Рішення № 114565829, 31.10.2023, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1453/23

ЄУН № 226/1453/23

Провадження № 2/226/414/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2023 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Рибкіна О.А.,

за участю секретаря Чередниченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Мирнограді Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з професійним захворюванням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з професійним захворюванням.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначив,що з25.01.2017року по14.01.2019року таз 06.03.2019року по02.12.2022року вінперебував утрудових відносинахз Товариствомз обмеженоювідповідальністю «Шахтобудівельнакомпанія»,працював нарізних посадах.02.12.2022року йогобуло звільненоза п.2ч.1ст.40КЗпП Україниу зв`язкуз невідповідністюпрацівника займанійпосаді абовиконуваній роботівнаслідок стануздоров`я.29.03.2023року складенийакт розслідуванняпричин виникненняхронічного професійногозахворювання тайому встановленопрофесійні захворювання:хронічна радикулопатіяL5,S1ліворуч встадії затихаючогозагострення зпомірними статико-динамічнимипорушеннями,м`язово-тонічнимта больовимсиндромами, хронічна двобічнасенсороневральна приглухуватістьз легкимступенем зниженняслуху (ІІст.), пневмоконіоз ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., фаза затихаючого загострення ЛН І-ІІ ст. 13.04.2023року МСЕКйому буловстановлено третюгрупу інвалідностіпо профзахворюваннюта ступіньвтрати професійноїпрацездатності засукупністю 65відсотків первиннобезстроково,протипоказана важкафізична праця,вимушене положеннятіла,підземні ташкідливі умовипраці. Внаслідок професійного захворювання йому заподіяна моральна шкода. Наслідки зазначенихзахворювань викликаютьу ньогофізичні ідуховні страждання.У зв`язкуз вказанимхронічним професійнимзахворюванням порушенота порушуютьсянормальні життєвізв`язкипозивача,він позбавленийможливості реалізовуватисвої звичкита бажання.Тривалий процеслікування,позбавляє можливостіпозивача вестиповноцінний спосібжиття.З моментуотримання хронічногопрофесійного захворювання,він постійновідчуває фізичністраждання табіль,обґрунтовані важкістюсамопочуття таособливостями лікування.Внаслідок отриманиххронічних професійнихзахворювань,що супроводжуєтьсязначною втратоюпрацездатності увідносно молодомувіці,систематичною необхідністюотримання медичноїдопомоги,він постійновідчуває психологічнийдискомфорт,порушення душевноїрівноваги,вираженої упочуттях розпачу,тривоги,дратівливості,у почуттяхстраху,поганому сніна фонісильних больовихвідчуттів.Все цепостійно інегативно позначалосяі позначаєтьсясьогодні надушевному тафізичному станах.На данийчас йогосамопочуття неполіпшується,негативні змінив йогожитті єнезворотними,усвідомлення чого,завдає йомудушевного болюта страждань.Перелічені негативніявища неможуть невикликати переживання,страждання,стрес,депресію.Заподіяну моральнушкоду віноцінює урозмірі 245000грн. Просить суд стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 245000 грн.

Позивач та його представники до судового засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, від представників позивача до суду надійшли заяви про розгляд справи без їх участі та участі позивача.

