Рішення № 114578064, 01.11.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.11.2023Справа № 910/11636/23

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ "ЕНЕРГОПРОЕКТ" (61003, Харківська обл., місто Харків, Проспект Московський, будинок 10/12) до КОРПОРАЦІЇ "ТСМ ГРУП" (03150, місто Київ, вулиця Ямська, будинок 72) про стягнення 177 436,39 грн.

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.07.2023 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ "ЕНЕРГОПРОЕКТ" до КОРПОРАЦІЇ "ТСМ ГРУП" про стягнення 177 436,39 грн та була передана 24.07.2023 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30 січня 2019 року між Акціонерним товариством «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ» (далі за текстом - Позивач, Підрядник) та Корпорацією «ТСМ ГРУП» (далі за текстом - Відповідач, Замовник) було укладено договір № 01/19- ХІЕП на виконання робіт з авторського нагляду за будівництвом об`єктів автоматизованого інформаційно-управляючого комплексу інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту ВП «Южно - Українська АЕС» на 2019 рік.

Відповідно до пункту 1.2 даного договору цей договір виконувався в межах Договору № 01/19 від 10.01.2019 року (2-123-08-19-05057 від 30.01.2019) між ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Южно - Українська АЕС» та Корпорацією «ТСМ ГРУП» по виконанню робіт: «Авторський нагляд за виконанням робіт з будівництва об`єктів автоматизованого інформаційно - управляючого комплексу інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту ВП «Южно - Українська АЕС».

Відповідно до пункту 2.2 договору розрахунки за виконані роботи проводитимуться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника після підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт. Замовник перераховує кошти Підряднику протягом 10 календарних днів з дати отримання коштів за ці роботи від ВП ЮУАЕС. Оплата Підряднику проводиться тільки за ті роботи, які оплатила ВП ЮУАЕС за основним Договором № 01/19 від 10.01.2019 року (2-123-08-19-05057 від 30.01.2019).

Як зазначає позивач рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 року у справі № 910/11691/22 встановлено, що «На виконання умов договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 627 940,24 грн., про що свідчать підписані між сторонами акти здачі-прийняття виконаних робіт, а саме:

- акт № 1 від 25.07.2019 на суму 326 464,24 грн;

- акт № 2 від 30.09.2019 на суму 185 340,00 грн;

- акт № 3 від 20.12.2019 на суму 116 136,00 грн.

Згідно платіжних доручень №УКС/112 від 31.01.2020 та № УКС/437 від 10.12.2020 відповідач здійснив часткову оплату виконаних позивачем робіт на суму 511 804,24 грн, зокрема, за актом здачі-прийняття виконаних робіт №1 від 25.07.2019 на суму 326 464,24 грн. та за актом здачі-прийняття виконаних робіт № 2 від 30.09.2019 на суму 185 340,00 грн.».

Тобто на думку позивача, роботи, прийняті основним замовником (ДП НАЕК «Енергоатом») 30 вересня 2019 року, були сплачені останнім платіжним дорученням № УКС/437 від 10.12.2020 року.

Оскільки виконання грошових зобов`язань перед позивачем було пов`язано із настанням певної події - розрахунок ВП ЮУАЕС із Замовником позивача, 15 червня 2023 року на адресу ВП «Південноукраїнська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» було направлено адвокатський запит з метою повідомлення, чи проведені оплати за основним договором № 01/19 від 10 січня 2019 року (№ НАЕК 2-123-08-19-05057) в частині основної суми заборгованості на користь Корпорації «ТСМ ГРУП», у тому числі на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 року у справі № 910/11691/22.

На вказаний запит була отримана відповідь ВП «Південноукраїнська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» від 23 червня 2023 року, відповідно до якої сума основного боргу за рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 року у справі № 910/11691/22 у розмірі 116 136, 00 грн. була погашена основним Замовником перед Корпорацією «ТСМ ГРУП» 14 червня 2023 року.

