Єдиний державний реєстр судових рішень
Номер провадження 2/754/4237/23
Справа №754/9564/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Лісовської О.В.
за участю секретаря - Грей О.П.
позивачки ОСОБА_1
представника відповідача Коваля А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП Плюс» про захист прав споживачів, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ТОВ «СВП Плюс» про захист прав споживачів, мотивуючи свої вимоги тим, що 23.06.2023 року позивачка придбала у відповідача (в магазині «Територія твоєї техніки» за адресою: АДРЕСА_1 ) товар: Мобільний телефон Samsung М146B DBU (Dark Blue) серійний номер та ІМЕІ: НОМЕР_1 і НОМЕР_2 , в кількості 1 штука і Мережевий зарядний пристрій Gelius Pro PD20W GP-HC012 White в кількості 1 штука, що підтверджується фіскальним чеком № ФН 3000280963 від 23.06.2023 року. Загальна вартість товару становила 7718,00 грн. Після розпакування і в процесі використання на телефон почали приходити інформаційні сповіщення про розмір використаного інтернет трафіку в лютому і в березні 2023 року, а товар куплено в червні 2023 року. Це свідчить що товар був у вжитку раніше, а купувався як новий. Потім в процесі використання виявився прихований брак - у телефона почав зникати звук. При зверненні позивачки до продавця магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » нею було повідомлено про прихований брак і про факти, які свідчать, що телефон був у вжитку. За усунення несправностей продавець, запросив 1600,00 грн. На письмову претензію, направлену позивачкою відповідачу, останній відповів, що товар має сліди використання - подряпини на задній стінці телефону. 05.07.2023 року позивачка повторно звернулась до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: з заявою, в якій особисто детально описала недоліки купленого товару і пояснила причину повернення товару тому що він використовувався раніше. Відповідач заяву не прийняв, телефон на перевірку не взяв, не надав жодної відповіді. Відповідно чинного законодавства на юридичну адресу відповідача була надіслано Заява цінним листом від 06.07.2023 року. На підставі викладеного позивачка просить суд стягнути з ТОВ «СВП Плюс» на її користь вартість товару у розмірі 7718, 00 грн., моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., суму компенсації за утримування коштів у розмірі 3000,00 грн., суму компенсації за поштові послуги у розмірі 40,00 грн. та судовий збір.
08.08.2023 року від представника відповідача до суду надійшов Відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник зазначає, що 23.06.2023 року позивачка у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , придбала у відповідача мобільний телефон Samsung М146В DBV (Dark Blue) та Мережевий зарядний пристрій Gelius Pro PD20W GP-HC012 на загальну суму 7718,00 грн, що підтверджується фіскальним чеком № ФН 3000280963. 26.06.2023 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про повернення сплачених коштів за Товар. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначила наступне: «він «Товар» мені не підходить і невідомо, що там пишеться в телефоні». При прийнятті вказаної заяви та огляду придбаного позивачем товару уповноваженою особою відповідача виявлено сліди використання, а саме подряпини на задній кришці телефону, про що зроблено відповідну відмітку в заяві. Листом відповідача № 104 від 30.06.2023 року позивачці надано письмову відповідь на заяву про повернення коштів, у якій, зокрема, поінформовано про те, що у зв`язку з наявністю слідів експлуатації товару, відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець позбавлений передбачених законодавством правових підстав для задоволення заяви позивачки. Крім того, твердження позивачки щодо не прийняття продавцем Магазину заяви про повернення коштів від 05.07.2023 року та товару на перевірку - є лише припущенням позивачки. На підставі викладеного представник відповідача просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.
15.08.2023 року від позивачки до суду надійшла Відповідь на відзив, відповідно до якого зазначено, що позивачка дуже відповідальна людина та дуже бережно ставиться до нової покупки. Картку в телефон встановила продавець самостійно в магазині під час придбання телефона, аргументуючи свої дії тим, що покупець людина похилого віку і це не зможе зробити
самостійно. Тобто телефон був відкритий співробітником магазину, і сім-картку в телефон вставила співробітниця. Позивачка вважає ці дії шахрайськими, тому що продавець скористалась її некомпетентністю і довірою. Тобто позивачка зазначає, що віддала кошти за телефон, який вже був у вжитку, при консультації продавців магазину. Для використання свого права «захисту прав споживачів», вона на 13 добу ( 05.07.2023р.) написала заяву на повернення товару. В заяві зазначила всі нюанси, які трапились в телефоні: відсутність звуку, і те що на телефон приходила інформація про використаний інтернет-трафік в лютому і березні 2023 року. Крім того, позивачка самостійно зверталась до виробника телефону для того, щоб підтвердити належний стан телефону, який вона має намір повернути. Виробник надав відповідь, що всі дії тільки через продавця телефона. У покупця вилучається телефон і здається на перевірку в сервісний центр Samsug. На час відсутності телефона покупцю магазин зобов`язаний видати аналогічний купленого телефон. Дана процедура позивачці не була запропонована. На підставі викладеного позивачка просить суд задовольнити позовні вимоги.