Відповідачнадав досуду відзив,в якомупозов невизнав,зазначив,що позовє безпідставнимта необґрунтованим,посилаючись нанаступне. Відповідно доп.17акту розслідуванняпрофесійне захворюваннявиникло узв`язку знедосконалістю технологічногопроцесу,недостатньою забезпеченістюзасобами індивідуальногозахисту відпилу ташуму,виконанням нев повномуобсязі протипиловихзаходів.Останнім місцемроботи,за якимскладено данийакт,є ТОВ«Шахтобудівельна компанія». Позивач вважає себе хворим на бронхіт з 2018 року, радикулопатію - з 2022 року, приглуховатість - з 2021 року, коли з`явилися кашель, задишка, біль у хребті, періодично лікується самостійно без ефекту, причинами виникнення профзахворювань, вказані в п. 18 Акту П-4: вуглепородний пил, важкість праці, шум, а також їх фактичне значення. Проте, хронічна хвороба має довготривалий повільний процес, у розвитку хвороби розрізняють чотири стадії: латентний період, період продромальних явищ, гострий період, який переходить в хронічну стадію. Отже, розвиток хвороби має відбуватися щонайменше протягом п`яти - семи років. Відповідно до п.216 Наказу МОЗ України від 21 травня 2007 року N 246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 р. за N 846/14113 «У Картці працівника зазначаються скарги працівника на стан здоров`я, анамнез, результати медичного огляду, лабораторних, функціональних та інших досліджень, діагноз, висновок про професійну придатність працівника працювати за своєю професією. Проте, за весь період роботи на підприємстві відповідача працівник жодних скарг не заявляв, обов`язкові медичні огляди проходив та за результатами яких його було визнано здоровим та придатним для роботи. Тільки після звільнення з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» позивач «раптово» виявив у себе цілу низку професійних захворювань. Законодавством України допускається робота у шкідливих або небезпечних умовах праці, якщо цього потребує технологічний процес, але праця в таких умовах потребує більшої уваги і від роботодавця, і від працівника, та має наслідком певні пільги (відпустка більшої тривалості, пільговий пенсійний стаж, підвищена оплата). Зі свого боку відповідач завжди дотримувався покладеного на нього нормами законодавства обов`язку, застосовуються засоби індивідуального захисту, впроваджуються прогресивні технології з метою мінімізації впливу шкідливих факторів, з якими неминуче має справу кожен працівник гірничо-видобувної галузі. Жоден засіб індивідуального захисту не може абсолютно убезпечити працівника від впливу шкідливого фактору, якщо сам працівник не докладає зусиль для збереження свого здоров`я. Зважаючи на наявність у позивача декількох професійних захворювань, видно, що позивач протягом декількох років мав серйозні проблеми із здоров`ям, але, перебуваючи на диспансерному обліку з хронічними хворобами, продовжував працювати в шкідливих умовах, що, безумовно, і стало передумовою для розвитку в нього цих професійних захворювань. Навіть суттєве погіршення стану здоров`я не змусило позивача змінити професію, пройти навчання новій професії. Як вбачається з Акту П-4 та трудової книжки позивача, причиною виникнення професійних захворювань стала послідовна робота на декількох підприємствах вугільної галузі. Таким чином, шкода позивачеві була завдана внаслідок послідовної роботи на декількох підприємствах, а відтак її розмір має бути розподілений відповідно до стажу роботи позивача на цих підприємствах та ступеню шкідливого впливу. Відтак, відшкодування суми моральної шкоди повинно здійснюватися пропорційно відпрацьованому стажу на всіх цих підприємствах. Неодноразово вказував в своїх рішеннях Верховний Суд: «... розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен приводити до його збагачення...». Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Запорізького апеляційного суду від 26.05.2020 в справі №335/10035/19. Дніпровський апеляційний суд зазначив в якості домірного розміру відшкодування моральної шкоди суму з врахуванням стажу на декількох підприємствах (постанови від 28.09.2022 по справі №210/1855/22, від 18.01.2023 справа №212/9643/21). Відповідно до розділу 10 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» та Положення «Про порядок визначення та відшкодування моральної шкоди», яким регулюються відносини між Підприємством та Працівником в частині порядку визначення розміру та відшкодування моральної шкоди в разі порушення законних прав Працівника при втраті ним працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, виникнення професійного захворювання, які спричинили стійку втрату працездатності, а також у випадках зі смертельним наслідком на виробництві. Відповідно до п.3.1 Положення, у разі встановлення стійкої втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання та їх наслідків, про депресію чи інших негативних проявів стану здоров`я потерпілого Працівника моральна шкода відшкодовується підприємством за заявою Працівника про характер моральних втрат при наявності висновку медичного закладу, у вигляді одноразової грошової виплати, розмір якої залежить від ступеня вини сторін, та ступеня втрати працездатності. Відповідно