Постанова № 11451938, 01.03.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.03.10 Справа №2а-674/09/10/0170

16:03 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшковій І.А.,

за участю представників сторін:

прокурора - Свіренко Р.О., посвідчення №300;

від позивача - Богатирьов Д.А., представник по довіреності без номеру від 24.03.2009 року;

від відповідача - Боблікова А.В., представник по довіреності без номеру від 01.12.2009 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом військового прокурора Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерство оборони України "Кримвійськбуд" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0012082301/0 від 02.08.2004 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проведення перевірки позивача ДПІ у м. Сімферополі АР Крим дійшла безпідставних висновків про відсутність у позивача права займатися зовнішньоекономічною діяльністю у звязку з відсутністю такого виду діяльності в довідці про включення до ЄДРПОУ. При цьому позивач посилається на те, що такий вид діяльності зазначено в статуті позивача. Також позивач зазначив, що придбані ним матеріали були використані у власній господарській діяльності позивача, а саме продані іншим особам, у звязку з чим позивач має право віднести витрати на придбання товарів до складу валових витрат та податкового кредиту. Крім того позивач зазначив про свою незгоду з висновком податкового органу про невідповідність податкової накладної вимогам діючого законодавства, оскільки вказана податкова накладна має всі реквізити, передбачені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

Заявою від 07.10.2004 року позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0012082301/1/1 від 21.09.2004 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.03.2010 року судом допущено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим - її правонаступником - Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим.

У судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяви, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає прийняте податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані суду у судовому засіданні 11.06.2009 р. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення тим, що під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, а саме: позивачем до складу податкового кредиту було включено суму ПДВ, сплачену за придбання мембран іоноселективного електроду, однак згідно з листом Українського Державного хіміко-технологічного університету м. Дніпропетровськ зазначений продукт не може мати властивостей мембрани, у звязку з чим відповідачем зроблено висновок про те, що податкова накладна, на підставі якої суми включені до складу податкового кредиту, не відповідає вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону. Також відповідачем встановлено, що в перевіреному періоді позивачем було придбано та продано дві партії резонаторів кварцових. Відповідач зазначає, що придбання та наступна передача для продажу на комісію в один день зазначених резонаторів свідчить про те, що позивач не планував використовувати вказаний товар у власній господарській діяльності. Крім того, позивачем було придбано та продано стрижні мастильні контакті. Відповідач зазначив, що вказаний товар не надходив на ДП МОУ «Кримвійськбуд», був оприбуткований лише в бухгалтерському обліку. Під час перевірки встановлено, що всі придбані товари було експортовано за межі митної території України; один з контрагентів позивача - Компанія «GILPATRIK TRADE COMPANY», США, - згідно відповіді Інтерполу на запит ДПА України в США не зареєстрована.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державне підприємство Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" (код ЄДРПОУ 24308323, юридична адреса: 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Леніна, буд.17) зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим як юридична особа (розпорядження №289-р від 30.04.1998 року т.1, а.с.23-34, 46, 176-177). Позивач на час розгляду справи перебуває на обліку в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, що підтверджено матеріалами справи та представниками позивача та відповідача не оспорювалось та не заперечувалось.

ДПІ у м. Сімферополі АР Крим з 03.06.2004 року по 30.07.2004 року було проведено документальну тематичну перевірку з питання правомірності віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту по експортним операціям за період липень-грудень 2003 року та січень 2004року, за результатами якої складено акт перевірки №653/23-4 від 30.07.2004 року (т.1, а.с.9-22).

Як свідчить текст акту перевірки за її результатами відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР, у звязку з чим, на думку податкового органу, позивачем занижено ПДВ за липень 2003 року на суму 151152грн.00коп., в вересні 2003 року на суму 150893грн.00коп., в жовтні 2003 року на суму 105365грн.00коп., в грудні 2003 року на суму 100005грн.00коп., а всього заниження ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, в розмірі 507415грн.00коп.

Акт перевірки №653/23-4 від 30.07.2004 року вручено позивачу 30 липня 2004 року, що підтверджено підписом уповноваженої особи позивача з зазначенням заперечень на акт перевірки, та представником позивача не оспорюються і не заперечується.

Зазначений акт перевірки став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0012082301/0 від 02.08.2004 року (т.1, а.с.7), відповідно до якого позивачу нараховано податок на додану вартість в сумі 507415грн.00коп. за порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та застосовані штрафні санкції на підставі пп.17.1.3 та пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ.

За результатами розгляду апеляційної скарги позивача Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АРК згідно з вимогами п.4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №253 від 21.06.2001 року з наступними змінами та доповненнями (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 липня 2001 р. за №567/5758), прийнято податкове повідомлення-рішення №0012082301/1/1 від 21.09.2004 року (т.1, а.с.51), без зміни нарахованих сум ПДВ та застосованих сум штрафних санкцій.

Вказані податкові повідомлення-рішення вручені позивачу, що представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Суд зазначає, що позивач в поданому адміністративному позові та під час надання пояснень в судових засіданнях під час розгляду справи в суді не оспорює підстави та порядок проведеної перевірки, своєчасність повідомлення про її проведення, дотримання порядку оформлення акту перевірки тощо; дотримання відповідачем порядку проведення зазначеної перевірки та оформлення її результатів не є предметом даного адміністративного спору. У звязку з викладеним судом не розглядаються та не оцінюються дії відповідача стосовно дотримання порядку проведення перевірки, оформлення її результатів і повідомлення позивача про висновки податкового органу стосовно порушення Державного підприємства Міністерство оборони України "Кримвійськбуд" вимог податкового законодавства, та не розглядається питання щодо визнання дій податкового органу, що повязані з проведенням перевірки, неправомірними.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Згідно з п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР в редакції станом на період, який було перевірено (надалі Закон про ПДВ) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що відповідно до вимог пп.7.2.3 п.7.2 статті 7 Закону про ПДВ податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Вимоги до податкової накладної встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону).

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підтвердження придбання, оплати за придбаний товар, його наступного продажу та оплати на адресу позивача за проданий товар ДП МОУ "Кримвійськбуд" під час розгляду справи надані наступні договори, первинні документи бухгалтерського обліку, платіжні доручення, виписку банку та податкові накладні:

З питання придбання та наступного продажу мембран іоноселективного електроду:

- договір від 21.07.2003 року №21-3/07-3 (т.1, а.с.154), згідно з яким позивач придбав у ТОВ «Печора-Тур» товар мембрана іноселективного електроду для визначення високозарядних фосфат-іонов у кількості 376шт. на загальну суму 906912грн.00коп. (в т.ч. ПДВ 151152грн.00коп.); видаткова накладна №РН-0000033 від 23.07.2003 року (т.1, а.с.155) і податкова накладна №33 від 23.07.2003 року (т.1, а.с.156) про продаж зазначеного товару на ту ж суму;

- платіжні доручення №381 від 19.09.2003 року, №384 від 23.03.2003 року, №395 від 24.09.2003 року, №456 від 14.10.2003 року (т.1, а.с.157-160), виписка банку (т.1, а.с.161), що підтверджують перерахування ДП МОУ "Кримвійськбуд" на користь ТОВ «Печора Тур» грошових коштів в загальній сумі 906912грн.00коп.;

- договір комісії №22-3/07/03-ДК від 22.07.2003 року (т.1, а.с.163, 164), згідно з яким Приватним підприємством «Детройт» прийнято на себе обовязки по реалізації товару позивача (мембрана іноселективного електроду для визначення високозарядних фосфат-іонов у кількості 376шт.) на загальну суму 762528грн.00коп. без ПДВ (в договорі зазначено про нульову ставку ПДВ); акт приймання-передачі товару на комісію до зазначеного договору №1 від 23.07.2003 року (т.1, а.с.165);

- вантажні митні декларації від 22.08.2003 р. (т.1, а.с.166-169), згідно з якими позивачем на адресу Компанії «Gilpatrick Trade Compani», США, поставлені мембрани іноселективного електроду для визначення високозарядних фосфат-іонів у вигляді безбарвної прозорої плівки у формі диску діаметром 96мм; код товару 3926909900. На ВМД наявні відмітки про те, що задекларований товар було вивезено за межі митної території України 26.08.2003 року;

- виписка банку (т.1, а.с.161), що підтверджує перерахування ПП «Детройт» на користь ДП МОУ "Кримвійськбуд" грошових коштів в загальній сумі 762528грн.00коп.

З питання придбання та наступного продажу стрижнів змащувальних контактних ССК-1:

- договір від 26.12.2003 року №КП03/12-26 та додаток №1 до зазначеного договору від 26.12.2003 року (т.1, а.с.232-233), згідно з яким позивач придбав у ТОВ «Профіт-групп» вказаний товар у кількості 3340шт. на загальну суму 250500грн.00коп. (в т.ч. ПДВ 50100грн.00коп.);

- документи, видані ТОВ «Профіт-групп» позивачу: видаткова накладна №РН-0000081 від 11.12.2003 року (т.1, а.с.234) і податкова накладна №158 від 11.12.2003 року (т.1, а.с.235) про продаж зазначеного товару на суму 600030грн.00коп. (в т.ч. ПДВ 100005грн.00коп.); видаткова накладна №РН-0000095 від 26.12.2003 року (т.1, а.с.236) і податкова накладна №169 від 26.12.2003 року (т.1, а.с.237) про продаж зазначеного товару на суму 300600грн.00коп. (в т.ч. ПДВ 50100грн.00коп.);

- платіжні доручення №87 від 27.01.2004 року, №100 від 29.01.2004 року, №114 від 30.01.2004 року, №137 від 06.02.2004 року, №160 від 12.02.2004 р., №195 від 20.02.2004 р., №239 від 03.03.2004 р., №256 від 15.03.2004 р., №258 від 15.03.2004 р., №259 від 15.03.2004 р., №295 від 22.03.2004 р., №409 від 19.04.2004 р., №429 від 20.04.2004 року, №430 від 20.04.2004 р., №431 від 20.04.2004 р., №432 від 20.04.2004 р., №455 від 27.04.2004 р. (т.1, а.с.241-249), що підтверджують перерахування ДП МОУ "Кримвійськбуд" на користь ТОВ «Профіт-групп» грошових коштів в загальній сумі 900650грн.00коп.;

- договір комісії №21 від 26.12.2003 року (т.1, а.с.238-239), згідно з яким ТОВ «Сіріус» прийнято на себе обовязки по реалізації товару позивача (стрижень змащувальний контактний ССК-1 у кількості 10007шт.) на загальну суму 754427грн.73коп. без ПДВ (в договорі зазначено про нульову ставку ПДВ); акт приймання-передачі товару на комісію до зазначеного договору №1 від 29.12.2003 року (т.1, а.с.239, зворотній бік);

- вантажна митна декларація від 23.01.2004 р. (т.1, а.с.240), згідно з якими позивачем на адресу «Delson Management LLC», США, поставлено стрижень змащувальний контактний ССК-1 у кількості 10007шт.; код товару 3801900000. На ВМД наявна відмітка про те, що задекларований товар було вивезено за межі митної території України 23.01.2004 року;

- платіжні доручення №102 від 29.01.2004 р., №107 від 30.01.2004 р., №115 від 06.02.2004 р., №127 від 11.02.2004 р., №139 від 20.02.2004 р., №146 від 02.03.2004 р., №151 від 12.03.2004 р., №162 від 19.03.2004 р., №203 від 19.04.2004 р., №199 від 16.04.2004 р., №209 від 26.04.2004 р. (т.1, а.с.250, т.2, а.с.1-5), що підтверджує перерахування ТОВ «Сіріус» на користь ДП МОУ "Кримвійськбуд" грошових коштів в загальній сумі 754427грн.73коп.

З питання придбання та наступного продажу резонатора кварцового РК-391 позивачем надані:

- договір купівлі-продажу №КТ-24-1/09-03 від 24.08.2003 року (т.1, а.с.211) та специфікації до зазначеного договору від 26.09.2003 року та від 30.10.2003 року (т.1, а.с.212, 213), згідно з якими вказаний товар було придбано позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтек» у кількості 39400шт. загальною вартістю у суму 1281288грн.00коп. (в т.ч. ПДВ 105364грн.80коп.);

- документи, видані ТОВ «Комтек» позивачу: видаткова накладна №КТ-0000139 від 26.09.2003 року (т.1, а.с.214) і податкова накладна №175 від 26.09.2003 року (т.1, а.с.215) про продаж зазначеного товару на суму 905356грн.80коп. (в т.ч. ПДВ 150892грн.80коп.); видаткова накладна №КТ-0000198 від 31.10.2003 року (т.1, а.с.216) і податкова накладна №263 від 31.10.2003 року (т.1, а.с.217) про продаж зазначеного товару на суму 632188грн.80коп. (в т.ч. ПДВ 105364грн.80коп.);

