Рішення № 114552195, 11.10.2023, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року м. Черкаси справа № 925/1577/20(925/292/23)

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Боровика С.С. з помічником (за дорученням судді) Пастуховою О.С., за участю:

ліквідатор ТОВ «Колос 14»: не з`явився,

від ПП «Іріда», ОСОБА_2: не з`явився,

від ТОВ «Олімп»: не з`явився,

ПВ Плесюк О.С.: не з`явився,

від ПП "Автоком центр": не з`явився,

від ОСОБА_1 : не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 14" в особі арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни

до приватного підприємства "Автоком центр",

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_1

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп", приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича, приватного підприємства "Іріда",

про визнання договорів недійсними та витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

До подання позовної заяви до суду надійшла заява від ТОВ «КОЛОС 14» про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки RENAULT, модель DUSTER універсал-В, 2016 року випуску, колір білий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , заборони ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії з транспортним засобом марки RENAULT, модель DUSTER універсал-В, 2016 року випуску, колір білий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , зокрема: відчужувати транспортний засіб в будь-який спосіб, змінювати власника транспортного засобу, передавати транспортний засіб в заставу, оренду третім особам, передавати транспортний засіб до статутного капіталу будь-яких юридичних осіб, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані із зміною власника транспортного засобу.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.03.2023 у справі №925/1577/20(925/276/23) заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено та вжито відповідні заходи забезпечення позову.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» в особі арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни до суду надійшла позовна заява про визнання недійсними договору комісії № 7719 від 17.10.2020, договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7719 від 17.10.2020 та витребування у ОСОБА_1 транспортного засобу марки RENAULT, модель DUSTER універсал-В, 2016 року випуску.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.03.2023 прийнято позовну заяву ТОВ «КОЛОС 14» до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначене на 12.04.2023.

30.03.2023 до суду надійшов відзив ПП «ІРІДА» на позовну заяву.

06.04.2023 до суду надійшли письмові пояснення ТОВ «ОЛІМП» на позовну заяву.

12.04.2023 від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки автомобіль придбано ОСОБА_1 на підставі оплатного договору для власного володіння та користування, а тому відповідач є добросовісним набувачем спірного автомобіля.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.05.2023.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.05.2023 відкладено розгляд справи на 12.07.2023 у зв`язку із поданням ПП «ІРІДА» клопотання про відкладення судового засідання.

10.07.2023 від представника ПП «ІРІДА» надійшло клопотання, в якому зазначив, що у зв`язку із перебуванням у відрядженні у м. Києві з метою участі в судовому засіданні не має можливості з`явитись до суду для участі у розгляді даної справи, а тому просить суд відкласти розгляд справи до завершення перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Черкаської області від 07.06.2023 по справі № 925/1577/20.

10.07.2023 від представника ПП «ІРІДА» надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, відповідно до якого просив залишити подану ТОВ «КОЛОС 14» позовну заяву без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки на момент подання позовної заяви у ліквідатора ТОВ «КОЛОС 14» закінчився строк дії повноважень ліквідатора, встановлений постановою Господарського суду Черкаської області від 01.12.2021 по справі № 925/1577/20, а тому вона не мала відповідних повноважень на подання позовної заяви від імені боржника-банкрута.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 12.07.2023 відмовлено у задоволенні клопотань ПП «ІРІДА», призначено справу до розгляду на 20.09.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПП «ІРІДА» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.07.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 19.09.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПП «ІРІДА» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2023.

Судове засідання, призначене на 20.09.2023, не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Боровика С.С. на лікарняному, у зв`язку із чим ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.09.2023 призначено справу до розгляду на 11.10.2023.

09.10.2023 від представника ПП «ІРІДА» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

09.10.2023 від представника ТОВ «ОЛІМП» надійшов лист, в якому просить суд позов задовольнити в повному обсязі, справу розглянути за його відсутності.

11.10.2023 від представника ТОВ «КОЛОС 14» надійшло клопотання, в якому просить суд розглянути справу без його участі, позовну заяву задовольнити повністю.

11.10.2023 від представника ОСОБА_1 надійшла заява, в якій просить суд справу розглянути без його участі, врахувати позицію Верховного Суду та доводи, зазначені у відзиві, відмовити у задоволенні позову в частині витребування майна у добросовісного набувача.

ПП «АВТОКОМ ЦЕНТР» відзив на позовну заяву не надав.

Зважаючи на встановлену у ч.2 ст.195 Господарського процесуального кодексу України обмеженість строку розгляду справи по суті, 11.10.2023 у судове засідання учасники справи не з`явились, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, з`ясувавши обставини справи, суд встановив наступне.

