Рішення № 114577824, 01.11.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/168/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2023 Справа № 908/2779/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72)

про стягнення 120060,45 грн.

04.09.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 33-33/137 від 31.08.2023 (вх. № 3009/08-07/23 від 04.09.2023) Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя про стягнення 42586,98 грн. 3 % річних та 77473,47 грн. інфляційних втрат за порушення термінів розрахунку в травні 2023 року по договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 1 від 11.12.2018, а всього 120060,45 грн. грошових коштів.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023 справу № 908/2779/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.09.2023, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2779/23 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/168/23, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 15.11.2023.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням ст., ст. 11,15,16, 230, 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст., ст. 275,276ГК України,договором про надання послуг з розподілу електричної енергії № 1 від 11.12.2018, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 42586,98 грн. 3 % річних та 77473,47 грн. інфляційних втрат за порушення термінів розрахунку в травні 2023 року.

Ухвалою суду від 11.09.2023 у справі №908/2779/23відповідачу запропоновано у строк до 26.09.2023, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, а також у строк до 25.10.2023 подати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Позивачу цією ж ухвалою суду запропоновано у строк до 11.10.2023 подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.

Відповідачем на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України через підсистему «Електронний суд» подано Відзив на позовну заяву за вих. № б/н від 27.09.2023 (вх. № 20599/08-08/23 від 28.09.2023) відповідно до якого відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю. Так, зокрема відповідач вказує на відсутність підстав для застосовання ст. 625 ЦК України через відсутність будь-яких матеріальних втрат у Позивача за травень 2023, оскільки: 1) послуга не була фактично надана ні на момент виставлення рахунку ні на визначену у рахунку дату сплати;2) сторонам був невідомий фактичний обсяг послуги, що буде споживатись протягом травня 2023, та її вартість; 3) відповідач спожив об`єму послуги менше, ніж було передбачено рахунком від 03.04.2023, як наслідок переплатив Позивачу грошові кошти за надані останнім послуги; 4) враховуючи положення п. 1.7. додатку до Договору «Порядок розрахунків» можна констатувати той факт, що вартість послуг за звітний період є «плаваючою» - її неможливо визначити заздалегідь, а кінцева вартість послуги формується за результатами складання акту, передбаченого п. 1.7.додатку № 4 до Договору. Таким чином, вважає, що за фактичних обставин, що склалися між позивачем та відповідачем,нарахування відсотків річних та інфляційних витрат за несвоєчасну сплату попередньої оплати чи рахунків з плановими платежами до фактичного надання послуги, суперечить самому змісту ст. 625 ЦК України, яка орієнтує саме на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів та інфляційних витрат.

У відповідності до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Згідно норм ч. 1 ст. 251 ГПК України у спрощеному позовному провадженні відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З наявної в матеріалах справи Довідки про доставку електронного листа вбачається, що ухвала суду від 11.09.2023 про відкриття провадження у справі №908/2779/23 доставлена відповідачу до електронної скриньки - 12.09.2023.

Таким чином, останнім днем строку для подання відзиву на позовну заяву відповідно до вимог ч. 8 ст. 165 ГПК України є - 27.09.2023.

Як вже зазначалось судом, відповідачем Відзив на позовну заяву сформовано в підсистемі «Електронний суд» 27.09.2023, отже суд вважає, що відповідач вчасно надав суду відзив на позов, тому вказаний процесуальний документ залучається судом до матеріалів справи № 908/2779/23та приймається судом до розгляду.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив на позовну заяву не скористався, відповідь на відзив у встановлений судом строк не надав.

18.10.2023 через підсистему «Електронний суд» Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» подані пояснення по справі за вих. б/н від 17.10.2023 (вх. 22197/08-08/23).

Розглянувши пояснення по справі ПАТ «Запоріжжяобленерго», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно норм ч. 2 ст. 251 ГПК України у спрощеному позовному провадженні позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Суд вважає, за необхідне зазначити, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено подання такого процесуального документу як пояснення по справі,тому вказані пояснення за вих. б/н від 17.10.2023 (вх. 22197/08-08/23) не приймаються судом до розгляду.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 11.10.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 01.11.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

3 01.01.2019 Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (позивач у справі) розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі отриманої ліцензії що видана на підставі постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 415. Тобто, з 01.01.2019 Позивач є Оператором системи розподілу та надає послугу з розподілу.

Пунктом 1.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (ПРРЕЕ) встановлено, що Оператор системи укладає договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, зміст якого визначаються оператором системи на основі Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, який є додатком 3 до цих Правил, з кожним споживачем, електроустановки якого приєднані до мереж на території діяльності оператора системи.

Відповідно до п. 1.26. ПРРЕЕ, оператор системи, який здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача, або від електропостачальника за вибором споживача (крім постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг). Вибір споживача зазначається в договорі про постачання електричної енергії споживачу (обраній споживачем комерційній пропозиції). У разі постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів. електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів,постачання яким здійснює постачальник універсальних послуг. При цьому ціни на електричну енергію, що постачається споживачам постачальниками універсальних послуг включають, у тому числі, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.

11.12.2018 між Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (Оператор системи, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (Споживач, відповідач у справі) укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № l (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору цей договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (надалі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам (надалі - Споживач) як послуги Оператора системи. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до умов цього договору згідно з «Заявою-приєднання», що є Додатком № l до цього Договору.

Пунктом 2.3. Договору сторони узгодили, що споживач оплачує за розподіл(передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього Договору та інші послуги Оператора системи згідно з додатком №4 «Порядок розрахунків».

Згідно з п. 5.5. Договору оператор системи в особовому рахунку Споживача зазначає сторону, яка здійснює оплату наданих Споживачу послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Інформацію щодо сторони, яка здійснює оплату наданих Споживачу послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, Оператор системи отримує від Постачальника електричної енергії, з яким Споживач уклав договір про постачання електричної енергії. У разі ненадання Постачальником електричної енергії такої інформації Оператору системи, оплата послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у відповідному розрахунковому періоді здійснюється Споживачем за рахунком Оператора системи згідно умов Додатка № 4 «Порядок розрахунків».

Пунктом 1.4 Додатку до Договору № 4 встановлено, що оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати за рахунками, що направляються Споживачу Оператором системи у розрахунковому періоди, що передує звітному. Кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує розрахунковому періоду.

Сума платежу для попередньої оплати послуг з розподілу електричної енергії визначається на основі фактичних значень обсягу розподіленої електричної енергії за розрахунковий період, що передує даті формування рахунка для передплати, величини тарифів на послугу з розподілу електричної енергії в попередньому розрахунковому періоді.

Пунктом 1.7. додатку № 4 до Договору передбачено, що за підсумками розрахункового періоду Оператор системи виписує Споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу остаточного розрахунку визначається, виходячи з тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та фактичного обсягу спожитої електричної енергії згідно даних «Акта про спожиту активну електричну енергію за розрахунковий період» та з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача.

Відповідно до п.1.9 Додатку до Договору № 4 споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рахунка (якщо інший термін не встановлений умовами договору для конкретного виду платежів) здійснити оплату рахунка, що надається йому Оператором системи.

На виконання умов Договору (п. 1.4, додатку 4 до Договору) позивачем виставлено відповідачу рахунок №l/05-РП-Пр від 03.04.2023 на суму 27 045 651, 36 грн. з ПДВ, для здійснення попередньої оплати за послуги оператора системи з розподілу електричної енергії у травні 2023, запланований обсяг споживання послуг з розподілу електричної енергії - в розмірі 72 618 692 кВт/г.

Рахунок вручено уповноваженій особі Відповідача 03.04.2023- Гоменко Г.Л., що підтверджується Довіреністю№20-121 від 13.12.2022.

В Рахунку №l/05-РП-Пр від 03.04.2023 визначено кінцевий термін сплати рахунка - 25.04.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2023 року відповідачем спожито електроенергії 59 994 078 кВт/г, що підтверджується актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію.

Відповідач здійснив оплату рахунку № l/05-РП-Пр від 03.04.2023, а саме: - 21.04.2023 у сумі 498 596,77 грн.; - 27.04.2023 у сумі 11 052 000,00 грн.; - 29.05.2023 у сумі 9 865 000,00 грн.

У зв`язку з порушенням умов договору щодо своєчасної сплати коштів, відповідачу виставлено рахунок № 1/1 від 05.07.2023 на суму 120 060, 45 грн., а саме щодо сплати 42586,98 грн. 3 % річних та 77473,47 грн. інфляційних втрат.

21.07.2023 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу за вих. № 007-06/3920 від 25.07.2023 про сплату 3 % річних в розмірі 42 586,98 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 77 473,47 грн.

Вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення, рахунок № 1/1 від 05.07.2023 відповідачем не сплачений.

