Рішення № 11449322, 30.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" серпня 2010 р.Справа № 25/92-10-2666 За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Концерн Стирол"

до відповідача: Державного підприємства „Одеська залізниця”

про стягнення 7733, 29 грн.

Суддя Малярчук І.А.

Представники сторін:

Від позивача: Павлов І.Г., довіреність № 39 від 02.06.2010р.; Гарбуз О.О., довіреність № 35 від 04.01.2010р.

Від відповідача: Яцук Є.В., довіреність № 35 від 04.01.2010р.

В судовому засіданні 30.08.2010р. приймали участь представники сторін:

Від позивача: Гарбуз О.О., довіреність № 35 від 04.01.2010р.

Від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця” на користь Відкритого акціонерного товариства "Концерн Стирол" вартості нестачі вантажу в сумі 7733, 29 грн.

Відкрите акціонерне товариство „Концерн Стирол” звернулось до суду з позовом до Державного підприємства „Одеська залізниця” про стягнення 8765,79 грн. вартості нестачі вантажу.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що 28.12.2009р. Відкритим акціонерним товариством „Концерн Стирол” зі ст. Горлівка Донецької залізниці було направлено по маршрутній залізничній накладній № 51108582 мінеральні добрива –карбамід прилирований в кількості 60 вагонів-мінераловозів на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансівестсервіс” на станцію призначення Чорноморська-експорт Одеської залізниці.

По ходу слідування вагонів на станції Красноармійськ Донецької залізниці було виявлено нестачу вантажу, вартість якої позивачем розрахована в розмірі 8765, 79 грн. (з урахуванням ПДВ). Стосовно даного факту представниками залізниці було складено комерційний акт АQ642444/40/1 від 29.12.2009р. із зазначенням технічної справності вагону, при цьому, акт також містить зазначення про існування можливості відкриття люку без зняття ЗПП, та відповідну наявність доступу до вантажу. З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав відповідачу претензію № 14/01-5 від 29.03.2010р. про відшкодування вартості нестачі карбаміду в сумі 8765, 79 грн. Листом-відповіддю № 55/4 від 12.04.2010р. ДП „Одеська залізниця” вимоги про відшкодування суми збитків нестачі вантажу в розмірі 8765,79 грн. були відхилені.

В судовому засіданні 17.08.2010р. позивач надав суду уточнення позовних вимог від 17.08.2010р. за вх. № 21362, відповідно до яких відмовився від стягнення провізної плати, оскільки провізна плата стягується у разі повної втрати вантажу.

Відповідно до уточнених позовних вимог, наданих позивачем в судовому засіданні 30.08.2010 за вх. № 22402 та від 30.08.2010р. за вх. № 22406, позивачем уточнено розмір позовних вимог та заявлених до стягнення з відповідача 7733, 29 грн. нестачі вантажу, та відмічено, що дійсна вартість однієї тони карбаміду прилированого згідно довідки, виданої бухгалтерією ВАТ „Концерн Стирол” складає 2000, 75 грн. (без ПДВ).

Первинні позовні вимоги позивача складали: стягнути з ДП „Одеська залізниця” вартість нестачі вантажу у розмірі 8765, 79 грн.

Відповідач, ДП „Одеська залізниця”, надав суду відзив на позов позивача від 19.07.2010р. за вх. № 18430, в якому зазначив про те що, завантаження вагону № 59260273 проводилося засобами та силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагону, без участі представника залізниці, однак з прибуттям вагонів на ст. Красноармійськ Донецької залізниці, у вагоні № 59260273 було виявлено різницю ваги проти перевізних документів в сторону зменшення на 9150 кг карбаміду, що підтверджується комерційним актом АQ642444/40/1 від 29.12.2010р., при цьому, акт містить відомості про те, що зазначений вагон був у технічно справному стані. Звідси, відповідач не вбачає вини залізниці у виникненні нестачі, у зв’язку з чим просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

28.12.2009р. зі станції Горлівка Донецької залізниці за залізничною накладною № 51108582 ВАТ „Концерн Стирол” було відправлено на адресу ст. Чорноморська-експорт Одеської залізниці для ТОВ „Трансівестсервіс” навалом у 60 вагонах карбамід прилирований загальною вагою 3372 440 кг.

          З прибуттям напіввагону № 59260273 на проміжну станцію Красноармійськ Донецької залізниці було зроблено комісійне переваження вагонів, в результаті якого виявлено нестачу вантажу, яка зафіксована в акті загальної форми № 128 від 29.12.2009р., комерційному акті АQ 642444/40/1 від 29 грудня 2009 року. Так даний акт містить визначення про те, що в процесі його огляду виявлено не знятий старий іржавий ЗПП на кришці вагону. У місці завантажувальних люків наявне розсипання вантажу вагою 20-30 кг. Важель ЗПП 9939544 є справним та відповідає документу. Завантажувальні люки закриті, доступу до вантажу не було, але мала можливість відкриття люку без зняття ЗПП. Доступ до вантажу ліквідовано шляхом підтягування тросу ЗПП.

Із змісту залізничної накладної № 51108582 вбачається, що завантаження вагону № 59260273 проводилося засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу карбаміду прилированого перед відправленням вагону без участі представника залізниці.

29.03.2010р. ВАТ "Концерн Стирол" звернулось до ДП „Одеська залізниця” з претензією № 14/01-5 про відшкодування вартості нестачі карбаміду в сумі 8765, 79 грн., яка була розглянута ДП „Одеська залізниця” по суті, визнана не обґрунтованою та відхилена.

Оцінюючи усі вищенаведені документи в сукупності та в контексті з’ясування фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог з огляду на наступне.

          Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

          Згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

          Частиною 2 ст. 306 ГК України визначено, що суб’єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст.129 Статуту Залізниць України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

          Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частиною 3 ст.32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно ст.110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі –продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

          При передаванні завантажених вагонів і контейнерів сторони зобов'язані зовнішнім оглядом пересвідчитись у справності кузова вагона (контейнера), наявності та цілісності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП), відповідності відтиску на них даним, зазначеним у перевізних документах. При перевезенні вантажів на відкритому рухомому складі сторони переконуються у відсутності слідів утрати й пошкодження вантажу. Якщо при передаванні вагонів чи контейнерів буде виявлено їх пошкодження, ознаки недостачі, псування або пошкодження вантажу на відкритому рухомому складі або в критих вагонах без пломб, коли таке перевезення передбачено Правилами, несправність пломб (ЗПП), їх відсутність, якщо у перевізних документах є відмітка про їх накладання, видача вантажу провадиться за участю представника залізниці із складанням у відповідних випадках комерційного акта. У таких випадках вагони, контейнери до перевірки вантажу пломбуються пломбами (ЗПП) станції із складанням акта загальної форми і до прибуття представника станції для перевірки вантажу не вважаються переданими в користування одержувачу. Знімаються ці пломби (ЗПП) в присутності представника залізниці (п.11 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644 ).

Таким чином, з пояснень позивача вбачається, що відправником було завантажено, розміщено і закріплено вантаж згідно з параграфами розділу ІІ 4.1, 4.3, 8 гл.1 Додатку 14 к СМГС Технічних умов правильно, однак комерційний акт АQ 642444/40/1 містить відомості щодо наявності доступу до вантажу, у зв’язку з можливістю відкриття люку без зняття запірно-пломбувального пристрою.

За таких умов, суд вбачає вину ДП „Одеська залізниця” у виникненні нестачі вантажу, на яку вказують обставини, відображені у комерційному акті, а саме доступ до вантажу в процесі перевезення, в наслідок того, що трос ЗПП не було підтягнуто належним чином, що спричинило доступ до вантажу в процесі його перевезення у вагоні.

Даний висновок суду підтверджує і поданий відповідачем до матеріалів справи вирок Центрально-міського районного суду м. Горлівки, Донецької області від 14.06.2010р. яким було встановлено факт крадіжки карбаміду у вагоні № 59260273, у зв’язку з чим залізницею було повернено „Концерн Стирол” 5100 кг вкраденого карбаміду.

Отже, суд покладає відповідальність за нестачу вантажу на ДП „Одеська залізниця”, обов’язком якої є забезпечення схоронності вантажу під час перевезення.

В підтвердження кількості і вартості відправленого вантажу позивач надав Довідку, підписану головним бухгалтером, у якій визначена вартість карбаміду, картку-рахунок: 26 „Готова продукція” за грудень 2009 року, відповідно до яких собівартість однієї тони карбаміду складає 2000,75 грн. (без ПДВ). Будь-яких інших документів, на підставі яких суд міг би встановити вартість вантажу, надано не було, у зв’язку з чим суд керувався саме вищенаведеною довідкою при визначенні суми вартості нестачі карбаміду.

Також, при перевірці здійсненого позивачем розрахунку нестачі вантажу суд керувався п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, відповідно до яких вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах, для мінеральних добрив.

Природна втрата маси вантажу при транспортуванні згідно Правил видачі вантажів складає: 55290 кг (загальна вага вантажу у вагоні) х 1,5% = 829,35кг. Отже, нестача вантажу з врахуванням норми природної втрати маси вантажу складає: 9150кг(маса всієї нестачі вантажу) –859,35 кг (розмір природної втрати вантажу) –5100 кг (повернутий вантаж) = 3220, 65 кг. Звідси, вартість нестачі становить: 3220, 65 кг (нестача вантажу) х 2000, 75 грн. (собівартість однієї тони карбаміду) = 6443, 71грн. х 20% = 7732, 45 грн. (вартість нестачі вантажу з ПДВ).

Таким чином, розрахунок вартості недостачі вантажу, наданий позивачем до матеріалів справи, здійснений ним загалом правомірно та обґрунтовано, у зв’язку з чим, суд, приймає його до уваги, однак цей розранок відрізняється від розрахунку суду на 84 коп.

В свою чергу, розрахунок ДП „Одеська залізниця” вартості нестачі вантажу, на думку суду, є помилковим, оскільки останнім в розрахунку враховується вартість однієї тонни карбаміду у сумі 2000,00 грн. (без ПДВ), тоді як слід було врахувати і ПДВ, що разом складає 2400, 90 грн.

За таких обставин, суд частково задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з ДП „Одеська залізниця” вартості недостачі вантажу в сумі 7732,45 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд, частково задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги, у зв’язку з чим з ДП „Одеська залізниця” на користь ВАТ „Концерн Стирол” підлягає стягненню вартість нестачі вантажу в сумі 7732, 45 грн., в решті частині вимог щодо стягнення вартості нестачі вантажу в розмірі 0,84 грн., суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита в сумі 101,98 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 235,95 грн., згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України, відшкодовуються позивачу за рахунок ДП „Одеська залізниця”.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача частково.

2. Стягнути з ДП „Одеська залізниця” (65012 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19 код ЄДРПОУ 01071315) на користь Відкритого акціонерного товариства "Концерн Стирол" (84610, Донецька область, м. Горлівка, вул. Горлівської дивизії, 10, код ЄДРПОУ 05761614) 7732 (сім тисяч сімсот тридцять дві) грн. 45 коп. вартості нестачі вантажу, 101 (сто одну) грн. 98 коп. державного мита, 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 95 коп. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в решті частині заявлених позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Суддя І.А. Малярчук

Повний текст рішення складено 03.09.2010р.