Позиція позивача - ТОВ «КОЛОС 14» в особі арбітражного керуючого Носань Н.С., з урахуванням позовної заяви та пояснень, наданих у судових засіданнях, зводиться до наступної:

що оспорювані договір комісії та договір купівлі-продажу було укладено в період існування в ТОВ «КОЛОС 14» непогашеної заборгованості перед ТОВ «ОЛІМП» у розмірі 5264589,98 грн., яка підтверджена судовими рішеннями, що свідчить про виведення транспортного засобу зі складу майнових активів товариства для ухилення від звернення стягнення на нього;

що відсутні будь-які докази, які надають можливість стверджувати, що укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу являється оплатним, оскільки станом на дату укладення договору, всупереч його положенням про те, що оплата за транспортний засіб здійснюється в момент підписання договору, будь-яких коштів на рахунок ТОВ «КОЛОС 14» не надходило;

що у ОСОБА_3 були відсутні повноваження на укладення оспорюваних правочинів в силу того, що торгівля автомобільними засобами не являється звичайною господарською діяльністю ТОВ «КОЛОС 14», та не є виправданою з економічної точки зору, а тому загальними зборами товариства мало бути прийнято рішення про надання згоди на укладення даних правочинів;

що наявне в матеріалах справи протокол-рішення Зборів Учасників ТОВ «КОЛОС 14» без номера та без дати, яким уповноважено генерального директора ТОВ «КОЛОС 14» - ОСОБА_4 провести всі необхідні дії щодо зняття з реєстрації, постановки на облік та вчинення всіх необхідних процесуальних дій для продажу спірного транспортного засобу не містить будь-яких посилань на оспорювані договори, що у свою чергу не дає можливості ідентифікувати це рішення як таке, що стосується продажу спірного транспортного засобу та не може вважатись згодою в розумінні положень п. 8.3.16 Статуту ТОВ «КОЛОС 14»;

що відсутність дат на протоколі-рішенні ТОВ «КОЛОС 14» та довіреності наданій ОСОБА_3 від ТОВ «КОЛОС 14» не дають можливості встановити момент їх складення, а тому свідчать про відсутність повноважень у ОСОБА_3 на вчинення відповідних дій щодо перереєстрації та продажу транспортного засобу від імені ТОВ «КОЛОС 14»;

що оспорювані правочини являються фраудаторними, оскільки вчинені в момент існування перед ТОВ «ОЛІМП» непогашеної кредиторської заборгованості, а договір купівлі-продажу складений із заінтересованою особою в розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - ОСОБА_2 , який являється родичем ОСОБА_3 ;

що оскільки ОСОБА_2 було відчужено спірний транспортний засіб на користь ОСОБА_1 , то за умов визнання недійсним договору купівлі-продажу, на підставі якого майно вибуло із володіння ТОВ «КОЛОС 14», ефективним способом захисту порушеного права власності товариства являється витребування транспортного засобу із володіння ОСОБА_1 .

Позиція відповідача - ОСОБА_2 , висловлена представником в судових засіданнях, у відзиві на позовну заяву зводиться до наступної:

що оплата за оспорюваним договором купівлі-продажу здійснювалась шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі Угоди від 17.10.2020, відповідно до якої, з урахуванням наявної у ТОВ «КОЛОС 14» заборгованості перед ОСОБА_2 у розмірі 19273,03 грн., сторони домовились зарахувати зобов`язання з оплати коштів за транспортний засіб в рахунок часткового погашення цієї заборгованості;

що будь-яких підстав вважати, що загальними зборами учасників ТОВ «КОЛОС 14» не надано згоди ОСОБА_3 на укладення Договору купівлі-продажу немає, оскільки в матеріалах справи міститься протокол-рішення Зборів Учасників ТОВ «КОЛОС 14» від 16.10.2020, відповідно до якого надано повноваження ОСОБА_4 , керівнику товариства, щодо продажу транспортного засобу;

що керівник ТОВ «КОЛОС 14», в силу положень п. 9.1. та п. 9.2.1. статуту ТОВ «КОЛОС 14» мав повноваження для укладення правочинів, загальна вартість яких не перевищує еквівалент 500000,00 доларів США;

що позивач діє виключно в інтересах ТОВ «ОЛІМП»;

що визнання недійсним Договору купівлі-продажу, в силу положень ст. 216 ЦК України матиме наслідком обов`язок боржника повернути ПП «ІРІДА» грошові кошти, отримані за продаж транспортного засобу, що призведе до збільшення суми кредиторських вимог і не матиме наслідком погашення всіх кредиторських вимог, а тому заявлені позовні вимоги не відповідають інтересам ТОВ «КОЛОС 14»;

що ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає визнання недійсними виключно безоплатних правочинів.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.12.2020 по справі

№ 925/1577/20 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛОС 14», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, відповідно до ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, введено процедуру розпорядження майном товариства строком на 170 календарних днів, призначено розпорядником майна ТОВ «КОЛОС 14» арбітражного керуючого Назаренка Сергія Анатолійовича.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 01.12.2021 визнано ТОВ «КОЛОС 14» банкрутом, розпочато ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражну керуючу Носань Наталію Сергіївну.

На даний час провадження у справі № 925/1577/20 перебуває на стадії ліквідаційної процедури.

Ліквідатор ТОВ «КОЛОС 14», арбітражний керуючий Носань Н.С., на виконання повноважень ліквідатора відповідно до вимог ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства звернулась до Господарського суду Черкаської області в межах справи про банкрутство боржника із позовною заявою про визнання недійсними укладених боржником правочинів - договору комісії № № 7719 від 17.10.2020, договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7719 від 17.10.2020 та витребування у ОСОБА_1 транспортного засобу марки RENAULT, модель DUSTER універсал-В, 2016 року випуску.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

На підставі отриманих від розпорядника майна боржника документів ліквідатором було встановлено наступні обставини в ході здійснення ліквідаційної процедури:

30.12.2020 розпорядником майна на адресу Головного сервісного центру МВС України направлено запит № 02-02/166 від 24.12.2020 про надання інформації, згідно якого просив надати інформацію про транспортні засоби, які були зареєстровані за ТОВ «КОЛОС 14» за період з 01.01.2017 по дату надання відповіді та досі за ним зареєстровані.

Листом Головного сервісного центру МВС України від 13.01.2021 № 31/2395 повідомлено перелік транспортних засобів, які були зареєстровані, або зареєстровані на сьогодні, за ТОВ «КОЛОС 14» у період з 01.01.2017 по теперішній час:

1) КАМАЗ 55102, д.н.з. НОМЕР_4 , рік виготовлення 1987, V двигуна 1085, VIN НОМЕР_5 , дата реєстрації 15.06.2010;

2) ЛЕВ 1430-283430, д.н.з. НОМЕР_6 , рік виготовлення 2012, VIN НОМЕР_7 , дата реєстрації 11.06.2013;

3) MITSUBISHI PAJERO 2.5 TD, д.н.з. НОМЕР_8 , рік виготовлення 2013, V двигуна 2477, VIN НОМЕР_9 , дата реєстрації 25.10.2013, дата зняття з обліку 17.10.2020;

4) RENAULT DUSTER, д.н.з. НОМЕР_10 , рік виготовлення 2016, V двигуна 1461, VIN номер НОМЕР_1 , дата реєстрації 07.10.2016, дата зняття з обліку 17.10.2020;

5) SUBARU FORESTER, д.н.з. НОМЕР_11 , рік виготовлення 2018, V двигуна 1998, VIN номер НОМЕР_12 , дата реєстрації 27.10.2018, дата зняття з обліку 17.10.2020;

6) RENAULT LOGAN, д.н.з. НОМЕР_13 , рік виготовлення 2019, V двигуна 1461, VIN номер НОМЕР_14 , дата реєстрації 17.09.2019, дата зняття з обліку 17.10.2020.

22.01.2021 на адресу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Черкаській області направлено запит № 02-02/54 про надання інформації, згідно якого розпорядник майна просив надати належним чином завірені копії документів, поданих ТОВ «КОЛОС 14» до сервісного центру для зняття наступних транспортних засобів 17.10.2020 з обліку та копії договорів купівлі-продажу:

1) MITSUBISHI PAJERO 2.5 TD, д.н.з. НОМЕР_8 , рік виготовлення 2013, V двигуна 2477, VIN НОМЕР_9 , дата реєстрації 25.10.2013, дата зняття з обліку 17.10.2020;

2) RENAULT DUSTER, д.н.з. НОМЕР_10 , рік виготовлення 2016, V двигуна 1461, VIN номер НОМЕР_1 , дата реєстрації 07.10.2016, дата зняття з обліку 17.10.2020;

3) SUBARU FORESTER, д.н.з. НОМЕР_11 , рік виготовлення 2018, V двигуна 1998, VIN номер НОМЕР_12 , дата реєстрації 27.10.2018, дата зняття з обліку 17.10.2020;

4) RENAULT LOGAN, д.н.з. НОМЕР_13 , рік виготовлення 2019, V двигуна 1461, VIN номер НОМЕР_14 , дата реєстрації 17.09.2019, дата зняття з обліку 17.10.2020.

08.02.2021 на електронну адресу розпорядника майна ТОВ «КОЛОС 14» надійшов лист РСЦ ГСЦ МВС в Черкаській області від 08.02.2021 № 31/23-196, у якому повідомлено про те, що запитувані транспортні засоби, які раніше належали ТОВ «КОЛОС 14» перереєстровані на нових власників за договорами купівлі-продажу, підготовленими ПП «АВТОКОМ ЦЕНТР».

