Рішення № 114551899, 18.10.2023, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.10.2023м. СумиСправа № 920/791/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Виходцевій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/791/23

за позовом керівника Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (вул. Шевченка, 3, м. Кропивницький, 25006; код за ЄДРПОУ 3829636326),

в інтересах держави в особі позивачів:

1)Головного управління Національної гвардії України (вул. Святослава Хороброго, буд. 9-А, м Київ, 03151; код за ЄДРПОУ 08803498),

2)Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (вул. Рябошапка, буд. 25, м. Конотоп, Сумська область, 41600; код за ЄДРПОУ 12602750),

про стягнення 810340,20 грн

за участю представників сторін:

прокурор: Гонтар А.Д.,

від позивачів: 1)Жирін С.О. (довіреність від 18.07.2023 №27/12-19),

2)Бобошко І.О. (довіреність від 23.01.2023 №69/12-134) (не зміг приєднатися до відеоконференції),

від відповідача: Лісовський Р.В. (самопредставництво за витягом із ЄДРПОУ, довіреність від 02.06.2022 №б/н),

справа розглядається в порядку загального позовного провадження,

установив:

13.07.2023 прокурор звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача на користь Головного управління Національної гвардії України в особі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України грошові кошти у розмірі 810340,0 грн (вісімсот десять тисяч триста сорок грн 20 коп.), з яких: 285119,70 грн (двісті вісімдесят п`ять тисяч сто дев`ятнадцять грн 70 коп.) пеня, 525220,50 грн (п`ятсот двадцять п`ять тисяч двісті двадцять грн 50 коп.) штраф.

Ухвалою від 18.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/791/23 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 11.09.2023; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

01.08.2023 відповідач подав відзив на позов №2151 (вх 3667 від 02.08.2023 - через систему «Електронний суд» та вх №4998/23 від 08.08.2023 - засобами поштового зв`язку), відповідно до якого відповідач заперечує щодо правомірності нарахування позивачем 142799,04 грн пені і 525220,50 грн штрафу та просить зменшити розмір штрафних санкцій до 40000,00 грн.

01.08.2023 представник першого позивача Головного управління Національної гвардії України - Жирін Станіслав Олександрович поштою надіслав клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції (вх №2871), відповідно до якого просив забезпечити проведення судового засідання у справі №920/791/23 у режимі відеоконференції, визначивши Київський апеляційний суд як суд, відповідальний за проведення відеоконференції під час вищезазначеного судового засідання.

Ухвалою від 03.08.2023 у справі №920/791/23 задоволено клопотання від 28.07.2023 №б/н представника першого позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (вх №2871 від 01.08.23) у справі №920/791/23; доручено Київському апеляційному суду забезпечити участь представника першого позивача Головного управління Національної гвардії України - Жиріна Станіслава Олександровича у судовому засіданні, призначеному на 11.09.2023, 11:30 у справі №920/791/23, в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду.

15.08.2023 електронною поштою прокурор надіслав клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (вх №3106) у справі №920/791/23, відповідно до якого просив судове засідання призначене на 11.09.2023, 11:30 провести за участі прокурора Гонтара Андрія Дмитровича (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

16.08.2023 прокурор подав відповідь на відзив (вх №5181/23), в якій прокурор підтримав позовні вимоги та заперечував щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Ухвалою від 28.08.2023 у справі №920/791/23 задоволено прокурора про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх №3106 від 15.08.2023) у справі №920/791/23; постановлено провести підготовче судове засідання у справі №920/791/23, призначене на 11.09.2023, 11:30, за участю прокурора Гонтара Андрія Дмитровича (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

28.08.2023 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх №756), відповідно до якого відповідач вважає безпідставним твердження позивача про завершення надання послуг підписанням акту наданих послуг.

04.09.2023 засобами електронного суду представник другого позивача надіслав заяву про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (вх №3362) у справі №920/791/23, відповідно до якої просив судове засідання призначене на 11.09.2023, 11:30, провести за участі Бобошко Ірини Олександрівни (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 05.09.2023 у справі №920/791/23 задоволено заяву представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх №3362 від 04.09.2023) у справі №920/791/23; постановлено провести підготовче судове засідання у справі №920/791/23, призначене на 11.09.2023, 11:30, за участю Бобошко Ірини Олександрівни (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

У підготовчому судовому засіданні прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи подані учасниками справи заяви по суті спору та відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання в режимі відеоконференції на 18.10.2023, 14:30.

Ухвалою від 18.09.2023 у справі №920/791/23 доручено Київському апеляційному суду забезпечити участь представника першого позивача у судовому засіданні, призначеному на 18.10.2023, 14:30, у справі № 920/791/23, в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду.

У судовому засіданні 18.10.2023 судом встановлено:

Учасники справи в судове засідання прибули, разом з тим, представник другого позивача не зміг приєднатися до відеоконференції, про що зазначено у протоколі судового засіданні. Судом розпочато розгляд справи по суті.

Прокурор та представник першого позивача позов підтримали, просили позовну заяву прокурора задовольнити та відмовити відповідачу у клопотанні про зменшення штрафних санкцій.

Представник відповідача у задоволенні позову заперечував у частині стягнення штрафу та просив зменшити пеню.

Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 18.10.2023 на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне:

Прокурор звернувся з позовом, в якому зазначив, що згідно зі статтею 1311 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» у випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді.

Ключовим для застосування вказаних норм є поняття «інтерес держави».

У рішенні Конституційного Суду України у справі від 08.04.1999 №3-рп/99 за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Надмірна формалізація «інтересів держави» може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17).

У той же час Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: «сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Забезпечення національної безпеки українського суспільства є однією з найважливіших функцій держави, а основні завдання із захисту суверенітету і територіальної цілісності якої покладаються на військові формування. Водночас, успішні дії останніх безпосередньо залежать від рівня їх матеріального-технічного забезпечення, а порушення у цій сфері є неприпустимим в умовах сьогодення.

Прокурор наголошує на тому, що невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (далі - ТОВ «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон») договірних зобов`язань щодо своєчасного надання послуг з ремонту технічного обслуговування повітряного транспорту та пов`язаного обладнання зумовлює необхідність для захисту інтересів держави та відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання-належного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України повітряним транспортом.

Крім того, повномасштабне вторгнення Російської Федерації та введення в Україні правового режиму воєнного стану об`єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації, у зв`язку з чим, захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах, у тому числі при стягненні штрафних санкцій, є пріоритетом роботи усіх органів, у тому числі прокуратури.

За таких обставин, неналежне виконання ТОВ «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» договірних зобов`язань перед Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України беззаперечно вказує на наявність порушень державних інтересів, що зобов`язує прокурора вчинити дії для їх захисту у судовому порядку.

Відповідно до ст. 17 Конституції України оборона України забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національну гвардію України» основними функціями Національної гвардії України, зокрема, є захист конституційного ладу України, цілісності її території від спроб зміни їх насильницьким шляхом; охорона громадської безпеки і порядку, забезпечення захисту та охорони життя, здоров`я, прав, свобод і законних інтересів громадян; участь у забезпеченні громадської безпеки та охороні громадської безпеки і порядку під час проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій та інших масових заходів, що створюють небезпеку для життя та здоров`я громадян.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про Національну гвардію України» організаційно Національна гвардія України складається з органів військового управління (головного органу військового управління Національної гвардії України та органів військового управління оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України), з`єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я та установ.

Відповідно до Положення про Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, затвердженого Наказом Міністра внутрішніх справ України від 03.12.2018 № 986, військова частина є суб`єктом державної авіації та призначена для виконання функцій, які покладаються на Національну гвардію України, використовуючи повітряні судна.

Основним завданням Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України є авіаційне забезпечення військових частин та підрозділів Національної гвардії України під час виконання службово-бойових завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, а також у взаємодії з іншими складовими сектору безпеки і оборони - забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону.

Як складова сил оборони Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України бере участь у відсічі збройної агресії, ліквідації збройного конфлікту та виконання завдань територіальної оборони.

Основними функціями військової частини є, зокрема, захист конституційного ладу України, цілісності її території від спроб зміни їх насильницьким шляхом; участь у здійсненні заходів правового режиму воєнного стану.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України відповідно до покладених на неї завдань і функцій зобов`язана, зокрема, вести воєнні (бойові) дії в разі збройного конфлікту чи загрози нападу на Україну, виконувати завдання територіальної оборони; надавати допомогу під час виконання заходів правового режиму воєнного стану; здійснювати взаємодію зі Збройними Силами України під час проведення загальновійськових, широкомасштабних бойових операцій та службово-бойових завдань.

Суд погоджується, що у зазначеному випадку наявний державний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі органів, уповноважених здійснювати захист у даних правовідносинах (Головного управління Національної гвардії України та військової частини НОМЕР_1 ).

Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленні пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому прокурор не повинен перелічувати органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі. Достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Починаючи з моменту виявлення порушень інтересів держави Головне управління Національної гвардії України та Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України до суду з позовом не звертались.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 висловила правову позицію про те, що сам факт не звернення до суду органу виконавчої влади (місцевого самоврядування) з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави (територіальної громади), свідчить про те, що вказані органи неналежно виконують свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави, та звернення до суду з таким позовом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим".

Кропивницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону листами від 06.06.2023 №5-4-1553вих-23 та від 06.06.2023 №5-4-1554вих-23 проінформувала Головне управління Національної гвардії України та Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України про наявність підстав для вжиття заходів щодо захисту інтересів держави у даних правовідносинах, у т.ч. шляхом пред`явлення позову.

З відповідей Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на зазначені листи вбачається, що вказані юридичні особи з позовними заявами про захист своїх порушених прав та законних інтересів у даних правовідносинах не зверталися та про намір вжиття заходів судового захисту прокуратуру не повідомили.

Надалі на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Кропивницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону листами від 06.07.2023 №5-4-1966вих-23 та від 06.07.2023 №5-4-1967вих-23 проінформувала Головне управління Національної гвардії України та Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України про намір звернутися до суду з відповідною позовною заявою.

Враховуючи викладене, а також відсутність в Єдиному державному реєстрі судових рішень відомостей про звернення до суду з позовною заявою про захист своїх порушених прав та законних інтересів у даних правовідносинах, наразі у прокурора виникла необхідність представництва інтересів держави в особі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Головного управління Національної гвардії України у формі звернення прокуратури до господарського суду з цим позовом.

Окрім цього, прокурор зауважив, що звернення прокурора до суду за захистом порушених державних інтересів не створює додаткових процесуальних привілеїв позивачам, порівняно з іншими учасниками судового процесу. Відсутні будь-які особливі процесуальні права чи обов`язки і у прокурора, як учасника судового процесу. Зокрема, прокурор не звільнений від сплати судового збору у встановленому законом розмірі за подання до суду позовної заяви. При цьому інтереси держави потребують невідкладного захисту з огляду на військовий стан.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прокурором при звернені до суду з даним позовом дотримано вимоги ч. 4 ст. 53 ГПК України та його звернення є правомірним.

10.08.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - замовник, другий відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (далі - виконавець, відповідач) укладено договір №105/553-22/АТМ (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов`язався у 2022 році надати замовнику послуги відповідно до державних кодів економічного класифікатора 50210000-0 (ДК 021-2015 - Послуги з ремонту технічного обслуговування повітряного транспорту та пов`язаного обладнання і супутні послуги) та код класифікатора 30.30 згідно Державного класифікатора продукції та послуг (ДК 016:2010 -Послуги щодо капітального ремонтування та переобладнання повітряних літальних апаратів та авіаційних двигунів), а замовник - прийняти й своєчасно оплатити вартість вказаної в договорі послуги.

Згідно з п. 1.2. договору найменування послуги: капітальний ремонт 4-х комплектів авіаційно-технічного майна (далі - агрегат, агрегати) (надалі - послуги) в обсягах, визначених у Додатку 1 до даного договору.

Пунктом 1.6. договору визначено, що доставка агрегату замовнику після надання послуг здійснюється його власними силами, засобами та за його рахунок. За домовленістю сторін можливий інший порядок доставки та вивозу агрегату.

Відповідно до п. 1.8. договору агрегати вважаються зданими виконавцем і прийнятими замовником згідно з оформленою накладною та/або актом прийому-передачі.

Згідно з п. 3.1. договору загальна вартість надання послуг за цим договором становить 7890480,00 грн, у тому числі ПДВ 0%.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що розрахунки за послуги, що поставляються, замовником проводяться шляхом оплати за фактично надану кількість послуг протягом 7 банківських днів з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту наданих послуг.

Відповідно до п. 4.2. договору, до кожної послуги, що постачається, виконавець обов`язково надає замовнику акт наданих послуг, акт прийому-передачі (у двох примірниках) та рахунок-фактуру на оплату послуги (далі - рахунок), завірені печаткою та підписом особи виконавця уповноваженої на підписання господарських та фінансових документів, а також документ, що підтверджує якість послуги, що поставляється.

Згідно з п. 5.1. договору строк (термін) надання (передачі) послуг: до 15.12.2022.

Пунктом 5.6. договору встановлено, що про готовність агрегату до відвантаження виконавець сповіщає замовника письмово або факсом, після отримання якого замовник зобов`язаний в десятиденний термін прибути на підприємство виконавця для прийняття агрегату.

За згодою сторін допускається дострокове надання послуг (п. 5.8. договору).

Відповідно до п. 5.9. договору по закінченню надання послуг виконавець обов`язково надає замовнику наступні документи, а саме: акт прийому-передачі (у двох примірниках) оригінали; рахунок-фактура; акт наданих послуг (у двох примірниках) оригінали.

Згідно з п. 7.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання свої зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо надання послуг за бюджетні кошти виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості послуг, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

16.12.2022 між другим позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №1 до договору, відповідно до п. 2 якої сторони домовились продовжити термін надання послуг та викласти пункт 5.1. Договору у наступній редакції: « 5.1. Строк (термін) надання (передачі) послуг: до 19.02.2023 з можливістю його продовження у випадку продовження терміну дії воєнного стану».

24.02.2023 відповідач надіслав другому позивачу лист №834е, за яким повідомив про часткове виконання умов договору.

24.02.2023 замовник надіслав виконавцю листа №69/112/5-369, в якому зазначив, що послуги за договором будуть отримані замовником тільки після їх повного виконання, а не частинами (партіями).

10.03.2023 за видатковими накладними № 53 та №54, що підписані відповідачем та другим позивачем, відповідачем виконано ремонт трьох комплектів майна та ремонт четвертого комплекту майна без врахування двох одиниць блоку Б8В20-А. Таким чином станом на 10 березня 2023 року, зважаючи на номенклатуру переданих агрегатів, загальна вартість їх ремонту у відповідності з цінами, зазначеними у Специфікації послуг, склала 7293050,00 грн.

20.03.2023 відповідно до видаткової накладної №71 були відремонтовані відповідачем та передані другому позивачу останні два блоки Б8В20-А. Вартість їх ремонту згідно Специфікації послуг склала 280320,00 грн.

29.03.2023 між замовником та виконавцем підписаний акт надання послуг до договору, відповідно до пунктів 1-3 якого виконавець надав послуги з капітального ремонту 4-х комплектів авіаційно-технічного майна, а замовник прийняв надані послуги вартістю 7503150,00 грн, у тому числі ПДВ (0%) у розмірі 0 грн; за результатами наданих послуг замовник претензій не має.

04.04.2023 замовник надіслав виконавцю лист №69/1/2/5-685, в якому повідомив відповідача, що останнім не виконано умови п. 5.1. договору щодо строку надання послуг, а тому другий позивач, керуючись п. 7.2. договору за період з 20.02.2023 по 29.03.2023 нарахував відповідачу штрафні санкції в розмірі 852171,84 грн, які вимагав сплатити.

Зазначена вимога залишилась відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містяться у ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що виконавець у визначений строк послуги не надав, відтак прострочив виконання зобов`язання.

Позивач просить стягнути з відповідача 285119,70 грн пені враховуючи прострочення виконання зобов`язання за договором у 38 днів та 525220,50 грн штрафу.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором.

Згідно з п. 7.2. Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо надання послуг за бюджетні кошти виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості послуг, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Судом встановлено, що за видатковими накладними № 53 та №54 від 10.03.2023 загальна вартість послуг виконавця за договором у відповідності з цінами, зазначеними у Специфікації послуг, склала 7293050,00 грн, а за накладною №71 від 20.03.2023 - 280320,00 грн. Тобто станом на 20.03.2023 відповідач виконав роботи за договором на суму 7573370,00 грн.

Таким чином, послуги відповідачем були виконані з порушенням строку, встановленого п.5.1. договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 16.12.2022), за яким сторони домовились, що строк надання (передачі) послуг: до 19.02.2023. Разом з цим, суд дійшов висновку, враховуючи зміст п.1.8 договору від 10.08.2022, що правомірним для нарахування пені суд вважає період з 20.02.2023 по 19.03.2023 (28 днів) виходячи з суми надання послуг в розмірі 7573370,00 грн, що підтверджена накладними № 53 та №54 від 10.03.2023, №71 від 20.03.2023, а також специфікацією, що є додатком до договору.

Таким чином, здійснивши розрахунок пені з суми надання послуг в розмірі 7573370,00грн за період з 20.02.2023 по 19.03.2023, судом визначено розмір пені в сумі 212054,36 грн.

У зв`язку із зазначеним, позовні вимог щодо стягнення пені визнаються судом, як законні та обґрунтовані, в частині 212054,36 грн, в іншій частині - суд визнає вимоги необґрунтованими та недоведеними.

Щодо вимог позивача в частині стягнення штрафу, суд зазначає, що враховуючи визнаний судом правомірним період для нарахування штрафних санкцій з 20.02.2023 по 19.03.2023, прострочення відповідачем виконання зобов`язання за договором становить менше, ніж 30 днів, а тому відповідно до п. 7.2. договору у другого позивача відсутні правові підстави для нарахування відповідачу штрафу, у зв`язку з чим суд відмовляє в стягненні з відповідача 525220,50 грн штрафу.

Водночас, відповідачем у відзиві на позов заявлене клопотання про зменшення штрафних санкцій, на що суд зауважує наступне.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд приймає до уваги те, що відповідач є єдиним надавачем послуг на території України з ремонту вертольотів серії Мі і агрегатів до них, та є об`єктом критичної інфраструктури в сфері оборони. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 №363 «Питання оборонних закупівель» для підприємств, які виконують оборонні замовлення, обмежено рівень прибутку у складі ціни 1 відсотком витрат на придбання комплектувальних виробів та 30 відсотками решти витрат у складі виробничої собівартості послуг оборонного призначення. Таким чином, стягнення штрафних санкцій з відповідача впливає на можливості підприємства в подальшому залучати власні кошти для виконання договорів, що призводить до зниження обороноздатності держави.

Оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (пені) є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, враховуючи співмірність негативних наслідків для відповідача з інтересами позивачів, враховуючи, що відповідач є надавачем послуг, що є актуальними під час введення в Україні воєнного стану, який неодноразово був продовжений та діє зараз, задовольняє частково клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та зменшує розмір пені на 50% з 2120584,36 грн до 106027,18 грн.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що прокурором доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову в частині стягнення 212054,36 грн пені. Водночас, з урахуванням наведених вище обставин зменшення пені, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 106027,18 грн пені. В іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Прокурором заявлено до стягнення з відповідача 12155,10 грн судового збору, розмір якого підтверджений платіжною інструкцією №645 від 11.07.2023, доданою до позову.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України прокурору за рахунок відповідача відшкодовується 3180,82 грн судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (вул. Рябошапка, буд. 25, м. Конотоп, Сумська область, 41600; код за ЄДРПОУ 12602750) на користь Головного управління Національної гвардії України (вул. Святослава Хороброго, буд. 9-А, м Київ, 03151; код за ЄДРПОУ 08803498) в особі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; код за ЄДРПОУ 14322859) 106027,18 грн (сто шість тисяч двадцять сім грн 18 коп.) пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (вул. Рябошапка, буд. 25, м. Конотоп, Сумська область, 41600; код за ЄДРПОУ 12602750) на користь Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (вул. Шевченка, 3, м. Кропивницький, 25006; код за ЄДРПОУ 3829636326) 3180,82 грн (три тисячі сто вісімдесят грн 82 коп.) витрат зі сплати судового збору.

4. В іншому відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2023.

Суддя В.Л. Котельницька