Рішення № 114558311, 30.10.2023, Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2023 р. Справа146/961/23

Провадження2/153/295/23-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Дзерина М.М.

за участю секретаря судового засідання Поліш Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ПП "ФАТІМА-АГРО", про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Свої вимоги мотивувала наступним: вона працювала бухгалтером з 2017 року в ПП «ФАТІМА-АГРО» Вінницька область Тульчинський район, с.Липівка, вул. Шевченка, 31. 13 квітня 2022 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи в ПП «ФАТІМА-АГРО» з посади бухгалтера за п.1 ст.40 К3 П України відповідно до наказу №13 від 11.04.2022 за скороченням штату працівників. Про скорочення на підприємстві Позивачу нічого відомо не було. Пропозицій щодо переведення на іншу посаду позивачу не надходило. Копію наказу про звільнення Позивач не отримала взагалі. Позивач не погоджується зі звільненням, вважає його протиправним та незаконним, таким, що вчинене з рядом грубих порушень законодавчих норм, які регулюють дану сферу правовідносин, у зв`язку з чим звертається з даним позовом до суду з метою захисту та відновлення порушених прав. Позивачу вручено повідомлення про заплановане вивільнення без жодних пропозицій переведення на іншу роботу. З вищевикладеного вбачається, що звільнення позивача із займаної посади було проведено з порушенням вимог статті 49-2 КЗпП України, тому відповідно до положень ст.235 КЗпП України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу. Враховуючи допущені порушення вимог чинного законодавства є підстави вважати, що звільнення ОСОБА_1 відбулось в порушення вимог КЗпП України, тому наказ про її звільнення від 11.04.2022 слід визнати незаконним та скасувати, а позивача необхідно поновити на роботі задля відновлення становища у якому він перебував до звільнення з моменту фактичного звільнення - 14.04.2022, оскільки 13.04.2022 був останній робочий день позивача.

Окрім цього,відповідно додовідки продоходи Позивачотримувала заробітнуплату по13квітня 2022року включно.З даноїдовідки вбачається,що позивачотримувала мінімальнузаробітну платув розмірі6600грн.на місяць.Позивача булозвільнено вквітні 2022року,а томупід часрозрахунку середньогозаробітку вартовиходити звиплат залютий-березень2022року. З урахуванням вищевикладеного, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ ПП «ФАТІМА АГРО» №13 від 11.04.2022 року. Поновити її на посаді бухгалтера ПП «ФАТІМА АГРО» з 14.04.2022 року. Стягнути з ПП «ФАТІМА-АГРО» на її користь невиплачену заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14 квітня 2023 року по дату винесення рішення судом. Стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.

01.09.2023 року на адресу суду надійшов відзив ПП «ФАТІМА АГРО» на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач вважає вимоги позивача до ПП «ФАТІМА АГРО» незаконними та такими, що не підлягають задоволення виходячи з наступного. Позивач вважає звільнення незаконним, оскільки відповідачем було порушено ст.49-2 КЗпП України, згідно якої, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільнені працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується незалежне право на залишення на роботі, передбачене у законодавстві. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник, або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків передбачених цим кодексом. Звільнення з підстав скорочення чисельності або штату працівників допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу, що передбачено ч.2 ст.40 КЗпП України.

На думку Позивачки вказані положення закону були порушені Відповідачем, оскільки їй вручено повідомлення про заплановане вивільнення без жодних пропозицій переведення на іншу роботу та з недотриманням двох місячного терміну повідомлення про наступне вивільнення. Відповідач вважає, що бухгалтера ПП «ФАТІМА-АГРО» ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади у відповідності до норм трудового законодавства, який регулює правові відносини. В обґрунтування своїх заперечень проти позову зазначають наступне :

по-перше звертають увагу суду, що 11 квітня 2022 року ОСОБА_1 було вручено повідомлення про заплановане звільнення з посади бухгалтера у зв`язку скороченням чисельності та штату працівників ПП «ФАТІМА-АГРО» (відповідно до наказу №12 від 11.04.2022 року), на підставі пункту 1 ст.40 К3пП України , яке відбудеться 13.04.2022 року. В даному повідомленні було зазначено, що в період дії воєнного стану норми ч.3 ст.32 КзпП України, щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та наступне вивільнення, за два місяці не застосовується. Перед прийняттям рішення про звільнення позивачки ними, як роботодавцем, було враховано положення ч.4 с.49 КЗпП України, якими передбачено, що вимоги частини першої-третьої цієї статті не застосовується до працівників, які вивільняються у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними із виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період (що корегується з положеннями ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2136-IX). Враховуючи обставини, які виникли в державі після початку бойових дій, їх підприємство також було змушено врахувати дані обставини, зокрема і те, що частина працівників підприємства була мобілізована до Збройних сил України, а також відбулися певні зміни у розмірах посівних площ у зв`язку з тим, що виникли складності щодо реалізації збіжжя за межами України, що і призвело до скорочення чисельності та штату працівників;