23.01.2021 розпорядником майна направлено на адресу ПП «АВТОКОМ ЦЕНТР» запит про надання інформації від 22.01.2021 № 02-02/55, згідно якого просив надати належним чином завірені копії договорів купівлі-продажу, укладених за участі ТОВ «КОЛОС 14» 17.10.2020, на підставі яких товариством були продані автомобілі MITSUBISHI PAJERO 2.5 TD, д.н.з. НОМЕР_15 ; RENAULT DUSTER, д.н.з. НОМЕР_16 ; SUBARU FORESTER, д.н.з. НОМЕР_17 ; RENAULT LOGAN, д.н.з. НОМЕР_18 , а також всіх документів, поданих ТОВ «КОЛОС 14» для укладення цих договорів.

Через відсутність відповіді на запит, розпорядником майна подано до господарскього суду клопотання про витребування вищевказаних копій договорів, та всіх документів, поданих ТОВ «КОЛОС 14» для укладення цих договорів.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.02.2021 по справі

№ 925/1577/20 витребувано у ПП «АВТОКОМ ЦЕНТР» належним чином завірені копії договорів купівлі-продажу, згідно яких ТОВ «КОЛОС 14» продано на користь третіх осіб транспортні засоби, що належали боржнику.

Листом ПП «АВТОКОМ ЦЕНТР» від 15.03.2021 надано розпоряднику майна копії договорів комісії та договорів купівлі-продажу, зокрема договір комісії № 7718 від 17.10.2020 та договір купівлі-продажу № 7718 від 17.10.2020.

17.10.2020 між ПП «АВТОКОМ ЦЕНТР» та ТОВ «КОЛОС 14» укладено договір комісії № 7719 від 17.10.2020 (надалі - «Договір комісії»), відповідно до якого Комісіонер (ПП «АВТОКОМ ЦЕНТР») зобов`язується за дорученням Комітента (ТОВ «КОЛОС 14») за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один/ або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу (який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до пункту 189.3 статті 189 Податкового кодексу України): марка RENAULT, модель DUSTER універсал-В, 2016 року випуску, колір білий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований за Власником (Комітентом за Договором комісії) транспортного засобу 07.10.2016 за ціною не нижче узгодженої Сторонами, а саме 5000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. Договору комісії, належним виконанням Комісіонером своїх обов`язків за цим Договором вважатиметься вчинення Комісіонером правочину (укладання договору купівлі-продажу із покупцем) щодо продажу ТЗ в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 1.3. Договору комісії, за виконання Комісіонером його безпосередніх обов`язків за цим Договором Комітент зобов`язується сплатити Комісіонеру комісійну плату у розмірі 100,00 грн. в строк до 3 робочих днів.

17.10.2020 між ПП «АВТОКОМ ЦЕНТР», яке діяло в інтересах ТОВ «КОЛОС 14» на підставі договору комісії № 7719 від 17.10.2020, та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7719 від 17.10.2020 (надалі - «Договір купівлі-продажу»), за яким ТОВ «КОЛОС 14» продало, а ОСОБА_2 придбав транспортний засіб марки RENAULT, модель DUSTER універсал-В, 2016 року випуску, колір білий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 .

Пунктом 2.1. Договору купівлі-продажу передбачено, що передача транспортного засобу Продавцем і прийняття його Покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору купівлі-продажу, Покупець набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання Сторонами даного Договору купівлі-продажу. Сторони не мають майнових претензій одна до одної з моменту підписання цього Договору.

Згідно п. 3.1. Договору купівлі-продажу, за домовленістю Сторін ціна транспортного засобу складає 5000,00 грн.

17.10.2020 між ПП «АВТОКОМ ЦЕНТР», ТОВ «КОЛОС 14» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору комісії № 7719 від 17.10.2020 та договору купівлі-продажу № 7719 від 17.10.2020 (надалі - «Додаткова угода»).

Відповідно до п. 1. Додаткової угоди, Сторони домовились додати до договору купівлі-продажу № 7719 від 17.10.2020 п. 3.2., та викласти його в наступній редакції: «Розрахунок за транспортний засіб зазначений в даному договорі проводиться безпосередньо між комітентом (власником) транспортного засобу та покупцем».

Пунктом 2 Додаткової угоди, Сторони домовились додати до договору комісїі №7719 від 17.10.2020 п. 1.8., та викласти його в наступній редакції: «Розрахунок за транспортний засіб зазначений в даному договорі проводиться безпосередньо між комітентом (власником) транспортного засобу та покупцем».

Згідно п. 3 Додаткової угоди, Сторони домовились виключити п. 2.1.4. із договору комісії № 7719 від 17.10.2020.

Таким чином, безпосередній розрахунок за транспортний засіб, відповідно до умов Договору купівлі-продажу, з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою, проводився між ТОВ «КОЛОС 14» та ОСОБА_2

17.10.2020 між ТОВ «КОЛОС 14» в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до п. 1. Угоди, Сторона-1 (ТОВ «КОЛОС 14»), і Сторона-2 ( ОСОБА_2 ), маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижчевказаних договорів, у яких Сторона-1 і Сторона-2 є сторонами.

Відповідно до п. 1.1. Угоди, за договорами:

а) договір про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 01.08.2016 р. Сторона-1 є боржником, а Сторона-2 є кредитором при виконанні грошового зобов`язання в сумі 19273,03 грн.;

б) договір купівлі-продажу автомобіля від 17.10.2020 р.

Сторона-1 є кредитором, а Сторона-2 є боржником при виконанні грошового зобов`язання в сумі 5000,00 грн.

Сторони домовились про те, що вказані зобов`язання за вищезазначеними договорами припиняються у розмірі 5000,00 грн.

Протоколом-рішенням Зборів Учасників ТОВ «КОЛОС 14» без номера та без дати учасниками ТОВ «КОЛОС 14» ОСОБА_5 та ОСОБА_3 прийнято рішення уповноважити Генерального директора ТОВ «КОЛОС 14» ОСОБА_4 провести всі необхідні дії щодо зняття з реєстрації, постановки на облік та всі подальші процесуальні дії щодо продажу спірного транспортного засобу.

Довіреністю ТОВ «КОЛОС 14» без номера та без дати Генеральним директором ТОВ «КОЛОС 14» уповноважено ОСОБА_3 бути представником ТОВ «КОЛОС 14» у державних установах (в тому числі в податкових інспекціях, управлінні статистики, військових комісаріатах, державній інспекції сільського господарства та інш.) з усіма правами, які надані Повіреному чинним законодавством України, у тому числі проводити всі необхідні дії щодо зняття з реєстрації, постановки на облік та всі подальші процесуальні дії щодо продажу спірного транспортного засобу RENAULT DUSTER.

Наказом ТОВ «КОЛОС 14» без номера та без дати Генеральним директором ТОВ «КОЛОС 14» доручено ОСОБА_2 провести всі необхідні дії щодо зняття з реєстрації, постановки на облік та всі подальші процесуальні дії щодо продажу спірного транспортного засобу RENAULT DUSTER.

17.10.2020, відповідно до листа ГСЦ МВС України від 13.01.2021 № 31/2395, вищевказаний транспортний засіб було знято з обліку за ТОВ «КОЛОС 14».

04.11.2021 листом РСЦ ГСЦ МВС в Черкаській області № 31/23/1892 від 04.11.2021 повідомлено, що спірний транспортний засіб станом на дату надання відповіді на лист зареєстрований за ОСОБА_1 .

02.03.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7141/2021/2458987 в Сервісному центрі МВС № 7141 РСЦ МВС в Черкаській області.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець ( ОСОБА_2 ) зобов`язується передати Покупцю ( ОСОБА_1 ) транспортний засіб марки RENAULT, модель DUSTER універсал-В, 2016 року випуску, колір білий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 .

Згідно п. 2.1. Договору, передача транспортного засобу Продавцем і прийняття його Покупцем здійснюється після повної оплати його вартості.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що вартість транспортного засобу складає 300000,00 грн.

Як вбачається із заяви ОСОБА_2 від 02.03.2021, доданої до листа РСЦ ГСЦ МВС в Черкаській області № 31/23/1892 від 04.11.2021, він відмовився від проведення оцінки транспортного засобу суб`єктами оціночної діяльності, а модель та марка автомобіля була відсутня на офіційному веб-сайті середньої вартості транспортних засобів для цілей із оподаткування операцій з продажу, або обліку об`єктів рухомого майна, що проводиться відповідно до п. 173.1 ст. 173 ПК України, тому ним було визначено вартість транспортного засобу самостійно у розмірі 300000,00 грн.

Таким чином, згідно наявних документів вбачається, що станом на сьогодні власником транспортного засобу являється ОСОБА_1 , будь-яких документів в матеріалах справи, які б вказували протилежне - немає.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Як передбачено ч. 1-3, 6 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 1-6 ст. 203 ЦК України, встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У своєму позові позивач посилається на те, що транспортний засіб не було оплачено ОСОБА_2 відповідно до умов п. 2.1. Договору купівлі-продажу в момент підписання договору, оскільки будь-яких доказів оплати даного транспортного засобу немає.

Разом із тим, відповідачем-2 разом із відзивом подано до матеріалів справи Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.10.2020, відповідно до якої розрахунок за транспортний засіб здісйнювався шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Також разом із відзивом, відповідачем-2 додано Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 01.08.2016, відповідно до п. 1.1. якого Сторона 1 ( ОСОБА_2 ) надає Стороні 2 (ТОВ «КОЛОС 14») поворотну фінансову допомогу, а остання зобов`язується повернути поворотну фінансову допомогу у визначений цим договором строк.

Відповідно до п. 2.1. Договору, сума поворотної фінансової допомоги становить 800000,00 грн.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що у разі, якщо фактичний розмір поворотної фінансової допомоги, наданої Стороні 2 за цим договором, виявиться меншим, ніж це зазначено у п. 2.1., сумою поворотної фінансової допомоги вважатиметься фактично надана сума коштів.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що поворотна фінансова допомога надається в безготівковій формі.

Відповідно до п. 3.3. Договору, Сторона 1 протягом двадцяти чотирьох годин після переказу суми позики Стороні 2 зобов`язаний повідомити останнього про переказ коштів.

Згідно п. 4.1. Договору, строк поворотної фінансової допомоги становить 30 днів від дня пред`явлення Стороною 1 вимоги про повернення позики.

Розділом 6 Договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту перерахування суми повоторної фінансової допомоги Стороні 2 і діє до моменту його остаточного виконання.

Разом із тим, до відзиву відповідачем-2 не було додано будь-яких доказів здійснення перерахувань коштів в як поворотної фінансової допомоги за Договором № 2 від 01.08.2016, так само, як і доказів пред`явлення вимоги про їх повернення.

Таким чином, наявність заборгованості ТОВ «КОЛОС 14» перед ОСОБА_2 за даним правочином не підтверджується будь-якими письмовими доказами, а тому висновок про оплатність оспорюваного договору купівлі-продажу транспортного засобу являється передчасним.

Подані відповідачем-2 документи не підтверджують належне виконання грошового зобов`язання перед ТОВ «КОЛОС 14», адже в матеріалах справи відсутні письмові докази існування в боржника заборгованості перед ОСОБА_2 , зустрічне зарахування якої здійснювалось в рахунок оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу.

Виходячи із зазначеного вище, суд погоджується із доводами позивача про те, що даний договір не являється оплатним, оскільки відсутні будь-які первинні документи, які б вказували на перерахування ОСОБА_2 на користь ТОВ «КОЛОС 14» 5000,00 грн.

Пункт 2.1. Договору купівлі-продажу передбачає, що передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору.

Згідно п. 2.2. Договору купівлі-продажу, покупець набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання Сторонами даного Договору купівлі-продажу. Сторони не мають майнових претензій одна до одної з моменту підписання цього Договору.

Обов`язок щодо оплати транспортного засобу встановлений п. 5.1. Договору купівлі-продажу, яким передбачено, що покупець зобов`язаний в порядку та на умовах, визначених цим Договором, сплатити продавцю ціну транспортного засобу, зазначену у п. 3.1. Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, враховуючи положення Договору купівлі-продажу, можна дійти висновку, що виникнення обов`язку оплати товару (транспортного засобу) за Договором купівлі-продажу виникає у покупця з моменту підписання Договору, оскільки з цього моменту сторонами передбачено перехід права власності та фактичну передачу транспортного засобу, а тому, враховуючи, що іншого порядку оплати товару Договором - не передбачено, саме з моменту підписання Договору покупець зобов`язаний оплатити продавцю товар, що є предметом договору - транспортний засіб RENAULT DUSTER.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_2 не було оплачено спірний транспортний засіб, то право власності на нього від ТОВ «КОЛОС 14» до відповідача-2 не перейшло, та останній не мав права розпоряджатися ним, в тому числі здійснювати його подальше відчуження.

Тому укладені між ОСОБА_2 та ТОВ «КОЛОС 14» правочини, якими відповідач-2 обґрунтовує оплату транспортного засобу суд оцінює не через призму того, чи підтверджують вони оплатність Договору купівлі-продажу, а через призму наявності ознак недобросовісної поведінки в діях ОСОБА_2 , спрямованої на завдання шкоди кредитору ТОВ «КОЛОС 14» через укладення фраудаторного правочину.

Станом на 17.10.2020 у ТОВ «КОЛОС 14» була наявна кредиторська заборгованість перед ТОВ «ОЛІМП» у розмірі 5264589,98 грн., що підтверджена рішеннями Господарського суду Черкаської області від 10.09.2020 по справі

№ 925/651/20 про стягнення з ТОВ «КОЛОС 14» на користь ТОВ «ОЛІМП» 2458550,00 грн., та від 21.09.2020 по справі № 925/692/20 про стягнення з ТОВ «КОЛОС 14» на користь ТОВ «ОЛІМП» 2806039,98 грн. При цьому, дані рішення господарського суду до суду апеляційної інстанції не оскаржувались, та набрали законної сили 30.09.2020 та 12.10.2020.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду по справі № 905/2030/19 (905/2445/19), викладеній у постанові від 24.11.2021, Верховним Судом було визначено поняття «фраудаторний правочин», та охарактеризовано критерії фраудаторності правочину.

Фраудаторний правочин - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 27.01.2022 по справі № 904/5693/20 (904/4523/21).

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі

№ 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено наступний висновок, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 липня 2018 у справі № 922/2878/17 зазначено, що «цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом».

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Наведені висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 02.02.2021 по справі № 910/12809/16, особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.11.2021 по справі № 910/8482/18 (910/4866/21), будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання такого договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

В постанові Верховного Суду від 02.06.2021 по справі № 904/7905/16 суд вказав, що укладення боржником правочинів поза межами «підозрілого періоду», визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом за умови доведеності відповідних обставин заявником.

У постанові Верховного Суду від 11.11.2021 по справі № 910/8482/18 (910/4866/21) суд вказав на те, що формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»;

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства розтлумачено, яка особа являється такою, що є заінтересованою стосовно боржника.

Заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.

В розрізі вищевказаних правових позицій Верховного Суду, ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, судом також взято до уваги посилання позивача на родинне споріднення покупця за Договором купівлі-продажу - ОСОБА_2 та засновника ТОВ «КОЛОС 14» - ОСОБА_3 , який в межах даних правовідносин діяв від імені товариства та вчиняв від його імені оспорювані правочини.

Родинне споріднення даних осіб підтверджується наявною в матеріалах справи копією ст. 7 паспорта ОСОБА_3 , на якій зазначено дітей останнього, в тому числі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідає даті народження відповідача-2, зазначеній в його паспорті серії НОМЕР_19 , виданого Придніпровським РВ УМВС в Черкаській області 24.09.2008 року копія якого міститься в матеріалах справи.

Дана обставина відповідачем-2 щодо родинних зв`язків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не оспорюється сторонами.

Таким чином, враховуючи зазначені вище правові позиції Верховного Суду, норми матеріального права та фактичні обставини справи, оспорювані Договір комісії та Договір купівлі-продажу мають ознаки фраудаторних, що являється підставою для визнання їх недійсними.

Щодо наявності повноважень у ОСОБА_3 на вчинення дій від імені ТОВ «КОЛОС 14», в тому числі укладення оспорюваних правочинів:

Проаналізувавши доводи як позивача, так і відповідача суд їх відхиляє та зазначає, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_3 вказаний як особа, що має право вчиняти дії від імені ТОВ «КОЛОС 14» без довіреності, в тому числі укладати правочини.

Окрім цього, в матеріалах справи міститься Протокол-Рішення Зборів Учасників ТОВ «КОЛОС 14», яким учасники товариства погодили продаж спірного транспортного засобу.

Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.03.2018 по справі № 910/8794/16, при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що ні положеннями статуту ТОВ «КОЛОС 14», ні чинним законодавством не визначені вимоги щодо форми схвалення правочину, а тому надання повноважень Генеральному директору ТОВ «КОЛОС 14» на вчинення дій щодо продажу транспортного засобу, навіть за відсутності дати такого рішення достатньою мірою свідчать про схвалення продажу цього транспортного засобу вищим органом управління.

Разом із тим, критерій виправданості правочину із економічної точки зору носить виключно суб`єктивний оціночний характер, тому в кожному конкретному випадку виправданість вчинення правочину оцінюється безпосередньо органами управління товариства.

Суд зауважує, що погодження правочину загальними зборами ТОВ «КОЛОС 14» не свідчить про легітимізацію дій щодо відчуження належного товариству майна в розрізі добросовісності такої дії, та не свідчить про відсутність ознак фраудаторності даних правочинів, тому хоча наявні в матеріалах справи докази не вказують на відсутність повноважень в ОСОБА_3 на їх вчинення, суд оцінює його дії критично, як такі, що суперечать основоположному принципу добросовісності, та спрямовані на завдання шкоди кредитору ТОВ «КОЛОС 14», строк виконання зобов`язань перед яким у боржника настав.

У зв`язку із вищевказаним, суд відхиляє доводи як позивача, так і відповідача-2.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі

№ 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідно до ч. 1 ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Частиною 3 статті 388 ЦК України встановлено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Дана правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.03.2021 у справі № 726/1554/19, та подібні висновки викладені також в постанові Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 911/3730/16 (911/197/21), від 11.04.2023 у справі

№ 7/127 (917/1862/21).

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому, зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна (аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14, постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18).