Відсутність своєчасної оплати відповідачем рахунку за послуги оператора системи з розподілу електричної енергії у травні 2023, стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду, щодо стягнення з відповідача 42586,98 грн. 3 % річних та 77473,47 грн. інфляційних втрат, а всього 120 060, 45 грн.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 4 «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно із ст. 6 Закону державне регулювання ринку електричної енергії здійснює регулятор (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, надалі - НКРЕКП) у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Розділом ХІ Кодексу системи передачі (надалі - Кодекс), затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, встановлено, що послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються на договірних засадах на основі типових договорів згідно з порядком, визначеним цим Кодексом (п. 1.1).

Типові форми договорів про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та про надання послуг з передачі електричної енергії наведені в додатках 5 та 6 до цього Кодексу відповідно (п. 1.2.).

Доступ до системи передачі надається користувачу лише на підставі укладеного договору про надання послуг з передачі електричної енергії. Діяльність на ринку електричної енергії без укладення договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у випадках, передбачених цим Кодексом, не допускається. (п. 1.3.).

Відповідно до п. 4.30. ПРРЕЕ оплата послуг оператора системи згідно з укладеним договором про надання послуг з розподілу електричної енергії між електропостачальником та оператором системи здійснюється у формі попередньої оплати.

Відповідно до ст. ст. 174, 179, 193 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом укладеного Договору сторонами узгоджено,що споживач оплачує за розподіл(передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього Договору та інші послуги Оператора системи згідно з додатком №4 «Порядок розрахунків» (п. 2.3 Договору).

Як вже зазначалось судом, пунктом 1.4 Додатку до Договору № 4 встановлено, що кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує розрахунковому періоду.

Сума платежу для попередньої оплати послуг з розподілу електричної енергії визначається на основі фактичних значень обсягу розподіленої електричної енергії за розрахунковий період, що передує даті формування рахунка для передплати, величини тарифів на послугу з розподілу електричної енергії в попередньому розрахунковому періоді.

Відповідно до п.1.9 Додатку до Договору № 4 споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рахунка (якщо інший термін не встановлений умовами договору для конкретного виду платежів) здійснити оплату рахунка, що надається йому Оператором системи.

В Рахунку №l/05-РП-Пр від 03.04.2023 визначено кінцевий термін сплати рахунка - 25.04.2023.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у строк до 25.04.2023, оплату послуг з розподілу електричної енергії на здійснив, отже прострочив виконання грошового зобов`язання визначені умовами укладеного договору.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Також слід врахувати, що згідно висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним нараховані 3 % річних за прострочення виконання відповідачем зобов`язань за Договором в розмірі 42586,98 грн., які розраховані за загальний період з 26.04.2023 по 31.05.2023.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок 3 % річних, та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 42586,98 грн. 3 % річних.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 77473,47 грн. інфляційних втрат, які розраховані за період травень 2023 року.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 77473,47 грн. інфляційних втрат заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення суду не наданий.

Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування ст. 625 ЦК України через відсутність будь-яких матеріальних втрат у Позивача за травень 2023, оскільки послуга не була фактично надана ні на момент виставлення рахунку ні на визначену у рахунку дату сплати,суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.30. ПРРЕЕ оплата послуг оператора системи згідно з укладеним договором про надання послуг з розподілу електричної енергії між електропостачальником та оператором системи здійснюється у формі попередньої оплати.

Пунктом 1.1.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, визначено поняття, зокрема: попередня оплата - оплата до початку розрахункового або планового періоду повної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у найближчому наступному періоді.

Пунктом 1.4 Додатку до Договору № 4 встановлено, що оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати за рахунками, що направляються Споживачу Оператором системи у розрахунковому періоди, що передує звітному. Кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує розрахунковому періоду.

Пунктом 1.7. додатку № 4 до Договору передбачено, що за підсумками розрахункового періоду Оператор системи виписує Споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу остаточного розрахунку визначається, виходячи з тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та фактичного обсягу спожитої електричної енергії згідно даних «Акта про спожиту активну електричну енергію за розрахунковий період» та з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача.

Пунктом 1.8 додатку № 4 «Порядок розрахунків» до Договору, визначено, що рахунки виставлені оператором системи відповідно до умов Договору для оплати послуг з розподілу електричної енергії (попередньої оплати, остаточного рахунку, тощо), надаються як правило уповноваженому представнику Споживача під його розпис на екземплярі рахунка, що залишається у Оператора системи.

Таким чином, умовами Договору (пункт 1.4 та пункт 1.7 додатку № 4 до Договору) передбачено обов`язок у Споживача здійснити оплату як планового платежу так і остаточного рахунку.

Отже, при розрахунку за послуги з розподілу електричної енергії Споживач зобов`язаний використовувати як плановий так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсуне право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати, де термін оплати є 25 число місяця, що передує розрахунковому періоду, а по закінченню розрахункового періоду необхідно оплати фактичний обсяг послуги з розподілу.

Аналогічний висновок викладений у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові № 912/1941/21від 19.08.2022.

Твердження відповідача стосовно того, що сторонам був невідомий фактичний обсяг послуги, що буде споживатись протягом травня 2023, та її вартість, судом до уваги не приймається, з огляду на таке.

Суд звертає увагу, що оплата за фактичний обсяг послуги передбачена п. 1.7 додатку № 4 до Договору, тоді як позивачем заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати за п. 1.4 додатку №4 до Договору, яким встановлено, що оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати за рахунками, що направляються Споживачу Оператором системи у розрахунковому періоди, що передує звітному. Кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує розрахунковому періоду.

Також, абз. 2 п. 1.4 додатку №4 до Договору передбачено, що сума платежу для

попередньої оплати послуг з розподілу електричної енергії визначається на основі фактичних значень обсягу розподіленої електричної енергії за розрахунковий період що передує даті формування рахунка для передплати, величини тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та з урахуванням коштів, одержаних від Споживача за надання послуг з розподілу електричної енергії в попередньому розрахунковому періоді.

Стосовно посилань відповідача на те, що відповідач спожив об`єму послуги менше, ніж було передбачено рахунком від 03.04.2023, як наслідок переплатив Позивачу грошові кошти за надані останнім послуги, то судом ці доводи відхиляються, з огляду на наступне.

Суд зауважує, що відповідач сплатив остаточний розрахунок з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача за розрахунковий місять, що і передбачено п 1.7 додатку № 4 «Порядок розрахунків» до Договору та вбачається з рахунків за травень 2023 року № l/05-РП-Пр від 03.04.2023 та № 1/05-РП від 31.05.2023.

Крім того, як вже зазначалось судом, згідно до абз. 2 п. 1.4 додатку №4 до Договору, сума платежу для попередньої оплати послуг з розподілу електричної енергії визначається на основі фактичних значень обсягу розподіленої електричної енергії за розрахунковий період що передує даті формування рахунка для передплати, величини тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та з урахуванням коштів, одержаних від Споживача за надання послуг з розподілу електричної енергії в попередньому розрахунковому періоді.

Як встановлено матеріалами справи, в попередньому розрахунковому періоді відповідач спожив - 72 618 692 кВт год., що підтверджується актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за березень 2023 року.

Отже рахунок для попередньої плати № l/05-РП-Пр від 03.04.2023 на суму 27 045 651,36 грн., виставлено виходячи з обсягу споживання в попередньому (березні 2023) місяці, про що і зазначено в графі «обсяг електроенергії, кВт. год.» рахунку № 1/05-РП-Пр від 03.04.2023.

Таким чином, сума попередньої плати була визначена виключно у відповідності до п. 1.4 додатку № 4 до Договору.

Щодо посилань відповідача на нарахування відсотків річних та інфляційних витрат за несвоєчасну сплату попередньої оплати чи рахунків з плановими платежами до фактичного надання послуги, суперечить самому змісту ст. 625 ЦК України, яка орієнтує саме на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів та інфляційних витрат, суд вважає за необхідне зазначає таке.

Як вже зазначалось судом, стосовно порядку оплати вартості послуг з передачі електричної енергії згідно з договором про надання про надання послуг з передачі електричної енергії Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022у справі № 912/1941/21 зазначив, що використання планових обсягів, їх погодження з ОСП є обов`язком користувача за договором про надання послуг. При розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць.

Таким чином, планові платежі є частиною вартості послуги, а отже є грошовим зобов`язанням Відповідача, що випливає із його щомісячного замовлення на отримання певного обсягу послуги, яку він отримує від Позивача в кожному конкретному місяці.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача суд визнав хибними.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ 00191230) на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», (69035,м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926) 42586 (сорок дві тисячі п`ятсот вісімдесят шість) грн. 98 коп. 3 % річних, 77473 (сімдесят сім тисяч чотириста сімдесят три) грн. 47 коп. інфляційних втрат та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Повне судове рішення складено « 01» листопада 2023 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.