по-друге на дату звільнення, а саме 13 квітня 2022 року ОСОБА_1 було запропоновано, отримати трудову книжку, копію наказу про звільнення, а також отримати всі необхідні виплати на час звільнення, однак ОСОБА_1 трудову книжку не отримала, що підтверджується книгою обліку руху трудових книжок і вкладишів до них. Також їй було здійснено всі належні виплати на день звільнення, що не заперечує сама Позивачка. Однак, ОСОБА_2 відмовилася отримувати копію наказу про її звільнення №13 від 11.04.2022 року і тому, заступник директора по кадрах ОСОБА_3 , у присутності механіка ОСОБА_4 та директора ОСОБА_5 був вимушений підготовити відповідний акт № 25 від 13.04.2022 року про те, що ОСОБА_1 відмовилася ознайомитись з даним наказом та отримати його копію.

по-третє, перед тим як вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера підприємства, директором підприємства ОСОБА_6 і присутності заступника директора по кадрах ОСОБА_3 та механіка ОСОБА_4 , Позивачці було роз`яснено, що немає можливості їй запропонувати рівнозначну посаду на підприємстві і була єдина можливість перевести її на посаду підсобного робітника, але на дану пропозицію вона категорично відмовилася. Дані обставини підтверджуються актом №25 від 13.04.2022 року за підписом осіб, які зазначені у даному акті. Тому, твердження ОСОБА_1 про те, що їй перед звільненням не було запропоновано жодних пропозицій щодо переведення на іншу роботу є безпідставними.

Той факт, що на підприємстві ПП «ФАТІМА-АГРО» було здійснено скорочення чисельності та штату працівників підтверджується наказом № 12 від 11.04.2022 року про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників. В якому зазначено, що зв`язку з скороченням витрат на утримання підприємства та необхідності проведення змін у організації виробництва і праці, а також штатним розписом керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців ПП «ФАТМА-АГРО» введений в дію з 14.04.2022 року.

Враховуючи вказані обставини вважають, що при звільненні ОСОБА_1 з посади бухгалтера ПП «ФАТІМА-АГРО» було дотримано вимоги законодавства, які регулюють дані відносини, і тому не має жодних законних підстав для задоволення її позовних вимог.

18.09.2023 року за вх. № 5575 на адресу суду надійшла від позивача відповідь на відзив. Відповідь на відзив містить наступний зміст: Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що при прийнятті рішення про звільнення Позивача ним було враховано вимоги ч.4 ст.49-2 КЗпП, відповідно до якої вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період. Посилаючись на вищевказану норму, сторона позивача вважає, що Відповідач дійшов помилкового висновку про те, що при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці на нього не поширюються вимоги щодо обов`язку власника або уповноваженого органу попередити працівників про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці та запропонувати іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Із системного аналізу законодавства України вбачаться, що положення ч.4 ст.49.2 КЗпП України стосуються виключно тих працівників, зміна організації виробництва і праці безпосередньо пов`язана з виконанням заходів під час мобілізації на особливий період, тобто з виконанням мобілізаційних завдань (замовлень), які доводяться до підприємств, установ і організацій на підставі затверджених основних показників мобілізаційного плану і договорів (контрактів), що укладаються в порядку, передбаченому законодавством.

Для працівників підприємств, установ, організацій, в яких зміни в організації виробництва і праці не пов`язані із виконанням мобілізаційних завдань, які продовжують роботу під час воєнного стану і не залучаються до мобілізаційних заходів, вимоги частин першої - третьої статті 49-2 КЗпП України застосовуються у повному обсязі. Враховуючи вищевикладене, у випадку вивільнення працівників під час дії воєнного стану у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, не пов`язаними із виконанням мобілізаційних завдань, застосовується порядок, передбачений Главою ІІІ-А КЗпП України, за виключенням вимог статті 43 КЗпП щодо попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника. Викладене підтверджується роз`ясненням Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, яке опубліковане на офіційному сайті від 13.09.2022.

