Рішення № 1144966, 13.11.2007, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"13" листопада 2007 р.           Справа № 9/370-07

Господарський суд Київської області в складі судді Євграфової Є.П., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка», с. Білогородка, Києво-Святошинський р-н,

до 1. Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, с. Білогородка, Києво-Святошинський р-н, 2. Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів, м. Київ,

про визнання права власності на земельну ділянку, визнання рішення недійсним та спонукання до дій,

за участю представників:

позивача:Кравченко Т.Т., довір. №295/01 від 09.10.2007р.,

Кузьменко М.В., довір. №294/01 від 09.10.2007р.,

відповідача1: відповідача2:не з’явилися,

не з’явилися, обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка»(далі –ТОВ АФ «Білогородка», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі – Білогородська сільрада, відповідач1) та Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів (далі –Києво-Святошинський РВЗР, відповідач2) про визнання права власності та спонукання до дій. Зокрема, позивач (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просить визнати за ТОВ «Агрофірма «Білогородка»право власності на земельну ділянку площею 83,8518 га в межах села Білогородка , на якій розміщені господарські споруди, що належать ТОВ «Агрофірма «Білогородка»на праві власності, визнати недійсними рішення №35 від 14.07.2006р III сесії V скликання та рішення №153 від 26.06.07р. VIII сесії V скликання Білогородської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області; зобов'язати Києво-Святошинський районний відділ земельних ресурсів переоформити бланк Державного акту на право власності ТОВ «Агрофірма «Білогородка»на земельну ділянку площею 83,8518 га в межах села Білогородка, та передати його на підпис до Білогородської сільської ради, а в подальшому провести державну реєстрацію державного акту; зобов'язати Білогородську сільську раду підписати та скріпити печаткою Державний акт на право власності ТОВ «Агрофірма «Білогородка»на земельну ділянку площею 83,8518 га в межах села Білогородка, на якій розміщенні господарські будівлі та споруди, що належать на праві власності ТОВ «Агрофірма «Білогородка».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Товариство є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов’язків у частці переданого майна колективного сільськогосподарського підприємства «Білогородка». Вважає, що набуття права власності ТОВ «Агрофірма «Білогородка»відповідає вимогам статті 328 Цивільного Кодексу України, оскільки набуте в результаті правонаступництва на підставі Договору безоплатної передачі майна та Акту прийому-передачі майна і Додатку до нього, а згідно статті 30 Земельного Кодексу України, що був чинний на той час, разом з майном до ТОВ «Агрофірма «Білогородка»перейшла і земельна ділянка, яка необхідна для обслуговування отриманого у власність майна. Зазначає також, що факт розміщення господарських будівель і споруд ТОВ «Агрофірма «Білогородка», які належать їй на праві приватної власності, на які оформлено право власності, та площі земельної ділянки розміром 83,8518 га підтверджено у довідках Київо-Святошинського районного відділу земельних ресурсів №2879 від 21.02.06р, №14323 від 03.08.06р. та №14169 від 30.05.07р.; технічну документацію із землеустрою розроблено відповідно до статей 184, 185, 186 Земельного Кодексу України, статей 34, 35 Закону України «Про землеустрій», а також Державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою та затверджено в установленому порядку рішенням №20 від 20.01.2006р. Білогородської сільської ради. Вважає незаконним рішення III сесії V скликання Білогородської сільської ради №35 від 14.07.06р. про скасування зазначеного рішення №20 оскільки депутатська комісія сільської ради не має необхідної кваліфікації так як і немає необхідних ліцензій і прав для перевірки, земельна ділянка під господарськими дворами і спорудами, що належать комерційній структурі ТОВ «Агрофірма «Білогородка»на праві власності, знаходиться у власності і тому дії представників органів місцевого самоврядування щодо ревізії господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності є такими, що виходять за межі їх повноважень є незаконним втручанням у господарську діяльність. Також вважає, що Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»в ст. 59 не передбачає для рад повноважень, пов’язаних з відміною своїх рішень. На думку позивача, намагання Білогородської сільської ради незаконно втручатись у господарську діяльність комерційної структури ТОВ «Агрофірма «Білогородка»шляхом створення комісій по перевірці використання землі, яка знаходиться у власності, невизнання права власності ТОВ «Агрофірма «Білогородка»на земельну ділянку, на якій знаходиться її господарські споруди, що належать ТОВ «Агрофірма «Білогородка»на праві приватної власності, розгляд на сесії Білогородської сільської ради питання про вилучення земельних ділянок, які належать до спільної часткової власності (рішення VIII сесії V скликання Білогородської сільської ради №153 від 26.06.07р.) є незаконними.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2007р. порушено провадження у справі. Відповідач1 та відповідач2 в судове засідання призначене на 30.10.07р. не з’явились, відзиву на позов не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За таких обставин, розгляд справи було відкладено на 13.11.2007р.

