Рішення № 114526700, 05.10.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2023Справа № 910/8160/23Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про стягнення 38 578,18 грн.

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"

про визнання недійсним договору

Представники учасників справи:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом):не з`явився;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом):Плясун О.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (відповідач) про стягнення 38 578,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра» було здійснено виплату страхового відшкодування потерпілій особі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, право вимоги за якою перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал", у позивача виникло право вимоги до відповідача як до особи, чиїм працівником під час виконання своїх трудових обов`язків завдано шкоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 відкрито провадження у справі № 910/8160/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

14.06.2023 до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві зазначено, що матеріали справи містять докази, які спростовують наявність вини водія ОСОБА_1 , протиправності його дій, причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями та наслідками, відтак, за відсутності складу цивільного правопорушення слід відмовити у задоволенні позову.

19.06.2023 до Господарського суду міста Києва від представника Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" надійшла зустрічна позовна заява.

В обґрунтування зустрічного позову Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" посилається на те, що Договір про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК від 02.01.2020 укладений з порушенням вимог до форми та змісту договору факторингу, і це зумовлює його недійсність.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 прийнято зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/8160/23, вирішено перейти до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.08.2023.

29.06.2023 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" надійшла відповідь на відзив. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" зазначив, що у постанові Печерського районного суду м. Києва від 09.06.2022 у справі № 757/6482/22 встановлено та доведено факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди саме ОСОБА_1

10.07.2023 до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач за зустрічним позовом просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

31.07.2023 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву. У поданому відзиві зазначено, що твердження позивача за зустрічним позовом щодо відсутності розміру фінансового активу, зазначеного у грошовому виразі не підтверджені, оскільки п. 4.1. Договору факторингу передбачено, що за передані права регресних вимог до боржників фактор сплачує клієнту грошові кошти у сумі, визначеній переліками переданих регресних вимог, укладених на виконання цього Договору та у строк, вказаний у відповідному переліку переданих вимог регресних вимог.

У судовому засіданні 03.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 07.09.2023.

09.08.2023 до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" надійшла відповідь на відзив за зустрічним позовом, у якій зазначено, що розділ 4 Договору факторингу не містить ні розміру грошового активу, визначеного у грошовому виразі, ні строків внесення такого грошового активу, ні умов взаєморозрахунків.

У судовому засіданні 07.09.2023 розгляд справи відкладено на 05.10.2023.

28.09.2023 до Господарського суду міста Києва від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

У судовому засіданні 05.10.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 20.12.2021 року о 16 год. 30 хв. в м. Києві на вул. В. Тютюнника, 5, керуючи автомобілем Ісузу, д.н.з. НОМЕР_1 , всупереч вимогам п.п. 2.3 б, 12.1 Правил дорожнього руху, під час руху не врахував дорожньої обстановки, погодні умови та стан дорожнього покриття, не вибрав безпечної швидкості внаслідок чого, не впоравшись з керуванням, здійснив зіткнення з автомобілем Рено, д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який знаходився у нерухомому стані, в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, після чого ОСОБА_1 залишив місце ДТП, чим порушив п. 2.10.а) Правил дорожнього руху.

Зазначена ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ст. 124 КУпАП, як порушення учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів та за ст. 122-4 КУпАП, як залишення водієм транспортного засобу на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, що підтверджується постановою Печерського районного суду м. Києва від 09.06.2022 у справі № 757/6482/22-п.

Під час вчинення ДТП ОСОБА_1 працював водієм у Приватному акціонерному товаристві "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Ісузу, д.н.з. НОМЕР_1 на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра" за Полісом АР/5043927.

Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, за Полісом АР/5043927 складає 130 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

06.01.2022 ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ "СК "Саламандра" з повідомленням про настання страхового випадку.

Згідно зі страховим Актом № 0038601.12.21/1 від 09.02.2022 та розрахунком страхового відшкодування ПрАТ "СК "Саламандра" прийнято рішення про виплату потерпілому ОСОБА_2 страхового відшкодування в розмірі 38 578,18 грн.

03.05.2022 ПрАТ "СК "Саламандра" виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 38 578,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8537 від 03.05.2022, копія якого наявна в матеріалах справи.

02.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (фактор) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра" (клієнт) укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК (далі - Договір факторингу), за умовами якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що перейшли до клієнта як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договорами страхування (п. 1.1. Договору факторингу).

За цим Договором фактор займає місце клієнта (як кредитора) по усіх переданих регресних вимогах клієнта, у тому числі права одержання від боржників сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі. Права за регресними вимогами переходять від клієнта до фактора з моменту підписання Акту прийому-передачі документів по відповідній регресній вимозі за формою, наведеною в Додатку № 2 до цього Договору (п. п. 1.2., 1.3. Договору факторингу).

Відповідно до п. 2.1. Договору факторингу для реалізації фактором придбаних ним прав, клієнт зобов`язаний передати фактору оригінали документів, що посвідчують виникнення у клієнта права регресної вимоги. Одночасно з передачею оригіналів документів, що посвідчують виникнення у клієнта відповідних прав регресних вимог, сторони підписують акт приймання-передачі документів.

За умовами п. 2.2. Договору факторингу клієнт зобов`язаний сповістити боржників про укладання цього Договору стосовно прав регресних вимог і повідомити, що платежі на користь фактора є належними.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання в діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 6.1. Договору факторингу).

Переліком переданих регресних вимог № 02-22 за період з 01.04.2022 по 30.06.2022 визначено передачу фактору права вимоги до ПрАТ "АК "Київводоканал" на суму 38 578,18 грн. за страховим актом № 0038601.12.21/1.

Згідно з Актом приймання-передачі документів № 23-02 від 04.05.2022 до Договору факторингу, клієнтом передано, а фактором прийнято оригінали документів, що підтверджують право вимоги фактора, як кредитора за регресними вимогами до ПрАТ "АК "Київводоканал" на суму 38 578,18 грн. за страховим випадком № 0038601.12.21/1.

Позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 07713 від 04.05.2022 про виплату страхового відшкодування у розмірі 38 578,18 грн.

Листом № 1335/12/36/02-22 від 27.05.2022 відповідач відмовив у задоволенні означеної претензії.

У зв`язку з відмовою відповідача здійснити виплату страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення 38 578,18 грн. страхового відшкодування.

У свою чергу, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до суду із зустрічним позовом, у якому посилається на те, що Договір про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК від 02.01.2020 укладений з порушенням вимог до форми та змісту договору факторингу, що зумовлює його недійсність.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України "Про страхування"). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України "Про страхування"). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 Цивільного кодексу України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України "Про страхування". До них п. 9 ч. 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Положення ст. 22 Цивільного кодексу України передбачає що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частина 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України встановлює, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Підпунктом "в" підпункту 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Оскільки матеріалами справи достовірно підтверджено, що водій ОСОБА_1 залишив місце ДТП, позовні вимоги до ПрАТ "АК "Київводоканал" в силу перелічених норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", є обґрунтованими.

За таких обставин, за висновками суду, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра", перейшло право вимоги потерпілого до відповідальної особи за заподіяну шкоду в розмірі 38 578,18 грн.

Водночас, 02.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра" укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК; та згідно з Актом приймання-передачі документів № 23-02 від 04.05.2022 до Договору факторингу, клієнтом передано, а фактором прийнято оригінали документів, що підтверджують право вимоги фактора, як кредитора за регресними вимогами до ПрАТ "АК "Київводоканал" на суму 38 578,18 грн. за страховим випадком № 0038601.12.21/1.

За приписами статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Таким чином, позивач отримав право вимоги до відповідача на стягнення страхового відшкодування, сплаченого за наслідками пошкодження транспортного засобу марки Рено, д.н.з НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 20.12.2021.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та достатніх доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму страхового відшкодування.

Враховуючи зазначене вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 38 578,18 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом відхиляються доводи Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" щодо відсутності вини водія ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, враховуючи таке.

Зі змісту постанови Печерського районного суду м. Києва від 09.06.2022 у справі № 757/6482/22-п вбачається, що ОСОБА_1 20.12.2021 року о 16 год. 30 хв. в м. Києві на вул. В. Тютюнника, 5, керуючи автомобілем Ісузу, д.н.з. НОМЕР_1 , всупереч вимогам п.п. 2.3 б, 12.1 Правил дорожнього руху, під час руху не врахував дорожньої обстановки, погодні умови та стан дорожнього покриття, не вибрав безпечної швидкості внаслідок чого, не впоравшись з керуванням, здійснив зіткнення з автомобілем Рено, д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який знаходився у нерухомому стані, в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, після чого ОСОБА_1 залишив місце ДТП, чим порушив п. 2.10.а) Правил дорожнього руху.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину в інкримінованих адміністративних правопорушеннях повністю визнав.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та вивчивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих правопорушень, яка також підтверджується фактичними даними протоколів про адміністративні правопорушення, схеми дорожньо-транспортної пригоди, письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 , іншими матеріалами справи в їх сукупності.

З урахуванням фактичних обставин справи суд кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, як порушення учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів та за ст. 122-4 КУпАП, як залишення водієм транспортного засобу на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний.

Таким чином, у постанові встановлено та доведено факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди саме ОСОБА_1 , який порушив Правила дорожнього руху.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог, суд зазначає наступне.

Як було зазначено судом, в обґрунтування зустрічного позову Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" посилається на те, що Договір про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК від 02.01.2020 укладений з порушенням вимог до форми та змісту договору факторингу, і це зумовлює його недійсність.

Зокрема, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що Договір про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК від 02.01.2020 не містить розміру винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 4.1. Договору факторингу за передані права регресних вимог до боржників фактор сплачує клієнту грошові кошти у сумі, визначеній переліками переданих регресних вимог, укладених на виконання цього Договору та у строк, вказаний у відповідному переліку переданих вимог регресних вимог.

Відповідно до Переліку переданих регресних вимог № 02-22 (за період з 01.04.2022 по 30.06.2022) загальна сума боргу за регресними вимогами складає 3 033 934,35 грн.

За передані регресні вимоги фактор сплачує клієнту 2 027 128,78 грн. включно до 31.12.2022.

Цей перелік переданих регрес них вимог є невід`ємною частиною Договору про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК від 02.01.2020.

Ha підтвердження проведених розрахунків представником TOB «Маркс.Капітал» надано суду копії платіжних доручень віл 29.07.2022 №3H00083577, від 28.07.2022 № 375, від 12.07.2022 № 349, від 07.07.2022 № 334, від 07.07.2022 № 335, від 30.06.2022 № 325, від 20.05.2022 № 268, від 18.05.2022 № 266, від 16.05.2022 № 261, від 29.04.2022 № 234 та від 29.04.2022 № 243, від 07.10.2022 №3H00086546 та від 10.10.2022 №3Н00086589.

Таким чином, твердження позивача за зустрічним позовом щодо відсутності розміру фінансового активу, зазначеного у грошовому виразі не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи викладене зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, а у зустрічному позові слід відмовити.

Судовий збір за розгляд справи покладається на сторін, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення 38 578,18 грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А, ідентифікаційний код 03327664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (36023, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Колективна, будинок 10, ідентифікаційний код 37686922) 38 578 (тридцять вісім тисяч п`ятсот сімдесят вісім) грн. 18 коп. страхового відшкодування, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.У задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" про визнання недійсним договору - відмовити повністю.

4.Витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покласти на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.10.2023.

Суддя С. В. Стасюк