Відповідачем не надано жодних доказів, які підтверджують виконання ним мобілізаційних завдань (замовлень). Обставини щодо зміни розміру посівних площ та мобілізації працівників підприємства, якими Відповідач обґрунтовує наявність підстав для застосування положення ч.4 ст.49-2 К3пП та які не підтверджені жодними доказами, не є виконанням мобілізаційного завдання (замовлення) у розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Таким чином, висновки Відповідача про те, що при звільненні Позивача підлягало застосуванню положення ч.4 ст.49-2 КЗпП та був відсутній обов`язок Відповідача попередити Позивача про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці, є помилковими та такими, що не підлягають врахуванню.

Наказ №12 про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників, Повідомлення №24 про заплановане звільнення Позивача та Наказ №13 про звільнення Позивача видані в один день, 11.04.2022 року, без дотримання вимог ч.1-3 ст.49-2 К3пП1, що є грубим порушенням норм трудового законодавства, яке регулює відносини щодо вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

У відзиві на позовну заяву Відповідач стверджує, що при прийняті рішення про звільнення Позивача, останнього було повідомлено про відсутність вакантних посад, рівнозначних посаді, яку обіймала Позивач на підприємстві та запропоновано посаду підсобного робітника. Дані твердження Відповідач обґрунтовує Актом №25 від 13.04.2022, складеним працівниками підприємства. Проте відомості, викладені в Акті №25 від 13.04.2022, не відповідають дійсності.

А саме повідомлення №24 від 11.04.2022 року про заплановане звільнення позивача не містить жодних відомостей про пропозиції переведення на іншу посаду. З чого слідує, що пропозиції не було в порушення приписів ч.3 ст.49-2 КУпП України. Звільнення з підстав скорочення чисельності або штату працівників допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу. З урахуванням викладеного, твердження відповідача не відповідають дійсним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню.

Позивач ОСОБА_1 та їїпредставник адвокатМишковська Т.М.в судовезасідання нез`явились.Представник позивачаадвокат МишковськаН.М.діючина підставіордеру серіїАВ №1082751 надалаписьмові поясненнязі змістуяких вбачається,що останняпросить судрозгляд справипроводити уїх відсутність.Заявлені позовнівимоги підтрималиповному обсязі за обставин викладених в позові, просили суд їх задоволити. На спростування доводів відповідача, позивач зазначає наступне: матеріалами справи, зокрема наказом №12 від 11.04.2022 року «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників», штатними розписами станом на 01.04.2022 року та станом на 14.04.2022 року, а також показами свідків доводиться обґрунтованість позовних вимог та незаконність звільнення позивача, оскільки під виглядом скорочення було усунуто із займаної посади "непотрібного" працівника. В матеріалах справи відсутні докази фактичного скорочення чисельності або штату, а також відсутні докази підставності такого скорочення. Так, з наказу №12 від 11.04.2022 року вбачалось, що у відповідача було заплановано саме зміну чисельності працівників з метою скорочення витрат на утримання підприємства. Тоді, як вбачається з порівняння штатних розписів до і після скорочення позивачки, на підприємстві кількість працівників не зменшилась, а навпаки з 14.04.2022 року чисельність працівників збільшилась, з 19 проти 17 станом на 01.04.2022 року. Крім того, збільшено і місячний фонд оплати праці з 178200 грн. проти 171600 грн. По друге при звільненні позивача було помилково застосовано положення ч.4 ст.49-2 КЗпП України відповідно до якої вимоги ч.1-3 ст.49-2 КЗпП України не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв`язку з змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період. Відповідачем не надано жодних доказів, які підтверджують виконання ним мобілізаційних завдань (замовлень). У зв`язку з вищевикладеним вимоги ч.ч.1-3 ст.49-2 КЗпП України підлягали застосуванню в повному обсязі.

Окрім цього, позивачу не було повідомлено та не запропоновано усі вакантні посади, які з`явилися на підприємстві за час протягом двох місяців з моменту попередження її про звільнення. Письмових доказів пропозиції будь-якої посади матеріали справи не містять, зокрема повідомлення №24 від 11.04.2022 року про заплановане звільнення позивача, яке підписано позивачем, не містить жодних відомостей щодо пропозиції переведення на іншу посаду.

Просить суд критично поставитися до пояснень відповідача про усну пропозицію посади, оскільки жоден зі свідків, які ставили свої підписи під Актом №25 від 13.04.2022 року не змогли повідомити суд коли було запропоновано позивачці іншу роботу, а також не було чітко вказано яку саме роботу їй було запропоновано. При звільненні позивача, відповідачем було порушено пріоритетне право позивача на залишення на посаді. На запитання стороні відповідача і свідкам, отримати відповідь про те, яке переважне право на збереження роботи було у інших бухгалтерів в матеріалах справи немає. Відповідач таких доказів не надав. Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо змін в організації виробництва і праці, щодо скорочення чисельності та економічної обґрунтованості такого скорочення, щодо пропозиції усіх вакантних посад, щодо дотримання строку попередження про скорочення, щодо дотримання переважного права на залишення на посаді, вважає доведеною та такою, що підлягає задоволенню позовна заява ОСОБА_1 та просить її задоволити.

Представник позивач в наданих суду письмових поясненнях зазначила, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивачка понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає 12000 грн., які підлягають сплаті протягом трьох днів після винесення судом рішення. Такі докази будуть подані суду тпротягом 5 днів після винесення рішення у справі.

Представник відповідача ПП «ФАТІМА АГРО» адвокат Барвінський О.П. діючи на підсаві ордеру серії АВ №1050822 в судове засідання не з`явився. Надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.223, ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглянув справу за відсутності сторін, на підставі наявних доказів.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З показів свідка ОСОБА_6 встановлено, що він працює директором ПП «ФАТІМА АГРО». 13.04.2022 року в його присутності було складено акт №25, оскільки ОСОБА_1 відмовилась ознайомлюватися із наказом про її звільнення. В його присутності останній було зачитано наказ про звільнення. Окрім цього, йому відомом, що заступником директора по кадрах ОСОБА_3 було запропоновано ОСОБА_1 посаду різноробочої, від якої остання відмовилась. Рівнозначної посади на підприємстві не було. Під час воєнного стану частину працівників ПП «ФАТІМА АГРО» було мобілізовано в ЗСУ, а тому відбулося скорочення штату. Скорочення посади бухгалтера було пов`язано із тим, що в селі Кислицьке, де ОСОБА_1 займалась земельними питаннями, не було укладено договорів оренди, а тому в останньої не було роботи. ПП «ФАТІМА АГРО» на момент звільнення ОСОБА_1 не виконувало мобілізаційні завдання. Зміни в організації підприємства відбулись в тому, що вони відкрили свинокомплекс, де працюють підсобні працівники.

З показів свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні встановлено, що він працював на посаді заступником директора по кадрах ПП «ФАТІМА АГРО» до 26 квітня 2022 року. Директор підприємства повідомив, що ОСОБА_1 не бажає працювати на посаді бухгалтера.

13 квітня 2022 року ОСОБА_1 прийшла забрати трудову книжку, але відмовилась підписувати наказ про її звільнення. Тому ним було складено відповідний акт №25 та запропоновано позивачу в усній формі спочатку в приміщені, потім на вулиці іншу посаду на підприємстві. Працюючи на посаді бухгалтера ОСОБА_1 займалась земельними питаннями в селі Кислицьке. Причиною звільнення позивача була неефективність її роботи, пенсійний вік та відсутність навантаження на роботі. У зв`язку із введенням воєнного стану на території України в підприємства ПП «ФАТІМА АГРО» виникли фінансові проблеми: не було ринку збуту продукції. На підприємстві було скорочено одну посаду бухгалтера у зв`язку із скороченням штату працівників. Перепрофілювання підприємства у зв`язку із введенням воєнного стану не відбувалось. Було відкрито свинарник, де потрібно було різноробочого. ОСОБА_1 було запропоновано посаду підсобного працівника (різноробочого).

З показів свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено, що він працює механіком ПП «ФАТІМА АГРО». У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 відмовилась підписувати наказ про її звільнення, в його присутності було складено акт та зачитано ОСОБА_1 наказ про її звільнення. ОСОБА_1 спочатку в приміщенні, а потім на вулиці було запропоновано посаду різноробочого, але остання відмовилась. В квітні 2022 року істотних змін на підприємстві не відбувалося. Інші посади ОСОБА_1 , окрім різноробочого, не було запропоновано.

Із досліджених судом письмових доказів, що є у справі судом встановлено, що з 17 липня 2017 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду бухгалтера в ПП «ФАТІМА -АГРО» (копія наказу ПП «ФАТІМА -АГРО» №13 від 14 липня 2017 року, копія трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.10, 79).

З копії повідомлення «Про заплановане звільнення» вих.№24 від 11.04.2022 року встановлено, що ОСОБА_1 було попереджено про звільнення з посади бухгалтера у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників ПП «ФАТІМА-АГРО», на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, яке відбудеться 13 квітня 2022 року. Зазначено, що в період дії воєнного стану норми ч.3 ст.32 КЗпП України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці за два місяці не застосовується (а.с.81).

З копії наказу №13 від 11 квітня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено з посади бухгалтера ПП «ФАТІМА-АГРО», з 13 квітня 2022 року у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників п.1 ст.40 КЗпП України. (а.с.80).

З копії акта №25 від 13 квітня 2022 року «Про відмову ОСОБА_1 ознайомлюватися з наказом про звільнення за скороченням» встановлено, що ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитися з наказом від 11 квітня 2022 року №13 про її звільнення у зв`язку із скороченням штату та засвідчити даний наказ особистим підписом. ОСОБА_1 відмовилась підписувати наказ. В усній формі ОСОБА_1 було запропоновано іншу посаду підсобного робітника, на дану пропозицію вона відмовилася. Наказ був зачитаний ОСОБА_1 в голос, в присутності директора ПП «ФАТІМА АГРО», заступника директора по кадрах та механіка (а.с.100).

З копії довідки про доходи від 18 серпня 2023 року встановлено, що ОСОБА_1 працюючи на посаді бухгалтера в ПП «ФАТІМА-АГРО», за лютий-березень 2022 року, останні два місяці перед звільненням, отримувала заробітну плату у розмірі 6600 грн., щомісячно (а.с.82).

З копії Статуту ПП «ФАТІМА-АГРО», встановлено, що основним видом діяльності підприємства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с.66-77).

З копії наказу №10 від 01 квітня 2022 року встановлено, що з 01 квітня 2022 року затверджено та введено в дію з 01.04.2022 року штатний розпис ПП «ФАТІМА-АГРО», згідно додатку(а.с.83). З копії додатку встановлено, що з 01.04.2022 року було введено в дію штатний розпис керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців ПП «ФАТІМА-АГРО». Всього по штатному розпису було 17 працівників. В тому числі у відділі рослинництва і механізації на посаді бухгалтера зазначена ОСОБА_1 (а.с.84).

З копії наказу №12 від 11 квітня 2022 року « Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників» встановлено, що у зв`язку зі скороченням витрат на утримання підприємства та необхідністю проведення змін в організації виробництва та праці, з 14 квітня 2022 року введено в дію новий штатний розпис. Виведено з штатного розпису шляхом скорочення чисельності одного працівника бухгалтера (а.с.86).

З копії штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців ПП «ФАТІМА-АГРО», який було введено в дію з 14 квітня 2022 року встановлено, що посаду бухгалтера було виведено з штатного розпису. Всього по штатному розпису зазначено 18 працівників. В штатному розписі введено дві нові посади медична сестра з посадовим окладом 6600 грн. та електрик, з посадовим окладом 6600 грн. (а.с.85).

З копії повідомлення вих.№94 від 29.08.2023 року встановлено, що ОСОБА_1 за період з 17.07.2017 року по 13.04.2022 р. відбула відпустку тривалістю 114 к.д. Нагороди та заохочення за весь час роботи не відбувалися (а.с.87).

З копії повідомлення вих. № 95 від 29.08.2023 року встановлено, що в ПП «ФАТІМААГРО» профспілкова організація на підприємстві не створювалась (а.с.88).

З копії Книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ПП "ФАТІМА АГРО" всановлено, що ОСОБА_1 після звільнення з посади бухгалтера ПП "ФАТІМА АГРО" не забрала трудову книжку (а.с.107).

Суд, заслухавши пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступне:

Між сторонами виник спір про законність звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

За положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.3 та ст.4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.

Згідно з ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Судом встановлено, що наказом ПП «ФАТІМА АГРО» №13 «Про звільнення ОСОБА_1 » від 11.04.2022 року, було звільнено ОСОБА_1 з посади бухгалтер з 13 квітня 2022 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників п.1 ст.40 КЗпП України. Підстава: Наказ «Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку із скороченням посад від 11 квітня 2022 року». Повідомлення про заплановане звільнення від 11 квітня 2022 року. З наказом ОСОБА_1 було ознайомлено 13 квітня 2022 року, про що було складено акт №25 «Про відмову ОСОБА_1 ознайомлюватися з наказом про звільнення за скороченням».