В судовому засіданні 13.11.2007р. позивач позовні вимоги, з врахуванням уточнення викладеного в заяві від 31.10.2007р., підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позові.

Відповідач1 та відповідач2 в судове засідання 13.11.2007р. не з’явились, відзиву на позов не направили.

Від представника відповідача1 через загальний відділ господарського суду в день розгляду справи (13.11.2007р.) було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням в період з 11 по 15 жовтня 2007р. у терміновому службовому відрядженні та неможливістю з’явитися в судове засідання. До клопотання додано довіреність (належним чином не завірена), якою шість представників уповноважені представляти інтереси Білогородської сільської ради. Зазначене клопотання судом залишено без задоволення, як безпідставне, оскільки перебування у відрядженні з 11 по 15 жовтня, одного з представників, не є перешкодою для подання відзиву на позов та прийняття участі в судовому засіданні, що призначено на 13 листопада 2007р.

Від відповідача2 через загальний відділ господарського суду в день розгляду справи (13.11.2007р.) було подано лист, в якому відповідач2 повідомляє про неможливість прийняти участь у справі у зв’язку з прийняттям участі у іншій справі, що розглядається Києво-Святошинським районним судом Київської області. Крім того, зазначає, що позов не визнає та заперечує в повному обсязі.

З огляду на наведене суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив:

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №087184 ТОВ АФ «Білогородка»зареєстроване в державному реєстрі 28.09.2001р.

Відповідно переліку майна, безоплатно переданого колективному сільськогосподарському товариству, згідно з договором безоплатної передачі державного майна №118 від 01.07.97р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області передало ТОВ «Агрофірма «Білогородка», яке зазначено безпосередньо в переліку, є правонаступником КСП «Білогородка», об’єкти нерухомості (89 номерів за переліком), що розташовані в с. Білогородка Київської області. Як свідчать копії витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно (в матеріалах справи), що видані Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації, за позивачем зареєстровано право власності на об’єкти нерухомого майна в с. Білогородка, на підставі договору безоплатної передачі державного майна з регіональним відділенням Фонду держмайна України по Київській області №118 від 01.01.1997р.

Позивач вважає, що як власник зазначеного майна та правонаступник КСП «Білогородка»він набув права власності на земельні ділянки, на яких зазначене майно розташоване, проте, відповідачі цього права не визнають, що змусило позивача за захистом права звернутися до суду.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд встановлює наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов’язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов’язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов’язаних осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до Статуту (як в новій редакції, що зареєстрована 24.07.07р., так і в первинній редакції, що зареєстрована 30.09.2004р., копії в матеріалах справи) Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка»перейменоване з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка»перереєстрованого Києво-Святошинською РДА Київської області 28.09.2001р. за №3002, та яке було засноване шляхом перетворення з Сільськогосподарського кооперативу «Білогородка»перереєстрованого Києво-Святошинською райдержадміністрацією Київської області 17.03.2000р. за №1933 і є правонаступником його майнових і немайнових прав і зобов’язань у розмірі, що відповідає частині майна, набутого Товариством в результаті правонаступництва від Кооперативу.

Пунктами 5.1 та 6.1 Статуту Товариства визначено, що останнє є власником, зокрема, майна переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу та іншого майна набутого на підставах, що не заборонені законом. Товариство здійснює свою діяльність на землях, які перейшли до нього в результаті правонаступництва, належать йому на праві власності або за договором оренди.

Відповідно до Статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка», що затверджений загальними зборами (протокол №1) 07.09.2001р. та зареєстрований Києво-Святошинською РДА за №3002 від 28.09.2001р. (копія в матеріалах справи) Товариство засновується шляхом перетворення сільськогосподарського кооперативу «Білогородка»і є правонаступником за майновими правами та обов’язками цього Кооперативу у розмірі, пропорційному частині майна, набутого Товариством в результаті правонаступництва від Кооперативу.

Розділом 4 Статуту зокрема передбачено, що майно товариства становлять основні фонди та обігові кошти, земля, а також цінності, вартість яких відображена на самостійному балансі Товариства. Товариства є власником, в тому числі, майна, землі та коштів, переданих йому засновниками у власність, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Джерелами формування майна є вклади учасників, доходи від реалізації продукції, робіт, послуг, інші джерела, не заборонені законодавством.

Відповідно до Статуту Сільськогосподарського кооперативу «Білогородка»(зареєстрований Києво-Святошинською РДА 17.03.2000р. за №1933, копія в матеріалах справи) кооператив заснований згідно з рішенням Установчих зборів від 01.03.2000р. шляхом добровільного об’єднання членів КСП «Білогородка»на засадах членства, об’єднання пайових внесків для участі у спільній сільськогосподарській діяльності і діє на основі статуту на чинного законодавства. Кооператив є правонаступником КСП «Білогородка», зареєстрованого 07.08.1997р. за №1933, згідно рішення загальних зборів його членів, ідентифікаційний номер 00849416.

Пунктом 9.1 Статуту встановлено, що кооператив є власником будівель, споруд, грошей, майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законодавством. Відповідно до п. 9.10 земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих Кооперативу в користування або придбаних ним у власність. Право кооперативу на землю зберігається і у разі входження його до складу кооперативного об’єднання. Земельні відносини регулюються Земельним кодексом та іншим законодавством.

Відповідно до Статуту Колективного сільськогосподарського підприємства «Білогородка», (зареєстрований Києво-Святошинською РДА 07.08.1997р. за №1933, ідентифікаційний номер 00849416) КСП «Білогородка»є добровільним об’єднанням громадян для спільного виробництва с/г та іншої продукції, діє на засадах підприємства та самоврядування, створене шляхом реорганізації радгоспу «Білогородський»і є його правонаступником.

Згідно із Свідоцтвом про право власності №16 від 07.07.1997р. майно радгоспу «Білогородський»є власністю товариства покупців, відповідно до договору купівлі-продажу №118 від 01.07.1997р.

Відповідно до частин 4 та 6 ст. 5 ЗК України (в редакції 1992р.) у колективну власність були передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств (сільськогосподарські та не сільськогосподарські угіддя). Право колективної власності на землю виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акту на право колективної власності на землю (статті 22, 23).

Відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю №106 від 23.01.1999р. КСП «Білогородка»належало на праві колективної власності 2531,8 га земель, та відповідно до Державного акту на право постійного користування землею №203 від 23.01.1999р. - 383,8 га земель на праві постійного користування.