06.09.2023 року від відповідача до суду надійшли Заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких зазначено, що у позовній заяві та відповіді на відзив позивачка стверджує, що придбаний 23.06.2023 року товар, а саме: мобільний телефон Samsung М146В DBV (Dark Blue), вже був у використанні, до моменту його придбання споживачем, оскільки на телефон приходять інформаційні сповіщення про розмір використаного інтернет трафіку у лютому та березні 2023 року. Проте, вказане твердження не відповідає дійсності у зв`язку із обставинами викладеними нижче. Так, відповідно до інформації з веб-ресурсу IMEI.INFO (https://www.imei.info/) телефон з ІМЕІ: НОМЕР_1 , який відповідає ІМЕІ номеру Товару, було продано у березні 2023 року. Згідно із інформацією з внутрішньої електронної системи ТОВ «СВП ПЛЮС» (далі - Електронна система) Телефон (ІМЕІ: НОМЕР_1 ) 10.03.2023 року було придбано відповідачем у виробника пристрою, після чого 17.03.2023 року Товар було переміщено до магазину. Зазначене, також, підтверджується видатковою накладною № 7154686287 від 05.03.2023 року. Тобто, твердження позивачки про те, що Товар був у використанні у лютому місяці 2023 року не відповідає фактичним обставинам, оскільки саме цей телефон виробник продав відповідачу у березні місяці, а тому його використання у лютому 2023 року є неможливим. Також, відповідно до інформації з Електронної системи ОСОБА_1 є первинним і єдиним покупцем Товару. Окрім цього, представник звертає увагу на те, що позивачка не надала жодного доказу на підтвердження своїх тверджень щодо отримання інформаційних повідомлень про розмір використаного інтернет трафіку у лютому та березні 2023 року. На підставі викладеного представник відповідача просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.
11.09.2023 року від позивачки до суду надійшла Відповідь на заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що згідно законодавства України, якщо покупець має намір повернути гроші за побутову техніку та електроніку, що була в експлуатації, навіть якщо йдеться лише про декілька днів, продавцю необхідно зв`язатися із сервісним центром, доставити туди товар і чекати, поки вони перевірять збереження якісного стану техніки. Також покупець може здати товар у магазин по місцю купівлі і магазин відправить у сервісний центр для діагностики і обслуговування по гарантії, надавши покупцю аналогічний товар на час проведення сервісного обстеження телефона. Продавець порушив гарантійні умови і самостійно написав на акті «Товар не в товарному вигляді». У зв`язку з тим що продавець порушив умови обслуговування і адміністрація торгової мережі не вирішує ситуацію яку створив співробітник, тобто немає гарячої лінії куди надаються скарги покупців. На підставі викладеного позивачка просить суд задовольнити позовні вимоги.
Позивачка в судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Вислухавши пояснення позивачки, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що 23.06.2023 року позивачка придбала у відповідача (в магазині «Територія твоєї техніки» за адресою: АДРЕСА_1 ) товар: Мобільний телефон Samsung М146B DBU (Dark Blue) серійний номер та ІМЕІ: НОМЕР_1 і НОМЕР_2 , в кількості 1 штука і Мережевий зарядний пристрій Gelius Pro PD20W GP-HC012 White в кількості 1 штука, що підтверджується фіскальним чеком № ФН 3000280963 від 23.06.2023 року. Загальна вартість товару становила 7718,00 грн.
26.06.2023 року ОСОБА_1 звернулась безпосередньо до магазину про повернення придбаного товару, але йому в усній формі було відмовлено з підстав, що товар має сліди використання - подряпини на задній стінці телефону.
Листом ТОВ «ЧВП Плюс» № 104 від 30.06.2023 року позивачці надано письмову відповідь на заяву про повернення коштів, у якій, зокрема, поінформовано про те, що у зв`язку з наявністю слідів експлуатації товару, відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець позбавлений передбачених законодавством правових підстав для задоволення заяви позивачки.
