Рішення № 11451107, 27.09.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.09.2010 Справа № 2/46

За позовом відкритого акціонерного товариства „Закарпатське племпідприємство”, с. Шенборн Мукачівського району

ДО акціонера ОСОБА_1, м. Мукачево

ПРО стягнення суми 103754,73грн., в тому числі 71736грн. боргу за отримані акції, суму 13726,01грн. штрафних санкцій за прострочку платежу та 18292,72грн. інфляційних втрат

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача Терпай В.М. голова правління

від відповідача - ОСОБА_3 представник за довіреністю від 02.08.2010р.

від запрошених осіб Лугош В.В. предст. Закарпатського територіального управління Державної комісії та фондового ринку, м. Ужгород за довіреністю №01 від 13.01.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

В засіданні суду 22.09.2010р. судом, за письмовою згодою сторін, у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 27.09.2010р. для надання сторонам можливості подати суду додаткові докази в обгрунтування своїх доводів та заперечень.

Представники позивача просять позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Вказують на те, що у відповідності до вимог пункту 1.1 договору №217 від 01.09.2000р. купівлі-продажу акцій з розстрочкою платежів ВАТ „Закарпатське племпідприємство” взяло на себе зобов'язання викупити акції Товариства на підставі плану приватизації, затвердженого наказом Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області від 26.07.1999р. №02-09/342 на користь працівників Товариства та прирівняних до них осіб в порядку і на умовах, передбачених цим договором. Однак, пунктом 3.2 договору №217 від 01.09.2000р. було визначено, що засобом платежу за акції Товариства є грошові кошти. У разі використання власних засобів платежу за придбані акції, товариство стягує відповідні суми з працівників у порядку, встановленому чинним законодавством. Оскільки засобами погашення боргу перед державою були кошти, виручені від продажу відповідних основних засобів, товариство вважає, що у акціонерів виник обовязок по відшкодуванню цих сум товариству.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 27.09.2010 року по справі № 2/46

Представники відповідача заперечують обґрунтованість заявлених позовних вимог в повному обсязі по мотивах, викладених у поданому суду письмовому поясненні. В обгрунтування своїх доводів посилаються на те, що договір №217 купівлі-продажу акцій на користь працівників Товариства з розстрочкою платежів, укладений між ВАТ «Закарпатське племпідприємство»та Регіональним відділенням ФДМУ по Закарпатській області, а тим більше акт перевірки виконання умов договору Товариством не може бути і не є підставою для стягнення коштів із акціонерів за придбані Товариством акції на їх користь, а у акціонерів, в тому числі і відповідача, не виникав юридичний обов'язок сплачувати за акції, викуплені Товариством на користь акціонерів. У відповідності до ст.4 Цивільного кодексу УРСР (що діяв на момент виникнення правовідносин, щодо яких виник спір) підставами виникнення цивільних прав і обов'язків можуть бути угоди, адміністративні акти, відкриття чи винаходи, заподіяння шкоди іншій особі, дії громадян і організацій, а також події, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків. Жодна з цих підстав не мала місце у процесі здійснення правовідносин, які виникли між Товариством та акціонерами.

Відтак, вважають, що договір, укладений між Товариством та Регіональним відділенням ФДМУ по Закарпатській області, які є сторонами цього договору, не може породжувати обов'язки для третіх осіб, а саме, для акціонерів Товариства, які не є сторонами цього договору. Цей Договір породжує тільки права для акціонерів, оскільки укладений на їх користь. Крім того, в цьому Договорі і немає положень, які би передбачали обов'язки відповідача будь-якого характеру.

Зазначають, що п.3.2. Договору не може також бути підставою покладення на акціонерів обов'язку сплачувати за акції, придбані Товариством на їх користь, оскільки саме Товариство не скористалося порядком, встановленим чинним законодавством для стягнення відповідних коштів.

Звернення позивачем до ст.ст. 11 і 33 Закону, а також нарахування штрафних санкцій на підставі даних норми є некоректним, оскільки зазначені норми статей Закону взагалі не регулюють відносини, що склалися між Товариством та акціонерами.

Згідно п.3.4.1. Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів акції, на які покупці підписалися, але не сплатили їх вартості обліковуються не на особовому рахунку власника, а на особовому рахунку емітента. Тому у емітента і виникає можливість після встановленого строку платежу реалізувати несплачені акції в порядку, встановленому статутом товариства. Однак, акції Товариства, які викуплені ним на користь акціонерів, були розміщені на особових рахунках акціонерів, що ще раз підтверджує про неможливість застосування норм ст.33 Закону України «Про господарські товариства»до правовідносин, які стали предметом судового розгляду.

Також просять суд застосувати до заявлених позовних вимог строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області вважає доводи позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Зазначає про те, що підприємством було викуплено у держави відповідні акції на підстав плану приватизації, затвердженого наказом Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області від 26.07.1999р. №02-09/342 на користь працівників Товариства та прирівняних до них осіб в порядку і на умовах, передбачених цим договором. Водночас, після оплати таких акцій у товариства виникло право на відшкодування вартості оплачених акцій за рахунок акціонерів, яким такі акції розподілено.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 27.09.2010 року по справі № 2/46

Представник Закарпатського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в засіданні суду та у поданому суду поясненні ДКЦПФР від 15.09.2010р. №11/03/16046 вказує на те, що відповідно до пункту 6.6 розділу 6 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменний цінних паперів, затвердженого рішенням Комісії від 26.05.1998р. №60 (далі - Положення) на рахунок власника зараховуються тільки сплачені іменні цінні папери за інформацією з журналу обліку розміщення. Цінні папери, на які особа підписалася, але не сплатила, зараховуються на особовий рахунок емітента. Підставою для зарахування сплачених цінних паперів на особовий рахунок власника є розпорядження емітента та запис в журналі обліку розміщення.

Також Положення №60 визначає, що сертифікати цінних паперів видаються власникам тільки на сплачені цінні папери. До випуску сертифікатів цінних паперів та передачі їх власникам, визначеним способом, право власності на цінні папери підтверджується договорами на придбання цінних паперів та тимчасовими свідоцтвами, виданими особам, які підписалися на цінні папери (п.6.4 розділу 6).

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Діяльність відкритого акціонерного товариства ВАТ „Закарпатське племпідприємство” регулюється Законом України „Про господарські товариства”, Законом України „Про власність” , Законом України „Про цінні папери і фондову біржу”, Законом України „ Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, Законом України „Про державну програму приватизації”, Законом України „Про приватизацію майна державних підприємств”, Законом України „Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі”, Законом України „Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, Положенням про прядок проведення пільгового продажу акцій відкритих акціонерних товариств” затвердженого наказом ФДМУ №705 від 08.07.1997 року, Тимчасовим положенням про реєстри акціонерів відкритих акціонерних товариств ,що створюються на базі приватизованих підприємств затвердженого наказом ФДМУ №823 від 04.07.1995 року, Положенням про прядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів , затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.05.1998 року №60, Положенням про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №158 від 16.10.2000р. , Положенням про порядок реєстрацію випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств” затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №221 від 30.12.1998 р. , Положенням про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах , затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №386 , Положенням про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №61 від 26.05.1998 р.

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ “Закарпатське племпідприємство” та Регіональним відділенням ФДМУ по Закарпатській області 01 вересня 2000 року було укладено договір за №217 купівлі-продажу акцій з розстрочкою платежів.

У відповідності до вимог пункту 1.1 даного договору ВАТ “Закарпатське племпідприємство” (надалі - Товариство) взяло на себе зобовязання викупити акції Товариства на підставі плану приватизації, затвердженого наказом Регіонального

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 27.09.2010 року по справі № 2/46

відділення ФДМУ по Закарпатській області від 26.07.1999 р. №02-09/342 на користь працівників Товариства та прирівняних до них осіб в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 3.2 договору №217 від 01.09.2000 р. визначено, що засобом платежу за акції Товариства є грошові кошти. Товариство має право використовувати власні і запозичені грошові кошти на оплату придбаних акцій. У разі використання власних засобів платежу за придбані акції, Товариство стягує відповідні суми з працівників у порядку, встановленому чинним законодавством.

19.03.2008 року Регіональним відділенням ФДМУ по Закарпатській області було складено Акт підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу акцій з розстрочкою платежу №217 від 01.09.2000 р. Товариством та встановлено повну оплату Товариством вартості акцій власними грошовими коштами.

Враховуючи повне та належне виконання Товариством свого обовязку по викупу акцій у держави, воно звернулось до акціонерів із вимогою про відшкодування вартості переданих їм акцій, однак, таке звернення залишилось без відповідного реагування.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Пунктом 1.4. листа Вищого арбітражного суду Українивід 25.04.2001 р. N 01-8/500 визначено, що до відносин приватизації застосовується законодавство, чинне на момент виникнення цих відносин.

Статтею 4 Цивільного кодексу УРСР (який діяв на момент укладення договору №217 від 01.09.2000р.), передбачено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків можуть бути угоди, адміністративні акти, відкриття чи винаходи, заподіяння шкоди іншій особі, дії громадян і організацій, а також події, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

Як свідчать матеріали справи, договір №217 від 01.09.2000р. укладений на користь працівників Товариства і розроблений у відповідності з примірним договором купівлі-продажу акцій з розстрочкою платежів, який міститься в Додатку 4 Положення про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств(затверджено наказом Фонду державного майна України від 8 грудня 1997 р. №1398). Вищевказана відповідність договору №217 від 01.09.2000 р. примірному договору купівлі-продажу акцій з розстрочкою платежів, виключає спірність положення пункту 3.2 договору №217 від 01.09.2000 р., про яку зазначає відповідач в поданому відзиві.

Окрім того, право Товариства стягувати з працівників відповідні суми, у разі використання власних засобів платежу за придбані акції, зумовлене самою природою товариства як юридичної особи, що випливає з наступного.

Згідно з статтею 23 Цивільного кодексу УРСР - юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно. Тобто майно товариства юридично відособлене від майна його засновників, інших юридичних осіб та держави. Це майно є власністю товариства і відображається на його самостійному балансі або самостійному кошторисі. Проявом майнової відокремленості господарського товариства слугує його рахунок в банку. А отже, в даному випадку, виконання Товариством зобовязання за власні кошти не прирівнюється до виконання зобовязання його працівниками, учасниками чи засновниками.

Згідно з статтею 11 Закону України “Про господарські товариства” учасники товариства зобовязані виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства, а також виконувати свої зобовязання перед товариством, в тому числі і повязані з майновою участю.

Укладення договору №217 від 01.09.2000 р. є реалізацією рішення

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 27.09.2010 року по справі № 2/46

загальних зборів Товариства щодо затвердження списку-відомості власників ВАТ “Закарпатське племпідприємство” по розподілу акцій у кількості 2095527 штук на викуп (Протокол №2 загальних зборів акціонерів від 05.05.2000 р.) на підставі Положення про розподіл акцій, яке стосувалося як акцій отриманих безплатно, так і тих, за які Фонду Державного майна України слід сплатити кошти (Протокол №1 від 04.02.2000 р.). Таким чином, учасники Товариства зобовязані виконувати свої обовязки визначені Договором №217 від 01.09.2000 р.

Підтвердженням обовязку у працівників є також План приватизації Закарпатського державного обласного виробничого підприємства по племінній справі в тваринництві “Облплемпідприємство”, затверджений Наказом РВ ФДМУ від 26.07.1999 р. №02-09/342 від 26.07.1999 р. Зокрема ним визначено, що залишок акцій, які залишилися після безоплатної передачі вартістю 523881, 75 грн. продаються за згодою зборів працівників (Протокол №4 від 23.04.1999) за власні кошти працівникам з виплатою на 5 років.

Окрім того, слід наголосити, що працівниками товариства, на користь яких останнім вчинялись дії по викупу відповідних акцій, ще до укладання відповідного договору було підписано відповідні списки (відомості) (арк.. справи 22-36) про розподіл акцій між працівниками та список (відомість) власників акцій Товариства, які передаються на викуп.

Факт передачі пільгових акцій, тобто таких, які не підлягають оплаті товариством на користь працівників, а також акцій, вартість яких підлягає оплаті товариством на користь працівників, не заперечується відповідачем, і про наявність таких обставин йому було відомо. Разом з тим, такі документи, а також установчі документи, не містили в собі строку проведення оплати працівниками за передані їм товариством акціями.

Відтак, наявні у справі матеріали справи свідчать про існування між Товариством та його працівниками відповідних правовідносин, що повязані з отримання відповідних акцій, їх передачі, правовою природою відносин за такими діями, оплатою та свідчить про існування події, з якою закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

А тому, безпідставним є посилання представників відповідача на те, що підтвердженням існування відповідного обовязку у працівників по оплаті переданих їм акцій може бути тільки відповідна угода, оскільки це суперечить чинному законодавству та фактичним правовідносинам сторін.

Також не можуть бути взяті судом до уваги доводи відповідачів та пояснення ДКЦПФР про те, що розміщення акцій на рахунках власника є підтвердженням проведення оплати за такі, що випливає з наступного.

Так, пунктом 6.6 розділу 6 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменний цінних паперів, затвердженого рішенням Комісії від 26.05.1998р. №60 (далі - Положення), яке діяло на момент правовідносини сторін, на рахунок власника зараховуються тільки сплачені іменні цінні папери за інформацією з журналу обліку розміщення. Цінні папери, на які особа підписалася, але не сплатила, зараховуються на особовий рахунок емітента. Підставою для зарахування сплачених цінних паперів на особовий рахунок власника є розпорядження емітента та запис в журналі обліку розміщення.

Також цим Положенням №60 визначено, що сертифікати цінних паперів видаються власникам тільки на сплачені цінні папери. До випуску сертифікатів цінних паперів та передачі їх власникам, визначеним способом, право власності на цінні папери підтверджується договорами на придбання цінних паперів та тимчасовими свідоцтвами, виданими особам, які підписалися на цінні папери (п.6.4 розділу 6).

Разом з тим, на момент існування даного Положення №60 також діяв наказ

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 27.09.2010 року по справі № 2/46

ФДМУ N 823 від 04.07.95р. „Про затвердження Тимчасового положення про реєстри акціонерів відкритих акціонерних товариств, що створюються на базі приватизованих підприємств ”, пунктами 1.2 та 1.3 якого визначено, що дане Положення розроблено для всебічного і повного забезпечення прав акціонерів та запровадження системи контролю за обігом акцій відкритих акціонерних товариств (надалі - ВАТ), створених на базі приватизованих підприємств. Положенням визначається порядок ведення реєстру акціонерів, встановлюються вимоги до системи ведення реєстру акціонерів та реєстратора акціонерів. Дія цього Положення поширюється виключно на відкриті акціонерні товариства, що створюються на базі приватизованих підприємств.

В свою чергу, дане Положення не передбачало умови зарахування на рахунок власника тільки сплачених цінних паперів.

Такої ж позиції притримується і ДКЦПФР у своєму листі від 27.03.2009р. №10/04/4827 і зазначає, що на цінні папери, які сплачені товариством, але не сплачені акціонерами, і при цьому інформація про які внесена до реєстру власників іменних цінних паперів на особові рахунки власників, повинні видаватись сертифікати цінних паперів, що підтверджують їх право власності.

Окрім того, пунктом 2.1. Договору №217 від 01.09.2000р. було визначено, що право власності на акції переходить до Працівників з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, а підтверджується відповідним записом у реєстрі власників іменних цінних паперів. Частиною 4 статті 5 Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” визначено, що підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат (при документарній формі існування).

Регіональному відділенню ВАТ “Закарпатське племпідприємство” було направлено Перелік власників акцій ВАТ “Закарпатське племпідприємство” фізичних осіб (на викуп), у звязку з чим РВ ФДМУ по Закарпатській області прийнято Розпорядження від 16.05.2002р. №30 та від 12.11.2002р. №57 про внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

Із наданої реєстроутримувачем інформації також вбачається, що кількість викуплених працівниками акцій на момент підписання РВ ФДМУ Розпорядження від 16.05.2002р. за №30 складала тільки 14753шт., що відповідає інформації, наданій реєстроутримувачу Товариством (арк.. справи 136-138), а решта акцій у кількості 2080774шт. було отримано працівниками (акціонерами) без здійснення оплати, що підтверджується також Розпорядженням РВ ФДМУ від 12.11.2002р. за №57 (арк. справи 139).

Таким чином, виконання умови п.2.1 Договору про підтвердження права власності відповідним записом у реєстрі власників іменних цінних паперів було здійснено шляхом видачі відповідного сертифікату, який в свою чергу не підтверджує факту проведення оплати вартості акцій, що були отримані акціонерами.

Окрім того, підтвердженням відсутності проведення оплат та наявності такого обовязку у акціонерів є Протокол №1 зборів уповноважених працівників та прирівняних осіб ВАТ „Закарпатське племпідприємство” від 04.03.2004р., яким було вказано на неналежне виконання акціонерами обовязку по внесенню оплати за акції, отримані ними при розподілі та вирішено проводити викуп акцій щомісячно у розмірі 10% від заробітної плати акціонера.

Разом з цим, пунктом 3.2 Договору №217 від 01.09.2000 р. не зазначено строк та спосіб, у який Товариство стягує з Працівників вартість оплачених ним акцій, у звязку з чим Товариством було предявлено акціонерам відповідну письмову вимогу про відшкодування вартості оплачених ним акцій.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 27.09.2010 року по справі № 2/46

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статей 32, 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 57971,25грн. боргу за отримані акції підлягає задоволенню.

Не можуть бути взяті до уваги доводи відповідача 1 стосовно подання даного позову з пропущенням строку позовної давності, що випливає з наступного.

За правилами вимог ст. 256, 257 та ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 5 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що я кщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. .

Виконання Товариством Договору №217 від 01.09.2000р. було встановлено 19.03.2008 року Регіональним відділенням ФДМУ по Закарпатській області, а вимога про необхідність здійснення розрахунку з Товариством по оплаті за придбані ним акції, тобто про виконання зобовязання, була надіслана відповідачу листом №47 від 28.04.2010р. і строк її виконання закінчився 05.05.2010р. Тобто, така вимога була предявлена до виконання відповідачу в межах строку позовної давності (спливає 19.03.2011р.).

Разом з тим, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми 13726,01грн. штрафних санкцій за прострочку платежу та 18292,72грн. інфляційних втрат, які задоволенню не підлягають з огляду на те, що нарахування таких сум може здійснюватись тільки після настання строку виконання основного зобов'язання. Однак, дане нарахування позивачем здійснено з моменту складення акту перевірки РВ ФДМУ, а не з моменту предявлення відповідної вимоги до акціонера, як терміну виконання основного зобов'язання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 27.09.2010 року по справі № 2/46

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з акціонера ОСОБА_1, АДРЕСА_1 на користь відкритого акціонерного товариства „Закарпатське племпідприємство”, с. Шенборн, вул. Мукачівська, 2 Мукачівського району (код ЄДРПОУ 00725005) суму 71736грн. боргу за отримані акції, суму 717,36грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

2.1. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Ф. Ремецькі

В.о. помічника судді В.В. Мазюта