Рішення № 114517165, 30.10.2023, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 рокум. Ужгород№ 260/1843/23

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі відповідач 1, ГУ ПФУ в Закарпатській області), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач 2, ГУ ПФУ в м. Києві), яким просить:

1) Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22.09.2022 року О/р № 921050116766;

2) Визнати протиправним та скасувати надане позивачці Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області рішення № 921050116766 від 04.10.2022 року про відмову ОСОБА_1 в здійсненні перерахунку/переведення на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ;

3) Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу державної служби позивачки період з 04.07.2001 року по 12.11.2015 року, тривалістю 14 років 04 місяці 9 днів;

4) Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити і здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 15.09.2022 року пенсію державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці від 14.09.2022 року № 388, з встановленими законодавством відповідними доплатами та надбавками.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що з 15.12.2015 року ОСОБА_1 була призначена пенсія по інвалідності.

15.09.2022 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про перерахунок - переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

Як стверджує позивач, в порушення пункту 4.2. Порядку № 22-1 працівник структурного підрозділу територіального органу Пенсійного фонду України, який здійснював прийом та обслуговування позивачки: не надав їй інформації щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; не перевірив зміст і належне оформлення наданих документів; не повідомив про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії.

Заява позивачки була розглянута ГУ ПФУ в м. Києві та у зв`язку з тим, що до заяви не були додані всі необхідні для її розгляду документи, зокрема довідка про складові заробітної плати, передбачена постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 року № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві рішенням від 22.09.2022 року О/р № 921050116766 позивачці було відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

04.10.2022 року позивачка повторно подала до ГУ ПФУ в Закарпатській області заяву про перерахунок пенсії - перехід на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» до якої додала довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

В жовтні 2022 року структурним підрозділом ГУ ПФУ в Закарпатській області позивачці було надано рішення № 921050116766 від 04 жовтня про відмову в перерахунку пенсії. Відповідно до зазначеного рішення ОСОБА_1 було «відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», згідно поданої заяви від 04.10.2022 року, за відсутності необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України - 20 років». Зазначене рішення обгрунтовано тим, що органами Пенсійного фонду України зараховано позивачці «до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 16.09.1988 року по 04.07.2001 року (12 років 09 місяців 19 днів) та не зараховано до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 року по 12.11.2015 року (14 років 4 місяці 09 днів). Такий висновок в оскаржуваному рішенні мотивований тим, що з 04.07.2001 року набрав чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 року № 2493-111, згідно з яким керівні працівники і спеціалісти місцевих рад набули статусу посадових осіб органів місцевого самоврядування. Посади в органах місцевого самоврядування віднесені до відповідних категорій посад статтею 14 Закону № 2493-ІП. Посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а відтак, відповідач дійшов висновку, що періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування можуть бути зараховані до стажу державної служби по 04.07.2001 року.

Вважаючи спірні рішення протиправними, позивач звернулася до суду із даним позовом про їх скасування.

Ухвалою судді від 11.04.2023 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачам надати відзив на позовну заяву у разі її заперечення.

28.04.2023 року до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Закарпатській області, зі змісту якого, не погоджується з доводами, викладеними в позовній заяві, виходячи з наступного.

Так, 04.10.2022 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про перерахунок пенсії перехід на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу». Розглянувши документи, подані для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області (структурний підрозділ, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) встановлено, що стаж роботи позивачки на посадах державної служби складає 12 років 09 місяців 19 днів, з необхідних 20 років. Позивач станом на 01.05.2016 року на посадах державної служби не працювала.

Зазначає, що посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування можуть бути зараховані до стажу державної служби до набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 року № 2493-ІІІ до 04.07.2001 року.

У зв`язку з відсутністю необхідного стажу на державній службі 20 років, який необхідний позивачу для призначення пенсії, ГУ ПФУ в Запорізькій області прийнято рішення № 921050116766 від 04.10.2022 року про відмову у призначенні пенсії.

10.05.2023 року до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в м. Києві, зі змісту якого, заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 22.09.2022 року гр. ОСОБА_1 звернулася із заявою № 998 до ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо переходу з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

ГУ ПФУ в м. Києві з урахуванням принципу екстериторіальності, розглянуто заяву гр. ОСОБА_1 щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889 та прийнято рішення № 921050116766 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» гр. ОСОБА_1 , оскільки не надано довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Ухвалою суду від 17.05.2023 року залучено до участі в адміністративній справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 3, ГУ ПФУ в Запорізькій області).

01.06.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від ГУ ПФУ в Запорізькій області, зі змісту якого, згідно із даними, наявними в підсистемі "Призначення та виплата пенсій на базі електронної пенсійної справи "Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України "ІКІС ПФУ", заява позивачки від 04.10.2022 року про переведення пенсії за віком у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 на пенсію за віком у відповідності до норм Закону України "Про державну службу" № 889 в порядку екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та саме цим органом було прийнято рішення від 04.10.2022 року № 921050116766 про відмову у переведенні пенсії позивачки.

Відтак, ГУ ПФУ в Запорізькій області не вчиняло жодних протиправних дій чи бездіяльності стосовно не призначення пенсії позивачці та ніяким чином не порушувало її права на пенсійне забезпечення.

Даним відзивом ГУ ПФУ в Запорізькій області просить суд залучити до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, оскільки саме цим органом прийнято оскаржене рішення за № 921050116766 від 04.10.2022 року про відмову у переведенні пенсії позивачки.

Ухвалою суду від 13.06.2023 року залучено до участі в адміністративній справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі відповідач 4, ГУ ПФУ у Вінницькій області).

Ухвалою суду від 05.07.2023 року витребувано у ГУ ПФУ в Закарпатській області матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 та належним чином засвідчену копію рішення № 921050116766 від 04.10.2022 року про відмову ОСОБА_1 в здійсненні перерахунку/переведення на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ (із зазначенням органу пенсійного фонду, яким таке було прийнято), а також, у ГУ ПФУ в м. Києві письмові пояснення щодо підстав для зазначення у рішенні від 22.09.2022 року О/р № 921050116766 про розгляд заяви ОСОБА_1 поданої до ГУ ПФУ в Запорізькій області.

13.07.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від ГУ ПФУ у Вінницькій області, зі змісту якого відповідач 4 проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні, оскільки посадові особи органів місцевого самоврядування не є державними службовцями, періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування можуть бути зараховані до стажу державної служби до 04.07.2001 року (до набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»), відтак, у позивачки відсутній стаж роботи державним службовцем та вона не має права на перерахунок пенсії перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Так, до 01.01.2016 року суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулювались Законом України від 16.12.1993 року № 3723 "Про державну службу" (далі - Закон №3723).

01.05.2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 року (далі - Закон № 889-VIII), в Прикінцевих та Перехідних положеннях якого закріплено, що Закон № 3723-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII, втратив чинність.

Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтями 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Оцінюючи доводи відповідача 4 про відсутність підстав для зарахування до стажу державної служби позивача періоду роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 року по 12.11.2015 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII.

Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), відповідно до пункту 1 якого, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Обставина щодо втрати чинності Порядку № 283, у зв`язку із затвердженням 25.03.2016 року постановою № 229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби, судом не враховується, оскільки його норми були чинними на час здобуття позивачем стажу державної служби (далі - Порядок № 229).

Згідно з п. 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" № 2493-III від 07.06.2001 року, в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема: четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад.

Згідно з п. 4 Порядку №229, до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 року по справі № 735/939/17 (адміністративне провадження № К/9901/2444/17).

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), за останньою зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.

Отже, не зважаючи на те, що з 01.06.2016 року Закон України від 16.12.1993 року № 3723 "Про державну службу" втратив чинність, після вказаної дати особи, що працювали на державній службі за наявності передбачених ст.37 цього закону підстав, мають право на пенсію державного службовця.

Як слідує з матеріалів справи, позивач має стаж на посаді державної служби понад 20 років, а тому, по досягненню пенсійного віку набув право на пенсію державного службовця.

В той же час, суд звертає увагу, що за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє особі після призначення пенсії, перейти з одного виду пенсії на інший, або звернутись до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за іншим законом.

Особа має право на перехід на інший вид пенсії і може ним скористатись, якщо, на її думку, це буде для неї бажаним, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 12.05.2021 року у справі № 520/1972/19.

Враховуючи зазначені вище норми законодавства та висновки Верховного Суду, суд констатує про наявність у позивача права на перехід із пенсії по інвалідності по Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".

Відповідно до п. 1.8 Порядку № 22-1 передбачено, що днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв`язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Відтак, в межах позовних вимог, що стосується рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22.09.2022 року О/р № 921050116766, суд зазначає наступне.

Так, вказаним рішенням позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки не надано довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

В контексті наведеного, постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року № 622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок № 622).

Відповідно до п.5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

На виконання вимог Порядку № 622 наказом Міністерства соціальної політики України від 10.05.2017 року № 750, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 року за №766/30634, затверджено Порядок видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад №750 (далі - Порядок №750).

Відповідно до п.7 Порядку № 750 довідка для призначення пенсії видається державним органом, в якому працювала особа, відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №622.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 750 довідка про заробітну плату для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-ХІІ видається особам, які мають право на призначення пенсії згідно з пунктом 3 Порядку № 622.

Форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», затверджені Постановою від 17.01.2017 року № 1-3 Правління пенсійного фонду України (далі - Постанова №3-1).

Пунктами 5 та 6 Порядку № 622 передбачено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою.

Вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 року № 1-3 Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 року за № 180/30048.

Такими довідками є:

-про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);

-про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь- які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);

-про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Як встановлено судом в ході розгляду даної справи та не заперечується сторонами, при зверненні до територіального органу пенсійного фонду із заявою від 15.09.2022 року про перерахунок переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця відповідно до Закону України № 3723-ХІІ, позивачем не було подано усіх необхідних документів, а саме: довідки про складові заробітної плати, що унеможливило розгляд її заяви.

При цьому, щодо тверджень позивача про порушення працівником територіального органу пенсійного фонду (в даному випадку, ГУ ПФУ в Закарпатській області, як органу, до якого звернулася остання за місцем свого проживання) п. 4.2 Порядку № 22-1 в частині не надання ОСОБА_1 інформації щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; не здійсненням перевірки змісту і належного оформлення наданих документів, а також, не повідомлення про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, суд вказує на таке.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2005 року N 21-1, затвердженого на виконання наведеного вище Закону, встановлено наступне.

Згідно із пунктом 1.1 зазначеного Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 наведеного Порядку звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку, а днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Відповідно до пунктів 1.9 Порядку передбачено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви, а у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, при прийманні документів працівник сервісного центру, крім іншого, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру. Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Аналіз положень Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» дає підстави для висновку про те, що, встановивши, що до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, зобов`язаний письмово повідомити заявника про те, які документи необхідно подати додатково, встановити строк подання таких документів, та видати особі відповідну розписку.

Проаналізувавши наведені вище норми права, суд дійшов висновку про те, що виконуючи обов`язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний орган Пенсійного фонду в межах наданих йому повноважень та відповідно до пенсійного законодавства повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення доданих до заяви документів, а у випадку їх невідповідності, роз`яснювати такій особі її права, а також надавати строк для усунення вказаних недоліків, а не приймати рішення про відмову у призначенні пенсії.

Разом з тим, при первинному прийомі документів позивача для призначення пенсії за віком відповідач не вказав позивачу про вказані недоліки та не надавав строку для їх усунення.

Зазначене свідчить про те, що при вирішенні питання про переведення позивача на пенсію державного службовця, не дотримано Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 23.04.2019 року у справі № 759/12575/15-а.

Так, замість того, що б повідомити позивача про необхідність надання додаткових доказів, що у повній мірі підтверджують право на отримання пенсії, відповідач 1 одразу передав документи для їх розгляду, у зв`язку з чим прийнято рішення про відмову у призначенні такої пенсії.

Та обставина, що позивач одразу не оскаржила рішення про відмову у призначенні пенсії не змінює сутті того, що у такому випадку особа повинна бути сповіщена про те, які документи необхідно додатково надати для призначенні пенсії, а також усвідомлювати можливі наслідки у випадку надання цих документів у поза встановлений строк.

У контексті вищенаведеного суд зазначає, що особа, яка звернулась за призначенням/переведенням пенсії, не може нести негативні наслідки допущення органами державної влади, органами місцевого самоврядування, описок та арифметичних помилок при складанні відповідних документів, і такі обставини не можуть бути підставою для відмови в призначенні пенсії у належному розмірі з дати отримання відповідного права, за відсутності факту повідомлення про необхідність усунення недоліків від органу, що призначає пенсію.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

При цьому, адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов`язаний здійснити ефективний захист порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 по справі №209/2050/17 зазначає, що право особи на пенсію також не може залежати від встановлення усіх обставин, які мають значення для вирішення питання про призначення пенсії, і підлягає поновленню з моменту його виникнення, тобто з дня первинного звернення до пенсійного органу.

З урахуванням встановлених судом обставин справи, суд констатує про протиправність рішень Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22.09.2022 року О/р № 921050116766, з огляду на недотримання Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.10.2022 року № 921050116766, з огляду на наявність у позивача необхідного стажу роботи державним службовцем, а відтак, наявність правових підстав для їх скасування.

Разом з тим, з метою належного та ефективного захисту прав позивача щодо призначення/переведення з одного виду пенсії на інший з моменту відповідного звернення до органу пенсійного фонду із такою заявою, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву позивача від 15.09.2022 року про переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, з урахуванням висновків суду.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню в обраний судом спосіб.

Відповідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16 код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. пр. Соборний, 158-б код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Вінницька область, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 код ЄДРПОУ 13322403), про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22.09.2022 року О/р № 921050116766.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.10.2022 року № 921050116766.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.09.2022 року про переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, з урахуванням висновків суду.

5. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

6. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

СуддяС.І. Рейті