Ухвала суду № 114552210, 30.10.2023, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

30 жовтня 2023 року Черкаси справа №925/1106/23

Суддя Господарського суду Черкаської області Кучеренко О.І., розглянувши

заяву житлово-будівельного кооперативу «Хімік 27» про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасигазінвест» (8 км Смілянського шосе, с.Степанки, Черкаський район, Черкаська область, 19632, ідентифікаційний код 22801367)

до житлово-будівельного кооперативу «Хімік 27» (вул.Максима Залізняка, 91/1, м.Черкаси, 18028, ідентифікаційний код 21367973)

про визнання договору оренди укладеним,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасигазінвест» звернулося у Господарський суд Черкаської області із позовом, у якому просить суд визнати укладеним договір оренди майна №05/01/16 від 30.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкасигазінвест» та житлово-будівельним кооперативом «Хімік-27». У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.08.2023 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою призначено підготовче засідання у справі об 11 год 30 хв 19.09.2023 та встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про прийняття справи до свого провадження для подання суду відзиву на позовну заяву та усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

18.09.2023 від директора позивача Шевченка Р.В. до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із неможливістю участі директора позивача у розгляді справи, оскільки він відбув у відрядження за межі України. До своєї заяви, директор позивача долучив наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасигазінвест» №15/к від 15.09.2023 за підписом директора Шевченка Р.В., згідно з яким ОСОБА_1 у зв`язку із виниклою необхідністю, продовжив термін свого відрядження за межами України з 11.09.2023 до 22.09.2023 включно.

Протокольною ухвалою від 19.09.2023 суд відклав підготовче засідання до 12 год 45 хв 03.10.2023.

02.10.2023 від директора позивача Шевченка Р.В. до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість участі директора позивача у розгляді справи у зв`язку з його відрядженням.

03.10.2023 представник відповідача надіслав суду клопотання про залишення позову без розгляду на підставі статті 226 Господарського процесуального кодексу України, мотивуючи її тим, що причини, які зазначені у клопотанні позивача про відкладення розгляду справи є надуманими та не підтверджуються достатніми доказами, а подача такої заяви є затягуванням судового процесу.

Представники сторін у судове засідання 03.10.2023 не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.10.2023 відмовлено у задоволенні заяви директора позивача про відкладення розгляду справи та залишено без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасигазінвест» до житлово-будівельного кооперативу «Хімік 27» про визнання договору оренди укладеним.

11.10.2023 від представника відповідача адвоката Тараненка М. до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій відповідач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасигазінвест» на свою користь 25000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Заява мотивована тим, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Між адвокатом та відповідачем було укладено договір про надання правової допомоги від 05.09.2023, відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 якого визначено фіксований розмір гонорару, що складає 25000,00 грн який сплачується адвокату двома платежами: 10000,00 грн після рішення суду/ухвали про закриття провадження/залишення позовної заяви без розгляду, решту - протягом 60 днів із дня сплати першого платежу. Адвокатом у відзиві на позовну заяву повідомлено про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу. 06.10.2023 відповідач отримав звіт про виконання договору про надання правової допомоги підписав акт виконаних робіт №2 від 06.10.2023 та відповідно до довідки про отримання коштів №2 від 06.10.2023 сплатив гонорар адвоката у розмірі 10000,00 грн.

24.10.2023 від позивача до суду надійшли заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у якій позивач просить суд відмовити у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Заперечення мотивовані тим, що адвокатом Тараненком М.О. не надано суду детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) у межах цієї справи на стадії розгляду, відповідно до вимог частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, що унеможливлює встановлення судом складових заявленої відповідачем до розподілу судом судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справи. До того, ж зазначений адвокат участі у судових засіданнях у цій справі не приймав, заявивши клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції. З наданої адвокатом Тараненком М,О. довідки про отримання коштів у розмірі 10000,00 грн від клієнта - житлово-будівельного кооперативу «Хімік 27» неможливо встановити факт оплати вказаних послуг, оскільки зазначений доказ не є належним чином оформленим та має сумнівний характер, оскільки голова житлово-будівельного кооперативу «Хімік 27» не наділена повноваженнями щодо одноосібного здійснення оплати за отримання послуг будь-якого характеру у готівковій формі. Позивач зазначив, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом і клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Розглянувши заяву відповідача та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд зазначає, що відповідно до частин 1 та 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України)

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу. (частина 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України).

Системний аналіз норм процесуального законодавства, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною.

Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11.05.2023 у справі №921/811/21)

Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача в контексті застосування частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав. Близька за змістом послідовна та стала правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.07.2021 у справі №910/13025/19, від 02.09.2021 у справі №922/2568/20, від 23.12.2021 у справі №910/16777/20 та від 26.05.2022 у справі №905/460/21.

У постанові від 21.11.2018 у справі №820/4347/17 Верховний Суд вказав на те, що під такими діями слід розуміти завідомо безпідставне та/або штучне ініціювання судового провадження, тощо. При цьому відповідач у такому випадку повинен надати суду вмотивоване та підтверджене доказами клопотання про компенсацію відповідних витрат із зазначенням, у чому саме полягають відповідні необґрунтовані дії позивача.

Отже, частина 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, звертаючись з відповідною заявою чи клопотанням про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, відповідачу необхідно зазначати у заяві та доводити відповідними доказами, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача тощо. У поданій заяві про ухвалення додаткового рішення, відповідачем зазначено про понесення ним витрат на правову допомогу в сумі 25000,00 грн, проте жодних обґрунтувань вчинення позивачем необґрунтованих дій, які призвели до понесення витрат, пов`язаних з розглядом справи, ця заява взагалі не містить.

Суд зазначає, що саме лише подання позову не може свідчити про необґрунтованість дій позивача та пред`явлення ним завідомо необґрунтованого позову, оскільки судом під час відкриття провадження у справі №925/1106/23 досліджувалося питання про дотримання позивачем вимог Господарського процесуального кодексу України в частині форми та змісту позовної заяви, а також підсудності такого позову.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що поняття «необґрунтована дія позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов». Адже, законодавець свідомо визначив, як підставу для компенсації відповідних витрат саме дію позивача, яка є необґрунтованою, а не заяву по суті спору - позов.

Суд також звертає увагу, що звернення позивача до суду за захистом порушеного права не може свідчити і про зловживання процесуальними правами, оскільки доступ до суду є правом особи, гарантованим державою. Суд при відкритті провадження у справі не встановив ознак, визначених статтею 43 Господарського процесуального кодексу України у діях позивача.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява відповідача про ухвалення додаткового рішення не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивача у розумінні частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, а тому відсутні підстави для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи за рахунок позивача, у зв`язку із залишенням позову без розгляду.

Керуючись статтями 126, 129, 130, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви житлово-будівельного кооперативу «Хімік 27» про ухвалення додаткового рішення у справі №925/1106/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасигазінвест» до житлово-будівельного кооперативу «Хімік 27» про визнання договору оренди укладеним.

Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя О.І.Кучеренко