Рішення № 11450831, 27.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

27.09.2010Справа №2-23/3657.1-2010 За позовом Військового прокурора Севастопольського гарнізону (99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 27) в інтересах держави в особі: 1) Міністерства Оборони України (03168, м.Київ-168, Повітрофлотський пр-т, 6)

                     2) Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» військової частини А-0360 (98542, м. Алушта, смт. Партеніт)

До відповідачів: 1. Партенітської селищної ради (98542, АРК, смт. Партеніт, вул. Паркова,1)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерайз 96» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Глінки, б. 80)

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору:

1)          Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» (98600, АР Крим, м.Ялта, вул. Рузвельта, 5, ЗКПО 01125591)

2)          Алуштинського міського управління земельних ресурсів (98500, м.Алушта, пл.Радянська,1)

про визнання недійсними рішення та договору

                                        Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача 1 – не з’явився.

Від позивача 2 – Максимова Н.В., представ. за довір. № 32 від 18.01.2010 р.

Від відповідачів: 1. – не з’явився.

2. - Попкова Є.А., представ. за довір. б/н від 16.08.2010 р.

Від третьої особи 1 – не з’явився

Від третьої особи 2 – не з’явився

Прокурор – Горщак Р.М., посвідч. № 324

Суть спору: Військовий прокурор Ялтинського гарнізону звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в/ч А-0360 (територіальний центр курортології і реабілітації "Крим") з позовом про визнання недійсними рішення Партенітської селищної ради від 15.11.2001 № 26-30 та договору оренди земельної ділянки площею 0,0649 га від 15.01.2002, реєстровий №187, укладеного між Партенітською селищною радою та підприємством "Ерайз". Крім того, Військовий прокурор просив з ціллю забезпечення позовних вимог накласти арешт на спірну земельну ділянку площею 0,0649га, розташовану за адресою: АР Крим, с.Партеніт, вул. Набережна.

          Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.09.2003 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Алуштинське міське управління земельних ресурсів.

          Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.07.2008 р. у задоволенні позовних вимог Військового прокурора Ялтинського гарнізону в інтересах держави в особі в/ч А-0360 (Територіальний центр курортології і реабілітації «Крим» Збройних Сил України), Міністерства оборони України, до відповідача – Партенітської селищної Ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: КП «Эрайз», Алуштинськє міське управління земельних ресурсів, про визнання недійсними рішення та договору, відмовлено.

          Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.11.2009 р. у зв’язку з ліквідацією у справі замінено Військову прокуратуру Ялтинського гарнізону ВМС України на військову прокуратуру Севастопольського гарнізону ВМС України.

          Постановою САГС від 22.02.2010 р. рішення ГС АР Крим від 24.06.-01.07.2008 р. залишено без змін.

          Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2010 р. касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.02.2010 р. і рішення ГС АР Крим від 24.06.-01.07.2008 р. скасовані, справу направлено на новий розгляд до ГС АР Крим.

          Згідно резолюції Голови Господарського суду АР Крим справа прийнята суддею Господарського суду АР Крим Доброрезом І.О. з привласненням їй номера 5002-23/3657.1-2010.

          Ухвалою ГС АР Крим від 05.08.2010 р. клопотання Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» військової частини А-0360 задоволено, витребувано у Державного архіву АР Крим належним чином завірені копії документів, які підтверджують надання санаторію «Фрунзенське», правонаступником якого є «Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» військової частини А-0360», земельної ділянки для будівництва човнової станції, а саме: рішення Виконавчого комітету Алуштинської районної Ради депутатів трудящих Кримської області № 181 від 03.04.1964 р. «Про відведення санаторію «Фрунзенське» Міністерства Оборони СРСР земельної ділянки площею 0,24 га із земель відділення «Приморський» Державного Нікітського ботанічного саду для будівництва човнової станції», а також інші документи, які підтверджують надання земельної ділянки для будівництва човнової станції.

          20.08.2010 р. на адресу суду від Державного архіву в АР Крим надійшла архівна виписка з протоколу засідання Алуштинського райвиконкому від 14.04.1964 р. № 8.          

          Ухвалою ГС АР Крим від 26.08.2010р. замінено третю особу 1 у справі №5002-23/3657.1-2010 (номер попередньої справи 2-2/1275-2006) Підприємство «Ерайз» на його правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю «Ерайз 96» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Глінки, б. 80; код ЄДРПОУ 24693338).

          Ухвалою Господарського суду АР Крим від 16.09.2010р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Державне підприємство «Ялтинський морський торговельний порт», а Товариство з обмеженою відповідальністю «Ерайз 96» залучено до участі у справі у якості співвідповідача.

          Представник позивача-1 у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи проінформований належним чином – рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки суд не повідомив.

          Представник позивача – 2 та прокурор у судове засідання з’явилися, позовні вимоги підтримали.

          Представник відповідача-1 у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи проінформований належним чином – рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки суд не повідомив.

          Представник відповідача-2 у судове засідання з’явився, проти позову заперечував за мотивами, викладеними у письмових поясненнях.

          Представники третіх осіб у судове засідання не з’явилися, про час та місце слухання справи проінформовані належним чином – рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача-2 відповідача-2, висновок прокурора, суд

Встановив :

На виконання рішення виконкому Алуштинської міськради від 28.12.1994р. № 956 Фонд державного майна м. Алушти уклав договір оренди з орендним підприємством "Медведь", відповідно до якого кафе "Котлетна" перейшло даному підприємству в тимчасове користування. На земельну ділянку площею 0,064га, займану кафе "Котлетна", підприємству "Медведь" виконкомом Алуштинської міськради в грудні 1995 року був виданий тимчасовий паспорт за №132, в якому були визначені межі та площа земельної ділянки.

У подальшому орендне підприємство "Медведь" було визнано банкрутом, а Фондом державного майна м. Алушти зазначене кафе з літнім майданчиком було продано за договором купівлі-продажу від 24.11.1998 №38-В підприємству "Ерайз".

Рішеннями від 05.03.1999р. №49 виконкому Партенітської селищної ради та від 15.11.2001р. № 26-30 26 сесії Партенітської селищної ради було надано дозвіл на розробку проекту, а потім затверджений проект відведення та технічний звіт по перенесенню в натуру меж земельної ділянки загальною площею 0,0649га, що використовується підприємством "Ерайз" під розміщення кафе "Котлетна" (в даний час "Сальвадор") з літнім майданчиком в смт. Партеніт по вул. Набережній.

На підставі пункту 3 рішення Партенітської селищної ради №26-30 від 15.11.2001р. між Партенітською селищною радою та підприємством "Ерайз" 15.01.2002р. був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0649га (зареєстровано за №187), яка розташована в смт. Партеніт по вул. Набережній.

Надана в оренду територія фактично представляє територію другого поверху човнової станції Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" військової частини А-0360, що не заперечується сторонами, і розташована на земельній ділянці загальною площею 0,1826га, що знаходиться в користуванні Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" військової частини А-0360.

Відповідно до рішення виконкому Алуштинської районної ради від 03.04.1964р. №118 санаторію "Фрунзе" (правонаступником якого є Центр медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" військової частини А-0360) була виділена земля у розмірі 0,24га із земель відділення "Приморський" Державного Нікітського ботанічного саду для будівництва човнової станції.

12.06.1964р. на цю та інші землі, відведені санаторію "Фрунзе" виконкомом Алуштинського райвиконкому був виданий державний акт на землю.

          Спірна ділянка площею 0,0649га, на думку прокурора та позивачів, відноситься до земель оборони, а Партенітська селищна рада перевищила свої повноваження, передавши в оренду підприємству "Ерайз" земельну ділянку, що знаходиться у користуванні Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" військової частини А-0360 та здійснила розпорядження землями оборони.

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню на підставі наступного.

Спір між сторонами виник з приводу належності земельної ділянки, наданої в оренду підприємству "Ерайз" на підставі рішення Партенітської селищної ради №26-30 від 15.11.2001р. та договору від 15.01.2002р., яка розташована в смт. Партеніт по вул.Набережній.

03.04.1964р. Виконавчий комітет Алуштинської районної ради депутатів трудящих Кримської області ухвалив рішення за №181 "Про відведення санаторію "Фрунзенське" Міністерства Оборони СРСР земельної ділянки площею 0,24га із земель відділення "Приморський" Державного Нікітського ботанічного саду для будівництва човнової станції".

При цьому, відповідно до висновку експерта №867 від 19.09.2009р. (додаток №3) у межах зазначеної вище земельної ділянки знаходиться земельна ділянка, надана підприємству "Ерайз" на підставі спірних рішення Партенітської селищної ради від 15.11.2001р. №26-30 та договору оренди земельної ділянки площею 0,0649 га від 15.01.2002р. (реєстровий №187).

          Статтею 19 Конституції України встановлено обов’язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 Роз’яснень Вищого господарського суду України за №02-5/35 від 26.01.2000р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Крім того, ст.20 ГК України передбачений такий спосіб захисту права, як визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Статтею 20 Земельного кодексу УРСР (в редакції від 08.07.1970р.), визначено, що відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі. Ст.23 цього Кодексу було визначено, що право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів.

Згідно нормам чинного Земельного кодексу України (в редакції закону від 25.10.2001р.) право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (ч.3 ст.126 Кодексу); право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 Кодексу).

          Таким чином, право користування санаторію "Фрунзенське", правонаступником якого є позивач, земельною ділянкою, наданою рішенням виконавчого комітету Алуштинської районної ради депутатів трудящих Кримської області від 03.04.1964р. за №181 має бути підтверджено відповідними документами - державними актами на право (постійного) користування землею.

Відповідно до ст.84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать також землі оборони.

          Згідно ч.1 статті 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

          Враховуючи вказівки, надані у постанові Вищого Господарського суду України від 10.06.2010р. суд вважає необхідним зазначити наступне.

Як зазначено Вищим господарським судом України у постанові від 10.06.2010р. у даній справі, земельна ділянка, виділена на підставі рішення виконавчого комітету Алуштинської районної ради депутатів трудящих Кримської області від 03.04.1964р. за №181 знаходиться у державній власності як така, що була відведена підприємству Міністерства оборони України.

          Підтвердженням цього є те, що Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" військової частини А-0360 на підставі рішення 16-ої сесії 24-го скликання Партенітської селищної ради №16-21 від 30.05.2003р. був виданий державний акт на право постійного користування землею серії І-КМ №003365 від 03.06.2004р., хоча вже і після прийняття спірного рішення Партенітської селищної ради та укладення спірного договору оренди. Даний факт був встановлений по результатах проведення комплексної судової будівельно-технічної та землевпорядної експертизи та викладений у висновку №867 від 19.10.2009р.

Також Вищим господарським судом України у постанові від 10.06.2010р. вказано, що листи Алуштинського міського управління земельних ресурсів вих.№10-03/12-612 від 23.09.2002р. та Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим вих. №1960/10-25 від 01.11.2002р., відповідно до яких човнова станція (елінги) знаходиться поза межами відводу санаторію, а земельна ділянка, що використовується підприємством "Ерайз" для розміщення кафе с літньою площадкою, відноситься до земель загального користування Партенітської селищної ради, не є безспірним доказом віднесення спірної земельної ділянки до земель загального користування Партенітської селищної ради, оскільки згідно із п.10 Перехідних положень Земельного кодексу України рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів – органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.

          Згідно ст.1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

          Статтями 3,4 вказаного закону передбачено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

          Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо.

У порядку, передбаченому частиною першою цієї статті, ведеться облік майна, закріпленого за підпорядкованими військовими частинами, у службах забезпечення органів військового управління, органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, на які покладаються завдання щодо забезпечення військових частин майном відповідно до затверджених норм та організації його ефективного використання.

          Таким чином, у відношенні військового майна існує особливий порядок обліку, який не передбачає реєстрації права власності у бюро технічної інвентаризації, тоді як судом встановлено, що будівля човнової станції знаходиться на балансі Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» військової частини А-0360.

          Крім того, як вбачається з архівного витягу з протоколу засідання Алуштинського райвиконкому від 14.04.1964р. №8 виконком райради депутатів трудящих вирішив відвести санаторію «Фрунзенське» МО СРСР земельну ділянку площею 0,24га з земель відділення «Приморський» Державного Нікітського ботанічного саду для будівництва човнової станції.

          Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          Частиною 1 ст.207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що Партенітська селищна рада не мала повноважень стосовно розпорядження вищевказаною ділянкою та прийняттям оспорюваного рішення та укладенням договору з підприємством "Ерайз" порушила вищенаведені норми закону.

          У зв’язку із тим, що суд у задоволенні позову відмовляє, вимога про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку площею 0,0649га, розташовану за адресою: АР Крим, с.Партеніт, вул. Набережна, задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні 27.09.2010р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 01.10.2010р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.82,84,85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати недійсним рішення Партенітської селищної ради від 15.11.2001 № 26-30.

3.          Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,0649 га від 15.01.2002, реєстровий №187, укладений між Партенітською селищною радою та підприємством "Ерайз".

4. В частині вимог про забезпечення позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.