З наказу №12 від 11.04.2022 року «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників» вбачалось, що в ПП «ФАТІМА АГРО» у зв`язку зі скороченням витрат на утримання підприємства та необхідністю проведення змін в організації виробництва та праці, з 14 квітня 2022 року введено в дію новий штатний розпис. Виведено з штатного розпису шляхом скорочення чисельності одного працівника бухгалтера. Таким чином, підставою зміни чисельності працівників в ПП «ФАТІМА АГРО» шляхом їх скорочення, відбувалося з метою скорочення витрат на утримання підприємства.

Згідно листа Мінпраці від 07.04.2011 р. №114/06/187-11 «Щодо надання роз`яснення»: Мінпраці зазначало, що скорочення чисельності чи штату працівників одна з підстав для розірвання трудового договору, передбачена п.1 ч.1 ст.40 КЗпП. Скорочення чисельності та скорочення штату поняття не тотожні. Чисельність працівників це списочний склад працюючих, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості. Штат працівників це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Із порівняння штатних розписів ПП «ФАТІМА АГРО», до та після звільнення позивача, на підприємстві штатна кількість працівників не зменшилась, а навпаки збільшилась з 17 на 19. Штат працівників збільшився - з`явилося дві нові посади медична сестра та електрик. Крім того, збільшено і місячний фонд оплати праці 178200 грн., замість 171600 грн.

У постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 641/5330/16-ц зазначено: «Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення».

У відповідності до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №519/160/16-ц, провадження №61-312св17, від 06 лютого 2018 року у справі №696/985/15-ц, провадження №61-1214св18, від 30 вересня 2021 року у справі №462/1930/19, провадження №61-1981св20, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Варто зауважити, що підприємство, відповідно до ст.64 ГК України, вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, отже суд не може вдаватися до обговорювання питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Суд не вдаючись до оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення посади позивача в ПП «ФАТІМА АГРО» встановив, що на момент звільнення ОСОБА_1 , по факту чисельність та штат працівників ПП «ФАТІМА АГРО» насправді збільшився, а не зменшився. Відповідачем в свою чергу, не надано суду доказів реальності скорочення чисельності та/або штату працівників.

Наказ ПП «ФАТІМА АГРО» №13 від 11 квітня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » ґрунтувався на ч.4 ст.49-2 КЗпП.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що на спірні відносини позивача та відповідача поширюється ч.4 ст.49-2 КЗпП з наступних підстав.

Частиною четвертою ст.49-2 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) передбачено, що вимоги частин першої третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період. Відповідно до частин першої третьої ст.49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. У разі вивільнення працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення частини четвертої ст.49-2 КЗпП стосуються виключно тих працівників, зміна організації виробництва і праці безпосередньо пов`язана з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до абзацу 8 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізаційні завдання (замовлення) - окремі вимоги мобілізаційного плану щодо номенклатури, обсягів виробництва необхідної продукції, утворення і підготовки до розгортання спеціальних формувань, а також затверджені в установленому порядку першочергові заходи мобілізаційної підготовки, які доводяться для виконання до центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. До підприємств, установ і організацій, що залучаються до виконання мобілізаційних завдань (замовлень), мобілізаційні завдання (замовлення) доводяться на підставі затверджених основних показників мобілізаційного плану і договорів (контрактів), що укладаються в порядку, передбаченому законодавством.

Із системного аналізу вищевказаних норм законодавства України вбачається, що положення ч.4 ст.49-2 КЗпП України стосуються виключно тих працівників, зміна організації виробництва і праці безпосередньо пов`язана з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період, тобто з виконанням мобілізаційних завдань (замовлень), які доводяться до підприємств, установ і організацій на підставі затверджених основних показників мобілізаційного плану і договорів (контрактів), що укладаються в порядку, передбаченому законодавством.

Для працівників підприємств, установ, організацій, в яких зміни в організації виробництва і праці не пов`язані із виконанням мобілізаційних завдань, які продовжують роботу під час воєнного стану і не залучаються до мобілізаційних заходів, вимоги частин першої третьої ст.49-2 КЗпП застосовуються у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, у разі вивільнення працівників під час дії воєнного стану у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, не пов`язаними із виконанням мобілізаційних завдань, застосовується порядок, передбачений главою ІІІ-А КЗпП, за винятком вимог ст.43 КЗпП щодо попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника.

З матеріалів справи судом було встановлено, що в ПП «ФАТІМА АГРО» первинна профспілкова організація не створювалась.

