Рішення № 11455804, 14.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 вересня 2010 р.           Справа 15/74-10

за позовом: Дочірнього підприємства "Черкаси-Фарма", м. Черкаси

до: Приватного підприємства "Фарма-Лит", м. Вінниця

про стягнення 142121,34 грн.

Головуючий суддя Лабунська Т.І.

Cекретар судового засідання Гренишена О.В.

Представники:

          позивача : Литвин Н.В., довіреність № б/н від 28.12.09 року;

          відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 09.08.2010 року порушено провадження у справі за позовом Дочірнього підприємства "Черкаси-Фарма", м. Черкаси до Приватного підприємства "Фарма-Лит", м. Вінниця про стягнення 142 121,34 грн., з яких 141 200,43 грн. основного боргу та 920,91 грн. пені.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв’язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу - це право, а не обов’язок суду.

На визначену дату з'явився представник позивача.

Відповідач в судове засідання не з’явився. Документів, які вимагались ухвалою суду від 09.08.2010 року про порушення провадження у справі не надав.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 09.08.2010 року про порушення провадження у справі є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Окрім того, в матеріалах справи міститься рекомендоване поштове повідомлення № 20166651 про вручення поштового відправлення відповідачу наручно.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, з врахуванням вимог ч. 1 ст. 69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, яка підтримала позовні вимоги в повній сумі, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку доданим до справи доказам, суд з’ясував наступне.

На підставі Договору поставки № 22/2010 від 31.12.2009 року позивачем поставлено відповідачу лікарську продукцію на загальну суму 174 430,92 грн., зокрема:

- 02.06.2010 року лікарських засобів поставлено на суму 58 209,60 грн. згідно видаткової накладної № Ф-0000395;

- 17.06.2010 року лікарських засобів поставлено на суму 58 092,48 грн. згідно видаткової накладної № Ф-0000439;

- 02.07.2010 року лікарських засобів поставлено на суму 58 128,84 грн. згідно видаткової накладної № Ф-0000474.

За поставлену продукцію відповідач розрахувався частково, а саме перерахував позивачу кошти в сумі 33 230,49 грн.

Таким чином борг відповідача склав 141 200,43 грн.

Вищевикладене підтверджується зокрема: договором поставки № 22/2010 від 31.12.2009 року; видатковими накладними № Ф-0000395 від 02.06.2010 року, № Ф-0000439 від 17.06.2010 року та № Ф-0000474 від 02.0.2010 року; довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 030610 від 03.06.2010 року та № 50710 від 05.07.2010 року; виписками по особовому рахунку на загальну суму 33 230,49 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) загальними засадами цивільного законодавства є зокрема свобода договору. Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як зазначено в ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 141 200,43 грн. боргу підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення строків виконання зобов'язання по оплаті поставленої продукції у розмірі 920,91 грн. за період з 03.07.2010 року по 04.08.2010 року.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п. 6.1. договору поставки № 22/2010 від 31.12.2009 року сторони встановили, що розрахунки за продукцію здійснюються на протязі 30-ти календарних днів з дати поставки продукції, а в п. 9.2. зазначено, що у випадку прострочення оплати покупець (відповідач) сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочки.

Таким чином, заявлення позивачем вимоги про стягнення пені є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору.

Перевіркою розрахунку суми пені за порушення строків виконання зобов'язання по оплаті поставленої продукції судом не виявлено помилок.

При цьому суд враховує, що нарахування та заявлення до стягнення пені проведено в межах строку позовної давності встановленої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

14.09.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовільнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Фарма-Лит" (м. Вінниця, вул. Енгельса, 33, ідентифікаційний код - 34588113) на користь Дочірнього підприємства "Черкаси-Фарма" (м. Черкаси, вул. Смілянська, 122/30, ідентифікаційний код - 30200532) - 141 200,43 грн. основного боргу, 920,91 грн. пені, 1421,22 грн. - відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя Лабунська Т.І.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 15 вересня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - ДП "Черкаси-Фарма" - 18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 122/30

3 - ПП "Фарма-Лит" - 21001, м. Вінниця, вул. Енгельса, 33