- платіжні доручення №600 від 13.11.2003 року, №601 від 14.11.2003 року, №605 від 14.11.2003 року, №609 від 17.11.2003 року, №35 від 14.01.2004 року, №58 від 16.01.2004 року (т.1, а.с.227-229), виписки банку (т.1, а.с.224), що підтверджують перерахування ДП МОУ "Кримвійськбуд" на користь ТОВ «Комтек» грошових коштів в загальній сумі 1537545грн.60коп.;

- договір комісії №25-1/09-03ДК від 25.09.2003 року (т.1, а.с.218-219), згідно з яким Приватним підприємством «Ексім-Д» прийнято на себе обовязки по реалізації товару позивача (резонатор кварцовий РК-391 частотою 11934,448 кГц ГШЖК.433510.001 ТУ у кількості 23200шт.) на загальну суму 757480грн.00коп. без ПДВ (в договорі зазначено про нульову ставку ПДВ); акт приймання-передачі товару на комісію до зазначеного договору №1 від 26.09.2003 року (т.1, а.с.219, зворотній бік);

- договір комісії №31-5/10-03ДК від 31.10.2003 року (т.1, а.с.220-221), згідно з яким Приватним підприємством «Ексім-Д» прийнято на себе обовязки по реалізації товару позивача (резонатор кварцовий РК-391 частотою 11934,448 кГц ГШЖК.433510.001 ТУ у кількості 16200шт.) на загальну суму 528930грн.00коп. без ПДВ (в договорі зазначено про нульову ставку ПДВ); акт приймання-передачі товару на комісію до зазначеного договору №1 від 31.10.2003 року (т.1, а.с.221, зворотній бік);

- вантажні митні декларації від 21.10.2003 р. та від 26.12.2003 року (т.1, а.с.222-223), згідно з якими позивачем на адресу Компанії SIA «Riki I.V.», Латвія, поставлені резонатор кварцовий РК 391 с частотою 11934,448 кГЦ, 1 картонна коробка (кварцовий первинний елемент призначений для генерування частоти у заданих параметрах у генераторах сигналу); код товару 0543200000. На ВМД наявні відмітки про те, що задекларований товар було вивезено за межі митної території України 23.10.2003 року та 26.12.2003 року;

- виписки банку (т.1, а.с.224-226), що підтверджує перерахування ПП «Ексим-Д» на користь ДП МОУ "Кримвійськбуд" грошових коштів в загальній сумі 1285616грн.53коп.

Суд зазначає, що вказані первинні бухгалтерські документи складені у відповідності з законодавством, що діяло на час укладення та виконання угод; в акті перевірки відсутні будь-які відомості про те, що зазначені документи не були надані під час проведення перевірки або під час їх дослідження податковий орган дійшов висновку, що їх зміст або форма не відповідають вимогам діючого законодавства. Суд також вважає необхідним зазначити, що під час проведення перевірки відповідачем не ставилися під сумнів достовірність та правильність складення контрагентами позивача податкових накладних ТОВ «Профіт-групп» №158 від 11.12.2003 року і №169 від 26.12.2003 року та ТОВ «Комтек» №175 від 26.09.2003 року і №263 від 31.10.2003 року, а також обґрунтованість віднесення позивачем сум по вказаним податковим накладним до складу податкового кредиту.

Стосовно невідповідності податкової накладної, виданої ТОВ «Печора-Тур» №33 від 23.07.2003 року, вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ (в частині того, що податкова накладна повинна містити опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг)) відповідач посилається на листи Українського Державного хіміко-технологічного університету. В акті зазначено, що згідно з листом №08-01-546 від 11.06.2004 року зазначеної установи продукт, вироблений ТОВ "Артем", не може називатися мембраною іоноселективного електрода для визначення високо зарядних фосфат - іонів, оскільки представляє собою гетерогенну систему і не може мати властивостей мембрани, наведеної в описанні до патенту на винахід ТУ У 33.2-30190933-001-2003; згідно з листом №26-06/15-139 від 08.04.2004 року в результаті проведеного дослідження зразку мембрани іоноселективного електроду для визначення високо зарядних фосфат-іонів встановлено різку розбіжність в масі, вмісті складових компонентів і вартості 1 одиниці мембрани, виготовленої відповідно патенту UA №12434 GО01N27/30 (2,18грн.) і мембрани, виготовленої ТОВ «Артем» від 28.11.2003 року (1998,05грн.).

Суд зазначає, що під час розгляду справи судом до Українського Державного хіміко-технологічного університету неодноразово направлялись запити про витребування листа №08-01-546 від 11.06.2004 року, однак вказаний лист суду надано не було та про причини його ненадання не повідомлено. Як свідчить відповідь Українського Державного хіміко-технологічного університету №26-01-33 від 25.02.2010 року на запит Військового прокурора Сімферопольського гарнізону (т.2, а.с.52-53) про надання вказаного листа та документів, що стали підставою для такого висновку, вказані матеріали університет надати не може у звязку з їх відсутністю у виконавця проф. ОСОБА_4. Крім того, суд зазначає, що зазначений лист №08-01-546 від 11.06.2004 року також на неодноразові вимоги суду не було надано і відповідачем - у судовому засіданні представник відповідача пояснив, що вказаний лист також не може бути представлений ДПІ в м. Сімферополі АР Крим у звязку з закінченням терміну зберігання відповідних справ та їх знищенням.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем на підтвердження невідповідності наданої позивачем під час проведення перевірки податкової накладної ТОВ «Печора-Тур» №33 від 23.07.2003 року у якості доказу надано лише акт перевірки №653/23-4 від 30.07.2004 року. Разом з тим, суд зазначає, що вказаний акт перевірки не містить у собі відомостей про наявність необхідного рівня кваліфікації у виконавця дослідження, наявності у виконавця необхідного обладнання, устаткування та умов для проведення дослідження; відповідність способу та методу його проведення діючому законодавству України та галузевим технічним нормам тощо. В акті не наведено опис порядку проведення дослідження мембран, не зазначені данні, на підставі яких особа, що його проводила, дійшла таких висновків; стосовно калькуляції собівартості мембрани суд зазначає, що під час розгляду справи зазначені калькуляції не надані і акті не наведено перелік тих витрат, які були включені до складу калькуляції, для їх порівняння, не зазначено за який саме період була складена вказана калькуляція, тобто наявність часового проміжку між реєстрацією патенту та виробленням продукції, розцінки на час вироблення продукції на сировину та інші складові у порівнянні з цінами на дату видачі патенту тощо.

Крім того, суд зазначає, що товар, вказаний у податковій накладній, на час дослідження вже був експортований, що відповідачем не оспорюється, у звязку з чим відповідною особою, що проводила дослідження, перевірятися міг лише аналогічний товар, однак в акті перевірки не зазначено яким чином та від кого він був отриманий, не наведено доказів того, що предметом дослідження були такі ж саме мембрани.

Таким чином, суд приходить до висновку, що акт перевірки від 30.07.2004 року №653/23-4 не може бути прийнятий судом у якості належного доказу невідповідності податкової накладної ТОВ «Печора-Тур» №33 від 23.07.2003 року вимогам Закону про ПДВ.

На підставі викладеного, дослідивши надані позивачем під час розгляду справи видаткові накладні, податкові накладні, виписки банку та вантажні митні декларації, суд приходить до висновку про відповідність зазначених документів вимогам діючого на час їх складання законодавства та недоведеності твердження відповідача про їх неналежне оформлення.

Також в матеріалах справи наявні довідки про проведення зустрічних перевірок: Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтек» (довідка №189 від 22.02.2005 р. т.2, а.с.9-12), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус» (довідка від 20.06.2004 р. №85з/23-32475582 т.2, а.с.33-35), якими підтверджено наявність укладення з позивачем та виконання зазначених вище господарських угод. Також листом ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська підтверджено укладення ДП МОУ «Кримвоєнбуд» та виконання угоди з ПП «Ексім-Д» (т.2 а.с.15). Крім того, в матеріалах справи листи ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова №2964/7/23-116 від 21.08.2009 року про неможливість проведення перевірки ТОВ «Профіт-групп» у звязку з припиненням юридичної особи (т.2, а.с.13) та ДПІ у Петровському районі м. Донецька №39242/7/23-113 від 20.12.2004 року про неможливість проведення перевірки ПП «Детройт» у звязку з вилученням документів господарської діяльності працівниками УПМ ДПА в м. Києві та УПМ ДПА в Донецькій області, визнанням підприємства банкрутом. Таким чином, за результатами проведених перевірок та інформації, наданої стосовно ТОВ «Профіт-групп» і ПП «Детройт», суд приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів стосовно невиконання позивачем з одного боку та ТОВ «Комтек», ТОВ «Сіріус», ПП «Ексім-Д», ТОВ «Профіт-групп» і ПП «Детройт» з іншого боку договорів стосовно поставки та продажу мембран іноселективного електроду, стрижнів мастильних контактних ССК-1 та резонатору кварцового РК-391.

Суд вважає необхідним зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про проведення зустрічної перевірки ТОВ «Печора Тур» з питань поставки позивачу мембран іоноселективного електроду; відповідачем не надано доказів того, що вказана угода не укладалась та/або не виконувалась.

Згідно з ч.1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем в порядку ст.71 КАС України не доведено невиконання позивачем та його контрагентами укладених угод; наданими під час розгляду справи документами: платіжними дорученнями, виписками банків, вантажно-митними деклараціями, податковими та видатковими накладними - підтверджено придбання позивачем товарів, їх наступний продаж та вивезення проданого товару за межі митної території України.

Суд також зазначає, що відповідачем не доведено, що товари не були експортовані за межі митної території України або були повернуті (зокрема, як неякісні). Згідно відомостей, викладених в довідці позивача від 27.01.2010 року (без номеру) станом на зазначену дату будь-які претензії по якості, кількості, технічним характеристикам реалізованих позивачем мембран іоноселективного електроду від покупця не надходило; про наявність будь-яких судових справ з приводу поставки вказаного товару позивачу не відомо (т.2, а.с.23). Суд зазначає, що відомості, викладені в зазначеній довідці позивача під час розгляду справи відповідачем не оспорені та не спростовані, а також не надано доказів наявності будь-яких претензій та/або позовів з боку покупців вказаного товару з дати його вивезення до теперішнього часу.

Згідно листа Східної митниці від 06.07.2009 року №11-11/4958 (т.2, а.с.11) вантажні митні декларації за №№70000/3/2101149, 70000/3/210151, 70000/3/210153, 70000/3/210155 знищені згідно акту про знищення від 24.04.2007 року №11 у звязку з закінченням терміну зберігання.

Разом з тим, копії вказаних вантажних митних декларацій були надані позивачем під час розгляду справи, та відповідачем достовірність зазначених документів не оспорюється. Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відомості, викладені в зазначених ВМД, не є достовірними, не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідачем такі докази під час розгляду справи не надані та не повідомлено про їх наявність у третіх осіб для витребування та залучення до матеріалів справи.

Як свідчить текст акту перевірки (а.с.12) згідно з відповіддю Інтерполу (на запит ДПА України №1535/5/26-3619 від 19.02.2004 року) «GILPATRIK TRADE COMPA-NY» в США не зареєстрована. Разом з тим, суд зазначає, що під час розгляду справи вказаний лист відповідь Інтерполу представником відповідача суду не надано, відомості акту перевірки в зазначеній частині не підтверджені і будь-якими іншими доказами. Крім того, суд зазначає, що, як підтверджено текстом акту перевірки та наданими позивачем під час розгляду справи первинними документами бухгалтерського і податкового обліку, угода між позивачем та нерезидентом - «GILPATRIK TRADE COMPANY» - була виконана в серпні 2008 року, що підтверджено наданими вантажно-митними деклараціями. Суд зазначає, що під час розгляду даної справи відповідачем не було надано суду будь-які відомості про те, що станом на дату закінчення перевірки та/або станом на дату розгляду даної справи в суді проданий товар мембрани іноселективного електроду було повернуто позивачу або іншій особі у звязку з відсутністю отримувача.

Суд також вважає необхідним звернути увагу відповідача на те, що угода з продажу мембран іоноселективного електроду була укладена та виконана позивачем в 2003 році на час дії Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року. Згідно зі статтями 48, 49 ЦК відповідач як орган державної податкової служби мав право на звернення до суду з позовом про визнання укладеної угоди з продажу недійсною, однак зазначеним правом не скористався, доказів прийняття компетентним судом рішення про визнання вказаної угоди недійсною суду під час розгляду справи не надав, а також не повідомив про подання до суду такого позову.

Згідно з ч.1 та 4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в порядку, встановленому ч.1, 4 ст.70, ч.1, 2 ст.71 КАС України відповідачем не надано належних доказів як невиконання угоди з продажу товару «GILPATRIK TRADE COMPANY», так і її протиправності і визнання судом у встановленому порядку недійсною.

Таким чином матеріалами справи підтверджено фактичне виконання позивачем угод як щодо придбання зазначених товарів, так і їх наступного продажу, вивезення за межі митної території України.

На підставі викладеного у суду відсутні підстави для неприйняття вказаних бухгалтерських документів та податкових накладних як належних доказів по справі.

Також суд вважає помилковими висновки відповідача, викладені в акті перевірки, про те що позивач здійснює діяльність, не передбачену довідкою ГУС в АРК, - оптовий продаж матеріальних цінностей в сфері зовнішньоекономічної діяльності - з наступних підстав.

Згідно п.2.2 Статуту Державного підприємства Міністерства Оборони України «Кримвійськбуд» передбачене здійснення останнім таких видів діяльності, як комерційна, торговий-посередницька як основні напрями діяльності підприємства позивача, а також оптова торгівля, і інші види діяльності. З викладеного виходить, що будівництво житлових будинків, виробництво залізобетону не є єдиним основним напрямом діяльності позивача, як вважає відповідач.

Довідкою Головного організаційно-мобілізаційного управління генерального штабу Озброєних сил України від 30.12.1999 р. №428 передбачені види діяльності підприємства позивача по ЗКГНТ: 97910 «Оборона», 60000 «Будівництво», 70000 «Торгівля», 84000 «Загальна комерційна діяльність» і по КВЕД 51.70.0 «Інші види оптової діяльності», а довідка головного управління статистики АРК передбачені види діяльності по ОКОНХ - 71110 «Державна оптова торгівля».

Наказом ГУС України №428 від 30.12.1999р. встановлено, що коди і види діяльності за КВЕД носять довідковий характер і не є підставою для юридичних і економічних змін умов господарювання суб'єктів господарської діяльності.

З викладеного виходить, що вказані види діяльності не є вичерпними, і підприємство позивача може займатися як оптовою торгівлею, так і залучати комісіонерів для здійснення експортних операцій.

Суд також не приймає до уваги заперечення відповідача в частині того, що придбання та продаж резонаторів кварцових в один день свідчить про те, що позивач не планував їх використання у власній господарській діяльності у звязку з наступним:

Згідно з вимогами п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Пунктом 1.32 статті 1 даного Закону передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як свідчать матеріали справи резонатори кварцові були придбані позивачем для наступного продажу за ціною, що перевищує ціну придбання (без ПДВ), тобто позивач мав намір отримати та отримав доход за рахунок наступного продажу товару. Оскільки дії з придбання товару та його наступний продаж за ціною вище ціни придбання направлені на отримання доходу в грошовій формі, така діяльність позивача є господарською. Суд також не погоджується з висновками відповідача стосовно необґрунтованого включення до складу податкового кредиту відповідних сум у звязку з ненадходженням товарів безпосередньо на склад позивача, оскільки зберігання товару на складах продавців було передбачено договорами, що були укладені позивачем з продавцями, та не суперечить діючому законодавству.

Відповідно до вимог пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Суд зазначає, що у звязку з неправомірним нарахуванням податкового зобовязання з податку на додану вартість застосовування штрафних санкцій також є необґрунтованим.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття податкового повідомлення-рішення, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим №0012082301/0 від 02.08.2004 року є законним та обґрунтованим і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Враховуючі, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про оплату позивачем під час подання адміністративного позову державного мита, суд приходить до висновку, що позивачем не надані документально підтверджені відомості про наявність з його боку судових витрат, що повинні компенсуватись за рахунок Державного бюджету України.

У звязку зі складністю справи судом 01 березня 2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 09 березня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0012082301/0 від 02.08.2004 року, прийняті стосовно Державного підприємства Міністерство оборони України "Кримвійськбуд".

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.