Рішення № 114570412, 01.11.2023, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/10639/23

Провадження №2-о/359/370/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 листопада 2023 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Шандар М.М.,

за участю заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Бориспільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,

встановив:

1. Короткий виклад доводів поданої заяви.

1.1. В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною заявою та посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 в м. Бердянськ Запорізької області. Цей населений пункт перебуває на окупованій території, в межах якої органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Ця обставина перешкоджає проведенню державної реєстрації смерті ОСОБА_2 . Тому ОСОБА_1 просить суд встановити факт, що її батько ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бердянськ Запорізької області.

1.2. У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримує заяву та наполягає на її задоволенні.

1.3. Представник заінтересованої особи не з`явився у судове засідання. Бориспіль-ський ВДРАЦС у Бориспільському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) у встановленому порядку повідомлений про час та місце розгляду цивільної справи. Ця обставина підтверджується судовою кореспонденцією (а.с.14).

2. Норми процесуального права та стала судова практика, якими керується суд при розгляді цивільної справи.

2.1. Відповідно до абз.2 ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

2.2. Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

2.3. Відповідно до п.1 ч.3 ст.2 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є верховенство права.

2.4. Згідно з ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

2.5. Під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини, а також Молдови та Росії. В цих справах Європейський суд з прав людини, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх договірних сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої договірної сторони.

2.6. Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою невизнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає у тому, що не можуть визнаватись недійсними всі без виключення документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей та шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоду особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини зазначив, що, виходячи з інтересів мешканців, які проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами тощо), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку, передбаченому ст.317 ЦПК України.

3. Мотиви, якими керується суд при розгляді цивільної справи.

3.1. ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 . Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 4 травня 1994 року (а.с.9), копіями свідоцтв про шлюб серії НОМЕР_2 від 2 липня 2016 року та серії НОМЕР_3 від 29 серпня 2023 року (а.с.10, 11). Тому на підставі абз.2 ч.1 ст.317 ЦПК України ОСОБА_3 має право звертатись до суду з заявою про встановлення факту смерті її батька ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України.

3.2. Зі змісту довідки про смерть №С-06509 від 14 червня 2023 року (а.с.13) та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 14 червня 2023 року (а.с.14) вбачається, що в червні 2023 року ОСОБА_2 помер в м. Бердянськ Запорізької області. Це підтверджується також копіями фотографій, на яких зафіксований процес поховання ОСОБА_2 (а.с.15). Вказаний населений пункт знаходиться на окупованій території, в межах якої органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Ця обставина перешкоджає проведенню державної реєстрації смерті ОСОБА_2 .

3.3. В матеріалах цивільної справи відсутні докази з інформацією про точну дату смерті ОСОБА_2 . Відомі лише місяць, рік та місце його смерті. На запитання головуючого Кисельова А.О. повідомила про те, що підтвердити день смерті її батька не представляється можливим у зв`язку з відсутністю інших документів та свідків, які б проживали на не окупованій території України. На переконання суду така обставина не може бути перешкодою для проведення державної реєстрації актового запису про смерть особи.

3.4. З огляду на це суд вважає, що з метою забезпечення юридичної визначеності належить встановити факт, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бердянськ Запорізької області. Підстави для визначення точної дати смерті особи відсутні. Тому у задоволенні заяви в частині цієї вимоги ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, ст.ст.259, 263-265 та 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Бориспільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бердянськ Запорізької області.

У задоволенні заяви в частині вимоги про визначення точної дати смерті особи відмовити.

Рішення суду допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його оголошення.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець