Рішення № 114558822, 30.10.2023, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2023 року Чернігів Справа № 620/7913/23

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Заяць О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, в якому просить (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог):

1.визнати незаконними і протиправними дії Центральної Військово-лікарської комісії(адреса: 01133, м. Київ, вул. Госпітальна,16, код ЄДРПОУ 08356179) щодо прийняття постанови (свідоцтва про хворобу № 9445 від 16.12.2022) у звинуваченні ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 у вживанні наркотичних засобів, та визнання непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку;

2.скасувати постанову (свідоцтво про хворобу № 9445 від 16.12.2022) Центральної військово-лікарської комісії (адреса: 01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 16, код ЄДРПОУ 08356179) щодо прийняття рішення про непридатність ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 до військової служби;

3.зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію (адреса: 01133, м. Київ, вул. Госпітальна,16, код ЄДРПОУ 08356179 прийняти нову постанову (рішення) відповідно до чинного законодавства України за результатами проходження повного (нового) медичного обліку(обстеження).

4.стягнути з Центральної військово-лікарської комісії на користь позивача відшкодування моральної шкоди в сумі 100000,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що медичний огляд позивача відбувався з порушенням встановленого порядку. Вказав, що відсутні дані про те, що у нього при проходженні ВЛК брали аналізи на предмет вживання наркотичних засобів. Вважає постанову (свідоцтво про хворобу № 9445 від 16.12.2022) протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.

Ухвалою судді від 29.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу 15-дений строк з дня вручення вказаної ухвали для надання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 30.10.2023 клопотання представника Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позов задоволено повністю. Поновлено Центральній військово-лікарській комісії Міністерства оборони України процесуальний строк для подання відзиву на позов та долучено його до матеріалів справи № 620/7913/23.

Відповідач у відзиві на позов заперечував щодо позовних вимог, посилаючись на те, що ЦВЛК ЗС України не складала свідоцтво про хворобу № 9445 та не проводила медичний огляд ОСОБА_1 . ЦВЛК ЗС України затвердила постанови, прийняті гарнізонною військово-лікарською комісією НВМКЦ «ГВКГ» та оформлені свідоцтвом про хворобу № 9445 щодо ОСОБА_1 про ступінь придатності до військової служби «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» та про причинний зв`язок захворювань ОСОБА_1 «Захворювання. ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини». «Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби». Постанова ВЛК про непридатність позивача приймалася на підставі статті 14-а графи ІІІ Розкладу хвороб, до якої не відносяться хвороби, що виникли внаслідок вживання наркотичних засобів. Також вказав, що ВЛК надано виключне право направляти на контрольний (повторний) медичний огляд ВЛК військовослужбовців, військовозобов`язаних і жоден інший орган влади не може брати на себе відповідні повноваження. Також питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.

Гарнізонною військово-лікарською комісією НВМКЦ «ГВКГ» прийнято свідоцтво про хворобу № 9445, затверджене Центральною військово-лікарською комісією.

Позивач звернувся до відповідача із зверненням від 20.04.2023 щодо скасування вказаного свідоцтва про хворобу.

Відповідач листом від 05.06.2023 №598/4933 (який позивач не отримав, про що зазначено у позові) повідомив позивача про відсутність підстав для перегляду та скасування постанови, оформлене свідоцтвом про хворобу.

Вважаючи постанову (свідоцтво про хворобу № 9445 від 16.12.2022) Центральної військово-лікарської комісії протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Правове регулювання даних правовідносин передбачене Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232).

Згідно із частиною першою статті 1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Як встановлено частиною третьою статті 1 Закону №2232 військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення №402, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пунктом 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I - II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів (пункт 1.2 розділу І Положення №402)

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Згідно із пунктом 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Відповідно до підпункту 2.4.4 пункту 2.4 розділу ІІ Положення №402 на ВЛК регіону покладаються, зокрема, обов`язки з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.

Згідно із підпунктом 2.4.5 пункту 2.4 розділу І Положення №402 ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Відповідно до пункту 6.10 глави 6 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії). Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров`я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.

Надаючи правову оцінку твердженням позивача про невідповідність висновків відповідача, викладених у свідоцтві про хворобу № 9445, суд зазначає, що медичний огляд проводився саме Гарнізонною військово-лікарською комісією НВМКЦ «ГВКГ».

Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року по справі №806/526/16 зауважив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення №402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом з цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2021 у справі № 820/5570/16.

За наслідками розгляду цієї справи, судом не встановлено протиправності дій відповідача, а відтак позовні вимоги та похідні від них вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно із пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу між сторонами судових витрат згідно Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю та позивач звільнений від їх сплати.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України, вул. Госпітальна, 16,м. Київ,01133, код ЄДРПОУ: 08356179.

Повний текст рішення суду складений 30 жовтня 2023 року.

Суддя О.В. Заяць