Постанова № 1145383, 05.11.2007, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м.Київ - 32, вул. Комінтерна, 16.

тел. 230-31-77

І м е н е м України

ПОСТАНОВА

"05" листопада 2007 р. Справа № А10/650-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “УСПОТ ЛТД”

до відповідача-1 Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

до відповідача-2 Управління Державного казначейства у Києво-Святошинському районі ГУДКУ у Київській області

про стягнення з Державного бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 994045,00 гривень.

Головуючий суддя О.В.Тищенко

Суддя Антонова В.М.

Суддя Подоляк Ю.В.

За участю представників сторін:

від позивача - Літовченко К.В. (довіреність № 215 від 05.11.07р.); Липницька В.І. (довіреність № 214 від 05.11.07р.); Тімченко О.А. (довіреність № 217 від 19.10.07р.); Грабовський А.Ю. (довіреність № 216 від 05.11.07р.)

від відповідача 1 - Єрмакова А.М. (довіреність № 29801 від 05.11.07р.); Василенко Л.Г. (довіреність № 16860/9/251-01 від 11.09.06р.)

від відповідача 2 –не з’явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю “УСПОТ ЛТД” звернулась до господарського суду Київської області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області та Управління Державного казначейства у Києво-Святошинському районі ГУДКУ у Київській області про стягнення з Державного бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 994045,00 гривень.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.10.2007р. було відкрито провадження в адміністративній справі та судове засідання призначено на 05.11.2007р.

Через загальний відділ господарського суду Київської області від Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (відповідач 1) надійшло клопотання про колегіальний розгляд справи №А10/650-07.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.11.2007р. призначено колегіальний розгляд справи №А10/650-07 у складі трьох суддів: Тищенко головуюча, суддя Подоляк Ю.В., суддя Антонова В.М.

Позовні вимоги мотивовані порушенням права позивача на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що передбачено приписами п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Посилаючись на норми ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивач зазначає, що ним дотримано всі законодавчі вимоги щодо порядку та строків заявлення проведення бюджетного відшкодування.

Через загальний відділ господарського суду Київської області 25.10.2007р. від представника позивача надійшла заява, в якій останній уточнив адресу відповідача - Управління Державного казначейства у Києво-Святошинському районі ГУДКУ у Київській області.

25.10.2007р. господарським судом Київської області було направлено ухвалу, повістку про виклик в судове засідання та копію позовної заяви на наступну адресу: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишнее, вул. Л. Українки, 88.

Відповідач-1 проти позову заперечує, про що зазначив письмово у запереченнях до позовної заяви. В обгрунтування своїх заперечень відповідач-1 посилається на пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та вважає, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від”ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично оплаченій отримувачем товарів до державного бюджету.

Відповідач-2 у судове засідання 05.11.2007р. не з’явився, причини неявки суду не повідомив, хоч був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

За клопотанням відповідача 1 запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство господарського суду» на диск СD-R серійний № А3126LВ1239806LН.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 1 дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Згідно з даними податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2007 року позивач мав від”ємне значення з податку на додану вартість за поточний звітний (податковий) період в сумі 1153401 гривень та залишок від”ємного значення попереднього звітного (податкового) кредиту, що включається до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду в сумі 276942 гривень.

За результатами здійснення господарської діяльності за квітень 2007 року позивач також отримав від”ємне значення податку на додану вартість у сумі 557492 гривень, що засвідчується даними податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2007 року, яка була подана до відповідача-1 18.05.2007 року.

У рядку 21 податкової декларації за квітень 2007 року позивач зазначив від”ємне значення податку на додану вартість за квітень 2007 року в сумі 557492 гривень, а у рядку 23 декларації - залишок від”ємного значення податку на додану вартість за березень 2007 року у сумі 1430343 гривень.

Як вбачається із матеріалів справи позивач разом з податковою декларацією за квітень 2007 року подав до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області Розрахунок суми бюджетного відшкодування, в якому визначив суму податкового кредиту, що фактично була сплачена ним у попередньому податковому періоді контрагентам - постачальникам товарів (послуг) у сумі 994045 гривень, вказавши при цьому в рядку 25.1 податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2007 року, що бюджетне відшкодування в сумі 994045,00 гривень підлягає відшкодуванню шляхом перерахування цієї суми на рахунок платника податку у банку. Також 18.05.2007 року позивачем було подано до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування із зазначенням своїх банківських реквізитів.

Копія податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2007 року була подана позивачем до Управління Державного казначейства у Києво-Святошинському районі ГУДКУ у Київській області для ведення реєстру податкових декларацій.

Відповідач-1 у період з 24.07.2007 року по 13.08.2007 року здійснив виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов”язань з податку на додану вартість за квітень 2007 року. За результатами перевірки відповідачем-1 складено Акт перевірки № 465/23-3/20072763 від 20.08.2007 року, який судом досліджено.

В результаті здійсненої перевірки відповідач-1 не встановив порушень правильності визначення значення різниці між сумою податкових зобов”язань і сумою податкового кредиту у квітні 2007 року та порушень достовірності нарахування суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2007 року, що підтверджується висновками Акту перевірки, який надано позивачем до матеріалів справи.

Проте, за результатами перевірки відповідач-1 дійшов висновку щодо неможливості підтвердити суму бюджетного відшкодування за квітень 2007 року у розмірі 994045,00 гривень у зв”язку з неотриманням на момент складання Акту перевірки матеріалів зустрічних перевірок по запитах, що були направлені відповідачем-1 до податкових органів за місцезнаходженням контрагентів позивача, що і спонукало позивача заявити позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Порядок відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету платнику податків врегульовано приписами п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядком відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 02.07.1997 року № 209/72 з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов”язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від”ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від”ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від”ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому звітному періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводитть документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Дослідивши обставини справи та наявні документи суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивач грунтуються на положеннях Закону України “Про податок на додану вартість”.

За наявності від”ємного значення податку на додану вартість за березень та квітень 2007 року у позивача виникло право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету, що встановлено нормами ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Натомість суд вважає помилковими твердження відповідача-1 щодо необхідності підтвердження сплати контрагентами позивача податку на додану вартість до Державного бюджету. Таке твердження спростовується приписами пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в якому чітко визначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від”ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому звітному періоді постачальникам таких товарів (послуг).

З аналізу норми Закону вбачається, що законодавець не ставить настання бюджетного відшкодування в залежність від того, коли у отримувача товару виникло зобов”язання перед постачальниками, а визначає що суми податку на додану вартість мають бути фактично сплачені у попередньому податковому періоді постачальникам товарів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить в залежність від результатів проведення зустрічних перевірок контрагентів цього платника та отримання результатів таких перевірок порядок здійснення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Проведення відповідачем-1 зустрічних перевірок з контрагентами позивача не може продовжувати визначений Законом України “Про податок на додану вартість” термін для відшкодування з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Як встановлено судом, необхідними умовами для виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування Закон України «Про податок на додану вартість» визначає: наявність від’ємного значення податку на додану вартість в попередньому звітному періоді та включення його до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, наявність від’ємного значення податку на додану вартість в наступному податковому періоді та факт сплати отримувачем товарів (послуг) у попередньому звітному періоді своїм постачальникам за товари (послуги).

Зазначені умови відображені позивачем у податкових деклараціях за березень-квітень 2007 року. Позивачем дотримано також необхідний порядок та строки звернення до відповідачів для проведення бюджетного відшкодування.

Крім того, позивач надав до матеріалів справи копії платіжних доручень, якими підтверджуються факти сплати ним грошових коштів своїм контрагентам за отриманий товар. Ці факти відповідачем-1 не заперечуються.

Згідно з пп.7.7.6 п.7.6 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

З огляду на приписи п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” 28.07.2007 року закінчився встановлений законодавством термін для перерахування відповідачем-2 грошових коштів (бюджетного відшкодування ПДВ) з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок позивача в обслуговуючому банку.

Матеріально-правовий спосіб захисту порушеного права, визначений Законом України «Про податок на додану вартість», полягає в зверненні до суду із позовом про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету Зі змісту ст. 25 Бюджетного кодексу України вбачається, що Державне казначейство здійнює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Відповідно до п.7 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.1995 року № 590, відділення Державного казначейства у районах, містах, районах у містах здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок Державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов’язкових платежів.

З огляду на вищенаведене суд погоджується із доводами позивача, що відповідачем-2 у даній справі про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування у сумі 994045,00 гривень повинно виступати Управління Державного казначейства у Києво-Святошинському районі ГУДКУ у Київській області.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що висновок відповідача-1 щодо неможливості підтвердити суму бюджетного відшкодування за квітень 2007 року в розмірі 994045,00 гривень у зв”язку з неотриманням на момент складання акту матеріалів зустрічних перевірок по направлених листах-запитах суперечить чинному податковому законодавству.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторна повинна довести ті обтавини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з викладеного суд дійшов висновку, що відповідач-1 не довів суду обставини, на які посилається як на підставу своїх заперечень.

За таких обставин суд, розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об”єктивному дослідженні, дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 21, 98, 158, 160, 161, 162, 163 та п. 6 прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд Київської області, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Управління Державного казначейства у Києво-Святошинському районі ГУДКУ у Київської області (08132, Київська обл., Києво-Святошинсткий р-н, м.Вишневе, вул.Л.Українки, 88, код ЄДРПОУ-23569671, рахунок № 31118030700356 в ГУДКУ Київської області, МФО 821018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УСПОТ ЛТД” (07454, Київська обл., с.Требухов, вул. Броварська, 56, код ЄДРПОУ- 20072763, пот/рах. № 26008003038900 в АБ ІНГ банк Україна, МФО 300539) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2007 року у сумі 994045 гривень (дев’ятьсот дев’яносто чотири тисячі сорок п’ять грн.).

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УСПОТ ЛТД” (07454, Київська обл., с.Требухов, вул. Броварська, 56, код ЄДРПОУ- 20072763, пот/рах. № 26008003038900 в АБ ІНГ банк Україна, МФО 300539) 1700,00 гривень судового збору.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В.Тищенко

Суддя В.М.Антонова

Суддя Ю.В.Подоляк