Таким чином, витребування майна із володіння відповідача-3 можливе виключно за умов попереднього визнання недійсним того правочину, на підставі якого майно вибуло із володіння первинного власника.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі

№ 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Беручи до уваги зазначені вище правові позиції Верховного Суду, встановлені обставини справи, можна дійти наступного висновку:

- спірні договір комісії № 7719 від 17.10.2020 та договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7719 від 17.10.2020 укладений у підозрілий період (протягом трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «КОЛОС 14»);

- договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7719 від 17.10.2020, укладений між пов`язаними особами, оскільки покупцем за Договором купівлі-продажу являлась ОСОБА_2 , а від імені ТОВ «КОЛОС 14» діяв засновник товариства - ОСОБА_3 , що в сукупності із встановленими судом обставинами та поданими доказами свідчить про пов`язаність цих осіб між собою;

- достатніх доказів, які б могли підтвердити оплатність оспорюваного Договору купівлі-продажу - немає, а надані відповідачем-2 документи оцінюються судом критично, та не свідчать про належне виконання ним свого обов`язку щодо оплати транспортного засобу, оскільки матеріали справи не містять будь-яких письмових доказів того, що у ТОВ «КОЛОС 14» існувала заборгованість перед ОСОБА_2 на момент укладення Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.10.2020;

- що на момент укладення Договору комісії та Договору купівлі-продажу у ТОВ «КОЛОС 14» існувала непогашена кредиторська заборгованість перед ТОВ «ОЛІМП» у загальному розмірі 5264589,98 грн., яка підтверджена рішеннями Господарського суду Черкаської області від 10.09.2020 по справі № 925/651/20 та від 21.09.2020 по справі № 925/692/20, що набрали законної сили, у зв`язку із чим вчинення правочинів, предметом яких являється відчуження майна ТОВ «КОЛОС 14» являється завдає шкоду кредитору, перед яким у боржника наявна заборгованість.

Суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц про те, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.

Таким чином, виходячи із встановлених вище обставин справи, вбачається, що договір комісії № 7719 від 17.10.2020 та договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7719 від 17.10.2020 являються такими, що порушують положення п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, ч. 3 ст. 13 ЦК України, отже являються фраудаторними, та підлягають визнанню недійсними як такі, що направлені на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

При цьому суд розглядає Договір комісії та Договір купівлі-продажу як невід`ємно пов`язані, оскільки вони обидва мають кінцевою метою відчуження майна боржника, але Договір комісії являє собою передоручення укладення правочину щодо продажу від ТОВ «КОЛОС 14» на користь ПП «АВТОКОМ ЦЕНТР», а Договір купівлі-продажу слугує правовою підставою для передачі майна із володіння ТОВ «КОЛОС 14» на користь відповідача-2, тому вони обидва підпадають під критерії фраудаторних правочинів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення, тому визнає недійсними договір комісії 7719 від 17.10.2020 та договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7719 від 17.10.2020, а спірний транспортний засіб підлягає витребуванню у ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Частиною 5 ст. 14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро.

В свою чергу п. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного закону визначає, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з відповідачів судові витрати у розмірі 49868,00 грн.

За приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем до матеріалів справи подано документи, що підтверджують витрати ТОВ «КОЛОС 14» на професійну правничу допомогу: Договір про надання правової допомоги № 13-12-2021 від 13.12.2021, Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 5 від 23.02.2023 за Договором про надання правової допомоги

№ 13-12-2021 від 13.12.2021, Додаткова угода № 15/02/2023-6 від 15.02.2023 до Договору про надання правової допомоги № 13-12-2021 від 13.12.2021.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 статті 126 ГПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат до 24000,00 грн.

Відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій ОСОБА_2 , а відтак, відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України, суд покладає на ОСОБА_2 24000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 9868,00 грн. судового збору.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним договір комісії № 7719 від 17.10.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» (код ЄДРПОУ 36027856, вул. Завгороднього, буд. 2А, с. Лубенці, Кам`янський район, Черкаська область, 20820) та Приватним підприємством «АВТОКОМ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 37181113, бул. Шевченка, буд. 145, оф. 234, м. Черкаси, 18000).

3.Визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7719 від 17.10.2020, укладений між Приватним підприємством «АВТОКОМ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 37181113, бул. Шевченка, буд. 145, оф. 234, м. Черкаси, 18000) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_20 , паспорт серії НОМЕР_19 , виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області 24.09.2008, провул. Весняний, буд. 9 м. Черкаси, 18001).

4.Витребувати у ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_21 , паспорт серії НОМЕР_22 , виданий 21.04.2000, АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» (код ЄДРПОУ 36027856, вул. Завгороднього, буд. 2А, с. Лубенці, Кам`янський район, Черкаська область, 20820) транспортний засіб марки RENAULT, модель DUSTER універсал-В, 2016 року випуску, колір білий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_23 .

5.Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_20 , паспорт серії НОМЕР_19 , виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області 24.09.2008, провул. Весняний, буд. 9 м. Черкаси, 18001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС 14» (код ЄДРПОУ 36027856, вул. Завгороднього, буд. 2А, с. Лубенці, Кам`янський район, Черкаська область, 20820) 9868,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 24000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 31.10.2023.

Суддя С.С. Боровик