Постанова № 11452023, 24.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.09.10 Справа №2а-7148/10/5/0170

11:18

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Сидоренко Д.В., при секретарі Мородецькій Ю.В. розглянувши за участю представників:

від позивача – Овсянников Д.В. – дов. б/н від 16.08.10р., від відповідача – Горохова А.К. – держ. податк. інсп., дов. № 12/10-0 від 13.01.2010р.

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод «Сімферопольсільмаш»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними дій, спонукання до виконання певних дій.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариства «завод «Сімферопольсільмаш» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправними дій щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010р. податковою декларацією, визнання протиправним та скасування рішення про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010р. податковою декларацією, що міститься у повідомленні відповідача № 317192/10/28-4 від 20.04.2010р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача відносно невизнання як податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010р. є протиправними, не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки Декларація з податку на додану вартість за березень 2010р. оформлена відповідно до норм податкового законодавства і в неї відсутні підстави для невизнання її як податкової звітності.

У судовому засіданні 21.09.2010р. представник позивача надав суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд зобов’язати відповідача провести в електронних базах податкової звітності декларацію з податку на додану вартість за березень 2010р. як податкову декларацію, та провести по особистому рахунку платника податків відомості, що містить декларація з податку на додану вартість за березень 2010р. Разом з тим, представник позивача надав клопотання про відмову від позову в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010р. податковою декларацією, що міститься у повідомленні відповідача № 317192/10/28-4 від 20.04.2010р., у зв’язку з чим суд ухвалою від 21.09.2010р. закрив провадження у справі в цій частині.

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволені позовних вимог відмовити. У запереченні на позов зазначив, що податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2010р. не може бути визнана такою, оскільки заповнена позивачем всупереч вимогам п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Наказу ДПА України № 221 від 28.04.2009р. «Про затвердження форми декларації з податку на додану вартість та Порядку її складання», а саме п. 3.3, 4.3 відповідно до яких в декларації зазначаються усі передбачені в ній показники, якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Відповідач зазначає, що відповідно до зазначених пунктів Порядку в рядках «факс» та «E-mail», якщо вони відсутні повинні були стояти прочерки. Разом з тим, відповідач вказує на те, що у рядку де повинно бути вказано до якої податкової інспекції подається податкова декларація – зазначено СДПІ ВПП в м. Сімферополя тоді як платник податку знаходиться на обліку у ДПІ в м. Сімферополі.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2010р. позивачем подана декларація з податку на додану вартість за квітень 2010р., що підтверджується вхідним штампом відповідача № 55756 від 19.04.2010р.

Повідомленням вих. № 171/10/284 від 20.04.2010р. відповідач повідомив позивача про те, що податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2010р. не визнана податковою декларацією оскільки порушені вимоги п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 3.3, п. 4.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 (в редакції Наказу ДПА України від 28.04.2009р. № 221, зареєстрованого в Мінюсті України 07.05.2009р. за № 417/16433, а саме в даної декларації не вказані обов’язкові реквізити, що передбачені рядком 06 заголовної частини декларації. Та позивачу рекомендовано заповнити декларацію відповідно до вимог зазначених Наказів з урахуванням норм Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Податкова декларація - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу) (п. 1.11 ст.1 Закону України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон № 2181).

Статтею 4 Закону № 2181 визначений порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань, де у п.п. 4.1.2 п. 4.1 зазначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Абзацом 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 закріплено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 передбачене, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (із змінами та доповненнями) затверджена форма податкової декларації та Порядку її заповнення і подання (далі Порядок).

У п. 3.3, 4.3, Порядку закріплено, що декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження. Пунктом 5 закріплений порядок заповнення податкової декларації.

Разом з тим, відповідно до п. 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, що затверджені Наказом ДПА України від 31.12.2008р. № 827 (далі-Методичні рекомендації) якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме: 1) у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються; 2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється); 3) не скріплено печаткою платника податків; 4) відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності; 5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); 6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання; 7) подана ксерокопія звітних документів; 8) звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

У судовому засіданні та у запереченні на позов відповідач вказує на те, що позивачем порушені вимоги п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 3.3, п. 4.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 (в редакції Наказу ДПА України від 28.04.2009р. № 221, зареєстрованого в Мінюсті України 07.05.2009р. за № 417/16433) щодо заповнення Декларації з податку на додану вартість за березень 2010р., а саме не зазначення у декларації обов’язкових реквізитів що передбачені рядком 06 заголовної частини декларації, тобто відсутність прочерку у рядках «E-mail» та «факс», але суд вважає таку позицію безпідставною, оскільки Законом № 2181 не передбачено такої підстави для неприйняття податкової декларації.

Щодо того, що податкова декларація подана до СДПІ ВПП в м. Сімферополя тоді як платник податку знаходиться на обліку у ДПІ в м. Сімферополі представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що це зазначено помилково, оскільки декларація з ПДВ за березень 2010р. подана позивачем до ДПІ в м. Сімферополі, про що відображено у декларації між рядками 06 та 07.

Аналізуючи норми п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 та норми п. 3.3, 4.3, 5 Порядку податкова декларація може бути не визнана такою лише у випадку якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

У зв’язку з чим, дії відповідача щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за березень 2010р. є протиправними.

У порядку передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надані докази в обґрунтування своєї позиції.

Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

– на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

– з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

– обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

– безсторонньо (неупереджено);

– добросовісно;

– розсудливо;

– з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

– пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

– з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

– своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб’єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У судовому засіданні, яке відбулось 24.09.2010р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 29.09.2010р.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо невизнання як податкової звітності податкову декларацію з податку на додану вартість Відкритого акціонерного товариства «Завод «Сімферопольсільмаш» за березень 2010р.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим визнати податкову декларацію з податку на додану вартість Відкритого акціонерного товариства «Завод «Сімферопольсільмаш» за березень 2010 року як податкову звітність та відобразити її в особовому рахунку Відкритого акціонерного товариства «Завод «Сімферопольсільмаш».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Завод «Сімферопольсільмаш» (95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Вузлова, 8, корп. 5: ЄДРПОУ 05786117) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.