Рішення № 114550634, 09.10.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.10.2023 Справа №607/15903/22

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Крук А. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача, адвокатки Борової Л. В.,

представника третьої особи Борецької Х. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління сімї,молодіжної політикита захистудітей Тернопільськоїміської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління сімї,молодіжної політикита захистудітей Тернопільськоїміської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30 травня 2013 року між сторонами зареєстровано шлюб. У шлюбі в сторін народились дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останніх років відносини з відповідачкою поступово погіршувались. В результаті чого між ними зникло взаєморозуміння. Будьякі способи примиритись не дали бажаного результату, оскільки у них різні погляди на сімейне життя та обов`язки. З грудня 2021 року сторони проживають окремо, подружні відносини між ними припинились, спільного господарства не ведуть. З січня 2022 року їх дочка проживає разом із позивачем, а відповідачка не приймає участі у її вихованні та утриманні. Дочка перебуває на його повному забезпеченні. Подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача та їх спільної дочки, тому вважає за необхідне розірвати шлюб з відповідачкою та визначити місце проживання спільної дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сливки Л. М. від 15 грудня 2022 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Борова Любов Володимирівна до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

16січня 2023року протокольноюухвалою суддібез видаленнясуду донарадчої кімнатиу судовомузасіданні постановленозалучити доучасті усправі в процесуальномустатусі третьоїособи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління сімї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради.

07лютого 2023року протокольноюухвалою судуматеріали цивільноїсправи №607/15903/22скеровано доУправління сімї,молодіжної політикита захистудітей Тернопільськоїміської ради для надання висновку щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 .

10 квітня 2023 року матеріали справи повернуто до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з Управління сімї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради із висновком органу опіки та піклування щодо недоцільності визначення місця проживання дитини.

13 квітня 2023 року ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Герчаківської О. Я. цивільну справу № 607/15903/22 прийнято до свого провадження. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду без видалення суду до нарадчої кімнати у судовому засіданні, яке відбулося 12 червня 2023 року постановлено закрити підготовче провадження та розпочато судове засідання з розгляду справи по суті в тому ж складі суду та учасників, що відображено в протоколі судового засідання.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові. Додатково пояснив, що з відповідачкою проживають окремо та не ведуть спільного господарства, їх спільна дочка проживає разом з ним та перебуває на його утриманні. Відповідачка участі у вихованні та утриманні дитини не приймає.

Представник позивача, адвокатка Борова Л. В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позові.

26липня 2023року судомзареєстровано заявувідповідачки ОСОБА_2 ,у якійвона проситьсудове засідання,призначене на26липня 2023року проводитибез їїучасті тазадовольнити позовнівимоги уповному обсязі.Проте,у наступнісудові засіданняіз розглядусправи посуті нез`являлась без повідомлення причин неявки, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, а тому у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд розглядає справу за відсутності такого учасника.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління сімї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради Борецька Х. В. у судовому засіданні підтримала наданий висновок органом опіки та піклування та вказала на те, що між сторона відсутній спір з приводу визначення місця проживання дитини.

У судовому засіданні малолітня ОСОБА_3 , у присутності представника Управління сімї,молодіжної політикита захистудітей Тернопільськоїміської ради, повідомила, що навчається у 4 класі Тернопільської ЗОШ № 5. Зі школи її забирає батько, або дідусь з бабусею, а коли гарна погода, то вона їздить на громадському транспорті сама. Дитина займається сопілкою у школі, інші гуртки не відвідує. Проживає разом із батьком, бабусею та дідусем у АДРЕСА_2 . У неї є домашня тварина собачка ОСОБА_4 . ОСОБА_3 також гуляє у дворі будинку з подругами. У вихідні дні вона ходить на прогулянки, вчить уроки та відпочиває. У неї є рідна сестра ОСОБА_5 , якій 19 років. Вона проживає у селі з бабусею та дідусем. ЇЇ маму звати ОСОБА_6 , коли останній раз її бачила не пригадує. Вона інколи бачаться з мамою, хоче бачити її. Зазвичай речі їй купує батько. Інколи їх купує матір. Дитина повідомила, що може безперешкодно бачитися з двома батьками.

Ознайомившись із позовною заявою, заслухавши пояснення позивача, його представника, малолітньої ОСОБА_3 , а також представника третьої особи, дослідивши та оцінивши письмові докази, суд встановив наступні обставини справи.

30 травня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, актовий запис № 598, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 30 травня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції.

У шлюбі в сторін народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 23 травня 2014 року Ступнівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2022/001020341 від 07 листопада 2022 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відмітки у паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 , який виданий 09 липня 1998 року Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Як убачається із висновку органу опіки та піклування щодо недоцільності визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 310 від 05 квітня 2023 року, орган опіки та піклування, у зв`язку із відсутністю предмета спору між сторонами вважає, що підстав для визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , немає. Мати дитини ОСОБА_2 на засіданні комісії повідомила, що вона не заперечує щодо проживання доньки ОСОБА_3 разом із батьком.

Відтак, в частині позовних вимого ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між подружжям погіршилися відносини, вони не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбних стосунків. Сумісне життя подружжя є неможливим, шлюб існує лише формально, і тому його доцільно розірвати, оскільки збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, що має істотне значення.

За змістом ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України (далі СК України), позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до вимог ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, зважаючи на те, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідачка не заперечила щодо розірвання шлюбу, з огляду на засади добровільності шлюбу, суд вважає, що позов в цій частині підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком, то суд зазначає наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 5 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Аналіз змісту наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що захисту підлягає лише порушене або оспорюване право або інтерес, при цьому за змістом принципів змагальності (статті 12, 81 ЦПК України) та диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) саме позивач повинен, зокрема, обґрунтувати та довести факт порушення або оспорення суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно частини першої та другої ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст. 9 Конвенції державиучасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За змістом ч. ч. 2 та 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини (ст. 141 СК України).

За змістом положень ч. 1 ст. 160 СК України та ч. 1 ст. 161 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Так, судом установлено, що дитина ОСОБА_3 проживає разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Із висновку органу опіки та піклування щодо недоцільності визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 310 від 05 квітня 2023 року убачається, що мати малолітньої дитини ОСОБА_3 ОСОБА_2 на засіданні комісії не заперечила щодо проживання доньки ОСОБА_3 разом із батьком. Відтак, орган опіки та піклування дійшов висновку, що між сторонами відсутній предмет спору.

Також дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суду пояснила, що може безперешкодно бачитися з двома батьками.

Попередньо позивач не звертався до органу опіки та піклування за вирішенням питання про визначення місця проживання їх спільної дочки. Натомість оформив свої вимоги до суду позовною заявою до суду, однією з вимог у якій є визначення місця проживання спільної дитини сторін, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 1, ч. 4 ч. 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будьякі дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до частин 13 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на встановлені судом обставини, зміст норм процесуального закону, позивач ОСОБА_1 повинен довести, що між сторонами дійсно існує спір щодо визначення місця проживання їх спільної дитини, що цей спір реальний, визначення місця проживання дитини з батьком відповідає якнайкращим інтересам дитини.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: поперше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; подруге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Аналіз наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будького з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, необхідно виходити з того, що поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, оскільки дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.

Також беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, з огляду на те, що дитина є найбільш вразливою стороною під час будьяких сімейних конфліктів, судовий розгляд сімейних спорів, в яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним.

Тобто, суд насамперед має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

З пояснень малолітньої ОСОБА_3 вбачається, що вона прихильно ставиться до своїх батьків, проживає з позивачем, однак хоче частіше бачитися з мамою, у побаченнях з якою в неї перешкод немає.

Висновок органу опіки та піклування ґрунтується на тому, що між сторонами відсутній спір, а тому підстав для визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 немає.

Суд зауважує, що будьяких інших достатніх, допустимих та достовірних доказів, які б свідчили про наявність незгоди відповідачки з тим, щоб дитина сторін проживала з позивачем за місцем його проживання, ОСОБА_1 суду не надано.

Отож, доказів, які б давали суду правові підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини в судовому порядку буде виключно в інтересах малолітньої дитини чи призведе до поліпшення прав та інтересів малолітньої дитини суду не надано, як не надано і доказів, що в розумінні змісту положень ч. 1 ст. 160 СК України та ч. 1 ст.161СК України саме з вини відповідачки мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина.

Про відсутність між сторонами спірних питань щодо визначення місця проживання дитини свідчить і те, що у своїй заяві, яка зареєстрована судом 26 липня 2023 року, відповідачка ОСОБА_2 просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відтак, суд оцінивши пояснення дитини ОСОБА_3 , позицію органу опіки та піклування про те, що між сторонами відсутній спір, а також те, що дитина проживала і продовжує проживати разом з батьком і в неї немає інтересу на зміну місця її проживання, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили на необхідність визначення місця проживання малолітньої дитини саме з ним, що свідчить про недоведеність позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.

При ухваленні рішення в цій справі суд врахував висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 21 травня 2020 року у справі № 587/2134/17, від 27 січня 2021 року у справі № 727/3856/18, від 26 січня 2023 року у справа № 164/812/21

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки в користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Керуючись статтями 2,4,12,13,7678,206,258268,273,352355Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В АЛ И В :

Позов задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , зареєстрований 30 травня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис № 598.

У задоволенні інших вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Відповідачці направити копію заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 ,РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління сімї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, код ЄДРПОУ: 43459222, адреса місцезнаходження: бульв. Шевченка, буд. 1, м. Тернопіль, 46001.

Повний текст рішення суду складено 19 жовтня 2023 року.

Головуючий суддя Герчаківська О.Я.