Пунктом 4.2 статуту КСП передбачено, що суб’єктом права власності у підприємстві є юридична особа, а його члени в частині майна, яке вони одержують при виході з підприємства. Землі підприємства, відповідно до Розділу 6 статуту, належать йому на праві колективної власності, що посвідчується державним актом, це право зберігається при вході до його складу агропромислових об’єднань, комбінатів, агрофірм, асоціацій та інших об’єднань. При банкрутстві або ліквідації підприємства землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги, гідротехнічні споруди, тощо) передаються у відання місцевої Ради народних депутатів. Припинення права підприємства на земельну ділянку або її частину допускається тільки у випадку, в порядку і на підставах, передбачених Земельним кодексом України, Законом України «Про селянське (фермерське) господарство та іншими актами законодавства України. Відповідно до положень розділу 11 статуту у випадку злиття, поділу, приєднання, перетворення КСП, до нового підприємства (підприємств) переходять за розподільчим актом (балансом) у відповідній частині (частинах) майнові права і обов’язки реорганізованого підприємства.

Відповідно до роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. N02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визнання правонаступництва. Однак, суттєве значення мають також фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного або розподільного акта чи балансу. Отже, у разі виникнення питань, пов'язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права) чи його відповідну частину.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до договору №1 від 01.03.2000р. безоплатної передачі майна та доданого до нього акту прийому передачі від 01.03.2000р. (відомість про наявність основних фондів /нерухомості/ кооперативу «Білогородка») комісія з реорганізації КСП «Білогородка»передала у власність Сільськогосподарського Кооперативу «Білогородка», зокрема, основні та оборотні засоби за вирахуванням кредиторської заборгованості вартістю 10830 000 грн. В подальшому, Кооператив, відповідно до договору безоплатної передачі майна від 01.11.2001р. передав, а Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка»прийняло майно (цілісний майновий комплекс), про що складено акт приймання передачі 01.11.2001р., за яким передані основні та оборотні засоби вартістю 6912836 грн. та 2428208 грн. відповідно, дебіторська заборгованість - 1212925 грн., кредиторська заборгованість 1143800 грн.

Враховуючи наведене, приписи статті 37 ЦК УРСР, статті 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», обсяг правонаступництва за передавальними актами (договорами про безоплатну передачу), суд дійшов висновку, що СТОВ «Агрофірма «Білогородка», яке в подальшому перейменоване на ТОВ «Агрофірма «Білогородка», є правонаступником майнових прав та обов’язків Сільськогосподарського кооперативу «Білогородка», а останній –КСП «Білогородка», в частині майна переданого за зазначеними вище передавальними актами.

Відповідно до положень ст. 4 ЦК УРСР, що діяв на момент передачі майна СТОВ «Агрофірма «Білогородка»(01.11.2001р.), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Таким чином, відповідно до ст. 128 ЦК УРСР, у СТОВ «Білогородка»виникло право власності на отримані від Сільськогосподарського кооперативу «Білогородка»об’єкти нерухомого майна, які останнім були отримані від КСП «Білогородка».

Наведене також підтверджується переліком майна, безоплатно переданого колективному сільськогосподарському товариству, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, згідно з договором безоплатної передачі державного майна №118 від 01.07.1997р., відповідно до якого позивачу як правонаступнику КСП «Білогородка», передано об’єкти нерухомого майна (за переліком, в матеріалах справи).

В подальшому, як свідчать матеріали справи, позивачем ТОВ «Агрофірма «Білогородка», були викуплені майнові сертифікати на майно КСП на загальну суму 4662795 грн., про що Білогородською сільською радою було видано Свідоцтво на право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії КИ-ХІП №1206834. Право власності на нерухоме майно, зареєстроване Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації, як набуте позивачем за договором безоплатної передачі державного майна №118 від 01.07.1997р., про що свідчать витяги про реєстрацію права власності, що наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 08.08.1995 р. №720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»паюванню підлягали лише сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність. Несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо) не паювалися.

Як зазначалось вище, відповідно до Статуту КСП «Білогородка», що кореспондується з положеннями Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», ст. 5 ЗК України 1990р. (тобто законодавства чинного на час реорганізації КСП «Білогородка»), при банкрутстві або ліквідації підприємства землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги, гідротехнічні споруди, тощо) передаються у відання місцевої Ради народних депутатів; припинення права підприємства на земельну ділянку або її частину допускається тільки у випадку, в порядку і на підставах, передбачених Земельним кодексом України, Законом України «Про селянське (фермерське) господарство»та іншими актами законодавства України. Проте, землі під господарськими будівлями та дворами, які були набуті позивачем, не підпадають під зазначені випадки, оскільки КСП було реорганізовано із визначенням правонаступника, а земельні ділянки не є землями загального користування, а отже, не підлягали передачі до відання Білогородської сільради. Також такі землі (під господарськими будівлями і дворами), як зазначено вище, не підлягали паюванню відповідно до Указу Президента від 08.08.1995 р. №720.

Крім того, діюче на час реформування (реорганізації) КСП «Білогородка»земельне законодавство, не передбачало такої підстави для припинення права колективної власності, як реорганізація Колективного сільськогосподарського підприємства. Виключні підстави для припинення такого права передбачені ст. 28 ЗК України 1990 р., серед яких зокрема, 1) добровільна відмови від земельної ділянки; 2) відчуження (продаж) земельної ділянки Раді народних депутатів; 3) викуп земельної ділянки для державних або громадських потреб; 4) припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6 - 8 статті 27 цього Кодексу. Право власності на землю може бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу.

Положеннями зазначеної ст. 28 встановлено порядок припинення права власності на земельну ділянку, відповідно до якого у випадках, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті, припинення провадиться за рішенням відповідної Ради народних депутатів; в разі незгоди власника земельної ділянки у випадку, передбаченому пунктом 3, а також при вилученні земельної ділянки відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті, припинення права власності на землю провадиться в судовому порядку.

Не передбачено таких підстав і діючим на час вирішення спору Земельним кодексом, що набув чинності з 01.01.2002р.

Земельні ділянки під набутими позивачем будівлями і дворами належали на підставі Державного акту на право колективної власності на землю №106 від 23.01.1999р. (всього 2531,8 га) на праві колективної власності КСП «Білогородка», правонаступником якого, як встановлено судом, є позивач.

Відповідачами не подано відповідних доказів, що право колективної власності на землі під господарськими будівлями, спорудами, які набуті у власність позивачем, у встановленому законодавством порядку було припинено. Як свідчать матеріали справи, до звернення позивача з даним позовом до суду, зазначені землі обліковувались як землі колективної власності КСП «Білогогородка».

Відповідно до статті 30 Земельного Кодексу України 1990 року в редакції, що діяла на момент передачі будівель і споруд до СТОВ «Білогородка», тобто 01 листопада 2001 р., при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об’єктами переходить у розмірах, визначених статтею 67 цього кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства»при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01.01.2002р. згідно з положеннями чинними до цієї дати ст. 30 Земельного Кодексу України, до набувача від відчуджувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

За таких обставин, суд вважає, що разом з будівлями та спорудами станом на 01.11.2001р. до СТОВ «Білогородка»перейшло право власності на земельні ділянки, на яких вони розміщені.

Пунктом 7 Перехідних положень Земельного кодексу України, що набув чинності з 01.01.2002р., визначено, що юридичні особи, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, раніше передбачених діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Поряд з цим, статтями 120 Земельного кодексу України та статтею 377 ЦК України в діючий на час вирішення спору редакції визначено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, визначених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. Тобто чинне законодавство також, як і Земельний кодекс України в редакції 1991 року (ст. 30) встановлює перехід права власності на земельну ділянку разом з будівлею та спорудою, на якій вона розміщена.

Щодо меж та розміру земельної ділянки, право на яку перейшло до позивача відповідно до ст. 30 ЗК України 1990р., зокрема, що зайнята будівлями та спорудами, та що необхідна для їх обслуговування, суд виходить з наступного:

Складовою землеустрою щодо визначення місця розташування об’єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів правового статусу, що є підставою для прийняття на її основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, є відповідно до ст. 35 Закону України «Про землеустрій»інвентаризація земель. Отже, встановлення розміру земельної ділянки, яка зайнята відповідною будівлею та спорудою, та необхідна для її обслуговування, якщо межі такої ділянки не виділялись в натурі (на місцевості), можливо провівши інвентаризацію.

Відповідно до діючих «Тимчасових методичних вказівок по кадастровому землеустрою (інвентаризації земель)» затверджених Держкомземом 04.08.1999р. об'єктом робіт по кадастровому землеустрою (інвентаризації земель) є земельна ділянка, яка знаходиться у власності або користуванні юридичних та фізичних осіб, але право власності на яку чи користування якою не посвідчено відповідним державним актом на землю нового зразка, договором оренди (п.1.3.). Документацію підрядчик подає до районного відділу або міського управління (відділу) земельних ресурсів на державну землевпорядну експертизу (п.4.3.). Матеріали робіт розглядаються та погоджуються відповідно виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад (4.4.). Вимоги про необхідність затвердження технічної документацій крім цього, передбачені ЗК України (ст. 186 ЗК України).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу рішенням Білогородської сільської ради (відповідач1) №11 від 19.09.2005р. надано дозвіл на розробку технічної документації по інвентаризації земель для подальшого закріплення за господарськими спорудами згідно існуючого законодавства.

Згідно зазначеного дозволу позивачем були замовлені та проведені відповідні роботи з інвентаризації земель, про що складена технічна документація, яка була затверджена рішенням №20 Білогородської сільради від 20.01.2006р.

Відповідно до затвердженої відповідачем1 технічної документації, фактична площа земельної ділянки на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна, що належать позивачу на праві власності відповідно до кадастрових планів становить 83,8518 га, земельні ділянки є несільськогосподарськими угіддями земель сільськогосподарського призначення, за українським класифікатором цільового використання землі код цільового використання –1.7.

Окрім зазначеної документації факт розміщення господарських будівель і споруд ТОВ «Агрофірма «Білогородка», які належать їй на праві приватної власності, та площі земельної ділянки розміром 83,8518 га підтверджуються також листами (довідками) Києво-Святошинського відділу земельних ресурсів №2879 від 21.02.06р, №14323 від 03.08.06 р. та №14169 від 30.05.07р.

За загальним правилом, відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. У відповідності до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

З огляду на наведене, суд вважає, що позивач ТОВ «Агрофірма «Білогородка» набув права власності на земельні ділянки загальною площею 83,8518 га в межах с. Білогородка одночасно з набуттям 01.11.2001р. права власності на нерухоме майно та споруди, що розташовані на цій земельній ділянці та зберігає це право відповідно до положень Земельного Кодексу України, що набув чинності з 01.01.2002р., а отже в разі порушення чи невизнання такого права, останнє підлягає захисту.

З’ясовуючи наявність чи відсутність факту порушення або оспорення суб’єктивного матеріального права на захист яких подано позов, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про власність»власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, також відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. При цьому, він вправі вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Проте, відповідно до ч.3 ст. 125 ЗК України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Можливість користуватися належним позивачу майном знаходиться у прямій залежності від можливості користування земельною ділянкою, а отже позбавлення позивача останнього, не дозволяє йому здійснювати належне йому право власності на майно в розумінні положень ст. 317 ЦК України, відповідно до якої власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до статті 55 Закону України «Про власність», власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Судом встановлено, що матеріали інвентаризації затверджені відповідними компетентними органами, в тому числі органом місцевого самоврядування –відповідаче1, та згідно зі ст. 186 Земельного кодексу України є підставою для виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку власнику будівель та споруд.

Проте, станом на час звернення до суду позивачу державний акт на право власності на земельну ділянку встановленого зразка не оформлений. Більш того, як свідчать матеріали справи відповідач1 рішенням №35 від 14.07.2006р. скасував рішення №20 про затвердження технічної документації із землеустрою та відмовив ТОВ «АФ «Білогородка»у затвердженні технічної документації з інвентаризації земельних ділянок під будівлями та спорудами щодо складання державних актів на земельні ділянки в межах с. Білогородка. Крім зазначеного, відповідачем1 26.06.2007р. прийнято рішення № 153, відповідно до якого, «приймаючи до уваги рішення зборів уповноважених та співвласників майна та земельних паїв КСП «Білогородка»(протокол від 11.05.04р.) про включення до земель запасу Білогородської сільської ради всіх господарських дворів, які не використовуються для господарських цілей, лист Держземагенства від 25.06.07р. про можливість припинення землекористування ТОВ «Агрофірма «Білогородка», сільською радою у відповідності до ст.ст. 12, 141 ЗК України, ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішено припинити право користування ТОВ «Агорофірма «Білогородка» на земельні ділянки загальною площею 84,1729 га, віднести земельні ділянки загальною площею 84,1729 га до земель запасу Білогородської сільської ради, майнові питання врегулювати відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до положень ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»(ст. 26), Земельного Кодексу України (ст. 12) відповідачу1 у галузі земельних відносин належать повноваження, зокрема, щодо розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу тощо. Відповідно до п. 12 перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Оскільки право колективної власності КСП «Білогородка»відповідачем1 не припинялось, а безпосередньо право власності на землі, зайняті господарськими будівлями, перейшли до позивача 01.11.2001р., відповідач1 не мав повноважень щодо прийняття рішень щодо припинення землекористування ТОВ «АФ «Білогородка».

Земельне законодавство (зокрема розділ ІІІ ЗК України) передбачає такі права на землю як –право власності, право користування, право земельного сервітуту. В свою чергу, розділом 4 (глава 22) ЗК України визначені підстави припинення прав на землю. Вилучення земельної ділянки можливо за умови її перебування саме у користуванні. Отже, рішення №153 відповідача1 є безпідставним та суперечливим за своїм змістом, оскільки припинення права користування передбачає наявність саме такого права (постійне користування на підставі державного акту, чи тимчасове на підставі договору оренди) проте доказів надання позивачу земель в користування відповідачем не подано. Відсутність правовстановлюючих документів, як зазначено в рішенні, на думку суду суперечить фактичній наявності матеріалів інвентаризації земельних ділянок КСП «Білогородка»та акту на право колективної власності на землі КСП «Білогородка». Орендна плата, про яку також зазначено в рішенні, передбачає як підставу для її сплати, укладений в установленому порядку договір оренди земельної ділянки, проте, існування останнього позивачем заперечується, а відповідачем1 не доведено. Припинення права користування та віднесення земель до запасу сільської ради, свідчить про те, що до прийняття такого рішення земельні ділянки не перебували у розпорядженні сільради.

Щодо рішення №35 від 14.07.2006р., яким скасовано рішення про затвердження технічної документації, оскільки перевіркою що проведена депутатською комісією на місцевості встановлено невідповідність технічної документації фактичним розмірам земельної ділянки, оскільки до неї включені землі, що належать фізичним особам пайовикам КСП «Білогородка», а розмір земельної ділянки є завищеним, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 08.08.1995 р. №720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»паюванню підлягали лише сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність. Несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо) не паювалися. Землі під будівлями, право власності на які набув позивач, відповідно до державної статистичної звітності 6-зем в Києво-Святошинському відділі земельних ресурсів обліковувались як землі під господарськими будівлями і дворами, а отже не підлягали паюванню. Щодо розміру земельної ділянки, суд вважає, що відповідач1 не є компетентним органом з визначення розміру ділянки, що є необхідною для обслуговування будівлі (споруди). Саме для визначення таких розмірів проводилась інвентаризація земель із складанням відповідної технічної документації, що погоджувалась зокрема із відповідними органами архітектури та містобудування.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.ст. 153, 155 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених Земельним кодексом України та іншими законами України. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Виключно судом, згідно ст. 158 ЗК України, вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, в тому числі, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на наведене, суд вважає, що оспорювані позивачем рішення сільради, прийняті у спосіб, що не передбачений чинним законодавством, з перевищення наданих законом повноважень, без врахування несприятливих наслідків, зокрема таких як порушення права власності на земельну ділянку, а отже є недійсними.

Щодо решти позовних вимог, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним Актом, який виготовляється на підставі технічної документації. Отримати державний акт на право власності на землю позивач не в змозі, оскільки право власності на земельні ділянки набуте позивачем в порядку до ст. 30 ЗК України 1990р. разом з будівлями та спорудами та не визнається відповідачами.

Порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі врегульовано Інструкцією, яка затверджена наказом Держкомзему від 04.05.99 N 43, що зареєстрований в Мінюсті 04.06.99 за N 354/3647.

Згідно положенням зазначеної Інструкції оформлення права власності на земельну ділянку та видача державних актів на землю відноситься до повноважень районних органів земельних ресурсів та відповідних органів державної влади, або місцевого самоврядування. Зокрема, згідно п. п. 1.13 складання Державного акта на право власності на земельну ділянку, що була раніше надана громадянам, підприємствам або при переоформлення правоустановчих документів на ці земельні ділянки, проводиться після встановлення меж земельної ділянки в натурі та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка та затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією.

Відповідно до п.5 Типового положення про районний відділ земельних ресурсів затв. Постановою КМУ від 24.02.03р. №200 відділ відповідно до покладених на нього зобов'язань здійснює державний контроль за додержанням вимог земельного законодавства, організовує розроблення видачу і зберігання Державних актів на право власності на земельні ділянки. Відповідно до п. 5 «Положення про відділ (управління) земельних ресурсів у районі»затв. Наказом Держагентства земельних ресурсів України №24 від 06.06.07р., основними завданнями відділу є організація і здійснення землеустрою та моніторингу земель. Відповідно до ст. 184 ЗК України землеустрій передбачає, зокрема підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею.

Враховуючи всі встановлені обставини, оцінивши подані учасниками судового розгляду докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а отже, порушене право позивача підлягає захисту.

Судові витрати за усним клопотанням позивача з відповідачів не стягуються.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 1, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка»право власності на земельну ділянку площею 83,8518 га в межах села Білогородка, Києво-Святошинського району Київської області, на якій розміщені господарські споруди, що належать ТОВ «Агрофірма «Білогородка»на праві власності, згідно технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель колективної власності КСП «Білогородка» розробленої Державним підприємством «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»2005р.

3. Визнати недійсними рішення №35 від 14.07.2006р III сесії V скликання та рішення №153 від 26.06.07р. VIII сесії V скликання Білогородської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області.

4. Зобов'язати Києво-Святошинський районний відділ земельних ресурсів в особі начальника відділу (іншої уповноваженої особи) на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель колективної власності КСП «Білогородка», на яких розташовані будівлі та споруди, що належать ТОВ «Агрофірма «Білогородка»в межах села Білогородка, Києво-Святошинського району Київської області, переоформити (підписати та скріпити печаткою) бланк Державного акту на право власності на землю ТОВ «Агрофірма «Білогородка»на земельну ділянку площею 83,8518 га в межах села Білогородка, Києво-Святошинського району Київської області, на якій розміщенні господарські будівлі та споруди, що належать на праві власності ТОВ «Агрофірма «Білогородка», та передати переоформлений бланк Державного акту на підпис до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та в подальшому провести державну реєстрацію державного акту на право власності з видачею ТОВ «Агрофірма «Білогородка».

5. Зобов'язати Білогородську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області в особі сільського голови (іншої уповноваженої особи) підписати та скріпити печаткою Державний акт на право власності ТОВ «Агрофірма «Білогородка»на земельну ділянку площею 83,8518 га в межах села Білогородка, Києво-Святошинського району Київської області, на якій розміщенні господарські будівлі та споруд, що належать на праві власності ТОВ «Агрофірма «Білогородка».

Суддя                                                                                 Є.П. Євграфова