Ухвала суду № 114500812, 16.10.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22360/23-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2023 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 1202300060000323 від 18.02.2023, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Антонівки, Ямпільського району, Сумської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, з середньою освітою, одруженого, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , старшого солдата, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 , підозрюваний ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В :

01.06.2023 старший слідчий Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 звернулася до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_8 від 01.06.2023, у зв`язку із наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та перебуванням його в розшуку, надано дозвіл на затримання останнього. 12.10.2023 на підставі зазначеної ухвали слідчого судді ОСОБА_4 затримано, та 13.10.2023 доставлено до суду для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу від 13.10.2023, у зв`язку із перебуванням у відпустці слідчого судді ОСОБА_8 , для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено слідчого суддю ОСОБА_1 , якою клопотання призначено до розгляду на 16.10.2023.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовує тим, що Печерським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києвіза процесуального керівництва прокурорів Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіонуздійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1202300060000323 від 18.02.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України.

Метою та підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на думку слідчого, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а також наявність заявлених ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання останнього під вартою.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала подане клопотання, посилаючись на його обґрунтованість. Зазначила про відмову від ризику незаконного впливу підозрюваним на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Вказала, що на даний час стороні захисту у вказаному кримінальному провадженні повідомлено про завершення досудового розслідування, та надання стороні захисту на ознайомлення матеріали досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України.

Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, вказавши на те, що вказані слідчим у клопотанні ризики є надуманими, не підтверджуються матеріалами справи. Також, вказує, що всупереч ст. 194 КПК України стороною обвинувачення не доведено обставин, що буде недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому за вказаних обставин, посилаючись на міцні соціальні зв`язки підозрюваного, просив застосувати запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_4 доводи захисника підтримав.

Вивчивши клопотання та дослідивши докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Печерським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києвіза процесуального керівництва прокурорів Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіонуздійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1202300060000323 від 18.02.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України.

08.03.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у таємному викраденні чужого майна в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя дослідив долучені до матеріалів клопотання докази, а саме: протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 17.02.2023; протокол огляду місця події від 17.02.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 18.02.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 18.02.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_11 віл 28.02.2023; протокол пред?явлення особи впізнання за фотознімками від 28.02.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 02.03.2023; протокол пред?явлення особи впізнання за фотознімками від 02.03.2023; протокол перегляду відеозапису від 02.03.2023.

З урахуванням наведених в клопотанні конкретних обставин кримінального провадження, а також доказів, які долучені до клопотання на підтвердження його вимог, слідчий суддя вважає, що зазначені обставини та надані докази, в своїй сукупності, на даній стадії кримінального провадження, підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих дій підозрюваного. При цьому, додані до клопотання докази підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг учинити кримінальне правопорушення.

Водночас, після повідомлення про підозру, підозрюваний ОСОБА_4 неодноразово викликалася слідчим до органу досудового розслідування на 01.05.2023, на 02.05.2023, та на 03.05.2023 для виконання вимог ст.ст. 279, 290, 291 КПК України, однак на виклики не з`явився.

Відповідно до складених оперуповноваженим ВКП Печерського УП ГУ НП у м. Києві рапортів від 27.04.2023, 01.05.2023, 02.05.2023, 03.05.2023, ОСОБА_4 за місцем проживання не перебуває.

Згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 03.05.2023, яка є дружиною підозрюваного ОСОБА_4 , остання зазначила про те, що її чоловік 30.04.2023 покинув межі Київської області для проходження військово-лікарської комісії у м. Добропілля Донецької області та станом на 03.05.2023, як він зазначив в телефонній розмові, перебуває в розташуванні його військової частини, детальне місцезнаходження якої їй не відомо.

На підставі зазначеного, постановами старшого слідчого Печерського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 від 03.05.2023, досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено, а підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.06.2023 надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4 , якого 12.10.2023 на підставі зазначеної ухвали затримано, та 13.10.2023 доставлено до суду для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи питання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наступне.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зав`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зав`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Перевіряючи обґрунтування у клопотанні наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, обґрунтовано тяжкістю злочину у якому підозрюється, ризик вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується тим, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, та з метою покращення свого матеріального становища може вчиняти інші корисливі злочини.

Слідчий суддя враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за вчинення якого, в разі доведеності його вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, може вдатися спроб переховуватися від органу досудового розслідування або суду, тому ризик передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України є реальним. Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993).

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Інший заявлений ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України містить характер припущення та належним чином не обґрунтований.

Разом із тим, слідчий суддя вважає, що в клопотанні слідчого в повному обсязі необґрунтована неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, для запобігання встановлених ризиків та належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Зокрема, у клопотанні слідчий в обґрунтування неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу посилається на тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному чи обвинуваченому у разі визнання його вини не може бути підставою для застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01.06.2006 Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Таким чином, з урахуванням наведеного слідчий суддя вважає, що одна лише тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути безумовною підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор не змогла обґрунтувати, чому інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належну поведінку підозрюваного та спростувати доводи захисника підозрюваного з цих обставин.

Слідчим суддею враховується, що підозрюваний ОСОБА_4 з середньою освітою, раніше не судимий, одружений, має постійне місце реєстрації та проживання, є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_2 ), приймав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в період з 09.05.2016 по 07.02.2017, з 04.09.2019 по 09.05.2020, за які зарекомендував себе виключно позитивно, призваний з 24.02.2022 на військову службу під час мобілізації, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , та проходить службу у званні старшого солдата.

Зазначені обставини значно зменшують існування встановленого ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, враховується посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_4 , хоч і був затриманий на підставі ухвали слідчого судді, проте по закінченню строку її дії самостійно з`явився у призначене судове засідання в приміщення Печерського районного суду м. Києва, до затримання не намагався будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню з метою уникнення від кримінальної відповідальності, при затриманні не чинив опір. Також враховується те, що 02.03.2023 ОСОБА_4 самостійно, до повідомлення йому про підозру, відшкодував кошти за товар, викрадення якого йому інкриміновано (подія від 18.02.2023).

Враховуючи вказане, прокурором не доведено обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, про неможливість застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, що є підставою в порядку ч. 4 ст. 194 КПК України для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначено у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п.п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Реалізуючи зазначену правову позицію Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», з урахуванням наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначених даних щодо особи підозрюваного, які значно зменшують існування встановленого ризику, слідчий суддя вважає можливим до підозрюваного застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, із зобов`язанням виконувати обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, що буде достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобігання названого вище ризику.

Строк покладення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі необхідності може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 177, 178, 181, 184, 193, 194, 205, 206, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання слідчого - залишити без задоволення.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, зобов`язавши останнього прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора та слідчого, а також строком до 13.12.2023 виконувати наступні обов`язки:

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання (перебування, проходження військової служби) та роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України.

Строк дії ухвали визначити до 13.12.2023.

Контроль та організацію виконання ухвали слідчого судді покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді в частині залишення без задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1