до п.3.6 Положення, у разі встановлення стійкої втрати працездатності Працівникові внаслідок професійного захворювання відшкодування моральної шкоди проводиться працівникові з урахуванням його середнього заробітку (за два місяці, що передують настанню страхового випадку, або що передують звільненню у разі встановлення профзахворювання після звільнення), фактичного часу знаходження в шкідливих та важких умовах на підприємстві та часу перебування в шкідливих та важких умовах на інших підприємствах галузі за час трудової діяльності (згідно відомостей довідки характеристики про умови праці, виданої СМЕ та ін. документів) виходячи з: АхБ = В, де: А - середній заробіток (грн), Б -% часу фактичного перебування в шкідливих та важких умовах на Підприємстві від часу роботи в шкідливих та важких умовах на інших підприємствах галузі, В - сума відшкодування моральної шкоди. Проте позивачдо відповідачаіз відповідноюзаявою незвертався.Просив судприйняти доуваги,що згідноіз висновкомМСЕК,позивачеві встановленоІІІ групуінвалідності,у відповідностідо «Положенняпро порядок,умови такритерії встановленняінвалідності»,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни №1317від 03.12.09,є робочою.Інваліди IIIгрупи можутьнавчатися тапровадити різнівиди трудовоїдіяльності заумови забезпеченняу разіпотреби засобамикомпенсації фізичнихдефектів чипорушених функційорганізму,здійснення реабілітаційнихзаходів.Тобто позивачу зв`язкуз отриманимипрофесійними захворюваннямита травмоюправа напрацю непозбавлений.Крім того,позивачеві органомФонду соціальногострахування віднещасного випадкуна виробництвібули призначеністрахові виплатиу виглядіодноразової допомогита щомісячнихплатежів,що компенсувалийому втраченийзаробіток.Позивач непозбавлений засобівдо існуваннята задоволеннявласних потреб,оскільки такожможе отримуватипенсію.Моральні страждання позивача повинен полегшувати вже той факт, що йому не потрібно знову заради соціальних виплат займатися важкою та небезпечною працею. Події, внаслідок яких у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди та які стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі, мали місце після 23 травня 2020 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», тому з огляду на викладене слід застосовувати положення актів законодавства, чинні на час виникнення спірних правовідносин. Акт законодавства регулює відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи. Якщо відносини виникли раніше і регулювалися актом законодавства, який втратив чинність, новий акт законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 212/7779/17 (провадження № 61-39348св18), від 06 червня 2019 року у справі № 212/2904/17 (провадження № 61-16729св18). Відповідно до п. «а» п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України (в новій редакції), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді відшкодування немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок відшкодувань моральної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати не підлягає включенню до місячного сукупного доходу платника податків - фізичної особи і оподаткуванню при виплаті відшкодування. Різниця ж між присудженою судом суми відшкодування моральної шкоди та чотирикратним розміром мінімальної заробітної плати станом на 01 січня звітного року, за змістом п. «а» п.п. 164.2.14 п. 16.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в новій редакції), включається до місячного сукупного доходу платника податків - фізичної особи і підлягає оподаткуванню. Невиконання податкових обов`язків може призвести до застосування органами Державної податкової служби України до відповідача заходів відповідальності за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела їх виплати. Крім того, до посадових осіб відповідача може бути застосована адміністративна відповідальність за порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб, передбачена ст. 163-4 КУпАП. Отже, підприємство, аби уникнути негативних наслідків, буде вимушене здійснювати виплату податку на прибуток фізичних осіб та військового збору за рахунок власних коштів, що є додатковим фінансовим тягарем. Верховний Суд в постанові від 30.06.2021 в справі № 180/505/20-ц (провадження №61-5св21) дійшов висновку, що з 23 травня 2020 року стягнута моральна шкода підлягає оподаткуванню у разі перевищення її розміру чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати. Аналогічного висновку дійшов Донецький апеляційний суд в постанові від 09.06.2022 по справі №242/5188/21 (провадження № 22-ц/804/520/22) та Дніпровський апеляційний суд в постанові від 16.01.2023 по справі №242/770/22. Оскільки перелічені вище обставини мають істотне значення для розгляду цієї справи, тож вимога позивача про стягнення 245000,00 грн., як компенсації моральної шкоди з відповідача, є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» з 25.01.2017 року по 14.01.2019 року та з 06.03.2019 року по 02.12.2022 року, працював на різних посадах з повним робочим днем на підземних роботах. Був звільнений 02.12.2022 за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я (а.с.8-11).