Враховуючи вищевикладене позивач просить стягнути з відповідача 177 436,39 грн з яких: 106 476,00 грн - сума основної заборгованості, 45 317,28 грн - пеня, 3779,80 грн - 3% річних, 21 863,31 грн - інфляційні нарахування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

У встановлений судом строк від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

25.08.2023 від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, відповідно до якої представник просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

25.08.2023 від представника позивача надійшло клопотання про закриття провадження в частині позивних вимог. Вищевказане клопотання обґрунтоване тим, що відповідачем після відкриття провадження у справі частково погашена заборгованість, що входить до предмету спору, а саме: 18 серпня 2023 року погашено суму основного боргу за актами № 3 від 30.09.2019 року та № 4 від 20.12.2019 року за договором № 01/19 - ХІЕП від 30.01.2019 року на загальну суму 106 476, 00 грн.

Відтак позивач вказує, що в цій частині відсутній спір між сторонами та відповідно до ст. 231 ГПК України просив закрити провадження на підставі п.2.ч.1 ст. 231 ГПК України.

04.09.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого представник визнає позовні вимоги частково, а саме в частині суми основної заборгованості у розмірі 106 476, 00 грн. В іншій частині позовних вимог просив відмовити з огляду на те, що заборгованість у розмірі 116 136,00 грн., що була встановлена Господарським судом міста Києва у справі № 910/11691/22, була сплачена Відповідачу лише 15.06.2023 року.

В зв`язку з тим що до актів № 3 від 30.09.2019 та № 4 від 20.12.2019 на загальну суму 106 476,00 грн. по Договору № 01/19- ХІЕП входили роботи зазначені в акті здачі-прийнятті виконаних робіт № 3 від 20.12.2019 на суму 116 136,00 грн. по Договору № 01/19- ЮУ, строк оплати у Відповідача перед Позивачем за виконані роботи за вищезазначеними актами настав 25.06.2023 ( п. 2.2 Договору № 01/19- ХІЕП).

Також 04.09.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

12.09.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій останній зазначив, що у позовній заяві позивач посилається на те, що враховуючи проведений розрахунок основним Замовником (ВП «Південноукраїнська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом»), розрахунки за виконані роботи AT XI «Енергопроект» мали бути проведені відповідачем у даній справі не пізніше:

за актом № 3 від 30 вересня 2019 року - 20 грудня 2020 року (10 грудня 2020 року розрахувався основний замовник із відповідачем у даній справі).

Зазначені обставини підтверджуються рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 року у справі № 910/11691/22, яким встановлено, що «На виконання умов договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 627 940,24 грн., про що свідчать підписані між сторонами акти здачі-прийняття виконаних робіт, а саме:

- акт № 1 від 25.07.2019 на суму 326 464,24 грн;

- акт № 2 від 30.09.2019 на суму 185 340,00 грн;

- акт № 3 від 20.12.2019 на суму 116 136,00 грн.

Згідно платіжних доручень №УКС/112 від 31.01.2020 та № УКС/437 від 10.12.2020 відповідач здійснив часткову оплату виконаних позивачем робіт на суму 511 804, 24 грн, зокрема, за актом здачі-прийняття виконаних робіт №1 від 25.07.2019 на суму 326 464,24 грн. та за актом здачі-прийняття виконаних робіт № 2 від 30.09.2019 на суму 185 340,00 грн.».

Таким чином позивач звертає увагу суду, що роботи, прийняті основним замовником (ДП НАЕК «Енергоатом») 30 вересня 2019 року, були сплачені останнім платіжним дорученням № УКС/437 від 10.12.2020 року., вказані обставини встановлені судовим рішенням, що набуло законної сили.

За актом № 4 від 20.12.2019 року - 24 червня 2023 року (14 червня 2023 року розрахувався основний замовник із відповідачем у даній справі)

Вказані обставини підтверджуються відповіддю ВП «Південноукраїнська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» від 23 червня 2023 року, відповідно до якої сума основного боргу за рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 року у справі № 910/11691/22 у розмірі 116 136, 00 грн. була погашена основним Замовником перед Корпорацією «ТСМ ГРУП» 14 червня 2023 року.

При цьому, предметом спору у справі № 910/11691/22 (спір між Корпорацією «ТМС ГРУП» та основним Замовником) були виконані роботи, які були прийняті на підставі акту № 3 від 20.12.2019 року на суму 116 136, 00 грн.

Відповідач посилається на те, що розрахунок із ним основний Замовник (ВП «Південноукраїнська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом») провів 15 червня 2023 року, позивач наголошує, що жодних доказів на підтвердження цих обставин відповідач не надає (виписку із поточного рахунку, копію платіжної інструкції про надходження коштів тощо).