05.07.2023 року позивачка повторно звернулась до магазину «Територія твоєї техніки» за адресою: з заявою, в якій особисто детально описала недоліки купленого товару і пояснила причину повернення товару тому що він використовувався раніше.
Представник відповідача, заперечуючи проти тверджень позивача зазначає, що в діях відповідача ніяких порушень закону щодо позивача не було, позивачем до позовної заяви не додано доказів того, що недоліки придбаного телефону взагалі існують.
Крім того, представник відповідача зазначає, що відповідно до інформації з веб-ресурсу IMEI.INFO (https://www.imei.info/) телефон з ІМЕІ: НОМЕР_1 , який відповідає ІМЕІ номеру Товару, було продано у березні 2023 року. Згідно із інформацією з внутрішньої електронної системи ТОВ «СВП ПЛЮС» (далі - Електронна система) Телефон (ІМЕІ: НОМЕР_1 ) 10.03.2023 року було придбано відповідачем у виробника пристрою, після чого 17.03.2023 року Товар було переміщено до магазину. Зазначене, також, підтверджується видатковою накладною № 7154686287 від 05.03.2023 року.
Суд вважає, що в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження обставини, на які посилається позивачка як на підставу позовних вимог, а саме того, що відповідачем були порушенні його права як споживача.
Встановлено, що між сторонами виник спір, який стосується правовідносин, що виникли між споживачем товарів і продавцем товарів, та підпадає під регулювання Закону України «Про захист прав споживачів» та ЦК України, і цей спір виник у зв`язку з різною оцінкою ними обставин справи, а саме того, за яких підстав у покупця виникає право на розірвання договору та повернення коштів.
Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Згідно до ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
В даному випадку застосуванню підлягають норми цивільного законодавства, які регламентують виникнення цивільних прав і обов`язків на підставі саме договорів та інших правочинів.
Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Відповідно до ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання або змінювати його умови. Договір, який є чинним (дійсним), має обов`язкову силу не лише для сторін. Ним повинні керуватися й органи, які вирішують спори між сторонами цього договору, захищаючи їхні права та інтереси.
Виходячи з аналізу норм даної статті йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зазначене положення було повністю проігнороване співробітниками відповідача.
Положення щодо прав покупців на отримання товару належної якості, яка гарантується продавцем закріплено у статтях 673 та 675 ЦК України. Згідно частини 1 статті 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає вимогам договору купівлі - продажу. Відповідно ч. 1 статті 675 ЦК України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення і відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі - продажу, а частина 2 цієї статті встановлює, що договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Відповідно до положень ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ст. 698 ЦК України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (частини перша, друга статті 673 ЦК України ).
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до п.7 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», договором є усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", або іншими документами (далі - розрахунковий документ).
У відповідності до п.13 ст.1 цього Закону, належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах, та умовам договору із споживачем.
У розумінні п. 18 ст. 1 Закону продавець, це суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації, а у відповідності до п. 22 споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Статтею 1-1 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що ц ей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про захист прав споживачів" законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів», виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором. Гарантійний строк на комплектуючі вироби повинен бути не менший, ніж гарантійний строк на основний виріб, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором. Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або будь-якому іншому документі, що додається до продукції.
Мобільний телефон входить до переліку груп технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою КМУ від 16.03.2017 року №231, а саме підпадає під категорію «смартфони та мобільні телефони (код згідно з УКТЗЕД 8517120000)». Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затверджений постановою КМУ від 11 квітня 2002 року №506.
Відповідно до ч. 9 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», при пред`явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред`явлення або за згодою сторін в інший строк. На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі. Для цього продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов`язані створювати (мати) обмінний фонд товарів. Перелік таких товарів визначається Кабінетом Міністрів України. За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.
Згідно з умовами ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Правові наслідки передання товару неналежної якості та права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості визначені також статтею 678 ЦК України та статтею 8 Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» при придбанні товару неналежної якості споживач має право: обміняти непродовольчий товар неналежної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, але лише протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не був оголошений продавцем.
Згідно ст. 21, 22 Закону крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно до п. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання. На вимогу споживача продавець (виконавець) зобов`язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції.
Положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» вказують на те, що продукція є такою, що має дефект, у разі, коли вона не відповідне рівню безпеки, на яку споживач або користувач має право розраховувати виходячи з усіх обставин, зокрема пов`язаних з розробленням, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, встановленням, технічним обслуговуванням, споживанням, використанням, знищенням (утилізацією, переробкою) цієї продукції, а також наданням застережень та іншої інформації про таку продукцію, а стаття 6 цього Закону вказує на обов`язок потерпілого довести: наявність шкоди, наявність дефекту в продукції, наявність причинно- наслідкового зв`язку між дефектом в продукції та шкодою.
Порядок повернення сплачених за товар, що використовувався та на думку споживача має певний недолік, грошових коштів та обміну товару не належної якості на аналогічний товар належної якості регламентується та чітко встановлений ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів».
Так, ст. 83 Закону встановлює, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати пропорційного зменшення ціни, безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк, відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця) або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми, вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар. Так, положення п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 8 Закону можуть застосовуватись виключно у випадку, якщо у товарі виявлено протягом встановленого гарантійного строку істотні недоліки.
У відповідності до ч. 14 ст. 8 вказаного Закону, вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону, істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: він взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором. З викладених норм Закону видно, що повернення сплачених за товар грошових коштів чи міна товару на аналогічний можлива виключно у випадках коли у такому товарі наявний істотний недолік. Для можливості проведення діагностики, та у разі необхідності проведення гарантійного ремонту, а у випадку наявності у товарі істотного недоліку проведення грошових коштів позивачу.
Отже, позивачем не надано доказів порушення його права як споживача відповідно Закону України «Про захист прав споживачів», та не доведено факт існування істотного недоліку у придбаному товарі.
У разі виявлення недоліків у товарі, правовідносини сторін регламентуються ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому, законодавець розмежував поняття «недолік», «істотний недолік» та наслідки їх виявлення.
Згідно абз. 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. Згідно абз. 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) заміни товар на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Відповідно до п. 12 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», істотний недолік - це недолік, який (1) робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, (2) виник з вини виробника (продавця, виконавця), (3) після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад 14 календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що право вимоги розірвання договору купівлі-продажу товару виникає у споживача за умови виявлення саме істотного недоліку протягом гарантійного строку, який виник з вини виробника товару. При цьому, для віднесення виявленого недоліку до числа істотних, недолік обов`язково повинен: (1) роботи неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, (2) бути таким, що виник з вини виробника товару, (3) після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин та має бути наділеним хоча б однією з ознак, передбачених підпунктами «а»-«в» п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у сукупності.
Жодна із вказаних ознак сама по собі не може свідчити про наявність істотного недоліку у товарі. Оскільки у товарі позивача відсутні усі ознаки істотного недоліку у сукупності, зокрема, відсутня така обов`язкова ознака як повторність виявлення недоліку після його усунення, а також будь-яка із факультативних ознак, за формальними ознаками виявлений недолік не може вважатися істотним, та не може бути підставою для задоволення вимоги щодо заміни товару на інший/аналогічний товар.
Така ж правова позиція викладена у рішенні Верховного суду України у справі №205/5383/15-и, від 08 лютого 2018 року, у рішенні Донецького апеляційного суду при розгляді справи № 235/183817 від 06 листопада 2018 року, у рішенні Апеляційного суду Одеської області при розгляді справи №501/367/18 від 07 листопада 2018 року та ін.
Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов`язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції.
Згідно п. 13 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, споживачеві видається акт приймання товару на експертизу за Формою N 6-гарант.
Позивачем не надано суду жодного доказу наявності в товарі недоліку, яка відбулась саме за вини виробника чи продавця товару.
Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне.
Згідно із вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
-у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я;
-у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів;
-у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
-у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
В обґрунтування позовних вимог про стягнення моральної шкоди позивачка вказує про те, що суть заподіяної позивачці моральної шкоди полягає в душевних та психічних стражданнях, яких позивачка зазнала у зв`язку із протиправними діями відповідача, погіршення стану здоров`я.
Але слід зазначити, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діями відповідача було завдано позивачці моральних страждань, суду надано не було.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди немає.
Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, не вбачає порушення права позивачки з боку відповідача, також доводи позивача не підтверджені належними та допустимими доказами, тому вважає необхідним відмовити в задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст.. 15, 16, 23 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП Плюс» про захист прав споживачів - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СВП Плюс», ЄДРПОУ: 37244754, місцезнаходження: м. Київ, пр. Степана Бандери, 28-А.
Повний текст рішення виготовлений 30 жовтня 2023 року.
Суддя О.В.Лісовська
Судове рішення № 114514256, Деснянський районний суд міста Києва було прийнято 16.10.2023. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 754/9564/23. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: