Рішення № 11449432, 08.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2010 р.Справа № 22/92-10-3146 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕР ГРЕЙН";

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське виробниче підприємство "АГРО-ІНВЕСТ";

про стягнення 1156572грн.

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: Філевський Р.М. - представник за довіреністю №б/н від 12.07.2010р.;

Від відповідача: не з'явилися;

СУТЬ СПОРУ: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТЕР ГРЕЙН" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське виробниче підприємство "АГРО-ІНВЕСТ" про стягнення 1156572грн.

Представник позивача в судове засідання з’явився та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Крім того, позивач у позовній заяві звернувся із клопотанням про забезпечення позову, в якій просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на майно відповідача.

Розглянувши зазначене клопотання суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов’язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обов’язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Однак, позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у клопотанні про забезпечення позову, що є підставою для відхилення зазначеної заяви.

Відповідач у засідання суду не з’явився, відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто у відповідності зі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

Як зазначає позивач, з червня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Астер Грейн” та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське виробниче підприємство "АГРО-ІНВЕСТ" склалися господарські правовідносини, що випливають з договорів купівлі-продажу/поставки товару. При цьому частина угод укладались у простій письмовій формі, зокрема, договір поставки № 26/01-П від 26.01.2009 року, договір поставки № 01/07-П від 01.07.2007 року, договір № 1 про виконання робіт та послуг сільськогосподарського призначення, за умовами яких ТОВ „СВП „Агро-Інвест” зобов’язалось здійснити розрахунок за поставлений товар на умовах договорів. Інша частина угод укладалася в усній формі та оформлювалась відповідним рахунком або рахунком-фактурою на сплату за товар та видатковими накладними на поставку товару. При цьому облік операцій вівся бухгалтеріями підприємств наростаючим підсумком, рахунки та накладні відповідачем виписувались іноді без посилання на договір, тому позов пред’являється про стягнення загальної заборгованості по взаємовідносинам між товариствами, оскільки з урахуванням викладеного відокремити заборгованість за певним договором є неможливим.

Позивач свої зобов’язання за договорами виконав в повному обсязі, про що свідчать банківська виписка № 76 від 14.06.2006р. на суму 5000 грн., банківська виписка № 90 від 07.07.2006р. на суму 15000 грн., банківська виписка № 92 від 12.07.2006р. на суму 10500 грн., банківська виписка № 113 від 10.08.2006р. на суму 20000 грн., банківська виписка № 118 від 17.08.2006р. на суму 100340 грн., банківська виписка № 122 від 22.08.2006р. на суму 50000 грн., банківська виписка № 124 від 28.08.2006р. на суму 151375 грн., банківська виписка № 127 від 31.08.2006р. на суму 100000 грн., банківська виписка № 131 від 07.09.2006р. на суму 100000 грн., банківська виписка № 136 від 15.09.2006р. на суму 50000 грн., банківська виписка № 148 від 06.10.2006р. на суму 259822 грн., банківська виписка № 21 від 14.03.2007р. на суму 130000 грн., банківська виписка № 57 від 31.05.2007р. на суму 30000 грн., банківська виписка № 61 від 08.06.2007р. на суму 200000 грн., банківська виписка № 335 від 18.07.2007р. на суму 313600 грн., банківська виписка № 361 від 27.07.2007р. на суму 396000 грн., банківська виписка № 390 від 06.08.2007р. на суму 594000 грн., банківська виписка № 100 від 15.08.2007р. на суму 63152 грн., банківська виписка № 100 від 15.08.2007р. на суму 990000 грн., банківська виписка № 362 від 27.07.2007р. на суму 13720 грн., банківська виписка б/н від 28.01.2009р. на суму 250000 грн., банківська виписка б/н від 30.01.2009р. на суму 100000 грн., банківська виписка б/н від 30.01.2009р. на суму 250000 грн., банківська виписка б/н від 30.01.2009р. на суму 280000 грн., банківська виписка № 2 від 08.01.2009р. на суму 123000 грн., банківська виписка б/н від 03.02.2009р. на суму 250000 грн., банківська виписка б/н від 06.02.2009р. на суму 67500 грн., банківська виписка б/н від 06.02.2009р. на суму 169650 грн., банківська виписка б/н від 12.02.2009р. на суму 250000 грн., банківська виписка б/н від 16.02.2009р. на суму 250000 грн., банківська виписка б/н від 18.02.2009р. на суму 100000 грн., банківська виписка б/н від 19.02.2009р. на суму 240000 грн., банківська виписка б/н від 20.02.2009р. на суму 240000 грн., банківська виписка б/н від 24.02.2009р. на суму 320000 грн., банківська виписка б/н від 26.02.2009р. на суму 170000 грн., банківська виписка б/н від 03.03.2009р. на суму 310000 грн., банківська виписка б/н від 06.03.2009р. на суму 500000 грн., банківська виписка б/н від 13.03.2009р. на суму 220000 грн., банківська виписка б/н від 18.03.2009р. на суму 60000 грн., банківська виписка № 35 від 17.07.2009р. на суму 30000 грн., банківська виписка № 38 від 22.07.2009р. на суму 20000 грн., банківська виписка № 38 від 22.07.2009р. на суму 25000 грн., банківська виписка № 39 від 23.07.2009р. на суму 600000 грн., банківська виписка № 45 від 05.08.2009р. на суму 32500 грн., банківська виписка № 45 від 05.08.2009р. на суму 625000 грн., банківська виписка № 52 від 14.08.2009р. на суму 284000 грн., банківська виписка № 54 від 18.08.2009р. на суму 20000 грн., банківська виписка № 64 від 02.09.2009р. на суму 150000 грн., банківська виписка № 67 від 08.09.2009р. на суму 145000 грн.

