Рішення № 11449860, 06.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" вересня 2010 р.Справа № 34/62-10-1738 За позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

до відповідача Виробничо-торгівельного підприємства "ОВІКС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 146154,08грн.

Суддя Фаєр Ю.Г.

Представники:

від позивача: Курлович О.О., діюча на підставі довіреності №01-13/11407 від 22.12.09р.;

від відповідача: Шаркова Н.Р., діюча на підставі довіреності від 08.07.10р.

В судових засіданнях 09.07.2010р., 06.08.2010р. та 27.08.2010р. по справі оголошено перерву в порядку ст.77 ГПК України до 19.07.2010р. до 11год.10хв., до 20.08.2010р. до 14год.20хв. та до 06.09.2010р. до 12год.20хв. відповідно.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Виробничо-торгівельного підприємства "ОВІКС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 138377,16грн. та пені на суму 7776,92грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.04.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №34/62-10-1738.

Ухвалою в.о. голови господарського суду Одеської області від 07.06.2010р. строк розгляду справи №34/62-10-1738 продовжено по 20.07.2010р.

За клопотанням сторін ухвалою господарського суду Одеської області від 19.07.2010р. строк розгляду справи продовжено по 20.08.2010р.

За клопотанням відповідача ухвалою господарського суду Одеської області від 20.08.2010р. строк розгляду справи продовжено по 06.09.2010р.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 09.07.2010р. (вх№17468 від 09.07.2010р.) та доповненні до відзиву від 05.08.2010р. та вважає, що у нього відсутня заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення №57/5 від 05.08.1999р., у звязку з тим, що на підставі ст.181 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст.601, 776 Цивільного кодексу України, останній звернувся до позивача з листом від 08.07.2010р. про зарахування частини вартості проведеного капітального ремонту в рахунок орендної плати, заборгованість за якою станом на 01.07.2010р. складає 164943,53грн.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

05.08.1999р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та Виробничо-торгівельним підприємством "ОВІКС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №57/5, за умовами якого орендодавець зобовязався передати, а орендар прийняти у строкове платне володіння та користування приміщення підвалу та першого поверху, загальною площею 206,88кв.м, розташовані за адресою: сп.Польський, 6, на підставі розпорядження голови міськвиконкому №873-01р від 05.08.1999р. з метою розміщення офісу.

Пунктом 1.2 даного договору строк дії договору оренди встановлено до 31.12.2008р.

За п.2.1 вказаного договору вступ орендаря у володіння та користування приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами договору оренди та акту прийому-передачі вказаного приміщення.

Згідно п.3.1 зазначеного договору орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно до 15 числа поточного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відносно суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладання договору оренди в розмірі 1040,52грн.

Відповідно до п.3.3 даного договору орендна плата, перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі, стягується орендодавцем за весь період заборгованості, з урахуванням пені в розмірі, передбаченому діючим законодавством.

Орендна плата не враховує комунальні послуги, податок на додану вартість, податок на земельну ділянку (п.3.5 договору).

Пунктом 5.3 договору визначено, що орендар має право проводити за згодою орендодавця реконструкцію приміщення, технічне переозброєння.

Згідно п.8.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобовязань згідно з договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.

01.08.2001р. між сторонами підписане додаткове погодження до договору оренди нежитлового приміщення №57/5 від 05.08.1999р., згідно якого на підставі рішень Одеської міської ради №1665-ХХІІІ від 31.10.2000р. та №2466-ХХІІІ від 04.07.2001р., здійснено перерахунок орендної плати.

25.01.2002р. між сторонами підписане додаткове погодження до договору оренди нежитлового приміщення №57/5 від 05.08.1999р., згідно якого на підставі рішень Одеської міської ради №1665-ХХІІІ від 31.10.2000р. та №3408-ХХІІІ від 14.01.2002р., здійснено перерахунок орендної плати.