Сторона відповідача обґрунтовувала наявність підстав для застосування положень ч.4 ст.49-2 КЗпП тим, що з часу введення воєнного стану на території України, відбулися зміни в розмірі посівних площ та відбулась мобілізація працівників підприємства. Разом з цим, відповідачем в ході розгляду справи не надано жодних доказів, які б підтверджували виконання підприємством мобілізаційних завдань (замовлень) у розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». З показів свідків та з досліджених матеріалів справи, судом було встановлено, що ПП "ФАТІМА АГРО" не виконувало жодного мобілізаційного завдання (замовлення), відповідно жодних змін в організації виробництва і праці, які пов`язані із виконанням мобілізаційних завдань на підприємстві, станом на квітень 2022 року не відбулося.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, під час звільненні позивача, безпідставно не застосував положення ч. ч.1-3 ст. 49-2 КЗпП.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17 (провадження № 11-431асі18) зроблено висновок, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьоїстатті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Таким чином, обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу про наступне вивільнення працівника персонально попередити не пізніше ніж за два місяці та сприяти його працевлаштувати є однією з гарантій для працівників.

Судом встановлено, що директором ПП "ФАТІМА АГРО", згідно з наказом №12 від 11 квітня 2022 року "Про внесення змін до штатного рощпису та скорочення чисельності працівників", вирішено виключити із штатного розпису посаду бухгалтера, про що повідомити працівника.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем ОСОБА_1 про майбутнє звільнення у строк, визначений ч.1 ст.49-2 КЗпП. Більше того, в матеріалах справи наявне повідомлення вих. №24 від 11 квітня 2022 року про заплановане звільнення, згідно якого вказано: «у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників ПП «ФАТІМА АГРО» ОСОБА_1 попереджено про звільнення з посади бухгалтера на підставі п.1 ст.40 КЗпП, яке відбудеться 13.04.2022 року. Попередження отримано позивачем 11 квітня 2022 року». Тобто в матеріалах справи міститься повідомлення про заплановане звільнення ОСОБА_1 , яке остання отримала за два дні до її звільнення, в порушення двомісячного терміну, визначеного ч.1 ст.49-2 КЗпП. Таким чином, ОСОБА_1 не було попереджено про її звільнення в строки визначені ч.1 ст. 49-2 КЗпП України, що призвело до порушення її прав.

З матеріалів справи встановлено, що позивача було звільнено з роботи на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, яка визначає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст.40 КЗпП України).

У відповідності до ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно частин першоїтретьої статті 49-2 КЗпП України, -про наступне звільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до п. 19 роз`яснень наданих в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Однак, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів щодо того, що відповідач пропонував позивачу всі вакантні посади протягом усього періоду, як з часу скорочення чисельності працівників, так і на день звільнення. Повідомлення №24 від 11.04.2022 року про запланованезвільнення позивача не містить жодних відомостей про пропозиції переведення останньої на іншу посаду.

Свідки, які ставили підписи під актом №25 від 13 квітня 2022 року в судовому засіданні не змогли чітко повідомити суд, коли саме позивачу було запропоновано іншу посаду (до чи після вручення наказу про звільнення), а також не могли чітко вказану, яку саме посаду було запропоновано позивачу (різноробоча чи підсобний працівник), крім того ні свідки, ні письмові докази не підтверджують, що позивачу було запропоновано усі наявні посади, які з`явилися на підприємстві протягом двох місяців з моменту попередження її про звільнення. Отже, відповідач не виконав обов`язок щодо надання пропозицій про всі наявні у нього вакансії, які існували на день звільнення.

Згідно постанови Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 вказано, що оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьоїстатті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (частина друга статті 49-2 КЗпП України).

Згідно з ч.1 ст.42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Особи, які мають переважне право на залишення на роботі, визначається серед працівників, які займають таку ж посаду.

На час звільнення позивача із займаної посади в штатному розпису підприємства залишилось дві посади бухгалтера. Директором ПП "ФАТІМА АГРО", який був допитаний у якості свідка, не було зазначено, яке переважне право на збереження роботи було в інших бухгалтерів підпримства, доказів переважного права інших бухгалтерів в матеріалах справи немає.

Для виявлення працівників, які мають переважне право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих які підлягають звільненню. До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 22 вересня 2020 року у справі №161/7196/19.

Доказів зробленого порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі ПП "ФАТІМА АГРО" на посаді бухгалтера та ОСОБА_1 , в ході розгляду справи відповідач суду не надав. Таким чином, при звільненні позивача, відповідачем порушено вимоги ч.2 ст.49-2 КЗпП України.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не була дотримана процедура звільнення позивача зі здійсненням всіх необхідних заходів для забезпечення захисту прав і законних інтересів працівника, який підлягає скороченню. Зокрема, відповідачем не було дотримано строку попередження позивача про майбутнє звільнення у зв`язку із скороченням штату працівників, до дня звільнення із займаної посади не пропонував йому належним чином вакантних посад, не враховано переважного права на залишення на посаді, тому суд вважає, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог ч.ч.1-3 ст.49-2 КЗпП України.