Отже, всього ТОВ „Астер Грейн” сплатило за товар на суму 9674159 грн.

З 03.08.2007р. відповідач поставив позивачу товар (пшеницю, рапс), згідно накладних № 5 від 03.08.2007 року на суму 313600 грн., № 6 від 03.08.2007 року на суму 8650 грн., №8 від 13.08.2007р. на суму 13760 грн., № 7 від 13.08.2007р. на суму 396000 грн., № 1 від 27.06.2008р. на суму 70364 грн., № 2 від 27.06.2008р. на суму 25200 грн., № 3 від 27.06.2008р. на суму 461941 грн., № 4 від 29.08.2008р. на суму 330000 грн., № 7 від 10.09.2008р. на суму 256800 грн., № 9 від 17.11.2008р. на суму 172800 грн., № 29-29.10 від 25.11.2008р. на суму 132000 грн., № 1 від 03.02.2009р. на суму 123000 грн., № 2 від 05.02.2009р. на суму 130200 грн., № 3 від 06.02.2009р. на суму 150000 грн., № 4 від 06.02.2009р. на суму 114550 грн., № 5 від 09.02.2009р. на суму 55100 грн., № 6 від 11.02.2009р. на суму 164400 грн., № 7 від 12.02.2009р. на суму 171600 грн., № 8 від 16.02.2009р. на суму 192000 грн., № 9 від 18.02.2009р. на суму 100000 грн., № 10 від 19.02.2009р. на суму 142400 грн., № 11 від 20.02.2009р. на суму 240000 грн., № 12 від 23.02.2009р. на суму 215100 грн., № 13 від 24.02.2009р. на суму 26290 грн., № 14 від 24.02.2009р. на суму 59750 грн., № 15 від 24.02.2009р. на суму 67996 грн., № 16 від 25.02.2009р. на суму 80004 грн., № 17 від 26.02.2009р. на суму 296360 грн., № 18 від 27.02.2009р. на суму 216000 грн., № 19 від 02.03.2009р. на суму 275400 грн., № 20 від 03.03.2009р. на суму 240000 грн., № 21 від 06.03.2009р. на суму 144000 грн., № 22 від 11.03.2009р. на суму 162000 грн., № 23 від 12.03.2009р. на суму 138000 грн., № 24 від 13.03.2009р. на суму 102000 грн., № 25 від 16.03.2009р. на суму 168000 грн., № 26 від 18.03.2009р. на суму 142000 грн., № 27 від 19.03.2009р. на суму 123600 грн., № 28 від 23.03.2009р. на суму 110400 грн., № 29 від 23.07.2009р. на суму 175000 грн., № 30 від 03.08.2009р. на суму 231250 грн., № 31 від 07.08.2009р. на суму 187500 грн., № 32 від 11.08.2009р. на суму 212500 грн., № 33 від 19.08.2009р. на суму 367500 грн., № 34 від 24.08.2009р. на суму 231250 грн., № 5 від 29.08.2009р. на суму 27500 грн., № 35 від 03.09.2009р. на суму 150000 грн., № 36 від 07.09.2009р. на суму 199000 грн., № 37 від 10.09.2009р. на суму 145000 грн., тобто на загальну суму 8257765 грн.

26.07.07р. ТОВ „СВП „Агро-Інвест” була повернута попередня оплата ТОВ „Астер Грейн” в сумі 259822 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 1156572грн.

Стаття 205 ЦК України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України та інших правових актів.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно з ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до і та порядку укладення даного виду договорів.

При вказаних обставинах суд вважає що вимоги позивача документально обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до правил ст.44,49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське виробниче підприємство „Агро-Інвест” (65059, Одеська обл., м. Одеса, Малиновський район, вул. Малиновського, буд. 1/1, п/р 26005016450001 у філії АКБ „Імексбанк” в м. Одесі, МФО 388584, код ЄДРПОУ 34381549) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Астер Грейн”, (м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 17 код ЄДРПОУ 32020672, п/р 26008964867160 в ПУМБ, Одеське відділення, МФО 328191) суму заборгованості в розмірі 1156572 /один мільйон сто п’ятдесят шість тисяч п’ятсот сімдесят дві/ грн., державне мито у розмірі 11565 /одинадцять тисяч п’ятсот шістдесят п’ять/грн. 72 коп., 236 /двісті тридцять шість/грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя