Рішення № 11449928, 06.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" вересня 2010 р.Справа № 25/95-10-2669 За позовом: Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України”

до відповідача: Приватного підприємства „Анастасія Г”

про стягнення 89000 грн.

Суддя: Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Садовський П.Ф., довіреність № 13 від 12.07.2010р., Олійник Т.В., довіреність № 12 від 12.07.2010р.

Від відповідача: не з'явився

В засіданні 06.09.2010 р. приймали участь представники:

Від позивача: Олійник Т.В., довіреність № 12 від 12.07.2010р.

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: про стягнення з Приватного підприємства „Анастасія Г” на користь Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України” 89000 грн. боргу.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, надав суду заяву про зменшення позовних вимог від 16.08.2010р. за вх. № 21283, де навів нормативне обґрунтування заявлених позовних вимог та виклав їх у вищенаведеній остаточній редакції.

Первинні позовні вимоги позивача складали: стягнути з відповідача на користь Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України” 90000 грн.

Так, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до накладної № 2-16 від 3 травня 2010р. ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України” передало, а ПП „Анастасія Г” одержало насіння соняшнику „Ясон” першого покоління, на загальну суму 90000 грн. Таким чином, ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України” свої зобов’язання виконало повністю та передало, а ПП „Анастасія Г” на підставі довіреності від 30.04.2010р. серія ЯПЗ № 932225, виданої на ім`я Гожийської Жанни Василівни, отримало зазначене насіння загальною вартістю 90000 грн., оплату за яке здійснило частково в сумі 1000 грн.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи від 26.07.2010р. за вх. № 19284 та про залучення документів до матеріалів справи від 06.09.2010р. за вх. № 22966 судом задовольнялись, про що свідчать відповідні ухвали.

Відповідач в судові засідання не з’являвся, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв’язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення сторони та її правову позицію, суд встановив наступне:

Державне підприємство „Державний резервний насіннєвий фонд України” за усною домовленістю з ПП „Анастасія Г” про передачу насіння соняшнику „Ясон”, у кількості 4,5 т, на загальну суму 90000 грн., відповідно до накладної № 2-16 від 03.05.2010р., за довіреністю від 30.04.2010р. серія ЯПЗ № 932225 поставило ПП „Анастасія Г” зазначений товар, а останнє прийняло його в повному розмірі, однак не виконало свої зобов’язання по оплаті отриманого насіння соняшнику, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 90 000 грн.

Існування заборгованості ПП „Анастасія Г” і стало підставою для звернення позивача до відповідача з листом-вимогою від 18.06.2010р. № 138-2/10-14/58 щодо оплати простроченої заборгованості у розмірі 90000 грн., який залишений відповідачем без відповіді.

09.07.2010р. ПП „Анастасія Г” здійснило частковий розрахунок за отримане насіння соняшнику „Ясон” у розмірі 1000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № N09HS39727 від 9 липня 2010р., у зв’язку з чим заборгованість відповідача становить 89000 грн., яку позивач відповідно до уточнень заявлених позовних вимог від 16.08.2010р. за вх. № 21283 і просить суд стягнути на його користь.

Так, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену його правову позицію, суд, вважає заявлені ДП „Держрезервнасінфонд” позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 89000 грн., такими, що підлягають повному задоволенню з огляду на наступні положення законодавства.

          Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому ( п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст. 663, пп. 1),2) ч.1 п.1 ст. 664 Цивільного Кодексу України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов’язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Так, судом встановлено, що на момент подачі позивачем позову існувала пданої справи по суті відповідач оплатив в розмірі 1000 грн. З цього приводу позивач виклав позовні вимоги в остаточній редакції щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію в розмірі 89000 грн.

Нараз, аналіз матеріалів справи та норм матеріального права, якими регулюються правовідносини сторін по поставці насіння соняшнику свідчать про невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати вартості набутого товару, у зв’язку з чим, суд, дійшов висновку щодо задоволення заявлених позивачем позовних вимог.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд повністю задовольняє заявлені Державним підприємством „Державний резервний насіннєвий фонд України” позовні вимоги щодо стягнення з Приватного підприємства „Анастасія Г” на користь позивача суму боргу в розмірі 89000 грн.

Враховуючи те, що відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості на суму 1000 грн. після прийняття до розгляду судом даної позовної заяви, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України, позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються судові витрати, а саме державне мито в розмірі 900 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Анастасія Г” (68100, Одеська область, Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Сонячна, 21, код ЄДРПОУ 34890552) на користь Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 30518866) 89 000 (вісімдесят дев`ять тисяч) грн. 00 коп. боргу, 900 (дев’ятсот) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Накази видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Суддя

Повний текст рішення складено 10.09.2010р.