Рішення № 114572472, 17.10.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7437/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі Ємець Д.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного Фонду України про відшкодування шкоди завданої органом державної влади, -

В С Т А Н О В И В :

10.02.2022 року до Печерського районного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 , згідно вимог якого останній просить суд стягнути з УДКС України в м. Києві з рахунку Пенсійного Фонду України кошти в сумі 160000 ( сто шістдесят тисяч) гривень на його користь, в якості компенсації за завдану шкоду, а саме матеріальну шкоду у розмірі 15200 гривень та матеріальну шкоду в розмірі 14480 гривень.

Мотивуючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказує, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року у справі № 420/7854/21 Департаментом персоналу МВС України 15.09.2021 року до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області направлено ДОВІДКУ про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №22/6-5356 від 07.09.2021 року на ОСОБА_1 для проведення з 01 грудня 2019 року перерахунку основного розміру його пенсії та подальшого зберігання в пенсійній справі.

Також, позивач звертався до ГУ ПФУ в Одеській області із повідомленням про зміни в грошовому забезпечені для перерахунку пенсії, котрі були проігноровані.

29.12.2021 року позивач звернувся із скаргою до ПФУ.

16.01.2022 року від ПФУ електронною поштою отримав відповідь №2432-4393/А-03/8-2800/22 від 25.01.2022 р. про відмову в перерахунку пенсії.

До цього часу ГУ ПФУ в Одеській області не проведено перерахунок пенсії позивачу.

З огляду на викладене, ПФУ не перераховуючи пенсію, діяло не у відповідності до приписів ст. 19 Конституції України, чим було завдано позивачу шкоди на загальну суму у 160 300 гривень, що і послугувало підставою для звернення до суду.

14.02.2022 ухвалою Печерського районного суду міста Києва було відкрито провадження.

23.11.2022 до суду надійшов відзив Пенсійного Фонду України, в якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

05.12.2022 до суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив, в якому позивач вказав на безпідставність доводів викладених у відзиві.

20.02.2023 до суду надійшло клопотання позивача про проведення розгляду у його відсутність.

17.10.2023 до суду надійшла заява представника Пенсійного Фонду України про розгляд справи у її відсутність, у задоволенні позовних вимог просила відмовити.

У відповідності до ч.1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та у відсутність нез`явившихся осіб.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 16 ЦК Україна, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судовим розглядом встановлено, що30.12.2021 до Пенсійного фонду України надійшла скарга ОСОБА_1 (вх. № 43293/А-2800-21), в якій він просив, зокрема: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії…».

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до пп. 17 п. 4 Положення № 280 Пенсійний фонд України здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю Пенсійного фонду України, його територіальних органів, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Пенсійного фонду України.

За результатами розгляду зазначеної скарги листом Пенсійного фонду України від 25.01.2022 № 2432-243293/А-03/8-2800/22 (доданий до позову) позивачу надано відповідь, в порядку та у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян". У відповіді Позивачу роз`яснено порядок перерахунку його пенсії у відповідності до Закону України ?Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Як вбачається з відповіді Пенсійного фонду України, вона надана виходячи із власного розуміння правового регулювання питання, заявленого у скарзі, та дискреційних повноважень територіальних органів Фонду, що само по собі, як і незгода позивача з відповіддю, не може слугувати підставою для висновку про протиправність дій Фонду.

Верховний Суд в постанові від 05.10.2020 у справі № 755/12736/17 зазначив, що за змістом ч. 1 ст. 4 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень є нормативно-правовим або індивідуальним актом.

Нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Якщо рішення суб`єкта владних повноважень не приймалося з метою реалізації положень нормативного акту, не містить обов`язкових правил поведінки та безпосередньо не породжує правових наслідків для позивача, не обов`язковий для виконання без прийняття відповідного рішення, воно не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 4 КАС України.

Лист Фонду від 25.01.2022 № 2432-243293/А-03/8-2800/22 є відповіддю на звернення позивача та містить відповідні роз`яснення з питань його пенсійного забезпечення.

Верховний суд зазначив, що звернення вважається розглянутим, якщо розглянуто по суті всі порушені у ньому питання (постанова Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 520/3571/17 (в ЄДРСР № 87560057).

Окрім іншого, слід зазначити, що Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні управління (п. 7 Положення № 280).

Згідно з п. 12 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485 (далі - Положення № 28-2), управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та кошторис видатків, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Відповідно до пп. 5 п. 4 Положення № 28-2 головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі відповідно до покладених завдань здійснюють призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України ?Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до п. 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1), перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону.

Отже, відповідно до п. 4 Положення № 28-2, головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій.

За даними обліку в централізованій підсистемі "Призначення та виплата пенсій" Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України позивач, на момент розгляду цієї справи, перебуває на обліку та отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.

З наданих суду матеріалів вбачається, що рішень про відмову у перерахунку позивачу пенсії Пенсійним фондом не приймалося.

У статті 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні умови відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, визначені Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

Фактами, з якими матеріальний закон пов`язує настання цивільно-правової відповідальності органу державної влади за заподіяння майнової шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.

За умовами даного делікту, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди органом державної влади, суду необхідно з`ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме встановити факт наявності незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою.

У даній справі відсутній обов`язковий елемент правопорушення - факт наявності незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності з боку Пенсійного фонду України.

Як зазначено судом вище, лист Пенсійного фонду України від 25.01.2022 № 2432-243293/А-03/8-2800/22 є відповіддю на звернення позивача, а не рішенням щодо його пенсійного забезпечення.

Як вбачається з позовної заяви, позивач вважає, що шкоду йому завдано, у зв`язку з не перерахунком йому пенсії.

Згідно із пп. 7 п. 4 Положення № 28-2 управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Отже, діючим законодавством України функції держави щодо нарахування (обчислення) пенсій покладено на органи Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Встановлені обставини свідчать, що позивачем не доведено факту протиправності дій або бездіяльності Пенсійного Фонду України, внаслідок чого порушено права позивача.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша ст. 81 ЦПК України).

У відповідності до частини шостої статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені та доведені. В цьому випадку порушення прав позивача недоведено у встановленому порядку за результатами розгляду справи.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Керуючись ст. 22, 23, 1166,1167, 1174, 1176 ЦК України ст. 12,141,81,263,264,273 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Пенсійного Фонду України про відшкодування шкоди завданої органом державної влади.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 17.10.2023 року.

Суддя Т.Г. Ільєва