Ухвала суду № 114577863, 01.11.2023, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/981/23

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

01.11.2023 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

(вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001)

до відповідача: ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 )

про витребування рухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про витребування рухомого майна на користь заставодавця.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов до висновку про відмову в її прийнятті з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, установлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Також ЄСПЛ дійшов висновку, що у випадку якщо національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, то він не може вважатися "судом, встановленим законом".

Отже, поняття "суд, установлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Дана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/16979/17, що відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

За приписами статті 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Визначаючи юрисдикцію, в межах якої має розглядатись заявлений спір, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Положенням частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України натомість, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Водночас, у відповідності до приписів частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

В порядку цивільного судочинства розглядаються будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 569/2749/15-ц).

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Так, позивачем у позовній заяві сторонами визначено: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" - позивач та ОСОБА_1 - відповідач.

Предметом спору визначено: витребування у ОСОБА_1 транспортний засіб FIAT DOBLO CARGO, 2008 року випуску, ДНЗ: НОМЕР_1 , № кузову: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Екологічна компанія "Чистий Світ".

Як вбачається зі змісту поданої заяви, даний спір виник між сторонами з приводу набуття права власності відповідачем - фізичною особою ОСОБА_1 на транспортний засіб FIAT DOBLO CARGO, 2008 року випумку, ДНЗ: НОМЕР_1 , № кузову: НОМЕР_2 без достатньої правової підстави.

Крім цього, позивачем заявлено позов саме до ОСОБА_1 , тобто самим позивачем визначено відповідача як фізичну особу.

У зв`язку із чим господарський суд дійшов висновку, що спір виник щодо права фізичної особи ОСОБА_1 на володіння рухомим майном.

Відтак, з огляду на суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності, суд відзначає, що цей спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, подана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що в силу вимог пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

На виконання вимог частини 6 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд роз`яснює позивачу, що вказаний позов має бути поданий до місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, в разі відмови у відкритті провадження у справі.

Отже, позивач вправі звернутися до Господарського суду Івано-Франківської області з клопотанням про повернення йому судового збору, сплаченого за розгляд даної позовної заяви.

Керуючись статтями 4, 20, 45, 175, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про витребування рухомого майна.

2. Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про витребування рухомого майна (вх. № 12474/23 від 27.10.2023) з додатками повернути позивачу.

3. Роз`яснити про право Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" звернутися з позовом про витребування рухомого майна у ОСОБА_1 до загального місцевого суду.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

5. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду.

6. Ухвала підписана - 01.11.2023.

Суддя В. В. Михайлишин