Рішення № 114517144, 30.10.2023, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року м. Ужгород№ 260/5031/23 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невірного нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 29.01.2020 року по 25.04.2023 року (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, у тому числі, що підлягали до виплати при звільненні з військової служби), визначаючи розмір посадового окладу та окладу за військовим званням при його обчисленні із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, а не на 1 січня відповідного календарного року, як це передбачено чинною редакцією постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 року по 25.04.2023 року (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, у тому числі, що підлягають до виплати при звільненні з військової служби), на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний календарний рік (на 01.01.2020 року - 2102,00 грн., на 01.01.2021 року - 2270,00 грн., на 01.01.2022 року - 2481 грн., на 01.01.2023 року - 2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт що відповідав у цей період займаній посаді (1,8) та військовому званню (0,46), згідно з додатками 1, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум;

3. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, у розмірі 60%, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій";

4. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2017 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60%, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю нарахування та виплати грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року. Крім того, вказує на неправильне нарахування відповідачем у період з 01.01.2020 року по 25.04.2023 року нарахування грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у період з 2013-2017 років, з огляду на невключення до розрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 %, яка передбачена Постановою № 889.

Ухвалою суду від 21.06.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

13.07.2023 року відповідач надав відзив на позов, в якому просив відмовити у його задоволенні з огляду на приписи пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, яким визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Щодо вимог стосовно включення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, до складу грошового забезпечення, з якого позивачеві нараховано грошову допомоги для оздоровлення та матеріальну допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2017 роки відповідач вказав таке.

Щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога, передбачена статте 15 Закону № 2011-XII. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий характер виплати, оскільки виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати.

Тобто відповідач зауважив, що щомісячна додаткова грошова винагорода не є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і не повинна включатися до розрахунку грошового забезпечення, з якого позивачеві нараховано грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2017 роки. Відтак, на думку відповідача, дії військової частини НОМЕР_2 є правомірними.

17.07.2023 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в яких останній не погоджується із запереченнями представника відповідача у відзиві на позовну заяву, вважає подекуди позицію позивача взагалі не зрозумілою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а викладені у відзиві обставини не відповідають фактичним обставинам справи. На обгрунтування своїх заперечень на відзив відповідача, поряд із мотивами викладеними у позовній заяві, зазначає наступне:

Щодо протиправного не включення в розрахунок грошової допомоги для оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань щомісячної додаткової грошової винагороди вказує, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції № 260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди та застосуванню підлягає саме Закон № 2011-XII, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Щодо невірного розуміння відповідачем норм законодавства щодо визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням при обчисленні грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наголошує, що з 2020 в законодавстві відсутня норма, яка б передбачала обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України, зокрема, в період з 29.01.2020 року по 25.04.2023 року у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира відділення комендантського взводу, у військовому званні старший сержант.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 21.04.2023 року №114-РС, звільнений з військової служби у запас, а наказом від 25.04.2023 року №116 (по стройовій частині), виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.

З метою з`ясування правильності нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , 19.05.2023 року останній направив до військової частини НОМЕР_1 запит на інформацію, в якому просив надати інформацію, а саме: яким чином визначався розмір посадового окладу та окладу за військове звання, при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), за період проходження мною служби у військовій частині НОМЕР_1 , з 01.01.2020 року по 25.04.2023 року, а саме який розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом для працездатних осіб, був застосований при визначенні розміру цих складових грошового забезпечення, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та чи було включено до складу грошового забезпечення, з якого обчислено грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 2013-2018 роки, щомісячну додаткову винагороду у розмірі 60 %, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій".

У відповіді №146/53/1116 від 25.05.2023 року, відповідач вказує, що при визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням для нарахування грошового забезпечення позивача, у період з 01.01.2020 року по 25.04.2023 року ним застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року - 1762 грн., як це передбачено пунктом 4 Постанови №704, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1,12,13,14 до цієї Постанови (коефіцієнт тарифного розряду посадового окладу - 1.8 , коефіцієнт за військовим званням - 0,46). Відповідно до цього розмір посадового окладу склав 3170 грн., а розмір окладу за військовим званням 810 грн.

На запитувану інформацію стосовно включення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60%, передбаченої Постановою №889 до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у період з 2013-2017 роки, відповідач у своїй відповіді зазначає, що така грошова допомога до вказаного розрахунку додаткових видів грошового забезпечення не включалася, оскільки відповідно до додатку 25 Постанови КМУ №1294 від 07.11.2007 року грошова винагорода до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення не входить.

Також зазначає, що з 01.03.2018 року на підставі вимог Міністра оборони України №248/1479 припинено виплату щомісячної додаткової грошової винагороди, а виплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 році здійснювалася після припинення виплат цієї винагороди, що підтверджується відповідними наказами.

Отже, виходячи з наданої відповідачем відповіді від 25.05.2023 року та аналізу норм права, що регламентують питання нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовців, позивач вважає, що відповідач, у період з 01.01.2020 року по 25.04.2023 року, здійснював неправильне нарахування та виплату його грошового забезпечення, а також при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у період з 2013-2017 рр., не включив до розрахунку щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60%, яка передбачена Постановою №889, в зв`язку з чим, звернувся до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Що стосується вимог позовної заяви про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невірного нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у період з 29.01.2020 року по 25.04.2023 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний календарний рік, на відповідний тарифний коефіцієнт що відповідав у цей період займаній посаді (1,8) та військовому званню (0,46), згідно з додатками 1, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704 (далі - Постанова № 704) затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 року № 103 (далі - Постанова № 103) внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (п. 6 Постанови № 103).

Постанова № 103 набула чинності 24.02.2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.

Отже, з 29.01.2020 року - дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24.02.2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.

Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції до 24.02.2018 року установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

При цьому, встановлене пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, зокрема, розрахованих згідно з Постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

При виборі та застосуванні норм права судом враховано правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 19.10.2022 року у справі № 400/6214/21.

Одночасно за іншою правовою позицією, що викладена Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 року у справі № 440/6017/21, з 01.01.2020 року положення абзацу 1 пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців саме прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили - Законам України про Державний бюджет України на 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, і відповідно не містять застережень, які передбачав Закон України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", щодо застосування в 2019 році як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів саме прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 року.

Таким чином, у період з 29.01.2020 року по 25.04.2023 року підлягає застосуванню абзац 1 пункту 4 постанови № 704 в редакції постанови від 21.02.2018 року № 103 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 року № 294-ІХ, Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 року № 1082-ІХ, Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 року № 1928-ІХ, Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 року № 2710-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача в період з 2020-2023 встановлений значно нижче, ніж мав би бути розрахований.

Відтак, з 29.01.2020 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 постанови № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу у заниженому розмірі з 29.01.2020 року по 25.04.2023 року всіх виплат без урахування посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, є протиправними, оскільки нарахування та виплату грошового забезпечення необхідно було проводити з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року та на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо позовних вимог у частині перерахунку грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, суд зазначає таке.

Наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 року №260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція № 260), якою визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

За приписами п. 1.2 розділу I Інструкції №260 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно п. 30.1 розділу XXX Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Також відповідно до п. 33.1 розділу XXXIII Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 "Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (чинна на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Постанова № 889) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Підпунктами 2 пункту 1 Постанови №899 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 01.04.2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01.09.2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01.01.2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01.04.2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01.07.2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з п.2 Постанови №899 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем у відзиві, до складу грошового забезпечення, з якого проведено обчислення допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2013 - 2017 роках, не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 889.

Як на підставу для неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого проводився розрахунок допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2017 роки, відповідача посилається на пункт 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 року № 595 (далі - Інструкція № 550), відповідно до якої винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Суд зазначає, так, пунктом 8 Інструкції №595 передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Проте, застосовуючи наведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачеві допомоги на оздоровлення, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискрецію держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

У свою чергу встановлення підзаконним нормативно - правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати право на отримання такої винагороди, встановлене актом вищої юридичної сили. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.

Отже при визначенні розміру грошового забезпечення, застосуванню підлягає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанова №899, а не Інструкція №595 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова додаткова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.

Аналогічна позиція суду викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 року у справі № 825/997/17 та у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 року по справі № 520/8887/2020.

Відтак суд зазначає, що оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода в 2013-2017 роках позивачу під час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_2 виплачувалася щомісяця, тому така винагорода не може вважатись одноразовою та повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення та матеріальна допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2017, суд зазначає, що така вимога є похідною від першої та, у зв`язку із задоволенням позову в частині визнання протиправними дій відповідача, є підстави для зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчиняти відповідні дії.

Відтак, перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 року по 25.04.2023 року, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, з урахуванням основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, у тому числі, що підлягають до виплати при звільненні з військової служби, за період з 29.01.2020 року по 25.04.2023 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний календарний рік (на 01.01.2020 року - 2102,00 грн., на 01.01.2021 року - 2270,00 грн., на 01.01.2022 року - 2481 грн., на 01.01.2023 року - 2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт що відповідав у цей період займаній посаді (1,8) та військовому званню (0,46), згідно з додатками 1, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум;

4. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, у розмірі 60%, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій";

5. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2017 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60%, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", з урахуванням раніше виплачених сум.

6. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

СуддяС.І. Рейті