На адресу суду від представника відповідача надійшла платіжна інструкція №1116 від 15.06.2023.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

30.01.2019 між Корпорацією «ТСМ ГРУП» ( далі - Замовник) та Акціонерним товариством «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (AT XI «Енергопроект») (далі - Підрядник) був укладений договір № 01/19- ХІЕП на виконання робіт з авторського нагляду за будівництвом об`єктів автоматизованого інформаційно-управляючого комплексу інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту ВП «Южно - Українська АЕС» на 2019 рік (далі - договір).

Пунктом 1.1 - 1.3 Договору сторони погодили, що Підрядник зобов`язується за завданням Замовника з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт з теми: «Авторський нагляд за будівництвом об`єктів автоматизованого інформаційно-управляючого комплексу інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту ВП «Южно-Українська АЕС» на 2019 рік» в цілому або за етапами в обсягах та у строки, що зазначені у Календарному плані робіт згідно з додатком №4 до вказаного Договору, Замовник - прийняти виконані роботи і оплатити їх (п. 1.1. Договору).

Даний Договір виконується в межах Договору № 01/19 від 10.01.2019 (2-123-08-19-05057 від 30.01.2019) між ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Южно-Українська АЕС» та Корпорацією «ТСМ ГРУП» по виконанню робіт: «Авторський нагляд за виконанням робіт з будівництва об`єктів автоматизованого інформаційно-управляючого комплексу інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту ВП «Южно-Українська АЕС» (п. 1.2. Договору).

Підрядник зобов`язується здійснювати авторський нагляд відповідно до ДСТУ-Н Б А.2.2-11:2014 «Настанови щодо проведення авторського нагляду за будівництвом» (п. 1.3. Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору, вартість робіт за цим Договором, відповідно до Протоколу угоди про договірну ціну (додаток № 2) та кошторису (додаток № 3), що є невід`ємною частиною цього Договору, складає: 202 440,00 (двісті дві тисячі чотириста сорок грн. 00 коп.), у т.ч. ПДВ 20% - 33 740,00 (тридцять три тисячі сімсот сорок гр. 00 коп.).

Відповідно до пункту 2.2 Договору розрахунки за виконані роботи проводитимуться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника після підписання сторонами акта здачі - приймання виконаних робіт. Замовник перераховує кошти Підряднику протягом 10 календарних днів з дати отримання коштів за ці роботи від ВП ЮУАЕС. Оплата Підряднику проводиться тільки за ті роботи, які оплатила ВП ЮУАЕС за основним Договором № 01/19 від 10.01.2019 року (2-123-08-19-05057 від 30.01.2019).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що замовник зобов`язаний:

- надати Підряднику вихідні дані, проектно-кошторисну документацію, необхідні характеристики та іншу інформацію щодо об`єкта, визначеного в п.1.1 Договору, у строк не пізніше 3 (трьох) календарних днів після набуття чинності Договору;

- прийняти виконані роботи та здійснити розрахунок відповідно до п.2.2 Договору.

Згідно з п. 7.7 Договору у разі невиконання Замовником своїх зобов`язань щодо оплати виконаних робіт при наявності фінансування від ВП ЮУАЕС за ці роботи, Замовник на вимогу Підрядника, зобов`язаний, сплатити останньому пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У відповідності до п. 11.2 - 11.3 всі зміни і доповнення умов цього Договору повинні бути оформлені тільки у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками Сторін.

Якщо якийсь пункт цього Договору втрачає свою силу, то це не повинно впливати на інші положення цього Договору.

Матеріали справи не містять відомостей, що до Договору від 30.01.2019 № 01/19- ХІЕП на виконання робіт з авторського нагляду за будівництвом об`єктів автоматизованого інформаційно-управляючого комплексу інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту ВП «Южно - Українська АЕС» на 2019 рік вносились зміни.

На підставі укладеного між сторонами Договору, останніми було підписано технічне завдання у вигляді Додатку №1 до Договору.

Додатком № 2 до Договору сторонами підписано протокол про договірну ціну, відповідно до якого досягнуто згоди про величину договірної ціни на виконання робіт з авторського нагляду в сумі: 202 440,00 (двісті дві тисячі чотириста сорок грн. 00 коп.), у т.ч. ПДВ 20% -33 740,00 (тридцять три тисячі сімсот сорок грн. 00 коп.).

30.09.2019 сторонами було підписано акт № 3 здачі-приймання виконаних робіт до договору №01/19-ХІЕП від 30.01,2019р., на виконання робіт з авторського нагляду за будівництвом об`єктів автоматизованого інформаційно-управляючого комплексу інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту ВП «Южно-Українська АЕС» на 2019 рік» за яким Підрядник здав, а Замовник прийняв вартість виконаних робіт, у розмірі 39 900,00 грн. Крім того ПДВ 20%: 7 980,00 грн. Усього з урахуванням ПДВ: 47 880,00 грн.

20.12.2019 сторонами було підписано акт № 4 здачі-приймання виконаних робіт до договору №01/19-ХІЕП від 30.01,2019р., на виконання робіт з авторського нагляду за будівництвом об`єктів автоматизованого інформаційно-управляючого комплексу інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту ВП «Южно-Українська АЕС» на 2019 рік» за яким Підрядник здав, а Замовник прийняв вартість виконаних робіт, у розмірі 48830,00 грн. Крім того ПДВ 20%: 9766,00 грн. Усього з урахуванням ПДВ: 58 596,00 грн.

Вищевказані акти підписані збоку сторін без зауважень та скріплені печатками останніх.

Відповідно до адвокатського запиту від 14.06.2023 №2 надісланого представником позивача на адресу ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Южно-Українська АЕС», AT XI «Енергопроект» просило повідомити чи проведені оплати за основним договором № 01/19 від 10 січня 2019 року (№ НАЕК 2-123-08-19-05057) в частині основної суми заборгованості на користь Корпорації «ТСМ ГРУП», у тому числі на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 року у справі № 910/11691/22 ?

Листом від 23.06.2023 №32/11041 ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Южно-Українська АЕС» надало відповідь, що рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі № 910/11691/22 стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ПАЕС на користь Корпорації «ТСМ ГРУП» 116 136.00 грн. - основного боргу; інфляційні втрати в розмірі 47 423,89 грн., 3 % річних в розмірі 9 232,02 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 600,00 грн.

Сума основного боргу за даним рішенням суду у розмірі 116 136,00 грн. погашена 14.06.2023 року.

Спір у даній справі виник, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати вартості робіт, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості у розмірі 177 436,39 грн з яких: 106 476,00 грн - сума основної заборгованості, 45 317,28 грн - пеня, 3779,80 грн - 3% річних, 21 863,31 грн - інфляційні нарахування.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 року у справі № 910/11691/22 позовні вимоги Корпорації "ТСМ ГРУП" задоволено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» на користь Корпорації «ТСМ Груп» заборгованість у розмірі 116 136 грн 00 коп., 3% річних у розмірі 9 232 грн 02 коп., інфляційні втрати у розмірі 47 423 грн 89 коп. та судовий збір у розмірі 2 591 грн 88 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 у справі № №910/11691/22.

Вказане рішення було прийняте в наслідок порушення взятих на себе зобов`язань відповідачем в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.

Окрім того у вказаному рішенні судом встановлено наступне:

« 10 січня 2019 року між Корпорацією «ТСМ ГРУП» (надалі - позивач, генеральний підрядник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі-відповідач, замовник) був укладений договір № 01/19 на авторський нагляд за виконанням робіт з будівництва об`єктів автоматизованого інформаційно-управляючого комплексу інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту ВП «Южно-Українська АЕС» (№ НАЕК 2-123-08-19-05057) (надалі- договір).

Відповідно п. 1.1 договору генеральний підрядник зобов`язується за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт з теми: «Авторський нагляд за виконанням робіт з будівництва об`єктів автоматизованого інформаційно-управляючого комплексу інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту ВП «Южно-Українська АЕС» в цілому або за етапами в обсягах та у строки, що визначені у Календарному плані робіт згідно з додатком 4 до вказаного договору, а замовник в свою чергу був зобов`язаний прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Згідно з п. 2.1. договору та відповідно до протоколу угоди про договірну ціну (Додаток №2 до договору) та зведеного кошторису (Додаток № 3 до договору), що є невід`ємними частинами даного договору, була визначена вартість робіт за цим договором, яка складала 627 960,00 (шістсот двадцять сім тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень та 00 коп. в т.ч. ПДВ 20% - 104 660,00 (сто чотири тисячі шістсот шістдесят) гривень та 00 коп.