Згідно зактом від28.03.2023року розслідуванняпричин виникненняхронічного професійногозахворювання формиП-4,позивачу встановленопрофесійне захворювання:хронічна радикулопатіяL5,S1ліворуч встадії затихаючогозагострення зпомірними статико-динамічнимипорушеннями,м`язово-тонічнимта больовимсиндромами, хронічна двобічнасенсороневральна приглухуватістьз легкимступенем зниженняслуху (ІІст.), пневмоконіоз ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., фаза затихаючого загострення ЛН І-ІІ ст. В умовах впливу шкідливих факторів позивач пропрацював 16 років 1 місяць 08 днів, останнім підприємством, на якому він працював в умовах шкідливих факторів, є ТОВ «Шахтобудівельна компанія», на якому він має стаж роботи 5 років 6 місяців 20 днів (а.с.12-14).

13.04.2023року МСЕКпозивачу буловстановлено засукупністю 65% втратипрофесійної працездатності(ізяких:30відсотків внаслідок хронічної радикулопатії,25відсотків внаслідокпневмоніозу,10відсотків внаслідокхронічної сенсороневральноїприглухуватості)та третюгрупу інвалідностібезстроково.Йому протипоказанаважка фізичнапраця,вимушене положеннятіла,підземні ташкідливі умовипраці (а.с.15, 16).

Позивач у зв`язку з професійним захворюванням знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в медичних закладах (а.с. 17, 18-19).

Відповідно до ст.2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкодавідповідно дост.23Цивільного кодексуУкраїни полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Про наявність права на відшкодування моральної шкоди потерпілій особі внаслідок нещасного випадку на виробництві зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту „б підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про страхові виплати), де в абзаці 9 пункту 5 мотивувальної частини зазначено, що: «положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону N 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону N 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця)».

Враховуючи надані суду докази, суд вважає, що внаслідок професійних захворювань позивачеві заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з захворюваннями, внаслідок яких йому встановлено інвалідність 3 групи та встановлено 65% втрати професійної працездатності безстроково, у душевних стражданнях, пов`язаних з наслідками цих захворювань, у зміні звичного перебігу життя, зокрема необхідності тривалий час лікуватися, у суттєвому обмеженні його фізичних можливостей, у безповоротності змін у стані здоров`я позивача. Але сума, в яку позивач оцінив заподіяну моральну шкоду і яка за його оцінкою становить 245000 гривень, є завищеною і не відповідає отриманим ним моральним стражданням. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним у відшкодування позивачеві заподіяної йому моральної шкоди стягнути з відповідача на користь позивача 80000 гривень.

Суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволенню позову, зазначені у відзиві, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

Таким чином, позов слід задовольнити частково та стягнути із відповідача на користь позивача кошти у відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, в сумі 80000,00 грн. без утримання податку й інших обов`язкових платежів та з якої податок і збори підлягають відрахуванню при сплаті.

Крім цього, відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача в доход держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 800 грн. (80000грн. х 2450грн. : 245000грн. = 800 грн.), оскільки позивач на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від вказаних витрат при подачі позову до суду.

На підставі ст.2371 КЗпП України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 315-317, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», місцезнаходження: 85300, м.Покровськ Донецької області, вул.Залізнична, 82, код ЄДРПОУ 40162326, про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з професійним захворюванням задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 80000 (вісімдесят тисяч) грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь держави судовий збір у сумі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Рибкін