Ухвала суду № 114586241, 20.09.2023, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/7219/22

Провадження № 2-і/756/17/23

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року місто Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участі секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Києва у порядку спрощеного позовного провадження питання про прийняття зустрічного позову представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» - адвоката Гончарова Д.О. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за договором фінансового лізингу до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» про стягнення грошових коштів сплачених за договором фінансового лізингу,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» про стягнення грошових коштів сплачених за договором фінансового лізингу.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

08.11.2022 до суду від відповідача ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» надійшов відзив на позовну заяву.

09.05.2023 від представника відповідача ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» надійшли додаткові письмові пояснення за позовом.

09.05.2023 представником відповідача ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , в якій він просить поновити строк для подання зустрічного позову та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором фінансового лізингу № 6287/02/20-Г від 25.02.2020 у розмірі 33276,20 грн, 3326,72 грн штрафу, 25172,11 грн пені, 2820,49 грн 3% річних, 16063,65 грн інфляційних нарахувань.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, при цьому у позовній заяві просив розглянути справу в його відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, при цьому, у матеріалах справи наявна заява, у якій представник відповідача просив розглянути справу за відсутності сторони відповідача та відмовити в задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві та додаткових поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Відповідно ч.2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з однорідних правовідносин або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Статтею 194 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення ст.185 цього Кодексу.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ч.1 ст.120 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З матеріалів вказаної цивільної справи вбачається, що ухвалою суду від 10.10.2022 відкрито провадження у справі, встановлений відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

08.11.2022 на адресу суду від відповідача ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» надійшов відзив на позовну заяву.

Натомість, з зустрічним позовом сторона відповідача ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» звернулась до суду 09.05.2023, тобто більше ніж через півроку після закінчення строку на подання відзиву та подання зустрічного позову.

Тобто зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості подана з порушенням строку визначеного статтями 178, 193 ЦПК України, при цьому представник відповідача просить поновити строк для подання зустрічного позову.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на подання зустрічного позову, представник ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» адвокат Гончаров Д.О. зазначив, що 27.04.2023 від відповідача йому стало відомо про поданий позов. Цього ж числа, було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, повноцінно ознайомившись з матеріалами справи ним було зроблено правовий аналіз поданого позову, з рекомендацією невідкладної подачі зустрічного позову в межах даної справи.

Інших поважних причин неподання зустрічного позову у визначені законом строки стороною відповідача не наведено, а судом не встановлено.

При цьому, до заявленого клопотання про поновлення процесуального строку представником відповідача не додано належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність пропуску такого строку.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вище вказувалося відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для представника відповідача чи відповідача подати до суду певний процесуальний документ у встановлений законом строк. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Суд вважає, що наведені доводи про наявність поважних причин пропущення процесуального строку, не є поважними та істотними.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд.

Безпідставне поновлення процесуального строку є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 755/5323/16-ц та у постанові від 16 грудня 2019 року у справі № 286/1130/13-ц.

Відмова суду у поновленні встановленого законом процесуального строку ґрунтується на законі та переслідує легітимну мету, а також має розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами і поставленою метою та не суперечить принципу рівності сторін. Відповідно до приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Так згідно п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий … розгляд його справи упродовж розумного строку … судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя, в тому числі щодо виконання судового рішення, як завершальній стадії судового розгляду. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у ст.6 Конвенції, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії», рішення від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»).

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (п.27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року «Трух проти України»).

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, буде порушувати законні права та інтереси сторін і суперечити принципам рівності сторін та юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).

Аналіз наведених рішень ЄСПЛ свідчить про те, що п.1 ст.6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд не тільки позивачу, а й іншій стороні - відповідачу, в тому числі при вирішенні питання про поновлення строків для вчинення процесуальних дій.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Аналогічні висновки містяться в ухвалах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 753/17563/19 та від 23 грудня 2020 року у справі № 557/94/19.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 Цивільного процесуального кодексу України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Враховуючи наведені обставини, клопотання представника відповідача ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» - адвоката Гончарова Д.О. про поновлення строку на подання зустрічного позову слід відмовити, зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - повернути заявнику.

Керуючись статтями 127, 178, 193, 194, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» - адвоката Гончарова Д.О. про поновлення строку на подання зустрічного позову - відмовити.

Зустрічний позов представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» - адвоката Гончарова Д.О. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість - повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя М.М. Ткач