Рішення № 11450350, 23.09.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

23 вересня 2010 року справа № 5020-1/108-12/218-3/128 За позовом          Відкритого акціонерного товариства

“Сімферопольська макаронна фабрика”

(95034, м. Сімферополь, вул. Мармурова, 3/6)

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю

                    “Торгівельний дім “Белл-Крим”

(99055, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 205, кв. 32)

про стягнення 4491,53 грн.

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ВАТ “Сімферопольська макаронна фабрика”) –Ковальчук В.В., представник, довіреність №17-08 від 17.08.2010;

відповідач (ТОВ “Торгівельний дім “Белл-Крим”) –явку уповноваженого представника не забезпечив.

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство “Сімферопольська макаронна фабрика” звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Белл-Крим” про стягнення заборгованості в сумі 4491,53 грн., що виникла на підставі договору постачання макаронних виробів №43/23 від 04.01.2010.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем грошових зобов’язань щодо оплати в повному обсязі вартості поставленого позивачем товару.

Відповідач в судові засідання (у тому числі і в судове засідання 23.09.2010) жодного разу не з’являвся, явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином та своєчасно.

Не скористався відповідач і своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, на надання господарському суду відзиву на позов.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже. відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а тому суд визнав можливим розглянути справу за відсутністю відповідача за наявними в справі матеріалами (в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців регулюються Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

З метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців створюється Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (статті 16 і 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії свідоцтва про державну реєстрацію /арк. с. 19/, довідки управління статистики /арк. с. 20/, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача є: 99055, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 205, кв. 32 /арк.с. 67/.

На дану адресу судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення надсилалися відповідні процесуальні акти (ухвали). Проте, всі вони поверталися з позначкою „за закінченням терміну зберігання”.

Зважаючи на те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв’язку з позначкою „за закінченням терміну зберігання”, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у позові з урахуванням уточнень до нього /арк. с. 42/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством “Сімферопольська макаронна фабрика” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Белл-Крим” (Покупець) укладено договір поставки макаронних виробів №43/23 від 04.01.2010 (далі –Договір), відповідно до якого Постачальник зобов’язується виготовити та поставити макаронні вироби в асортименті (далі – Товар), а Покупець – прийняти і оплатити їх на умовах, визначених договором.

На підставі вказаного Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 74949,25 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується накладними:

№173 від 18.01.2010 на суму 8589,07 грн. з ПДВ /арк. с. 43/;

№324 від 27.01.2010 на суму 10168,13 грн. з ПДВ /арк. с. 41/;

№673 від 12.02.2010 на суму 8600,41 грн. з ПДВ /арк. с. 46/;

№1117 від 12.03.2010 на суму 7247,98 грн. з ПДВ /арк. с. 48/;

№1183 від 16.03.2010 на суму 3211,61 грн. з ПДВ /арк. с. 50/;

№1559 від 12.04.2010 на суму 10915,47 грн. з ПДВ /арк. с. 51/;

№1861 від 05.05.2010 на суму 17150,75 грн. з ПДВ /арк. с. 15, 53/;

№2051 від 17.05.2010 на суму 9065,83 грн. з ПДВ /арк. с. 16, 55/.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, в сумі 56732,67 грн., а також повернув товар на загальну суму 13725,05 грн., що підтверджується накладною на повернення №19383 від 16.07.2010 /арк. с. 57/.

Таким чином, відповідач виконав зобов’язання за Договором на суму 70457,72 грн. (56732,67+13725,05).

Несплаченим залишився товар на суму 4491,53 грн. (74949,25-70457,72), яка склала суму заборгованості згідно з актом звірення взаєморозрахунків від 19.07.2010 /арк. с. 58/ і стала підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом позову є матеріально-правова вимога Відкритого акціонерного товариства “Сімферопольська макаронна фабрика” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Белл-Крим” про стягнення заборгованості в сумі 4491,53 грн., що виникла у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язання за договором поставки макаронних виробів №43/23 від 04.01.2010, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зобов’язання, питання виконання зобов’язань та відповідальності за порушення зобов’язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що між сторонами укладено Договір поставки /арк. с. 7-8/, на виконання якого позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 74949,25 грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача на товарно-транспортних накладних, що скріплені печаткою відповідача, та довіреностями №138 від 27.01.2010 /арк. с. 45/, №141 від 15.02.2010 /арк. с. 47/, №б/н від 12.03.2010 /арк. с. 49/, №б/н від 13.04.2010 /арк. с. 52/, №б/н від 05.05.2010 /арк. с. 54/, №11 від 17.05.2010 /арк. с. 56/.

Крім того, Постачальник та Покупець підписали та скріпили своїми печатками акт звірення взаємних розрахунків /арк. с. 58/, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем станом на день подачі позову становить 4491,55 грн.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони в договорі домовились, що розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочки платежу до 15 календарних днів на кожну партію товару.

Судом встановлено, що остання партія товару була поставлена позивачем 17.05.2010, тому мала бути оплачена в строк до 01.06.2010 включно.

Листом від 13.07.2010 (вих. №553) Позивач вимагав від Відповідача погасити заборгованість за Договором /арк. с. 18/. Проте, станом на день винесення рішення заборгованість в сумі 4491,55 грн. не погашена.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення наведених норм відповідач не надав суду доказів погашення наявної заборгованості.

За викладених обставин, суд вважає вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 4491,53 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник з вини відповідача, суд покладає на останнього витрати позивача по сплаті ним державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Суд вважає за необхідне розглянути заяву Позивача про повернення надміру сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 2000,00 грн./арк. с. 40/.

Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов’язаних з розглядом господарських справ, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005 складають 236,00 грн.

Позивачем при подачі позовної заяви за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачено 2236,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1599 від 30.07.2010 /арк. с. 6/.

Відповідно пункту 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 повернення коштів, внесених для оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством, шляхом їх перерахування на рахунок платника, відкритий в установі банку, грошового переказу через іншу фінансову установу або відділення поштового зв’язку після звернення особи.

Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

На підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України та статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993 №7-93 надмірно сплачене державне мито підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 47, 49, 75, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Белл-Крим” (99055, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 205, кв. 32, ідентифікаційний код 31179376, п/р №26000945557571 в КРФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324010 або будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства “Сімферопольська макаронна фабрика” (95034, м. Сімферополь, вул. Мармурова, 3/6, ідентифікаційний код 00382349, п/р 260055602 в КРД ДАТ „Райффайзен банк Аваль”, м. Сімферополь, МФО 324021) заборгованість у розмірі 4491,53 грн. (чотири тисячі чотириста дев’яносто одна грн. 53 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

                              Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Повернути Відкритому акціонерному товариству “Сімферопольська макаронна фабрика” (95034, м. Сімферополь, вул. Мармурова, 3/6, ідентифікаційний код 00382349, п/р 260055602 в КРД ВАТ „Райффайзен банк Аваль,” м. Сімферополь, МФО 324021) з Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район м. Севастополя, ідентифікаційний код 24035598, п/р 31212264700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 22050003) надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 2000,00 грн.

          Видати Довідку.

Суддя В.О.Головко

Повне рішення

в порядку статті 84

ГПК України складено

28.09.2010.

Розсилка:

1.          ВАТ “Сімферопольська макаронна фабрика”

          (95034, м. Сімферополь, вул. Мармурова, 3/6)

2.          ТОВ “Торгівельний дім “Белл-Крим”

          (99055, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 205, кв. 32)