Рішення № 114526261, 30.10.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2023м. ДніпроСправа № 904/4670/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/4670/23

за позовом Приватного малого підприємства "Експрес"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кватро Ойл"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Приватне мале підприємство "Експрес" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 25.08.2023 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кватро Ойл" (далі - відповідач) про стягнення 395.550,20 грн, з яких 329.125,36 грн основної заборгованості, 60.000,43 грн пені, 3.687,66 грн трьох процентів річних та 2.736,75 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4670/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2023.

Ухвалою від 25.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Ухвалу від 25.08.2023 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач отримав 07.09.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 13.09.2023 (арк. 59, том 1).

Відповідачу(ам) в ухвалі від 25.08.2023 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву тривав до 22.09.2023.

Станом на 30.10.2023 відзив не надано.

Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 ГПК України).

З урахуванням того, що відповідач не скористався правом на подачу відзиву, господарський суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач стверджує, що виконав взяті на себе зобов`язання за укладеним між сторонами договором перевезення вантажів автомобільним транспортом, однак отримані від позивача послуги відповідач оплатив частково, що і стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач у визначений строк відзив не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; надання послуг; настання строку оплати послуг; наявності/відсутності повної/часткової оплати послуг; наявності/відсутності заборгованості; правомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 16.03.2023 між позивачем (далі позивач, замовник) та відповідачем (далі відповідач, перевізник) був укладений достроковий договір №11 перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - договір), відповідно до п. 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник зобов`язується подавати справні транспортні засоби (що відповідають вимогам цього договору та додатків до нього), доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому відправником вантаж з пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а замовник зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату.

Загальна вартість (ціна) цього договору (тобто загальна сума всіх провізних плат, сплачених замовником перевізнику за цим договором і зафіксованих сторонами у відповідній товарно-транспортній документації на кожне окреме перевезення вантажу) сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично наданих перевізником послуг по перевезенню (доставці) вантажу (п. 4.8 договору).

Пунктом 9.1 визначено, що цей договір набирає чинності з дати його укладання (підписання) сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за цим договором. Послуги перевезення (доставки) вантажів перевізником за цим договором надаються протягом 1 (одного) року з моменту укладення цього договору. У випадку, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів до моменту закінчення цього строку жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження цього строку, цей строк щоразу автоматично пролонгується (продовжується) ще на 1 (один) рік.

Для оплати послуг за договором позивач виставив відповідачу рахунки на оплату на загальну суму 438.106,06 грн, а саме:

рахунок на оплату №146 від 20.03.2023 на суму 108.980,70 грн;

рахунок на оплату №147 від 20.03.2023 на суму 108.980,70 грн;

рахунок на оплату №155 від 03.04.2023 на суму 3.973,74 грн;

рахунок на оплату №154 від 03.04.2023 на суму 108.085,46 грн;

рахунок на оплату №153 від 03.04.2023 на суму 108.085,46 грн.

Для підтвердження надання послуг відповідачу позивач долучив до матеріалів справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 438.106,06 грн, а саме:

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №164 від 26.03.2023 на суму 108.980,70 грн;

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №165 від 26.03.2023 на суму 108.980,70 грн;

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №168 від 03.04.2023 на суму 3.973,74 грн;

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №167 від 05.04.2023 на суму 108.085,46 грн;

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №166 від 06.04.2023 на суму 108.085,46 грн.

Випискою по рахунку підтверджується, що відповідач 17.04.2023 здійснив оплату за міжнародні транспортні послуги згідно із рахунком №146 від 20.03.2023 на суму 108.980,70 грн.

Також позивач долучив до матеріалів справи акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 до 21.08.2023 за договором, який укладений між позивачем та відповідачем, і згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем станом на 21.08.2023 складає 329.125,36 грн. Суд зауважує, що акт звіряння не підписаний з боку відповідача.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 329.125,36 грн основної заборгованості, 60.000,43 грн пені, 3.687,66 грн трьох процентів річних та 2.736,75 грн інфляційних втрат.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг (транспортно-експедиційних).

Стаття 901 ЦК України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ч. 3 ст. 929 ЦК України).

Статтею 931 ЦК України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Суд встановив, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору позивач надав відповідачу послуги на суму 438.106,06 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

Відповідно до п. 4.2 договору сторони погодили здійснювати оплату наданих перевізником послуг по організації перевезення вантажу на підставі рахунку-фактури, який виставляється перевізником після здійснення перевезення і підписання сторонами акту про виконання послуг по організації перевезення, протягом 2 (двох) банківських днів з дня підписання замовником акту про виконання послуг по організації перевезення вантажу.

Суд встановив, що між сторонами підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 438.106,06 грн. Акти на вказану суму підписані у період з березня до квітня 2023 року.

Отже, строк оплати послуг є таким, що настав, однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач лише частково /здійснив оплату рахунку №146 від 20.03.2023 на суму 108.980,70 грн/ розрахувався за надані позивачем послуги перевезення вантажу.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 329.125,36 грн /яку позивач просить суд стягнути з відповідача/.

Доказів оплати заборгованості в сумі 329.125,36 грн відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач не спростував (правом на подачу відзиву не скористався).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 329.125,36 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 6.3 договору сторони узгодили, що за прострочення замовником свого зобов`язання щодо оплати послуг з перевезення вантажу, фактично наданих перевізником, замовник сплачує на вимогу перевізника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 06.04.2023 до 23.08.2023 на загальну суму 60.000,43 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача три проценти річних та інфляційні втрати за загальний період прострочення з 06.04.2023 до 23.08.2023 на загальну суму 3.687,66 грн та за загальний період прострочення з 06.04.2023 до 31.07.2023 на загальну суму 2.736,75 грн.

Відповідач контррозрахунку пені, процентів річних та інфляційних втрат не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунків не висловив, вимоги не заперечив. Крім цього, відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 60.000,43 грн, трьох процентів річних у розмірі 3.687,66 грн та інфляційних втрат у розмірі 2.736,75 грн підлягають задоволенню у заявлених розмірах згідно з неспростованими відповідачем розрахунками позивача, з якими погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п. 90).

Судові витрати

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому частиною першою цієї статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Водночас, частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8 для сплати судового збору у разі подання до суду документів у електронній формі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22 наголосила, що при поданні позову через Електронний суд судовий збір розраховується з понижуючим коефіцієнтом.

Позовна заява у справі №904/4670/23 була сформована в системі «Електронний суд», а тому правомірним є застосування ставки судового збору з понижуючим коефіцієнтом.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача у розмірі 4.746,60 грн.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кватро Ойл" (49009, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Акінфієва Івана, будинок 1-А, офіс 9; ідентифікаційний код 44857569) на користь Приватного малого підприємства "Експрес" (81053, Львівська область, Яворівський район, місто Новояворівськ, вул. Бандери С., будинок 7; ідентифікаційний код 30253563) 329.125,36 грн (триста двадцять дев`ять тисяч сто двадцять п`ять грн 36 к.) основної заборгованості, 60.000,43 грн (шістдесят тисяч грн 43 к.) пені, 3.687,66 грн (три тисячі шістсот вісімдесят сім грн 66 к.) трьох процентів річних, 2.736,75 грн (дві тисячі сімсот тридцять шість грн 75 к.) інфляційних втрат, 4.746,60 грн (чотири тисячі сімсот сорок шість грн 60 к.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня його повного складення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк