Рішення № 11449510, 06.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" вересня 2010 р.Справа № 16/113-10-3073 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Князєва Ю.А. за довіреністю від 20.07.2010р.

Від відповідача: не з’явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України” до приватного підприємства „КАРХУ –У” про стягнення 18662,72 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України” (далі по тексту ДП „Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з приватного підприємства „КАРХУ –У” (далі по тексту ПП „КАРХУ –У”) 8862,00 грн. основного боргу по договору поставки № 06/36 від 28.12.2006р., 5623,81 грн. інфляційних витрат, 953,37 грн. 3% річних, 3223,54 грн. –пені, а всього 18662,72 грн. загальної заборгованості по вищезазначеному договору. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням ПП „КАРХУ –У” договірних зобов’язань в частині своєчасної та повної оплати вартості одержаного від ДП „Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України” товару.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак на неодноразові вимоги суду в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, у зв’язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між ДП „Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України” (Постачальник) та ПП „КАРХУ –У” (Покупець) було укладено договір поставки № 06/36 від 28.12.2006р., відповідно до умов п. 1.1 якого (з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 01.03.2007р.) Постачальник зобов’язався поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, найменування, кількість та ціни якої вказується у специфікаціях №1 та №2, які є невід’ємною частиною даного договору. У відповідності до умов п. 1.2 договору сторонами було передбачено, що предметом поставки є щебінь фракції 5-25, ГОСТ 7392-85. При цьому, згідно зі специфікаціями № 1 та № 2 до вказаної угоди предметом поставки за даним договором є щебінь фракції 5-25 ГОСТ 7392-85 у кількості 10000 куб.м. за ціною 57,98 грн. без урахуванням ПДВ, щебінь фракції 5-25 ГОСТ 7392-85 у кількості 10000 куб.м. за ціною 62,50 грн. без урахуванням ПДВ, відсів 5000 куб.м. за ціною 20,84 грн. без урахування ПДВ. Відповідно до п. 11.5 сторони домовилися, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2007р.

Згідно положень ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Таким чином, переважному застосуванню до зобов'язань поставки підлягають положення ст. ст. 264 - 271 ГК України, а положення статей ЦК України підлягають застосуванню, якщо інше не передбачено законами, що формулюють спеціальні правила щодо поставки.

У відповідності до п. 4.1 договору поставка здійснюється залізничним транспортом на умовах FCA (франко-перевізник ІНКОТЕРМС-2000) станція відправлення з подальшим прямуванням продукції на адресу Покупця. Згідно з п. 4.5 договору вантажовідправником даної продукції є Знам’янский щебзавод. Згідно з п. 4.3 договору датою поставки продукції вважається дата відправлення продукції, що підтверджується штампом станції відправлення на залізничній накладній на адресу Одержувача. При цьому, згідно з п. 4.4 договору Покупець надає замовлення на відвантаження до 10 числа місяця, що передує місяцю відвантаження з зазначенням реквізитів Одержувача.

За змістом ІНКОТЕРМС термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При цьому, продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. За відсутності точних вказівок від покупця, продавець може поставити товар для перевезення у спосіб, що зумовлюється видом транспорту та/або кількістю та/або характером товару.

На виконання умов договору поставки № 06/36 від 28.12.2006р., вимог ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України позивачем на умовах FCA було поставлено Покупцю через перевізника (станція Сахарна) 1047 куб м. щебеню, вартістю 78525 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується копіями квитанцій про приймання вантажу, які маються у матеріалах справи. При цьому, позивачем були понесені витрати, пов’язані з транспортуванням продукції (залізничний тариф) у розмірі 8862 грн.

Таким чином, загальна вартість поставленого на користь Покупця товару з урахуванням транспортних витрат склала 87387 грн. ( 78525 грн. + 8862 грн.)

