГ УЛАР 9800,00 грн згідно з договором про надання правової (професійної правничої) допомоги від 21.06.2023.

Вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, суд зазначає, що стаття 134 КАС України не позбавляє права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити, що витрати пов`язані з вивченням документів Клієнта, проведенням аналізу норм та положень законодавства та наданням консультації включаються до витрат пов`язаних зі складанням позовної заяви. Враховуючи складність справи, обсяг доказового матеріалу, суд вважає, що витрати на підготовку позову, з огляду на розмір позовної заяви та її зміст, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд враховує під час вирішення такого питання.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/WestAllianceLimited проти України, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 10150,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Отже, виходячи з критерію пропорційності, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків, повинен становити 2500,00 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №175/34-00-04-01-01 від 07.06.2023 винесене Південним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків.

Стягнути з Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Фермерського господарства УЛАР судовий збір у розмірі 26 840,00 грн.

Стягнути з Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Фермерського господарства УЛАР судові витрати пов`язані з правничою допомогою в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 30 жовтня 2023 року.

Суддя Мричко Н.І.