Рішення № 114517140, 30.10.2023, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 рокум. Ужгород№ 260/5264/23

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі відповідач, ГУ ПФ України в Полтавській області), яким просить:

1) Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області управління пенсійного забезпечення від 18.08.2021 року № 0501300001662 про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

2) Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 08.09.1962 року по 21.04.1972 року у Промтоварному ОРС тр. «Куйбишеввуголь»;

3) Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 данні персоніфікованого обліку з 03.03.2008 року по 31.07.2011 року;

4) Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.08.2021 року про призначення пенсії за віком.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.08.2021 року ОСОБА_1 звернулась до відділу об слуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в До нецькій області із заявою № 1315 щодо призначення пенсії за віком. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області управління пенсійного забезпечення 18.08.2021 прийнято рішення № 0501300001662 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пе нсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю даних про первинне призначення та припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання. Крім того, у рішенні зазначено, що провівши аналіз наданих документів та матеріалів пенсійної справи встановлено, що загальна тривалість стажу ОСОБА_1 становить 25 років 00 місяців 01 днів. До розраху нку стажу не враховано період роботи з 08.09.1962 року по 21.04.1972 року (у трудовій книзі від 15.12.1954 року відсутній підпис в записі про звільнення), дані персоніфі кованого обліку з 03.03.2008 року по 31.07.2011 року невідповідність прізвищу згідно паспорта « ОСОБА_2 », а в даних персоніфікованого обліку « ОСОБА_2 »), а та кож відсутнє розпорядження про первинне призначення пенсії за віком та атес тату про припинення виплати пенсії в Росії. Не погоджуючись із спірним рішенням, позивач звернулася до суду із даним позовом про його скасування.

Ухвалою судді від 24.08.2023 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

06.09.2023 року (на електронну пошту) і 14.09.2023 року (засобами поштового зв`язку) до суду надійшов відзив на позовну заяву від ГУ ПФУ в Полтавській області, зі змісту якого заперечує проти наведених у позовній заяві доводів та зазначає, що аналіз наданих позивачем документів на предмет відповідності відомостей, які в них містяться, нормам законодавства України та нормативно-правовим актам держави спрямованим на реалізацію громадянами права на призначення пенсії на пільгових умовах встановив, що загальна тривалість страхового стажу ОСОБА_1 , підтверджена у встановленому законодавством порядку, складає 25 років 00 місяців 01 днів. До розрахунку страхового стажу не зараховано періоди роботи з 08.09.1962 року по 21.04.1972 року (у трудовій книзі від 15.12.1954 року відсутній підпис в записі про звільнення), дані персоніфікованого обліку з 03.03.2008 року по 31.07.2011 року (невідповідність прізвищу згідно паспорта '' ОСОБА_2 ", а згідно даних персоніфікованого обліку " ОСОБА_3 "), а також відсутнє розпорядження про первинне призначення пенсії за віком та атестату про припинення виплати пенсії в Росії. Зважаючи на те, що відсутні дані про первинне призначення та припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято законне та вмотивоване рішення № 0501300001662 від 18.08.2021 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Отже, враховуючи вищезазначене управління діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 10.08.2021 року ОСОБА_1 звернулася до відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком, надавши наступні документи: трудова книжка від 15.12.1954 року; довідка про заробітну плату № 67 під 29.12.1993 року; розпорядження про перерахунок пенсії від 19.05.2021 року № 210000026834 за період з 01.01.2021 року по довічно; розрахунок стажу та заробітної плати; витяг з Реєстру страхувальників (приватний підприємець з 03.03.2008 року).

За принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та рішенням № 0501300001662 від 18.08.2021 року відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком з огляду на те, що до розрахунку страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача з 08.09.1962 року по 21.04.1972 року (у трудовій книзі від 15.12.1954 року відсутній підпис в записі про звільнення), дані персоніфікованого обліку з 03.03.2008 року по 31.07.2011 року (невідповідність прізвищу згідно паспорта '' ОСОБА_2 ", а згідно даних персоніфікованого обліку "Савенкова"), а також відсутнє розпорядження про первинне призначення пенсії за віком та атестату про припинення виплати пенсії в Росії.

Вважаючи відмову в призначенні пенсії протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо неврахування відповідачем періоду роботи позивача з 08.09.1962 року по 21.04.1972 року (у трудовій книжці від 15.12.1954 року відсутній підпис в записі про звільнення), суд зазначає наступне.

Закон України "Про пенсійне забез печення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним гро мадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фо ндів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямо ваний на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудя щих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годуваль ника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-1V) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормати вно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, пе редбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виклю чно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визна чення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за зага льнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особи мають право на призна чення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для приз начення (перерахунку) пенсій, відповідно до пунктів 1.6, 1.7 якого, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після вини кнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що приз начає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні доку менти, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призна чення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення за яви.

Розділом 2 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за ві ком мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабі нету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підт верджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктами 1-3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними ус тановами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвер дження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і ві домості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові тру дові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які міс тять відомості про періоди роботи.

Так, до 01.01.1975 року трудові книжки оформлялися відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 09.07.1958 року № 620 (далі - Інструкція №620).

Відповідно до пунктів 6, 7 розділу І Інструкції №620 трудова книжка заповнялась в присутності працівника не пізніше 5 днів після його прийому на роботу. В подальшому працівнику надавалось право ознайомитися з веденням записів в його трудовій книжці.

Згідно із пунктами 14, 15 розділу І цієї Інструкції, якщо працівник до вступу на дане підприємство вже працював в якості працівника або службовця, але на нього по будь-яким причинам не було заведено трудову книжку, то при заповненні трудової книжки в розділі "Відомості про роботу" в графі 3 перш за все вносився запис про загальний стаж роботи в якості працівника або службовця до вступу на дане підприємство, установу або організацію.

В подальшому постановою Ради Міністрів СРСР від 14.12.1962 року №1248 підпункт "в" пункту 10 постанови Ради народних комісарів СРСР від 20.12.1938 року №1320 "Про введення трудових, книжок" викладено в наступній редакції: "в розділі "відомості про роботу" перш за все вноситься відповідний запис в графі 3 "загальний стаж роботи в якості робітника або службовця до вступу на дане підприємство (в установу), яке видає трудову книжку, складає скільки-то років, в тому числі: "В графі 4 відповідно пишеться "Підтверджено документами стаж".

Після цього в графи 2 і 3, на підставі належно оформлених документів, відповідно вносяться конкретні записи про те, на якому підприємстві, в якій установі або організації, в які періоди і на яких посадах працював власник трудової книжки до вступу на підприємство, установу, організацію, які видають трудову книжку. В графі 4 після кожної з цих записів вказується, на підставі якого документу здійснено запис.

Так, в матеріалах справи міститься сканована копія трудової книжки (Курмас) ОСОБА_1 на сторінках 2-3 якої за № 15 міститься наступний запис: « 8.ІХ.1962. Зачислена учеником продавца маг. 15, гір. 348 от 6/ІХ-62г.». Далі на сторінках 4-5 трудової книжки за № 18 зроблено наступний запис: « 1972.04.21. Уволена по переводу в ОЖ Макеевского металлургического завода им. Кирова, Пр. № 220 от 28.III.72г. Нач. отдела кадров ОСОБА_4 ».

Під записом № 18 про звільнення ОСОБА_1 21.04.1972 року (аркуші 4-5 трудової книжки) зазначено посаду уповноваженої посадової особи, а саме: «на чальник відділу кадрів», та міститься власноручно виконаний цією посадовою особою підпис, який складається з усіх літер її прізвища: « ОСОБА_4 », а відтак, доводи відповідача про відсутність підпису в запису про звільнення є безпідставними.

Зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назви підприємств та періоди роботи, з аналізу усіх граф трудової книжки (відомості про накази, реквізити посадових осіб, що вчиняли записи, тощо).

Принагідно, суд наголошує, що за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем необгрунтовані доводи є наслідком позбавлення позивача права на зарахування до трудового стажу періоду роботи з 08.09.1962 року по 21.04.1972 року, а відтак, не можуть слугувати підставою для визнання спірного рішення в цій частині правомірним.

Що стосується неврахування до розрахунку стажу персоніфікованого обліку з 03.03.2008 року по 31.07.2011 року з огляду на невідповідність прізвищу згідно паспорта « ОСОБА_2 », а в даних персоніфікованого обліку « ОСОБА_3 », суд зазначає наступне.

Згідно ст.1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із зако нодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому держав ному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Частиною першою статті 24 № 1058-1V страховий стаж визначено як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пен сійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не ме ншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-1V страховий стаж обчислюється те риторіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впро вадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в по рядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Зако ном, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахо ваних осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зарахову ються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі за гальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 10.06.2004 року N 7-6, саме органи Пенсійного фонду ведуть облік застрахованих осіб та персоніфікований облік ві домостей про суми заробітної плати (доходу) та облік сплати страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизова ного банку відомостей про застрахованих осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розміру за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Як встановлено судом, у паспорті громадянина України серія НОМЕР_1 зазначено, що його видано 23.03.2001 року Авдіївським MB УМВС України в Донецькій обла сті ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки про присвоєння ідентифікаційного номера відді лення по м. Авдіївці Ясинуватської ОДПІ ОСОБА_1 оде ржала ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Згідно з відомостей з реєстру страхувальників ОСОБА_1 , код за РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована 29.02.2008 року за категорією « 213» ФО-підприємця на єдиному податку, реєстраційний номер 5800.

Відповідно до розділу «Дані про хронологію реєстраційних дій» у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізи чна особа підприємець 29.02.2008 року у зв`язку із заміною видів економічної діяль ності 22.05.2012 року здійснювалась державна реєстрація змін до відомостей про фі зичну особу-підприємця; 26.08.2021 року проведено державну реєстрацію припи нення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням.

У формі (Ж-5 «Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальноо бов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» прізвище зазначено « ОСОБА_3 ». Але у графі «Наймену вання страхувальника» розділу «Відомості про страхувальників застрахованої особи», прізвище особи яка здійснювала страхові відрахування зазначено вірно « ОСОБА_2 », код РНОКПП у графі «Код» зазначеного розділу відповідає РНОКПП позивачки: НОМЕР_2 .

Реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікацій ний номер) - це індивідуальний десятизначний унікальний код платника податків внесений до Державного реєстру фізичних осіб України, якій присвоюється фі зичним особам (резидентам та нерезидентам) платникам податків та інших обо в`язкових платежів та зберігається протягом усього життя за такою особою.

З форми ОК-5 вбачається, що саме ОСОБА_1 здійснювались стра хові внески з 2008 по 2011 роки.

Невідповідність прізвища позивача у Індивідуальній відомості про застра ховану особу її паспортним даним, не може бути підставою для не включення вищезазначеного періоду до трудового стажу, що дає їй право на призначення пенсії, оскільки позивачка не відповідає за правильність та повноту оформлення документів працівниками пенсійного органу, це не може бути підставою для по збавлення її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії, є недоліком, який носить формальний характер, оскільки інфор мація, яка внесена до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загально обов`язкового державного соціального страхування (як то сплата страхових вне сків ОСОБА_1 , код РНОКПП), дає можливість встановити період підп риємницької діяльності позивачки, а отже, не може бути підставою для не зара хування до страхового стажу даних персоніфікованого обліку з 03.03.2008 року по 31.07.2011 року.

Щодо мотивів відповідача про відмову в призначенні пенсії з підстав відсутності розпорядження про первинне призна чення пенсії за віком та атестату про припинення виплати пенсії в Росії, суд зазначає наступне.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.

Пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачений чіткий перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, в якому такий документ як атестат про припинення пенсії відсутній.

Водночас, пунктом 4.12 Порядку №22-1 передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п`яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

З урахуванням вище наведеного слідує, що саме на орган, що призначає пенсію, покладено обов`язок у разі переїзду пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці надсилання запиту про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера.

Суд також звертає увагу на те, що у разі, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору (частина 2 статті 4 Закону № 1058-IV).

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року (з якої Україна на час виникнення спірних правовідносин не вийшла).

Відповідно до статті 5 Угоди ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1 Угоди).

Приписами статті 6 Угоди визначено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Згідно з статтею 7 Угоди при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.

Відповідно до статті 8 Угоди органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхнім центральними органами.

Таким чином, позиція відповідачів суперечить принципу верховенства права, оскільки витребування пенсійної справи позивача з органу Пенсійного Фонду за попереднім місцем її проживання (реєстрації) покладається саме на орган, що призначає пенсію, а позбавлення управління можливості направлення відповідного запиту про витребування пенсійної справи не може слугувати підставою для відмови у призначенні пенсії за віком відповідно Закону №1058-ІV.

Право на призначення пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди та, відповідно, відсутність чи неможливість витребування пенсійної справи й отримання атестату про припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду Російської Федерації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 0501300001662 від 18.08.2021 року, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV з підстав ненадання атестату про припинення пенсії в Російській Федерації є таким, що порушує право на соціальних захист, не відповідає приписам чинного законодавства та принципу верховенства права, тому таке рішення слід скасувати як протиправне.

Згідно із ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В контексті викладеного, для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській області № 0501300001662 від 18.08.2021 року про відмову в призначенні пенсії та зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 10.08.2021 року і прийняти обґрунтоване рішення по даній заяві, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини справи.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Наведене в сукупності свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі та слід стягнути з ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 сплачений нею при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (м. Полтава, вул. Соборності, 66 код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 0501300001662 від 18.08.2021 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 10.08.2021 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

6. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

СуддяС.І. Рейті