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За змістом п. 6.1 вищезазначеного договору Покупець зобов’язався здійснити оплату продукції на умовах 100% попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Згідно з п. 6.5 договору в разі перевантаження продукції Постачальником відносно здійсненої попередньої оплати згідно з п. 6.1 пред’являється рахунок –фактура, який Покупець оплачує протягом 3 банківських днів. При цьому, у відповідності до умов п. 2.2 договору (з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 01.03.2007р.) сторонами було обумовлено, що ціна продукції, узгоджена у специфікаціях № 1 та № 2 до договору, включає вартість продукції, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством. Згідно з п. 2.3 договору вартість залізничного тарифу, витрати пов’язані з подачею та прибиранням вагонів Покупець сплачує на підставі рахунку-фактури або окремої строки у рахунку фактурі та копій залізничних накладних.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але, як вбачається з пояснень позивача, банківської виписки, в порушення наведених умов п.п. 2.3, 6.1, 6.5 договору поставки № 06/36 від 28.12.2006р., вимог ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України ПП „КАРХУ –У” було здійснено оплату лише вартості продукції, отриманої від позивача на загальну суму 78525 грн., з яких 3525 грн. відповідач сплатив з порушенням встановленого договором строку. Витрати із залізничного тарифу у сумі 8862 грн. згідно з видатковою накладною № РН-00166 від 30.03.2007р. взагалі не відшкодовані. Сума боргу у розмірі 8862 грн. до теперішнього часу у добровільному порядку не погашена, у зв’язку з чим позивач був змушений звернутися до суду з вимогами про стягнення зазначеної грошової суми.

На думку суду, позовні вимоги ДП „Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України” про стягнення з відповідача 8862 грн. основного боргу по договору поставки № 06/36 від 28.12.2006р.., базуються на умовах договору, положеннях діючого законодавства та підтверджуються обґрунтованим розрахунком позовних вимог та квитанціями про приймання вантажу. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем під час розгляду справи до господарського суду представлено не було.

Приймаючи до уваги невиконання Покупцем договірних зобов’язань по своєчасній оплаті вартості придбаного ним за договором поставки № 06/36 від 28.12.2006р. щебеню, ДП „Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України” звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами також про стягнення з відповідача 5623,81 грн. інфляційних витрат, 953,37 грн. 3% річних та 3223,54 грн. –пені.

Розглянувши вказані позовні вимоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання. Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Водночас, за змістом ст.ст. 546, 547 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою якою, в силу ст. 549 ЦК України, є штраф, пеня; провочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; провочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Зі змісту п. 3. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. N 02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань” вбачається, що оскільки пеня як один із видів неустойки є засобом забезпечення належного виконання зобов'язання, встановлена чинним законодавством або договором майнова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань повинна застосовуватись до несправних платників тільки по відповідних зобов'язаннях за укладеними договорами.

Як встановлено судом умови укладеного між сторонами договору не містять домовленості сторін щодо встановлення та розміру пені за порушення відповідачем зобов'язання з оплати продукції та відшкодування транспортних витрат.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про неправомірність застосування до відповідача такого заходу цивільно-правової відповідальності, як пеня, та, як наслідок, про безпідставність заявлених вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 3223,54 грн. за порушення строків оплати. При цьому, з огляду на викладені висновки, суду не вбачається доцільним надавати правову оцінку розрахунку розміру пені.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).

З огляду на викладене, за несвоєчасне виконання Покупцем грошових зобов’язань по договору поставки № 06/36 від 28.12.2006р. ДП „Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України” додатково було нараховано до сплати ПП „КАРХУ –У” 953,37 грн. 3% річних та 5623,81 грн. інфляційних витрат.

Проаналізувавши розрахунок інфляційних витрат, нарахованих позивачем у розмірі 5623,81 грн., суд вважає за необхідне звернути увагу останнього на наступне.

Як вбачається з розрахунку, доданого до позовної заяви, при нарахуванні позивачем інфляційних витрат були допущені помилки. Так, позивачем невірно визначалися середні індекси інфляції, у лютому 2008 року нарахування інфляційних здійснювалося від суми заборгованості, яка існувала на кожну конкретну дату прострочення. В свою чергу, суд звертає увагу позивача на положення листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. N 62-97р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, якими визначається, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, а, відтак, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число наступного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

Розрахунок витрат від інфляції мав здійснюватися наступним чином:

- по заборгованості за період з квітня 2007 року по лютий 2008 року включно - 2675,59 грн. (12387 грн. (заборгованість, яка існувала більше половини лютого 2008 р.) х 1,216 (середній індекс інфляції за період з квітня 2007 року по лютий 2008 року) –12387 грн.),

- по заборгованості за період з березня 2008 року по червень 2010 року включно –3039,67 грн. (8862 грн. х 1,343 (середній індекс інфляції за період з березня 2008р. по квітень 2010р.) –8862 грн.)

Таким чином, витрати від інфляції повинні становити 5715,26 грн. Водночас зважаючи на те, що в межах даної справи позивачем заявлено до стягнення витрати від інфляції в сумі 5623,81 грн., за відсутності у суду повноважень виходити за межі позовних вимог, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд вважає правомірним позовні вимоги щодо стягнення з ПП „КАРХУ – У” витрат від інфляції задовольнити у заявленому до стягнення розмірі 5623,81 грн.

Проаналізувавши розрахунок 3% річних, доданий позивачем до позовної заяви, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на невірне визначення періоду нарахування 3% річних внаслідок включення до цього періоду часу, коли строк виконання грошових зобов’язань відповідача ще не настав, а саме: з 01.04.2007р. –по 04.04.2007р. (включно).

З огляду на викладене, суд звертає увагу позивача на умови п. 6.5 договору, згідно з якими в разі перевантаження продукції Постачальником відносно здійсненої попередньої оплати згідно з п. 6.1 пред’являється рахунок –фактура, який Покупець оплачує протягом 3 банківських днів. Водночас останні видаткові накладні, виписані позивачем датовані 30.03.2007р., а, відтак, останнім днем їх оплати слід вважати 04.04.2007р.

З огляду на викладене, вірний розмір цих нарахувань становить 953,62 грн., а саме:

- по заборгованості, яка існувала за період 05.04.2007р. по 18.02.2008р. (дата часткового погашення заборгованості) – 325,66 грн. (12387 грн. х 3%/(365х100%) х 320 днів);

- по заборгованості за період з 19.02.2008р. по 30.06.2010р. – 627,96 грн. (8862 грн. х 3%/(365х100%) х 863 днів).

Водночас знову ж таки зважаючи на те, що в межах даної справи позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 953,37 грн., за відсутності у суду повноважень виходити за межі позовних вимог, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд вважає правомірним позовні вимоги щодо стягнення з ПП „КАРХУ –У” 3% річних задовольнити у заявленому до стягнення розмірі 953,37 грн.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявленого ДП „Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України” позову в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 8862 грн., 3% річних у сумі 953,37 грн. та інфляційних витрат у розмірі 5623,81 грн., а всього 15439,18 грн. загальної заборгованості по договору поставки № 06/36 від 28.12.2006р.. В іншій частині позову слід відмовити.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподілити згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 546, 547, 549, 610, 611, 615, 625, 629, 692, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 264 –271 ГК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства „КАРХУ –У” / 65007, м. Одеса, вул.. Велика Арнаутська, 105, код ЄДРПОУ 33915570/ на користь державного підприємства „Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України” / 03038, м. Київ, вул.. Протасів Яр, 2, код ЄДРПОУ 24249750/ - 8862 грн. 00 коп. /вісім тисяч вісімсот шістдесят дві грн. 00 коп./ - основного боргу; 953 грн. 37 коп. /дев’ятсот п’ятдесят три грн. 37 коп./ - 3% річних; 5623 грн. 81 коп. / п’ять тисяч шістсот двадцять три грн. 81 коп./ інфляційних витрат; 154 грн. 39 коп. / сто п’ятдесят чотири грн. 39 коп./ – держмита; 195 грн. 24 коп. / сто дев’яносто п’ять грн. 24 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 06.09.2010р.

Суддя