За таких обставин, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог КЗпП України, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Аналіз статті 235 КЗпП України та статті 43 Конституції України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ч.2 ст. 5 ЦПК України, - у випадку, якщо закон або договірне визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зважаючи на ч.2 ст.5 ЦПК України та встановлені судом обставини порушення відповідачем процедури звільнення позивача з роботи, ефективний спосіб захисту порушеного права позивача є скасування наказу директора ПП «ФАТІМА АГРО» №13 «Про звільнення ОСОБА_1 » від 11 квітня 2022 року та поновлення позивача на посаді, яку вона займала перед звільненням.

Позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними, а тому вони підлягають задоволенню.

Так, відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата (абзац 3 п. 2 Порядку).

Згідно з п. 5 Розділу ІV вказаного Порядку основою для визначення загальної суми середнього заробітку є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані два календарні місяці роботи на число відпрацьованих робочих днів у цих місяцях.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Обчислюючи середній заробіток за час вимушеного прогулу було взято за основу довідку №89 від 18 серпня 2023 року про доходи позивача за останні два місяці роботи, що передували звільненню надану відповідачем, в якій визначено, що за лютий 2022 року заробітна плата позивача становила 6600 грн., за березень 2022 року заробітна плата позивача становила 6600 грн..

З копії колективного договору між ПП "ФАТІМА АГРО" та трудовим колективом ПП "ФАТІМА АГРО" на 2020-2025 рік встановлено, що на підприємстві затверджений шестиденний робочий тиждень, 40 годин\тиждень. Отже, середньоденна заробітна плата позивача на день звільнення складає 264 грн. (13 200 грн. / 50 робочих днів).

Таким чином, середній заробіток за весь період вимушеного прогулу підлягає виплаті ОСОБА_1 за період з 14 квітня 2022 року (наступний день після звільнення з роботи позивача) по 30 жовтня 2023 року (день постановлення рішення), тобто за 478 робочих днів.

Отже, середній заробіток за весь період вимушеного прогулу, який підлягає виплаті, становить 126 192 грн. (264 грн. на день х 478 робочих днів). З огляду на викладене, вказана сума підлягає стягненню з ПП «ФАТІМА АГРО» на користь позивача (сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів). Таким чином, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ПП «ФАТІМА АГРО» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу, знайшли своє підтвердження, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України - якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на вимоги позовної заяви ОСОБА_1 , при подачі позову нею повинно було бути сплачено 3246 грн. 72 коп. судового збору (992 грн. 40 коп.+ 992 грн. 40 коп. + 1261 грн. 92 коп.), відповідно до п.1,2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір». Тому, вказаний судовий збір, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача.

Водночас, як вбачається з п.1 ч.3 ст.133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мишковська Т.М. до закінчення судових дебатів повідомила суд про намір у 5-денний строк після ухвалення рішення судом подати заяву щодо розподілу судових витрат у справі, зокрема витрат на правничу допомогу, а тому питання про судові витрати, понесені позивачем, слід вирішити після ухвалення рішення по суті позовних вимог у судовому засіданні, визначивши позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат п`ять днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись ст.43 Конституції України, ст.5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст.ст.40, 42, 49-2, 235, 237-1 КЗпП України, п.19 роз`яснень наданих в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст.5, 10,12,13,76-81,89, 141,247, 259,263-265,352,354,430 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ПП "ФАТІМА-АГРО", про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ ПП «ФАТІМА-АГРО» №13 про звільнення ОСОБА_1 від 11 квітня 2022 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді бухгалтера ПП "ФАТІМА-АГРО", код ЄДРПОУ 35143825 починаючи з 14 квітня 2022 року.

Стягнути з ПП «ФАТІМА-АГРО» на користь ОСОБА_1 невиплаченузаробітну платуза часвимушеного прогулуз 14квітня 2023року по30жовтня 2023рокуу розмірі 126 192 (сто двадцять шість тисяч сто дев`яносто дві) гривні.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць та поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Стягнути з ПП «ФАТІМА-АГРО»на користьдержави 3246(тритисячі двістісорок шість)гривень 72(сімдесятдві)копійкисудового збору.

Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 30 жовтня 2023 року.

Суддя: М.М.Дзерин