Пунктом 2.2. договору сторони передбачили, що розрахунки за виконані роботи проводитимуться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок генерального підрядника протягом 45 банківських днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт».

Також судом встановлено було, що: «З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем були виконані роботи: «Авторський нагляд за виконанням робіт з будівництва об`єктів автоматизованого інформаційно-управляючого комплексу інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту ВП «Южно-Українська АЕС» за І півріччя 2019 року, ІІІ та ІVквартал 2019 року на загальну суму 627 940,24 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт: № 1 від 25.07.2019 на суму 326 464,24 грн; № 2 від 30.09.2019 на суму 185 340,00 грн, № 3 від 20.12.2019 на суму 116 136,00 грн, та відповідними виконавчими кошторисами за вказаними періодами.

Судом встановлено, що будь-яких зауважень щодо виконаних позивачем робіт від відповідача не надходило, вищевказані документи були підписані уповноваженим представником відповідача без жодних заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, що розрахунки за виконані роботи проводитимуться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 45 банківських днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

З наявних у матеріалах справи платіжних доручень №УКС/112 від 31.01.2020 та №УКС/437 від 10.12.2020 вбачається, що відповідач здійснив часткову оплату виконаних за договором робіт на суму 511 804,24 грн, зокрема, за актом здачі-прийняття виконаних робіт №1 від 25.07.2019 на суму 326 464,24 грн та за актом здачі-прийняття виконаних робіт № 2 від 30.09.2019 на суму 185 340,00 грн. Інша частина робіт за актом №3 від 20.12.2019 на суму 116 136,00 грн, станом на момент розгляду спору, залишена відповідачем без оплати».

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За правовою природою укладений між сторонами договір № 01/19- ХІЕП на виконання робіт з авторського нагляду за будівництвом об`єктів автоматизованого інформаційно-управляючого комплексу інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту ВП «Южно - Українська АЕС» на 2019 рік є договором підряду, а тому до вищевказаних відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як встановлено ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем були виконані роботи: «Авторський нагляд за будівництвом об`єктів автоматизованого інформаційно-управляючого комплексу інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту ВП «Южно-Українська АЕС» на 2019 рік, на загальну суму 106 476,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт: № 3 від 30.09.2019 на суму 47 880,00 грн; № 4 від 20.12.2019 на суму 58 596,00 грн, та відповідним кошторисом за вказаними періодами.

Судом встановлено, що будь-яких зауважень щодо виконаних позивачем робіт від відповідача не надходило, вищевказані документи були підписані уповноваженим представником відповідача без жодних заперечень.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 177 436,39 грн з яких: 106 476,00 грн - сума основної заборгованості, 45 317,28 грн - пеня, 3779,80 грн - 3% річних, 21 863,31 грн - інфляційні нарахування.

У процесі розгляду справи сторонами повідомлено про оплату відповідачем 18.08.2023 року в сумі 106476,00 грн. за платіжною інструкцією № 865.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За приписами ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Враховуючи, що кошти в розмірі 106476,00 грн сплачені відповідачем після звернення позивача до суду із позовом у цій справі, провадження у справі в частині вимог про стягнення 106476,00 грн підлягає закриттю за відсутністю предмета спору. Витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на відповідача.

За таких обставин предметом розгляду у даній справі є спір на суму 70 960,39 грн. з яких: 45 317,28 грн - пеня, 3779,80 грн - 3% річних, 21 863,31 грн - інфляційні нарахування.

Відповідно до пункту 2.2 Договору розрахунки за виконані роботи проводитимуться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника після підписання сторонами акта здачі- приймання виконаних робіт. Замовник перераховує кошти Підряднику протягом 10 календарних днів з дати отримання коштів за ці роботи від ВП ЮУАЕС. Оплата Підряднику проводиться тільки за ті роботи, які оплатила ВП ЮУАЕС за основним Договором № 01/19 від 10.01.2019 року (2-123-08-19-05057 від 30.01.2019).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 року у справі № 910/11691/22, яким встановлено, що «На виконання умов договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 627 940,24 грн., про що свідчать підписані між сторонами акти здачі-прийняття виконаних робіт, а саме:

- акт № 1 від 25.07.2019 на суму 326 464,24 грн;

- акт № 2 від 30.09.2019 на суму 185 340,00 грн;

- акт № 3 від 20.12.2019 на суму 116 136,00 грн.