05.08.2002р. між сторонами підписане додаткове погодження до договору оренди нежитлового приміщення №57/5 від 05.08.1999р., за умовами якого змінено догоговір у частині зменшення площі з 219,5кв.м. на 172,9кв.м. на підставі відмовного листа вх№3274 від 07.05.2002р. та здійснено перерахунок орендної плати на підставі рішення сессії Одеської міської ради від 31.10.2000р. №1665-ХХІІІ „Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади м.Одеси”, №3408-ХХІІІ від 14.01.2002р.

30.12.2008р. між сторонами підписане додаткове погодження до договору оренди нежитлового приміщення №57/5 від 05.08.1999р., згідно якого у тексті змінено п.1.1 договору в частині зміни профілю використання під проектно-конструкторське бюро, строк дії договору оренди продовжено до 30.06.2009р., а також на підставі Закону про Бюджет 2007р., методики розрахунку, граничних розмірів та порядку використання орендної плати за оренду державного майна згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.06р. №1846 зроблено перерахунок орендної плати.

16.02.2010р. Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось на адресу орендаря з претензією №01-13/958, згідно якої запропонувало в строк до 09.03.10р. оплатити заборгованість з орендної плати 129565,5грн. та 7780,49грн. пені.

Не отримавши відповіді на надіслану претензію, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 18.05.2007р. по 31.03.2010р. на суму 138377,16грн. та пені за період з 16.04.2009р. по 18.03.2010р. на суму 7776,92грн.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 09.07.2010р. (вх№17468 від 09.07.2010р.) та доповненні до відзиву від 05.08.2010р., посилаючись на те, що обовязок проведення капітального ремонту орендованих приміщень не був покладений договором оренди нежитлового приміщення №57/5 від 05.08.1999р. на орендаря, а також те, що незадовільний стан орендованих нежитлових приміщень перешкоджав їх використанню в якості офісу, а орендодавець не здійснив капітального ремонту. На початку 2006р. ВТП „ОВІКС” у формі ТОВ звернулося до Представництва по управлінню комунальною власністю ОМР з проханням дозволити йому проведення капітального ремонту орендованих ним приміщень, у відповідь на яке, 02.02.2006р. заявник отримав від позивача листа №01-13/1187 від 02.02.2006р., яким надано згоду на проведення капітального ремонту за умови надання проектно-кошторисної документації, затвердженої у встановленому законом порядку.

Відповідач зазначає, що на підставі вказаної згоди останній звернувся до СПД-фо ОСОБА_1 (ліцензія на будівельну діяльність серії АВ №079003 від 14.03.2006р.) з заявою на розробку кошторисної документації на виконання загальнобудівельних робіт з капітального ремонту орендованих ним приміщень за адресою: АДРЕСА_1 Відповідно до кошторисної документації, розробленої СПД-фо ОСОБА_1, загальна вартість капітального ремонту орендованих відповідачем приміщень склала 253542грн., яка була затверджена розпорядженням Приморської районної адміністрації м. Одеси №709 від 11.09.2009р.

Відповідач вказує, що відповідно до кошторисної документації 16.04.2009р. між ним та ТОВ „ВСЮДИБУД” укладено договір №18-17 на виконання загальнобудівельних робіт з капітельного ремонту офісних приміщень та підписані протокол, угоди про договірну ціну на виконання загальнобудівельних робіт з капітального ремонту офісних приміщень та календарний план-графік виконання робіт .

Відповідач зазначає, що на теперішній час роботи з капітального ремонту орендованих нежитлових приміщень виконані ТОВ „ВСЮДИБУД” у повному обсязі, про що свідчать акти прийому-передачі виконаних робіт, довідки вартості виконаних підрядних робіт, податкові накладні на зазначені суми та платіжні доручення на їх оплату та аудиторським висновком щодо підтвердження витрат орендаря на здійснення ним капітального ремонту в орендованих приміщеннях на суму 253542грн.

Посилаючись на вищезазначене, відповідач зазначає про відсутність у нього заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №57/5 від 05.08.1999р., у звязку з чим під час розгляду зазначеної справи, керуючись ст.181 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст.601, 776 Цивільного кодексу України, звернувся до позивача з листом від 08.07.2010р. про зарахування частини вартості проведеного капітального ремонту в рахунок орендної плати, заборгованість за якою станом на 01.07.2010р. складає 164943,53грн., у відповідь на який позивач відмовив у задоволенні зазначеної заяви у звязку з відсутністю нормативних актів, які б встановлювали відповідний порядок зарахування.

Крім того, відповідач вказав, що на теперішній час він позбавлений права скористатися запропонованою йому позивачем можливістю на врахування вартості виконаного ним капітального ремонту під час викупу орендованих ним приміщень, оскільки відповідно до рішення Одеської міської ради від 15.07.2005р. №4216-ІV орендоване приміщення є предметом іпотеки за іпотечним договором від 15.09.2005р., посвідченим Гашовою В.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстровий №10645, укладеним між ВАТ КБ „НАДРА” та територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради на забезпечення зобовязання КП „Теплопостачання міста Одеси” за кредитним договором на суму 12500000грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на наступне.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.220 та частиною 3 ст.203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Обовязковою умовою для зарахування зустрічних однорідних вимог є наявність зустрічних зобовязань за договорами.

Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правові підстави щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить ч.1 ст.601 Цивільного кодексу України.

Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Необхідно зазначити, що умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання. Якщо ж одна зі сторін звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання звернулась до суду з позовом про стягнення тієї суми на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично наявним є протиставлення цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду.

Тобто, якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань.

Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду.

Адже згідно вищевказаних норм матеріального права зарахування може бути проведено лише після відповідної заяви відповідача, надісланої позивачу.

Проте, така заява в матеріалах справи відсутня, а лист відповідача від 08.07.2010р. за №01-14/4932 констатує уже проведений взаємозалік. Натомість позивач взагалі заперечує таке зарахування.

Крім того, позивач не визнав підставність такої вимоги, а суд встановив, що зарахування зустрічної однорідної вимоги суперечить п.3.1 договору оренди від 05.08.1999р. нежитлового приміщення №57/5, за яким грошові кошти відповідачем повинні щомісячно перераховуватись до місцевого Державного бюджету.

Викладене свідчить про відсутність правових підстав для прийняття до уваги посилання відповідача щодо зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 164943,53грн. в розумінні ст.601 Цивільного кодексу України, а тому спір підлягає вирішенню по суті заявлених позовних вимог з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи. Водночас, відповідач не позбавлений права звернутися з самостійними позовними вимогами про відшкодування вартості здійсненого ремонту.

У відповідності до ст.3 Цивільного кодексу України одними з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до ст.ст. 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Господарський кодекс України визначає, що відносини в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ч.2 ст.67, ч.4 ст.179 Господарського кодексу України сторони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємин, що не суперечать законодавству України. Під час укладення господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.5 ст.762, п.1 ст.530 Цивільного кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з Виробничо-торгівельного підприємства "ОВІКС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю заборгованості з орендної плати за період з 18.05.07р. по 31.03.10р. у сумі 138377,16грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Поряд з цим, відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в тому числі неустойкою.

Статтею 548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно приписів ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції з а порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором .

Відповідно до ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Статями 1, 3 цього Закону унормовано, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З врахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення пені за період з 16.04.2009р. по 18.03.2010р. на суму 7776,92грн. розрахованої помісячно з врахуванням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, є підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита на суму 1461,54грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 236грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Виробничо-торгівельного підприємства "ОВІКС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (65054, м.Одеса, вул. Бригадна, 54; 65026, м.Одеса, Польський узвіз, 6; код 30389921) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м.Одеса, вул.Артилерійська, 1, р/р37326027001909 в ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість з орендної плати у розмірі 138377(сто тридцять вісім тисяч триста сімдесят сім)грн.16коп., пеню у розмірі 7776(сім тисяч сімсот сімдесят шість)грн.92коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 1461(одна тисяча чотириста шістдесят одна)грн.54коп. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236(двісті тридцять шість)грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Суддя

Повний текст рішення складено 10.09.2010р.