Ухвала суду № 114566679, 01.11.2023, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/5575/23

Провадження № 1-кс/456/1104/2023

УХВАЛА

слідчого судді

01 листопада 2023 року місто Стрий

Слідчий суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого СВ Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 , про арешт майна в кримінальному провадженні,

встановив:

У провадженні СВ Стрийського РУН ГУ НП у Львівській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141130000925 від 26.10.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , маючи умисел на отримання прибутку від незаконного збуту наркотичних засобів, при невстановлених органом досудового розслідування обставинах, невстановленому місці та часі, але не пізніше 01.07.2023, всупереч вимогам ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995, незаконно придбав таблетки «Subutex», в яких міститься наркотичний засіб бупринорфін, та надалі незаконно зберігав їх з метою збуту за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, 01.07.2023 у період з 10:28 години по 12:55 годину, на підставі ухвали слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.06.2023, за місцем проживання ОСОБА_6 , у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , працівниками поліції проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено 7 блістерів із написом «Subutex», в яких знаходились 45 таблеток, у яких відповідно до висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речових, їх аналогів і прекурсорів виявлено наркотичний засіб бупринорфін, який віднесений до наркотичних засобів, обіг яких обмежено згідно зі Списком № 1 «Наркотичні засоби, обіг яких обмежено» Таблиці І "Перелік наркотичних засобів, психотронних речовин, їх аналогів і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770, масою 0.3330 грам, що згідно з Таблицею №1 «Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України за №188 від 01.08.2000, є більшим за невеликі розміри та меншим за великі розміри, які ОСОБА_7 незаконно придбав та зберігав з метою збуту.

Крім цього, ОСОБА_6 , маючи умисел на отримання прибутку від незаконного збуту наркотичних засобів, при невстановлених органом досудового розслідування обставинах, невстановленому місці та часі, але не пізніше 01.07.2023, всупереч вимогам ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995, незаконно придбав суху речовину рослинного походження, в якій міститься особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, та надалі незаконно зберігав її з метою збуту за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, 01.07.2023 у період з 10:28 години по 12:55 годину, на підставі ухвали слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.06.2023, за місцем проживання ОСОБА_6 у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , працівниками поліції проведено обшук, уході якого виявлено та вилучено 2 паперові згортки, в який знаходилась суха речовина рослинного походження, у якій відповідно до висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речових, їх аналогів і прекурсорів виявлено канабіс, який віднесений до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, згідно зі Списком № 1 «Наркотичні засоби, обіг яких обмежено» Таблиці 1 "Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770. масою 0,582 грам, що згідно з Таблицею № 1 «Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України за № 1 88 від 01.08.2000, є невеликим розміром, які ОСОБА_6 незаконно придбав та зберігав з метою збуту.

У вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець, проживаючий та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, із середньою спеціальною освітою, непрацюючий, неодружений, який депутатом не являється, раніше несудимий відповідно до ст. 89 КК України,

27.10.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_6 є власником 1/4 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 170 КІІК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права па відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна допускається з метою забезпечення в тому числі збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання.

Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Разом з цим, санкція частини 2 статті 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Враховуючи, те що за рішенням суду може бути призначено покарання у виді конфіскації майна підозрюваного, обвинуваченого, а тому з метою його збереження, виникла необхідність накласти арешт на вказане майно для запобігання можливості його відчуження.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала та просила таке задоволити.

Захисник ОСОБА_8 , в судовому засіданні заперечив в задоволенні клопотання та вказав, що тільки перед засідання прокурор повідомив йому про розгляд даного клопотання і він вважає, що це є помстою органів досудового розслідування його довірителю за повідомлення про можливе вчинення злочину працівниками поліції щодо викрадення грошових коштів. Сьогодні відбудеться засідання громадськості де буде повідомлено про дані зловживання.

Вивчивши аргументи, викладені в клопотанні та дослідивши долучені до нього матеріали, суд доходить такого висновку.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження вбачається, що 26.10.2023 було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, (кримінальне провадження №120231411300000925).

27.10.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.

Санкція частини 2 статті 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_6 є власником 1/4 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до підпункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання.

Нормами ч. 5 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим. Отже, при вирішенні питання про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна підозрюваного ОСОБА_6 , слідчим суддею враховано розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Отже, перевіривши сукупність зібраних у кримінальному провадженні доказів у їх взаємозв`язку, копії яких долучено до клопотання, слідчий суддя вважає встановлені дані переконливими для констатації наведених в цих нормах обставин для накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Також, слідчий суддя вважає доведеними необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу - можливість його приховування, використання, перетворення, передачі, відчуження.

Відтак, на підставі наведеного вище, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, зважаючи на те, що слідчий просить накласти арешт на майно ОСОБА_6 , з метою забезпечення виконання покарання у виді конфіскації майна, останньому у встановленому законом порядку повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України у кримінальному провадженні №12023141130000925 від 26.10.2023, а тому на підставі ч.ч. 2, 5 ст. 170 КПК України клопотання слід задовольнити та накласти арешт на нерухоме майно ОСОБА_6 ..

Керуючись статтями 98, 170, 172, 173, 372 КПК України слідчий суддя,

постановив:

Клопотання слідчого СВ Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 , про арешт майна задоволити.

Накласти арешт на частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить підозрюваному ОСОБА_6 .

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню визначеною в ст.175 КПК України стороною кримінального провадження.

Копію ухвали вручити слідчому та особі, щодо майна якої вирішено питання про арешт.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Слідчий суддя ОСОБА_1