Згідно платіжних доручень №УКС/112 від 31.01.2020 та № УКС/437 від 10.12.2020 відповідач здійснив часткову оплату виконаних позивачем робіт на суму 511 804, 24 грн, зокрема, за актом здачі-прийняття виконаних робіт №1 від 25.07.2019 на суму 326 464,24 грн. та за актом здачі-прийняття виконаних робіт № 2 від 30.09.2019 на суму 185 340,00 грн.».

Таким чином позивач звертає увагу суду, що роботи, прийняті основним замовником (ДП НАЕК «Енергоатом») 30 вересня 2019 року, були сплачені останнім платіжним дорученням № УКС/437 від 10.12.2020 року, вказані обставини встановлені судовим рішенням, що набуло законної сили».

Разом з тим вказаним рішенням судом встановлено, що: «З наявних у матеріалах справи платіжних доручень №УКС/112 від 31.01.2020 та №УКС/437 від 10.12.2020 вбачається, що відповідач здійснив часткову оплату виконаних за договором робіт на суму 511 804,24 грн, зокрема, за актом здачі-прийняття виконаних робіт №1 від 25.07.2019 на суму 326 464,24 грн та за актом здачі-прийняття виконаних робіт № 2 від 30.09.2019 на суму 185 340,00 грн. Інша частина робіт за актом №3 від 20.12.2019 на суму 116 136,00 грн, станом на момент розгляду спору, залишена відповідачем без оплати».

Отже станом на дату винесення рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 року у справі № 910/11691/22 частина робіт за актом №3 від 20.12.2019 на суму 116 136,00 грн, не сплачена, а сплачено лише 511 804,24 грн (акт здачі-прийняття виконаних робіт №1 від 25.07.2019 на суму 326 464,24 грн та за акт здачі-прийняття виконаних робіт № 2 від 30.09.2019 на суму 185 340,00 грн).

Відповідач заперечуючи стосовно позовних вимог зазначає, що заборгованість у розмірі 116 136,00 грн., що була встановлена Господарським судом міста Києва у справі № 910/11691/22, була сплачена Відповідачу лише 15.06.2023 року, а відтак строк оплати КОРПОРАЦІЇ "ТСМ ГРУП" перед позивачем настав 25.06.2023.

З платіжної інструкції №1116 від 15.06.2023, яка була долучена відповідачем до матеріалів справи вбачається, що 15.06.2023 КОРПОРАЦІЄЮ "ТСМ ГРУП" було отримано грошові кошти у розмірі 175 383,79 грн призначення платежу: «вик.док. №910/11691/22; від 12.04.2023; ДП «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕ; №71832640; Кошти за ВД, стягнуті на користь позивача».

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Оскільки відповідачем було сплачено основну заборгованість предметом спору є стягнення з відповідача 45 317,28 грн - пені, 3779,80 грн - 3% річних, 21 863,31 грн - інфляційних нарахувань.

Щодо заявленої до стягнення пені в сумі 45317,28 грн нарахованої за період з 21.12.2020 по 14.07.2023, суд зазначає наступне.

В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з частиною першою ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частинами четвертою та шостою статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 7.7 Договору у разі невиконання Замовником своїх зобов`язань щодо оплати виконаних робіт при наявності фінансування від ВП ЮУАЕС за ці роботи, Замовник на вимогу Підрядника, зобов`язаний, сплатити останньому пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої ст. 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013 року).

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16, від 10.04.2018 у справі № 916/804/17 та від 10.09.2020 року в справі № 916/1777/19.

При цьому об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначає, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи проводитимуться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника після підписання сторонами акта здачі- приймання виконаних робіт. Замовник перераховує кошти Підряднику протягом 10 календарних днів з дати отримання коштів за ці роботи від ВП ЮУАЕС. Оплата Підряднику проводиться тільки за ті роботи, які оплатила ВП ЮУАЕС за основним Договором № 01/19 від 10.01.2019 року (2-123-08-19-05057 від 30.01.2019).

Оскільки в рішенні Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 у справі № №910/11691/22 встановлено зокрема, що: «за актом №3 від 20.12.2019 на суму 116 136,00 грн, станом на момент розгляду спору, залишена відповідачем без оплати».

Отже станом на дату розгляду справи №910/11691/22 Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» не здійснило оплату за виконані роботи КОРПОРАЦІЇ "ТСМ ГРУП", яка у свою чергу мала сплатити Акціонерному товариству "ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ "ЕНЕРГОПРОЕКТ" протягом 10 календарних днів з дати отримання таких коштів.

Враховуючи платіжну інструкцію №1116 від 15.06.2023, яка була долучена відповідачем до матеріалів справи про отримання КОРПОРАЦІЄЮ "ТСМ ГРУП" грошових коштів у розмірі 175 383,79 грн призначення платежу: «вик.док. №910/11691/22; від 12.04.2023; ДП «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕ; №71832640; Кошти за ВД, стягнуті на користь позивача», суд дійшов висновку, що обов`язок відповідача перерахувати грошові кошти позивачеві виник з 26.06.2023.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок з урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення пені у розмірі 2023,04 грн в іншій частині слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3779,80 грн - 3% річних, 21 863,31 грн - інфляційні нарахування, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за період з 21.12.2020 по 14.07.2023, суд встановив, що вони є арифметично не вірними з огляду на наступне.

Оскільки в рішенні Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 у справі № №910/11691/22 встановлено зокрема, що: «за актом №3 від 20.12.2019 на суму 116 136,00 грн, станом на момент розгляду спору, залишена відповідачем без оплати».

Отже станом на дату розгляду справи №910/11691/22 Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» не здійснило оплату за виконані роботи КОРПОРАЦІЇ "ТСМ ГРУП", яка у свою чергу мала сплатити Акціонерному товариству "ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ "ЕНЕРГОПРОЕКТ" протягом 10 календарних днів з дати отримання таких коштів.

Враховуючи платіжну інструкцію №1116 від 15.06.2023, яка була долучена відповідачем до матеріалів справи про отримання КОРПОРАЦІЄЮ "ТСМ ГРУП" грошових коштів у розмірі 175 383,79 грн призначення платежу: «вик.док. №910/11691/22; від 12.04.2023; ДП «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕ; №71832640; Кошти за ВД, стягнуті на користь позивача», суд дійшов висновку, що обов`язок відповідача перерахувати грошові кошти позивачеві виник з 26.06.2023.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних, суд встановив, що задоволенню підлягає 3% річних у розмірі 166,28 грн. в іншій частині слід відмовити.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що останній здійснено не вірно з огляду на наступне.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою ст. 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-IV (далі - Закон № 491-IV) визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону № 491-IV).

Положеннями ст. 2 Закону № 491-IV передбачено, що як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру. Водночас вказаною статтею Закону № 491-IV законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок).

Положеннями п. 1 Порядку передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Абзацом другим п. 1-1 Порядку передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону № 491-IV, приписи Порядку та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий п. 4 Порядку).

Умовами ст. 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Враховуючи вищевикладене з урахуванням того, що судом встановлено, що обов`язок у відповідача перед позивачем в частині оплати за виконані роботи виник з 26.06.2023 (15.06.2023 дата отримання грошових коштів КОРПОРАЦІЄЮ "ТСМ ГРУП" від Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ») та враховуючи, що позивачем обрано період з 21.12.2020 по 14.07.2023, судом здійснено розрахунок з 26.06.2023 по 14.07.2023 відповідно до яких розмір інфляції дорівнює 0.

З огляду на вищевикладене суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог в частині інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом п.1 ч.3 ст.123 та ст.126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.27,30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України подаються разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн., позивачем надано Договір про надання правової допомоги № 04-22 від 05.08.2022, Додаткову угоду №1 від 05.12.2022 до Договору про надання правової допомоги № 04-22 від 05.08.2022, Додаткову угоду №2 від 21.08.2023 до Договору про надання правової допомоги № 04-22 від 05.08.2022, Протокол погодження розміру гонорару Адвоката за надання правової допомоги за Договором про надання правової допомоги № 04-22 від 05.08.2022, Акт про надання правничої допомоги (виконаних робіт) від 21.08.2023 на суму 7000,00 грн., а також матеріали справи містять свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльність № 1083 від 21.10.2011 та ордер серія АХ № 1142903 від 04.08.2023.

Як встановлено судом, правова допомога надавалася позивачу на підставі договору № 04-22 про надання правової допомоги від 05.08.2022, укладеного між Акціонерним товариством "ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ "ЕНЕРГОПРОЕКТ" (Клієнт) та адвокатом Барчук Алєсею Вікторівною (Адвокат).

Відповідно до п.1.1 Договору, Адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 - 9.1 Договору сторони погодили, що розмір гонорару за надання правової допомоги за цим договором встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю Сторін. Розмір гонорару у справах (спорах), що мають майновий характер, може встановлюватися у відсотковому співвідношенні від ціни позову, повідомлення - рішення (іншого акту суб`єкта владних повноважень). У разі досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає Клієнт, Сторони можуть узгодити доплату до гонорару за позитивний результат.

Суми гонорару зазначаються в Актах про надання правової допомоги, які формуються по мірі необхідності та вручаються безпосередньо Клієнту. У Акті про надання правової допомоги вказується перелік наданої правової допомоги із ідентифікацією та її вартість. Сторони погодилися, що якщо поштове повідомлення про надіслання Акту про надання правової допомоги повертається Адвокату, то, незалежно від причини такого повернення (відсутність за місцем знаходження, відмова від отримання тощо), Клієнт вважається таким, що отримав Акт про надання правової допомоги.

Протоколом погодження розміру гонорару Адвоката за надання правової допомоги за Договором про надання правової допомоги № 04-22 від 05.08.2022 сторони погодили, що гонорар Адвоката за правову допомогу у спорі, визначеному у пункті 1 даного протоколу, в суді першої інстанції є фіксованим у розмірі 7 000 (сім тисяч), 00 грн., що складає менше 7 % від суми основного зобов`язання за договором № 01/19-ХІЕП від ЗО січня 2019 року, укладеного між Клієнтом та Корпорацією «ТСМ ГРУП».

За актом про надання правничої допомоги №4 від 21.08.2023 адвокатом було надано клієнту наступні послуги:

- підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості із розрахунком стягуваних сум;

підготовка процесуальних документів на виконання вимог ухвали суду від 26 липня 2023 року;

підготовка клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог;

підготовка заяви про розподіл судових витрат.

Пунктом 2 вищезгаданого акту сторони погодили, що Гонорар (винагорода) Адвоката за надання правничої допомоги, перелік якої наведений у даному Акті, складає 7 000 (сім тисяч), 00 грн. Надана правнича допомога підлягає оплаті у розмірі 7 000, 00 грн.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

04.09.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, останнє обґрунтоване зокрема тим, що:

- Позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, а саме доказів на підтвердження виконаних послуг з детальним описом робіт виконаних адвокатом при надані правової допомоги поданій справі;

- позовна заява була підписана генеральним директором Позивача, а відтак відповідачу не зрозуміло, які саме послуги надавались адвокатом при підготовки позовної заяви.

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Стосовно твердження відповідача, що позовна заява була підписана генеральним директором Позивача, а відтак відповідачу не зрозуміло, які саме послуги надавались адвокатом при підготовці позовної заяви, судом відхиляються, оскільки позивачем доведено реальність надання правничої допомоги.

Аналогічна позиція викладена у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц

Таким чином, враховуючи наявні докази понесення позивачем реальних витрат, як вартості адвокатських витрат з урахуванням того, що позовні вимоги задоволено частково, витрати позивача на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами у відповідності до ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Провадження у справі №910/11636/23 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 106476,00 грн - закрити.

3. Стягнути з КОРПОРАЦІЇ "ТСМ ГРУП" (03150, місто Київ, вулиця Ямська, будинок 72, код ЄДРПОУ 37034171) на користь Акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ "ЕНЕРГОПРОЕКТ" (61003, Харківська обл., місто Харків, Проспект Московський, будинок 10/12, код ЄДРПОУ 14078902) пеню у розмірі 2023 (дві тисячі двадцять три) грн. 04 коп., 3% річних у розмірі 166 (сто шістдесят шість) грн. 28 коп., судовий збір у розмірі 1643 (одна тисяча шістсот сорок три) грн 73 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4286 (чотири тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 93 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 01.11.2023.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